Ухвала суду № 55252331, 21.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Справа № 876/8156/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Пастернака П.І.

представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «НВП «ІМВО» 24.04.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001592321, № 0001612321, № 0001602321 від 03.08.2012 року.

Представник позивача позовні вимоги уточнив та просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС № 0001592321, № 0001612321 від 03.08.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС №0001592321, №0001612321 від 03.08.2012 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на підтвердження правомірності віднесення до складу інших витрат у 1 кварталі 2012 року вартості послуг оренди нежитлового приміщення, вартості комунальних послуг, опалення та вартості відшкодування спожитої електроенергії до перевірки позивачем не надано актів наданих послуг оренди за січень - березень 2012 року, розрахунків орендної плати за січень - лютий 2012 року, документального підтвердження даних показників лічильників за спожиту електроенергію та теплопостачання та інших підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг у січні - березні 2012 року. Зазначено, що задекларована позивачем сума адміністративних витрат та витрат на збут не відповідала даним головної книги. Надані Товариством акти виконаних робіт по встановленню універсальних збірних стелажних систем ПП «Профмонтаж сервіс» не відкривали суті отриманих послуг, позивачем не надано до перевірки письмових замовлень. Вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення у зв'язку з невстановленням фактів передачі товарів (послуг) від ТзОВ «Мембрана Техно Імпульс», ТзОВ «Сталевий Дім». Оскільки позивачем не доведена реальність операцій, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна у контрагентів, це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

При апеляційному розгляді представника апелянта вимоги апеляційної скарги з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою службою у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ІМВО» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.201 Іроку по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 123/22-10/19177304 від 23.07.2012 року, яким встановлено порушення товариством п. 44.1, п.44.3 ст. 44, п.138.2, ст. 138, п.п 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період 1 кв. 2012 року на 454 724,00 грн.; п. 44.1 , п.44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.1.1, п. 138.2., п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України; п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підставі встановлених порушень 03.08.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001592321 - яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 454 724,00 грн.; № 0001602321 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 366,00 грн. (в т.ч. 4 293, 00 грн. - основний платіж, 1 073,00 грн. штрафна санкція); № 0001612321 - яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53 040,00 грн. (в т.ч. 42 432,00 грн. - основний платіж, 10 608,00 грн. - штрафна санкція).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду не було надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001592321 від 03.08.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ НВП «ІМВО» (орендар) та Регіональним відділенням фонду державного майна України у Львівській області (орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 33 від 29.06.2005 року з наступними змінами та доповненнями. Орендар самостійно здійснює платежі по орендній платі в пропорції 70 % на регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області та 30 % на балансоутримувача - ПТУ № 1 із застосуванням індексації орендної плати. Орендар зобов'язаний відшкодовувати вартість спожитої електроенергії та інших комунальних послуг на підставі виставлених рахунків.

З договору оренди № 33 від 29 червня 2005 року видно, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, з метою розміщення офісу, окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 379,56 кв.м учбового корпусу ПТУ № 1, який міститься за адресою м. Львів, вул. Ангеловича, 26 а. Вартість майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна становить 482 500,00 грн. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати і становить без ПДВ за базовий місяць оренди за травень 2005 року 4 044,96 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця. Орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (а. с. 66-70 т. 1).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз.1 п.44.1 ст.44 ПК).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 цього Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В матеріалах справи наявні акти зняття показників лічильника, складених комісією у складі начальника та менеджера ДЛіЗ ТзОВ «НВП «ІМВО», помічника директора з АГР та електрика ДНЗ Львівський ПЛЗТ за періоди з січня по березень 2012 року. За вказаними актами"4, зняття показників, позивачу виставлялися рахунки щодо відшкодування вартості спожитої електроенергії. Окрім того, як встановлено з рахунків, виставлених ДНЗ Львівський ПЛЗТ, плата за комунальні послуги та за опалення орендованого приміщення визначалася за м2 орендованого приміщення.

Таким чином, посилання податкового органу на ненадання документального підтвердження даних показників лічильників на спожиту електроенергію та теплопостачання не заслуговують на увагу.

Щодо ненадання актів надання послуг оренди, суд першої інстанції вірно зазначив, що оренда не є діяльністю по своїй суті, оскільки це можливість на законних підставах володіти і користуватися чужою річчю, а акт як такий не свідчить про факт надання послуги. Тому, орендна плата є платою не за послугу, а за користування майном. Обов'язкове складання актів прийому-передачі послуг ні Податковим кодексом України, ні Цивільним кодексом України чи нормами законодавства про бухгалтерський облік - не передбачено.

Аналізуючи положення статті 795 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що обов'язковим є оформлення актів під час передавання нерухомості орендареві і в разі її повернення орендодавцеві. Цими документами підтверджується строк, протягом якого тривають орендні відносини, а отже, орендарем споживаються комунальні послуги, які підлягають компенсації орендодавцю.

Тому, для документального підтвердження витрат на такі послуги акт не потрібний, оскільки акт не свідчить як такий про факт надання послуги. Щодо реальності операції, то суд зазначає, що за умовами договору приміщення використовувалось для розміщення виконавчого органу позивача, орендні платежі в тому числі і відшкодування витрат на електроенергію та інші комунальні послуги підтверджені платежами та рахунками.

Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано всіх підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг у січні - березні 2012 року, судом не беруться до уваги, оскільки ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано які саме документи, окрім наданих, повинні бути представлені, а також якою законодавчою нормою це передбачено.

З матеріалів справи також видно, що між ТзОВ НВП «ІМВО» (замовник) та ПП «Профмонтаж- Сервіс» укладено договір № 03/01-12 від 03.01.2012 року (а.с. 87-92 т. 1) Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Приватне підприємство «Профмонтаж - Сервіс» приймає на себе зобов'язання про виконання власними силами і засобами, та на власний ризик роботи, зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого Замовника стелажів металевих збірно - розбірних виробництва ТзОВ НВП «ІМВО», в обсязі та на умовах визначених цим Договором. Конкретний об'єкт кінцевого Замовника, на якому виконуються роботи, визначається в письмовому замовленні, а ТзОВ «НВП «ІМВО» зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Місце, терміни встановлення продукції, вартість виконаних робіт, умови оплати та інші умови вказуються у письмових замовленнях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

На виконання умов договору № 03/01-12 від 03.01.2012 року між його сторонами укладено замовлення № 01 від 03.01.2012 року відповідно до якого ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті кінцевого замовника: ТОВ «БаДМ» за адресою Одеська область, Беляєвський райони, 1665 км.; ТОВ «БаДМ» за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянська, 123; ПАТ «Одескабель» за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога 144; ПАТ «Одеський завод шампанських вин» за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 36. Також сторонами погоджено вартість робіт в сумі 21 300 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 02 від 23.01.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті кінцевого замовника, а саме ТОВ «Юнілекс» за адресою Львівська область, с. Чишки; ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за адресою м. Львів; ТОВ «Клінгспор» за адресою Львівська область, смт. Великі Мости. Вартість робіт складає 6 275 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовленням № 03 від 09.01.2012 року виконавець зобов'язаний надати послуги по технічному нагляду універсальних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ТОВ «Дієса» за адресою Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49 ж. Вартість робіт становить 9 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 04 від 06.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по технічному нагляду універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістік» за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка. Вартість робіт становить 8000грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 05 від 10.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується - надати послуги по шефмонтажу універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ТОВ «АТБ - Маркет» за адресою м. Донецьк. Вартість робіт становить 8000 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 06 від 24.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по шефмонтажу універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ФОП ОСОБА_5 за адресою м. Івано - Франківськ. Вартість робіт 8700 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 07 від 14.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити стелажні системи на об'єкті кінцевого замовника ТОВ «Факро» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 2700 грн.

Відповідно до замовлення № 08 від 24.02.2011 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» здійснюватиме встановлення універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника «ПАТ «Одеський завод шампанських вин» за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 36. Вартість робіт складає 6300 грн. без ПДВ. 4

Відповідно до замовлення № 09 від 17.02.2012 року визначено, що ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується надати послуги по шефмонтажу універсальних збірних стелажних систем на об'єкті кінцевого замовника ПП «Браво JIB» за адресою м. Луцьк. Вартість робіт становить 1700 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 10 від 23.02.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Ніка - Захід» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 2700 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 11 від 12.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Люстдорф» за адресою Вінницька область, м. Іллінівці, вул. М. Коцюбинського, 1. Вартість робіт становить 29780 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 12 від 14.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Локо» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 4400 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 13 від 19.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні - стелажні системи на об'єкті ТОВ «Тема» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 4400 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 14 від 22.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Ніка - Захід» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 1920,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до замовлення № 15 від 22.03.2012 року ПП «Профмонтаж - Сервіс» зобов'язується встановити універсальні збірні стелажні системи на об'єкті ТОВ «Ніка - Захід» за адресою м. Львів. Вартість робіт становить 1850,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження факту реальності виконання робіт за договором № 03/01-12 та замовленнями позивачем надано акти виконаних робіт, у яких зазначено, що роботи виконані в повному обсязі згідно із відповідними замовленнями, здійсненими розрахунками з ПП «Пофмонтаж - Сервіс» та планом розташування стелажних систем.

Разом з тим, з вказаних актів можливо встановити, які роботи виконано, у якій кількості, на яку суму та на підставі якого договору та за якою адресою, що відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У свою чергу норми Податкового кодексу України не встановлюють вимог щодо обов'язкової інформації, котра вимагається податковим органом, саме у актах виконаних робіт.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом. судом першої інстанції правильно встановлено, що долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Колегія суддів враховує те, що в подальшому дані послуги були використані в реалізації продукції та її монтажу за договорами укладеними між Товариством та його контрагентами, технічними завданнями відповідно до яких позивач зобов'язувався виготовити, провести монтажні роботи і передати у власність на об'єкті Замовника стелажі металеві збірно - розбірні.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем технічних завдань (схем розміщення стелажів) по кожному з об'єктів, зазначених в актах виконаних робіт, які не є первинним бухгалтерським документом, що дає підстави для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій, то суд першої інстанції вірно зазначив, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Також колегія суддів бере до уваги посилання представника позивача, який вказав, що до перевірки були надані замовлення, однак, перевіряючими безпідставно в акті зазначено про їх ненадання. Вказані копії замовлень наявні в матеріалах справи.

Таким чином, факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України матеріалами справи непідтверджений, відповідачем недоведений жодним доказом, тобто з боку позивача відсутнє порушення за яке передбачено накладення штрафу відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001612321 від 03.08.2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (виконавець) та ТзОВ «НВП «ІМВО» (замовник) укладено договір № 000091 від 02.06.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами (власними технічними засобами) на власний ризик виконати роботи з розвантаження автомобільного транспорту і приймання продукції, транспортування продукції до місць встановлення, складання зборка рам. Місце виконання робіт визначено Київська область Києво - Святошинський район., с. Стоянка, Житомирське шосе 21 км, буд. 7. Факт виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання виконаних робіт ОУ-0000393 та податковою накладною, та здійсненими розрахунками.

Окрім того, між ТзОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (орендодавець) та ТзОВ «НВП «ІМВО» (орендар) укладено договір № 00090 від 02.06.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору орендар приймає у строкове платне користування електронавантажувальну техніку і підйомні платформи для монтажу стелажного обладнання. Позивачем до матеріалів справи долучено акт ОУ-0000394 здачі-приймання об'єкта оренди та податковою накладною.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Сталевий дім» укладено договір поставки продукції. Відповідно до умов договору № 902/ДЗ поставки продукції від 10 червня 2011 року ТзОВ «Сталевий дім» зобов'язується поставити, а ТзОВ «НВП «ІМВО» прийняти та оплатити порошкову фарбу та дріт зварювальний.

На підтвердження факту приймання - передачі продукції та реального виконання господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки між ТОВ «НВП «ІМВО» та ТОВ «Сталевий дім», видаткову накладну РН-0000426 від 19.07.2011 року, видаткову накладну РН-0000122 від 29.06.2011 року, видаткову накладну № РН - 0000057 від 17.06.2011 року, видаткову накладну № РН - 0000431 від 07.07.2011 року та податкові накладні № 87 від 07.07.2011 року, № 180 від 17.06.2011 року, № 289 від 29.06.2011 року, № 176 від 19.07.2011 року.

Також долучено копії картонок комірного обліку матеріалів, копії накладних на видачу товарно- матеріальних цінностей та копії рахунків-фактур.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Таким чином, реальність господарських операцій ТзОВ НВП «ІМВО» по придбанню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Доводи податкового органу, які ґрунтуються на припущеннях про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки та розбіжністю в задекларованих ними зобов'язаннях, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

У відповідності до законодавства України платник податків не може нести відповідальності за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Крім того, відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

Разом з тим, укладеними договорами не передбачалося здійснення перевезення товару, який був предметом договорів, транспортними засобами.

Суд враховує те, що податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочин не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Натомість, відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року у справі №813/3149/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 26.01.2016 року.