Постанова № 55252341, 26.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3718/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконними та скасування постанов від 01.07.2015 року та 17.08.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

25.09.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця від 01.07.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 17.08.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт посилається на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, позивач зазначив, що він не був повідомлений у встановленому порядку про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу та необхідність виконання вказаного напису, у зв'язку з чим був позбавлений можливості добровільно виконати виконавчий документ.

Апелянт посилається на те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання виконавчого документу, сам по собі, не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Позивач вважає, що державний виконавець розпочав примусове виконання виконавчого документу лише 14.07.2015 року (згідно постанови про розшук майна боржника), тоді як постанову про стягнення виконавчого збору винесено 01.07.2015 року, тобто передчасно, а тому в даному випадку були відсутні підстави для стягнення з нього виконавчого збору та витрат на виконавчі дії.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2013 року ОСОБА_2 уклав договір фінансового лізингу №00007206 з ТОВ «Порше Лізинг Україна», відповідно до якого отримав у лізинг автомобіль Volkswagen Polo Sedan 1.6i benzin вартістю еквівалент 18476,00$ та був зобов'язаний сплачувати щомісячні лізингові платежі в розмірі еквівалент 256,81$ (а.с. 52).

У зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати лізингових платежів, 16.06.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено нотаріальний напис про зобов'язання ОСОБА_2 повернути ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіль марки Volkswagen Polo Sedan 1.6i benzin, державний номер НОМЕР_1, вартістю 155682,75 гривень (а.с.53).

Постановою заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 23.06.2015 року було відкрито виконавче провадження ВП № 47918546 за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, виданого 16.06.2015 року про повернення від ОСОБА_2 ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіля марки Volkswagen Polo Sedan 1.6i benzin, державний номер НОМЕР_1 та надано боржнику строк для самостійного виконання зобов'язання в строк до 30.06.2015 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 у добровільному порядку виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, 01.07.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_2 - виконавчого збору в сумі 15568,27 гривень, що складає 10% від вартості автомобіля марки Volkswagen Polo Sedan 1.6i benzin, державний номер НОМЕР_1, який необхідно повернути стягувачу (а.с.11).

06.07.2015 року державним виконавцем було направлено на адресу боржника вимогу про добровільне повернення автомобіля стягувачеві, але зазначена вимога була повернута засобами поштового зв'язку до відділу ДВС без вручення у зв'язку з відсутністю адресата.

14.07.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про розшук майна боржника - автомобіля марки Volkswagen Polo Sedan 1.6i benzin, державний номер НОМЕР_1 (а.с.12).

13.08.2015 року державний виконавець, разом з працівниками ДАІ УМВС та представником стягувача, розшукали ОСОБА_2 та вилучили у нього автомобіль марки Volkswagen Polo Sedan 1.6i benzin, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується складеним актом прийому-передачі від 13.08.2015 року.

17.08.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 гривень (а.с.14).

Не погоджуючись з прийнятими державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відносно нього постановами від 01.07.2015 року про стягнення виконавчого збору в сумі 15568,27 грн. та від 17.08.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100 грн., ОСОБА_2 оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Ст. 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, ст. 28 Закону визначено, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що положеннями зазначеної статті Закону передбачено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Статтею 31 Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Заперечуючи проти поданого адміністративного позову, відповідач посилався на те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 47918546 від 23.06.2015 року за виконавчим написом приватного нотаріуса із встановленим строком для добровільного виконання до 30.06.2015 року було направлено боржнику 25.06.2015 року, у підтвердження чого надав копії супровідного листа, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції з зворотнім повідомленням, списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих (а.с. 40, 43-45).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не була вручена боржнику та повернута до відділу державної виконавчої служби у зв'язку з відсутністю адресата.

В свою чергу, відповідачем не надано докази, які б це підтверджували. Надана відповідачем у підтвердження повернення поштової кореспонденції без вручення боржнику копія конверту не може вважатись належним доказом по справі, з огляду на те, що з неї не вбачається, що саме було відправлено в цьому конверті ОСОБА_2, а також не можливо встановити дату відправлення поштової кореспонденції. Будь-яких інших доказів вручення боржнику поштового відправлення з копією постанови про відкриття виконавчого провадження або повернення такого поштового відправлення у зв'язку з неврученням через відсутність боржника за вказаною адресою відповідачем надано не було.

Таким чином, в даному випадку відсутні докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та обізнаність його з встановленням строку для добровільного виконання напису приватного нотаріуса, як і відсутні докази неповідомлення боржника про її наявність через незалежні від відділу ДВС об'єктивні причини.

Колегія суддів звертає увагу, що положення Закону України «Про виконавче провадження» передбачають обов'язок державного виконавця довести до відома боржника про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та про встановлення строку для самостійного виконання боржником виконавчого документу.

Крім того, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі не своєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до 10 робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

В даному випадку, у державного виконавця взагалі були відсутні будь-які відомості щодо того, чи своєчасно одержав боржник документи виконавчого провадження, що свідчить про те, що державний виконавець не переконався чи не позбавлений боржник можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.

У поданому адміністративному позові, а також у поясненні наданому ОСОБА_2 начальнику Ленінського відділу ДВС ММУЮ, останній зазначив, що ніяких повідомлень про необхідність повернути автомобіль, тобто виконати виконавчий напис нотаріуса, повідомлень про відкриття виконавчого провадження та встановлення державним виконавцем строку для самостійного виконання виконавчого документу він не отримував, що не спростовується матеріалами справи.

В свою чергу Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується у випадку невиконанням позивачем виконавчого документу у добровільному порядку у строк, встановлений державним виконавцем.

Згідно ст. 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що у зв'язку з відсутністю доказів обізнаності боржника про необхідність у добровільному порядку виконати виконавчий документ, державним виконавцем було передчасно винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Зважаючи на викладене, оскаржувані постанови державного виконавця не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції № 0.0.440083308.1 від 25.09.2015 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн., згідно квитанції №NOCCFNOCCF4933 від 17.11.2015 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 536 грн.

Враховуючи норми ст. 94 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь ОСОБА_2 підлягають понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально у розмірі 1087,20 грн.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 01.07.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 17.08.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) здійснені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв