Постанова № 55252195, 18.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 січня 2016 року 10 год. 20 хв. № 826/17012/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрола" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також жалі - суд) від 23 грудня 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрола" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23 липня 2013 року №0001382208 та №0001392208 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 20 по 27 червня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 05 липня 2013 року складено акт №22/1-22-08-2458941 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Вад Технолоджі Груп" за період із 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5769,00 грн., а саме, за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1699,00 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 51,00 грн., за 1 півріччя 2012 року у сумі 2064,00 грн., за 9 місяців 2012 року у сумі 4060,00 грн., за 2012 рік у сумі 4060,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ , що підлягає сплаті в бюджет, у розмірі 405290,00 грн., у т.ч. у грудні 2011 року у сумі 84130,00 грн., у січні 2012 року у сумі 48426,00 грн., у лютому 2012 року у сумі 7508,00 грн., у березні 2012 року у сумі 55307,00 грн., у квітні 2012 року у сумі 85573,00 гри., у травні 2012 року у сумі 63591,00 грн., у червні 2012 року у сумі 43868,00 грн., у липні 2012 року у сумі 16887,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 23 липня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0001392208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5769,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1015,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001382208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 405290,00 грн. за основним платежем та у розмірі 101323,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, в акті перевірки відповідач зазначає про досудове розслідування та відкриття кримінального провадження в межах якого, зокрема, встановлено діяльність контрагента позивача - ТОВ "Вад Технолоджі Груп", з ознаками фіктивності, а також про протокол допиту свідка (ОСОБА_1 - директора ТОВ "Вад Технолоджі Груп") як про доказ фіктивності (безтоварності) господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Відповідач посилається на постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Безпалова О.О. від 15 березня 2013 року, у якій зазначено, що у провадженні СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратурою Печерського району м. Києва за №42013110060000070 від 17 січня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування, в ході аналізу діяльності ТОВ "Дахмонтажрембуд" було встановлено, що дане підприємство придбало товари (роботи чи послуги) у ТОВ "КіК", директором якого є ОСОБА_4 (колишній директор кредитної спілки "Кредит-Інвест"), яке в свою чергу придбало вказані товари (роботи чи послуги) у суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, зокрема, у ТОВ "Вад Технолоджі Груп". Під час провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні, було допитано колишнього засновника та директора ТОВ "Вад Технолоджі Груп" - ОСОБА_1, який надав показання, що до діяльності вказаного підприємства відношення не має, статутний фонд підприємства не формував, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Вад Технолоджі Груп" не складав та не підписував. В ході аналізу діяльності ТОВ "Вад Технолоджі Груп" встановлено, що з вказаним підприємством взаємні розрахунки проводив позивач.

Стосовно вище викладених обставин суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з цим, в акті перевірки не зазначено доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили, або ухвалення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами у кримінальній справі, у рамках якої відповідно до кримінально-процесуального закону призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

Крім того, у судовому засіданні 02 грудня 2013 року ОСОБА_1 заперечив відомості, зафіксовані у вищезазначеному протоколі допиту від 09 лютого 2013 року, та зазначив про те, що підписував його під тиском з боку органу податкової міліції. З цього приводу пояснив, що намагався усно звернутися до органів прокуратури. Також зазначив, що поставляв позивачу товар.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вад Технолоджі Груп", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами взаємовідносини позивача із ТОВ "Вад Технолоджі Груп" здійснювалися відповідно до договору поставки товару №01/12 від 01 грудня 2011 року (далі - договір поставки), за умовами якого ТОВ "Вад Технолоджі Груп" (постачальник) зобов'язувалось у встановлений строк передати у власність позивача (покупець) товар, а позивач зобов'язувався прийняти товар та сплатити його ціну, яка узгоджується сторонами у рахунках-фактури або специфікаціях.

Згідно наявних в матеріалах справи специфікацій до договору поставки, ТОВ "Вад Технолоджі Груп" зобов'язувалось поставити позивачу товар (алюмінієвий профіль, касети з алюмінієвого листа, лист оцинкований, утеплювач, квадрат труба та ін.) на загальну суму 2431741,14 грн., в т.ч. ПДВ 405290,20 грн.

На підтвердження виконання умов договору поставки представником позивача надано суду відповідні копії заявок на поставку товару, видаткових та податкових накладних, подорожніх листів, сертифікатів відповідності товару, відомостей обліку матеріалів на складі, банківських виписок, акту звірення взаєморозрахунків, а також копії відповідних договорів купівлі-продажу (оренди) транспортного засобу, яким транспортувався товар, та приміщень, де зберігався (зберігається) товар, придбаний за договором поставки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що товар за договором поставки придбавався позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема, з метою належного виконання власних зобов'язань перед іншими контрагентами, зокрема, перед ТОВ "Стокман Констракшн" за договорами субпідряду, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, згідно даних з ЄДР позивач здійснює такі види діяльності, зокрема: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (основний); інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства також ґрунтуються на даних з баз баних відповідача.

З урахуванням вище викладеного суд зазначає наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків контролюючому органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем не зазначено те, яким чином та у який спосіб позивачем порушено норми ПК України.

Поряд з цим, у позивача наявні усі податкові накладні, виписані ТОВ "Вад Технолоджі Груп".

В акті перевірки зазначено, що відповідачем перевірено такі податкові накладні, тобто факт їх наявності підтверджений відповідачем. Жодних зауважень до реквізитів податкових накладних, що могли б мати наслідком їх недійсність, відповідачем не зазначено.

Тобто, усі суми податкового кредиту позивача підтверджені належними чином оформленими податковими накладними.

Як також з'ясовано судом у ході розгляду справи, правовідносини між позивачем та ТОВ "Вад Технолоджі Груп" не є безтоварними, договір поставки укладався з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Під час проведення перевірки позивача, результати якої оформлено актом перевірки, відповідачем не виявлено факту наявності вини позивача у можливих порушеннях вимог податкового та іншого законодавства.

Припущення відповідача щодо здійснення фінансово-господарських операцій, які не передбачали настання економічних наслідків, не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки нормами чинного законодавства закріплений принцип індивідуальності юридичної відповідальності, тобто кожен з учасників господарських відносин відповідає виключно за власні неправомірні дії або бездіяльність.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрола" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 липня 2013 року №0001382208 та №0001392208.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрола" (код ЄДРПОУ 24581941) здійснений ним судовий збір у загальному розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин