Ухвала суду № 55249338, 20.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Беця О.В., Сокуренка Д.М.

при секретарі судового засідання - Сологуб В.І.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Мороза О.В. на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 грудня 2015 року,

за участю прокурора - Ільяшенко В.В.

підозрюваного - ОСОБА_2

його законного представника - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 грудня 2015 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015100040018295 від 02.12.2015 р., відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Могильної Г.В., погодженого прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Морозом О.В., про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, який народився в сел. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, з неповною середньою освітою, не працюючого,неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого 12.09.2014 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за місцем проживання: АДРЕСА_2, строком на два місяці, тобто до 2 лютого 2016 року включно, із застосуванням електронних засобів контролю.

Заборонено підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Виконання ухвали доручено співробітникам Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Термін дії ухвали визначено строком на два місяці, тобто до 2 лютого 2016 року включно.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вказав, що слідчим та прокурором не було доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні та дійшов висновку, що відповідним і достатнім у кримінальному провадженні буде запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Дніпровського району м. Києва МорозО.В., вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі підозрюваного та фактичним обставинам справи. Просить ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 3 грудня 2015 року, якою відмолено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати. Ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування своїх апеляційних вимог прокурор вказує, що судом не в повній мірі взято до уваги обставини вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 тяжких кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за попередньою змовою групою осіб, який має високий ступінь суспільної небезпеки, а тому вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень та менш тяжкий запобіжний захід не забезпечить його належної поведінки. Крім цього вважає, що збільшенням ризику продовжити злочинну діяльність є те, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив злочин під час іспитового строку, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляції, пояснення підозрюваного його законного представника та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, в провадженні СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015100040018295 від 02.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

02.12.2015 р. ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

03.12.2015 р. слідчий СВ Дніпровського УП Головного управління Національної поліції в м. Києві Могильна Г.В., за погодженням із прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Морозом О.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставин щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного відповідні обов'язків.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя суду першої інстанції послався на положення ст. 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, та дійшов висновку, що відповідним і достатнім у кримінальному провадженні буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.

При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, встановив, що виключних обставин для тримання ОСОБА_2 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені у клопотанні ризики в сукупністю з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.

З урахуванням вказаного, а також даними про особу підозрюваного, який раніше судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, хворіє, позитивно характеризується за місцем відбування покарання з випробуванням суд дійшов висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_2 альтернативного, більш м'якого запобіжного заходу домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати місце свого фактичного проживання цілодобово, а тому зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування і суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 процесуальних обов'язків, слідчий суддя поклав на нього обов'язок не залишати місце свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Колегія суддів погоджуються з таким рішенням слідчого судді та вважає, що слідчий не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного ОСОБА_2 на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Даних обставин, також не було доведено прокурором під час апеляційного розгляду.

Доводи, на які послався в апеляційній скарзі прокурор, а саме наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість злочину, обставини його вчинення не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки були враховані судом при прийнятті рішення, в зв'язку з чим до підозрюваного застосовано наступний за суворістю запобіжний захід, який на думку колегії суддів співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, і підстав вважати його занадто м'яким немає.

Посилання прокурора на те, що судом застосовано запобіжний захід, який не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі підозрюваного є безпідставними, оскільки слідчий суддя врахував всі вимоги закону та відповідно до ст. 370 КПК України прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до остаточного висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор в апеляції, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03.12.2015 року в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12015100040018295 від 02.12.2015 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Могильної Г.В., погодженого прокурором прокуратури Дніпровського району міста Києва МорозомО.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 2 лютого 2016 року включно, із застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Мороза О.В., - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. Д з ю б і н О. Б е ц ь Д. С о к у р е н к о