Постанова № 55252030, 18.01.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1628/15

18 січня 2016 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Мідлік А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю " Радивилівський елеватор"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Радивилівський елеватор» звернулось до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 №000052200, № 000062200, № 000072200.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить зменшити позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 000062200 від 13 січня 2015 року по податку на прибуток на суму 610464,58 грн. (а.с.169, т.2).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів під час взаємовідносин із ПП «ППК» (ЄДРПОУ 33209166) за період 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. Разом з тим, позивач зазначив, що господарські операції з його контрагентами носили реальний характер та підтверджуються первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, визначених у письмових запереченнях, та пояснив, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою виявлені допущені ТОВ «Радивилівський елеватор» порушення вимог податкового законодавства, а саме п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 статті 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139. Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого:

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2117392 грн., у тому числі за 2013 рік - в сумі 2117392 грн.;

- встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 242 грн., у тому числі за 2013 рік - в сумі 242 грн.

Крім того, порушено вимоги п. 44.1 ст.44. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 289750,54 грн., у тому числі по звітним періодам: серпень 2013 року - 41651,74 грн., вересень 2013 року 77619,96 грн., жовтень 2013 року 170478,84 грн.

В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Радивилівський Елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів під час взаємовідносин із ПП «ППК» (ЄДРПОУ 33209166) за період з 01.08.12 по 31.08.12, за результатами якої було складено акт від 23.12.2014 року № 1405/22/35882888.

За наслідками перевірки Дубенською ОДПІ 13.01.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№000052200 від 13 січня 2015 року про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 21 грн., 25 коп., в тому числі - 17, 00 грн за основним платежем, 4,25 грн. за штрафними санкціями;

№000062200 від 13 січня 2015 року про зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2117392,00 грн.;

№ 000072200 від 13 січня 2015 року про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість у сумі 362187,50 грн., в тому числі 289750,00 - за основним платежем, 72437,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скарги до ГУ ДФС у Рівненській області, а згодом - до Державної фіскальної служби України, однак рішеннями ГУ ДФС у Рівненській області від 19.03.2015 року та Державної фіскальної служби України від 22.05.2015 року вказані вище податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суд зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000072200 від 13.01.2015 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 280 565,00грн. та №000062200 від 13.01.2015 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 402 825,59грн. слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ «Укр Енерго Холдінг», проведених у 2013р.

Так в ході перевірки господарських операцій відповідач дійшов висновку про наявність безтоварних взаємовідносин між ТОВ «Радивилівський елеватор» та ТОВ «Укр Енерго Холдінг», оскільки первинні бухгалтерські та податкові документи виписані без наміру створити реальні правові наслідки в рамках господарської діяльності.

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі податкової інформації про формування ТОВ «Радивилівський елеватор» податкового кредиту та валових витрат за рахунок ТОВ «Укр Енерго Холдінг», податкові зобовязання якого по контрагентах-покупцях природного газу, отриманого від ТОВ «Укр Енерго Холдінг» від ТОВ «Євро-Тек 2011» за результатами перевірки були зменшені до 0.

Також підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000072200 від 13.01.2015 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 9185,00 грн. стало встановлення відповідачем в ході перевірки завищення позивачем податкового кредиту, у звязку з тим, що первинні бухгалтерські документи по операціям з ПП «ППК» не є підставою для формування податкового обліку.

Даний висновок відповідачем зроблено на підставі акту №2010/22-03/33209166 від 24.07.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки, складеного Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, стосовно діяльності ПП «ППК», яким не підтверджено реальність проведення ПП «ППК» господарський операцій з придбання товарів, робіт, послуг у підприємств постачальників та подальшої її реалізації підприємствам покупцям з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Енерго Холдінг» (Постачальник) та ТОВ «Радивилівський елеватор» (Покупець) було укладено договір постачання природного газу №Г-13/016 від 18.03.2013, а 27.06.2013 додаткову угоду до нього №1. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується надавати у власність Покупцю в 2013р. природний газ, а Покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу, на умовах цього договору.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується копіями актів приймання передачі природного газу №348 від 30.04.2013р., №592 від 31.07.2013р., №664 від 31.08.2013р., №741 від 30.09.2013р, №862 від 31.10.2012р., податкових накладних №104 від 23.04.2013р., №33 від 09.07.2013р., №147 від 23.07.2013р., №170 від 27.08.2013р., №156 від 24.09.2013р., №183 від 26.09.2013р., №81 від 10.10.2013р., №242 від 24.10.2013р., №309 від 30.10.2013р., №346 від 31.10.2013р. на загальну суму 1683390,70грн., у тому числі ПДВ 280 565,11грн., листами Покупця до Постачальника про виділення ліміту споживання природного газу

Транспортування природного газу здійснювалось ПАТ «Рівнегаз», що підтверджується копією договору, укладеного між ТОВ «Радивилівський елеватор» та ПАТ «Рівнегаз» від 20.03.2013 №2013/Т-ПР-6/11, копіями актів транспортування природного газу розподільними трубопроводами № РАД00000606 від 30.04.2013 р., № РАД00000844 від 31.07.2013 р., № РАД00000898 від 31.08.2013 р., № РАД00000964 від 30.09.2013 р., № РАД00000965 від 30.09.2013 р., № РАД00001057 від 31.10.2013 р., № РАД00001058 від 31.10.2013 р., № РАД00001059 від 31.10.2013 р, копіями звітів про добове споживання газу за квітень та липень-жовтень 2013р., копіями трьохсторонніх актів приймання передачі газу №1 від 30.04.2013р., №2 від 31.07.2013р., №3 від 31.08.2013р., №4 від 30.09.2013р. та №5 від 31.10.2013р.

Під час судового засідання Позивачем було надано пояснення з підтверджуючими документами стосовно реальності здійснення поставок газу та використання його у господарській діяльності, наявності у ТОВ «Радивилівський елеватор» газових сушарок та тендерною документацією а також трьохсторонні акти приймання передачі газу і листи до ТОВ «Укр Енерго Холдінг» з проханням про виділення ліміту газу.

В судовому засіданні також встановлено, що між ПП «ППК» (Постачальник) та ТОВ «Радивилівський елеватор» (Покупець) було укладено договір поставки №18-07/12 від 18.07.2012. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару визначену у заявках, які є додатками до договору, а Покупець прийняти Товар та здійснити оплату, на умовах цього договору.

Виконання даної господарської операції з поставки Товару, підтверджується видатковою накладною № РН-351 від 10.08.2012 р., актом надання послуг № 321 від 10.08.2012 р., товарно-транспортною накладною № 268 від 10.08.2012 р. та податковою накладною № 2 від 01.08.2012 р. на суму 55 112,50грн., у тому числі ПДВ 45 927,08грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та ПП «ППК» носили реальний характер та були фактично виконані, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобовязання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податку на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

В акті перевірки податковий орган вказує також на порушення позивачем п.138.2 ст. 138, п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

При цьому відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку, що доводи посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 289750,54 грн. та завищення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1414307,59грн. є необґрунтованими, оскільки господарські операції між ТОВ «Радивилівський елеватор» з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та ПП «ППК» носили реальний характер та були фактично виконані, у звязку з чим, позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та сформував валові витрати за такими господарськими операціями.

Суд критично оцінює покликання відповідача в акті перевірки на складений ДПІ у Голосіївському районі ГУ «Міндоходів у м. Києві акт про результати перевірки ТОВ «Укр Енерго Холдінг» з питань визначення повноти декларування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Євро-Тек 2011», яким встановлено відсутність у ТОВ «Євро-Тек 2011» обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів, робіт, послуг у підприємств постачальників за перевіряємий період. У звязку з цим за результатами перевірки задекларовані ТОВ «Укр Енерго Холдінг» податкові зобовязання по контрагентах-покупцях природного газу, отриманого ТОВ «Укр Енерго Холдінг» від у ТОВ «Євро-Тек 2011» зменшені до « 0» та податковий кредит по контрагенту ТОВ «Євро-Тек 2011» за результатами перевірки також зменшений до « 0».

ОСОБА_4 Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі № 810/3043/14 за позовом ТОВ «Євро-Тек 2011» до Переяслав-Хмельницької ОДПІ про визнання протиправним дій та зобовязання вчинити дії, якою було визнано протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ щодо коригування в електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міндоходів «Податковий блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01 липня 2012 року по 28 лютого 2014 року, а також зобовязано Переяслав-Хмельницьку ОДПІ поновити в податковій базі «Електронний блок» та всіх інших податкових базах показники податкової звітності з ПДВ ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01 липня 2012 року по 28 лютого 2014 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, вказана постанова залишена без змін. Ухвалою вищого адміністративного суду від 15 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Переяслав-Хмельницької ОДПІ на вищевказані рішення.

ОСОБА_4 окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 у справі № 826/14315/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УКР ЕНЕРГО ХОЛДИНГ до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії було повністю задоволено позовні вимоги та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення виїзної позапланової перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ», за результатами якої складено акт від 18.06.2014р. № 488/3-22-08/38038769 про результати виїзної позапланової перевірки. ОСОБА_4 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» за період з 01.01.2012 по 30.04.2014 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» за період з 01.01.2012 р. по 31.04.2014 року у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та всіх інших інформаційних базах. ОСОБА_4 Київського окружного адміністративного суду залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року.

Даною постановою встановлено, зокрема, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не встановлені порушення ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» чи ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» порядку оформлення первинних документів та виписки з податкових накладних, а акт не містить будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність спірних господарських операцій, а тому у ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» виникло право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства. Вказаними рішеннями також встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Євро-Тек 2011» та контрагентами, в тому числі ТОВ «Укр Енерго Холдінг» за договорами комісії №К-12/26-07 від 26.07.2012, №К-12/26-11 від 26.11.2012, №К-13/12-02 від 12.02.2013, №К-13/30-12 від 30.12.2013, №К-13/29-01 від 29.01.2013, №К-14/25-01 від 25.01.2014.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що твердження Відповідача про відсутність у ТОВ «Євро-Тек 2011» обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів, робіт, послуг у підприємств постачальників за перевіряємий період є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000072200 від 13.01.2015, яким збільшено сума грошового зобовязання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в загальному розмірі 362187,5грн. та №000062200 від 13.01.2015 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1414307,58 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача стосовно законності податкового-рішення №000052200 та №000062200 від 13.01.2015 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 92712грн. 33коп., виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з акта перевірки, між ТОВ «Радивилівський елеватор» та ПрАТ СК «ПЗУ Україна» був укладений договір добровільного страхування майна юридичних осіб №251.99319499.0047. Предметом даного договору страхування є майнові інтереси Страхувальника (ТОВ «Радивилівський елеватор»), що не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням і розпорядженням Застрахованим майном.

Так, відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Пунктом 138.1 ст.138 передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - 138.9, ст.138, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10 п. 138.11 ст.138:

інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11. та п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно пп. 140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення по страхуванню:

ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку;

ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму);

екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам;

майна платника податку;

об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором;

фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, відповідно до вимог пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України право на податкові витрати виникає у платника податку на прибуток при страхуванні майна, яке належить такому платнику податків.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Радивилівький елеватор» у 2013 році віднесено до складу витрат рядка 05.1 декларації з податку на прибуток витрати по страхуванню зерна в сумі 92712,33 грн., що підтверджується бухгалтерськими записами

Дт91 -Кт39

Дт233 -Кт91

Дт 903 -Кт 233 на суму 92712, 33 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку що були надані позивачем до перевірки, встановлено, що на балансі ТОВ «Радивилівський елеватор» не обліковується власне зерно.

Відповідно до розрахунку суми податкових зобов'язань в розрізі порушень (а.с.183-184, т.2), позивачем завищено валові витрати по страхуванню майна (зерна) на суму 92619,84.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем, на порушення п. 138.1. ст. 138, пп. 140.1.6. п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, було віднесено до складу витрат рядка 05.1 декларації з податку на прибуток підприємства витрати по страхування майна (зерна), яке не належить Позивачу та відносно якого у нього відсутнє право володіння, користування та розпорядження в результаті чого Позивачем завищено витрати в сумі 92619,84коп., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000062200 від 13.01.2015 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 92619грн. 84коп. відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Сплачена сума судового збору присуджується на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №000072200 від 13 січня 2015.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №000062200 від 13 січня 2015 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1404307,58 грн. (один мільйон чотириста чотири тисячi триста сім грн. 58 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Радивилівський елеватор" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.