Ухвала суду № 55250163, 19.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/504/2016 Головуючий в 1 інстанції - Белоконна І.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки і піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (відповідач 1), ОСОБА_3 (відповідач 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки та просив з урахуванням уточнених позовних вимог в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 6 400 440,62 грн. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 70328 від 19.11.2007 року , на квартиру АДРЕСА_1, та є власністю Іпотекодавців, шляхом передачі Іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що 19.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником, якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (відповідач 1) було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 136 500,00 доларів США з розрахунку 13,40 % річних на строк з 19.11.2007 по 20.11.2017.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту Іпотекодавці ОСОБА_2, ОСОБА_3 (відповідач 2) за договором іпотеки від 19.11.2007 року передали в іпотеку нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є їх власністю.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 19.11.2007 відносно відповідача 1 та відповідача 2 перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

Відповідач 1 свої зобов'язання за кредитними договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 03.04.2015 наявна заборгованість у сумі: 6 400 440,62 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 3 061 631,97 грн.; сума заборгованості за відсотками - 3 132 143,76 грн.; пеня - 206 664,89 грн.

В рахунок виконання основного зобов'язання позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.12.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки і піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

У рахунок погашення заборгованості на виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 6 400 440 (шість мільйонів чотириста тисяч чотириста сорок) гривень 62 копійки, з яких: сума заборгованості за кредитом - 3 061 631 (три мільйони шістдесят одна тисяча шістсот тридцять одна) гривня 97 копійок; сума заборгованості за відсотками - 3 132 143 (три мільйони сто тридцять дві тисячі сто сорок три) гривні 76 копійок; пеня - 206 664 (двісті шість тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 89 копійок за Договором про надання споживчого кредиту, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 70328 від 19.11.2007 року, укладеним зі ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), а саме: квартиру АДРЕСА_1, та є власністю Іпотекодавців на підставі Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06.02.2006 року та зареєстроване Київським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 10.04.2006 року (реєстровий № 765/31363 в реєстровій книзі № д. 148-14) шляхом передачі Іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за Іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) .

Відповідно до ст. 217 ЦПК України відстрочено виконання судового рішення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VII.

Стягнуто зі ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 6499100199) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 6499100199) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити. В скарзі вказував на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Суд не врахував доводи відповідача з приводу не надання позивачем належного розрахунку заборгованості за кредитом, що позбавило можливості позивача здійснити його перевірку, а також доказів на підтвердження переходу прав вимоги до позивача. Судом першої інстанції не враховано , що відповідно до положень частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги позивача за даним позовом є передчасними, а Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено заборону на звернення стягнення на предмет іпотеки, переданого в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, наданим в іноземній валюті. Також порушені інтереси неповнолітніх дітей, які на даний час проживають в квартирі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 доводи скарги підтримав.

Інші учасники процесу до апеляційного суду не з'явились. Про розгляд справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником, якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (відповідач 1) був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11253883000 (Кредитний договір), згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 136 500,00 доларів США з розрахунку 13,40 % річних на строк з 19.11.2007 по 20.11.2017 (а.с.8-15).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту Іпотекодавці ОСОБА_2 (відповідач 1), ОСОБА_3 (відповідач 2) за договором іпотеки № 70328 від 19.11.2007 року передали в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка є власністю Іпотекодавців (а.с.21-23).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (позивач) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту від 19.11.2007 та договором іпотеки від 19.11.2007 відносно відповідача 1 та відповідача 2 перейшло до ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 136-139).

Позивач повідомляв відповідача 1 про передачу права вимоги по Кредитному договору та договору іпотеки, що підтверджується повідомленням про передачу № 17.5/1063/12 від 10.01.2012 (а.с.101-103).

Відповідач 1 свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 03.04.2015 утворилась заборгованість у сумі: 6 400 440,62 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 3 061 631,97 грн.; сума заборгованості за відсотками - 3 132 143,76 грн.; пеня - 206 664,89 грн. Зазначена заборгованість вказана у розрахунку заборгованості, наданому позивачем (а.с.99-100). Відповідач 1 та її представник не погоджувалися з даною заборгованістю, проте свого розрахунку заборгованості суду не надали.

На підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності від 25.06.2015 ринкова вартість предмету іпотеки (квартири АДРЕСА_1) становить 1 194 528,00 грн. (а.с.126).

Вказаний висновок відповідачами не спростовано .

Згідно відомостей з державного реєстру іпотек Іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1, є позивач, Іпотекодавцями - відповідачі.

Відповідно до довідки форми №3 у вищезазначеній квартирі зареєстровані малолітні діти: з 31.08.2010 ОСОБА_4 та з 07.08.2010 ОСОБА_5.

Виходячи з наявних у справі та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.

Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, а також право позивача за умовами п.п 4.1-4.6, 5.1. Договору іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття його у власність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем розміру заборгованості є безпідставні . Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи положення вищенаведеної статті, Позивачем як доказ наявності заборгованості за кредитним договором надано довідку про стан заборгованості, детальний розрахунок заборгованості (а.с. 99,100), а також виписку по кредитному договору за період з 19.11.2007 р. по 22.02.2012 р. (а.с. 106-113) Натомість Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання умов кредитного договору в повному обсязі та відсутності заборгованості. Представником відповідача ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявлялось клопотання про проведення економічної експертизи з метою перевірки правильності нарахування заборгованості, а також не наводились конкретні доводи, які б свідчили про невірне обрахування позивачем розміру заборгованості, які б могли бути перевірені апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги з приводу порушення позивачем ч.10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» , якою передбачено, що кредитор, який вимагає дострокового повернення кредиту, зобов'язаний надіслати боржнику вимогу, і лише на 60 день після отримання такої вимоги у боржника виникає обов'язок погасити кредит, колегією суддів не приймається з огляду на те, що позивачем такі вимоги надсилались на адресу ОСОБА_2 08.10.2014 року, на ім'я відповідача ОСОБА_3 13.10 2014 року, що підтверджено копією реєстру поштових відправлень та квитанціями про оплату таких відправлень.

Не отримання відповідачами вказаних поштових відправлень, не свідчить про відсутність у позивача права звертатись до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Справа перебувала в провадженні районного суду з листопада 2014 року. Разом з тим відповідачі не вжили жодних заходів з метою виконання вимог позивача щодо погашення заборгованості, а тому останній набув права на дострокове стягнення всієї суми кредиту відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та звернення стягнення на майно, яке було передано йому в іпотеку.

Доводи представника відповідача з приводу недоведеності переходу прав вимоги до позивача спростовуються , долученими до справи доказами, а саме: нотаріально посвідченою випискою з договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, витягом із Додатку 1 (перелік прав вимоги за кредитами) та актом прийому-передачі. (а.с. 104, 105)

Даною випискою підтверджується переуступка прав вимоги за кредитним договором № 11253883000 від 19.11.2007 року та за договором іпотеки № 70328 від 19.11.2007 року.

Окрім того, в матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої ПАТ «Дельта Банк» являється Іпотекодержателем іпотечного майна на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08.12.2011 року.

Доводи скарги з приводу не вірного застосування судом ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів не приймає тому, що:

Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 13 04-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-УІІ мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-УІІ протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-УІІ не підлягає виконанню.

Закон № 1304-УІІ не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Вказана правова позиція висловлена ВСУ в справі № 6-57цс15, яка є обов'язковою для застосування судами України відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України.

Відповідно до рішення районного суду відстрочено звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, тобто суд вірно застосував положення вказаного Закону.

Доводи скарги з приводу порушення прав неповнолітніх дітей, які проживають в квартирі на яку звернуто стягнення, колегія суддів також не приймає, так як суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п. 1.4. Договору іпотеки № 70328 від 19.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» (далі - Іпотечний договір, Договір іпотеки), Іпотекодавці свідчили при укладенні договору , що його укладенням не порушені права та/або інтереси третіх осіб в тому числі не порушені права дітей.

Малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були народжені у 2010 році та у 2012 році, тобто після укладення Іпотечного договору.

Відповідно до п. 2.4.6. Іпотечного договору, Іпотекодавці зобов'язані ненадавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають Предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя.

Крім того, на даний час діти не позбавляються житла, так як звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Інших доводи апеляційна скарга не містить.

Разом з тим, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, встановивши ціну іпотечного майна на час звернення стягнення на нього, обґрунтовано не зазначив її в резолютивній частині рішення, оскільки на даний час зупинено його виконання. З огляду на те, що вартість іпотечного майна, до закінчення дії Закону України «Про мораторій», може змінитись в сторону збільшення, а тому правомірно буде враховувати ціну іпотечного майна на час виконання даного рішення суду, при зарахуванні суми погашення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: