Ухвала суду № 55249371, 21.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2317/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Мазур І.В.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - Гурніка Артема Ігоровича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс 2005», Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс 2005» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 16 886 грн. 05 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування 58 894 грн. 57 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс 2005» на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 168 грн. 86 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 588 грн. 95 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» - Гурнік А. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути з ТОВ «Кийтранс 2005» на його користь майнову шкоду в розмірі 16886 грн. 05коп., стягнути з ПАТ«Українська транспортна страхова компанія» на його користь розмір страхового відшкодування з урахуванням пені та 3% річних в сумі 58 894, 57 грн. та стягнути з ТОВ «Кийтранс 2005» та ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.10.2014 року на пр. Л.Курбаса-вул. Картвелішвілі в м. Києві відбулася ДТП з вини ОСОБА_3, який, керуючи автобусом «Богдан», д.н.з НОМЕР_1, та перебуваючи в трудових відносинах з власником даного транспортного засобу ТОВ «Кийтранс-2005», порушив п.п.10.1., 13.1 Правил дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2, що перебував під керуванням ОСОБА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_4, яка, в свою чергу, уповноважила ОСОБА_2 одержувати грошові суми, в т.ч. - страхове відшкодування за шкоду, завдану транспортному засобу «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2. Внаслідок спричинених механічних пошкоджень автомобілю завдано матеріальних збитків на суму в розмірі 56 564грн. згідно акту №15 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.11.2014 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №3514 на суму 5654 грн. Згідно звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу (КТЗ) №28/01/15 від 20.01.2015 року, вартість відновлювального ремонту склала 59 886 грн. 16 коп., а з врахуванням фізичного зносу - 39 677 грн. 95 коп. Відповідальність ТОВ «Кийтранс-2005» застрахована в ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», яке не відшкодовує збитки в розмірі 39 677 грн. 95 коп.

У зв'язку з чим просив стягнути зазначену суму, а також на підставі ст. 625 ЦК України станом на день подання заяви на 24.07.2015 року сплатити пеню в розмірі 7305 грн. 09 коп. за період з 04.03.2015 року по 24.06.2015 року за 112 днів та 3% річних за період з 04.03.2015 року по 24.06.2015 року за 112 днів в розмірі 365 грн. 25 коп., також інфляційні в розмірі 11546 грн. 28 коп., а всього - 58 894 грн. 57 коп.

Власником транспортного засобу «Богдан» є TOB «Кийтранс-2005», тому просив стягнути різницю в розмірі 16 886 грн. 05 коп. між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Вартість відновлювального ремонту згідно квитанції оплачена в розмірі 56 564 грн. - 39 677 , 95 грн. = 16 886 грн. 05 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП, яке мало місце 12.10.2014 року на пр. Л. Курбаса-вул.Карвелішвілі в м. Києві.

ОСОБА_3, який керував автобусом «Богдан», д.н.з НОМЕР_1, перебуваючи у трудових відносинах з власником даного транспортного засобу ТОВ «Киїтранс-2005», порушив п.п. 10.1., 13.1 Правил дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 (а.с.9).

Даний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_4, яка, в свою чергу, уповноважила ОСОБА_2 одержувати грошові суми, в тому числі - страхове відшкодування за шкоду, завдану транспортному засобу «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2. (а.с.7).

Внаслідок спричинених механічних пошкоджень автомобілю завдано матеріальних збитків на суму в розмірі 56 564 грн. згідно акту №15 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.11.2014 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №3514 на суму 5654 грн. Згідно звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) №28/01/15 від 20.01.2015 року вартість відновлювального ремонту склала 59 886, 16 грн., а з врахуванням фізичного зносу - 39 677, 95 коп.(а.с. 12-21).

4 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про відшкодування завданої шкоди за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3672925 від 2 жовтня 2014 року транспортного засобу Богдан А-91, сума страхового відшкодування 50 000грн.(а.с.32).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується оплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.5 даної статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше -правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге - правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

З огляду на викладене, правовідносини, що склалися між сторонами на підставі полісу обов'язкового страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.

У зв'язку з цим на правовідносини, що виникли із зазначеного договору про надання послуг, поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі №6-40цс11).

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6.06.2012року (справа №6-49цс12).

Суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7305 грн. 09 коп. за період з 04.03.2015 року по 24.06.2015 року за 112 днів та 3% річних за період з 04.03.2015 року по 24.06.2015 року за 112 днів в розмірі 365, 25грн., а також інфляційні в розмірі 11 546 грн. 28 коп., а всього 58 894 грн. 57 коп. підлягають задоволенню, при цьому суд погодився з наданим розрахунком пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не були понесені збитки у вигляді податку на додану вартість колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки в рахунку усі роботи та матеріали вже враховані (закладені) з урахуванням ПДВ (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - Гурніка Артема Ігоровича - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді