Постанова № 55248606, 21.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 січня 2016 р. № 820/11732/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 10.09.2015 р. № НОМЕР_1 форми Р, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61046 м. Харків, пров. Пархоменка, З, код ЄДР 39859695), яким ТОВ "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" збільшене суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 840 365,00 грн. (за основним платежем 1 226 910,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 613 455,00 грн.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Податкове повідомлення рішення від 10.09.2015 р. № НОМЕР_1 підлягає скасуванню в повному обсязі, так як прийняте відповідачем протиправно, необґрунтовано. Всупереч чинному законодавству України з питань оподаткування, з виходом за межі компетенції, встановленої Конституцією України, та ПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень (код 36647332) зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 01.09.2009 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Посадовими особами Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень (код 36647332) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №147/20-23-22-01-05/36647332 від 03.09.2015 року, відповідно до висновків якого Товариством з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень порушено п.201.1.,п.201.6,п.201.10. ст.201, п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.186.3. ст.186, п.185.1. ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 1 226 910 грн., у т.ч. січень 2014р. 209 050 грн., лютий 2014р. 468 140 грн., березень 2014р. 69 720 грн., травень 2014р. 313 333 грн., грудень 2014р. 166 667 грн.

На підставі вищезазначених висновків, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0002172201 від 10.09.2015 року на загальну суду 1 840 365 грн., з яких 1226910 за основним платежем, 613455 грн., - за штрафними санкціями.

Позивач скориставшись правом адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 10.09.2015 № 09-299 на податкове повідомлення рішення Харківської ОСОБА_3 у Харківській області від 10.09.2015 №0002172201 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість 1 840 365 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 10.09.2015 № НОМЕР_1 залишено без змін, а скаргу ТОВ Міжвідомчий центр інженерних досліджень від 10.09.2015 № 09-299 без задоволення.

Позивач не погодившись з рішенням Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 10.09.2015 №0002172201.

Рішенням від 04.12.2015 року №25897/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 10.09.2015 №0002172201 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як зазначено відповідачем в Акті перевірки встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій із ТОВ Сільвер Буд, ТОВ Нікея Лімітед та ТОВ Рокфор Маркет.

Підставами таких обставин, як випливає з Акту перевірки, є отримання від:

- Західної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкової інформації від 08.06.2015 № 3529/7/20-33-22-03-12, відповідно якої встановлено факти формування податкових зобовязань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення субєкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи отриману податкову інформацію, підтвердити взаємовідносини з ТОВ Нікея Лімітед неможливо;

- Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкової інформації від 21.04.2015 № 1735/7/20-36-22-01-08, відповідно якої встановлено: субєкти господарювання, з якими ТОВ РОКФОР МАРКЕТ мало господарські відносини, мають ознаки нереальності здійснення господарських операцій;

- Західної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкової інформації від 07.05.2015 № 2689 /7/20-33-22-03-12, відповідно якої встановлено невідповідність отриманих та реалізованих товарів…

Таким чином, враховуючи отриману податкову інформацію, підтвердити взаємовідносини з ТОВ Сільвер Буд неможливо.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Сільвер Буд, суд зазначає наступне.

З наданих до суду документів вбачається, що ТОВ Сільвер Буд є юридичною особою яка знаходиться на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ МІндоходів у Харківській області.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Буд (виконавець) укладено договір №1904-МЦ відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: імовірнісна оцінка стійкості скельних укосів ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору.

Представниками сторін підписано та скріплено печатками календарний план, протокол узгодження договірної вартості, технічне завдання.

Виконання умов договору підтверджується актами здачі - приймання робіт.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Буд на адресу позивача.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Буд (виконавець) укладено договір №2004 відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: нелінійна кінетика трансформації домішок у водному середовищі під впливом ГТС України». Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору.

Представниками сторін підписано та скріплено печатками календарний план, протокол узгодження договірної вартості, технічне завдання.

Виконання умов договору підтверджується актами здачі - приймання робіт.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю Сільвер Буд на адресу позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Нікея Лімітед суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нікея Лімітед (виконавець) укладено договір №МЦ/23-12 від 23.12.2014 року, відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: чисельне моделювання динамічного руйнування середовищ і конструкцій ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору.

Представниками сторін підписано та скріплено печатками календарний план, протокол узгодження договірної вартості, технічне завдання.

Виконання умов договору підтверджується актами здачі - приймання робіт.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю Нікея Лімітед на адресу позивача.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжвідомчий центр інженерних досліджень (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рокфор Маркет (виконавець) укладено договори;

№02-10/МЦ від 02.10.2013 року, відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: динамічні процеси в розвідувальному бурінні ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору;

№03-10/МЦ відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: механічне деформування і руйнування гірських порі ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору;

№04-10/МЦ відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: математична модель різання гірських порід ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору;

№05-10/МЦ відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: математичне дослідження стійкості стінок глибоких свердловин ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору;

№06-10/МЦ відповідно до умов якого виконавець зобовязується у порядку та на умовах даного договору власними силами виконати наступні роботи: прогнозування показників фізико - механічних властивостей порід підстав ГТС України. Замовник зобовязується на умовах та в порядку установленому даним договором прийняти та оплатити результати робіт вказаних в п.2.1 даного договору.

Представниками сторін підписано та скріплено печатками календарний план, протокол узгодження договірної вартості, технічне завдання.

Виконання умов договору підтверджується актами здачі - приймання робіт.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю Рокфор Маркет на адресу позивача.

На підтвердження виконання ТОВ «Міжвідомчий центр інженерних досліджень» умов господарських договорів, надано оригінали платіжних документів за 2014 рік з відміткою банківської установи про сплату придбаних у ТОВ «Сільвер Буд» робіт за договорами №1904-МЦ від 21.04.2014 р. та №2004-МЦ від 25.04.2014 р., реєстр платіжних документів за 2014 рік з відміткою банківської установи про сплату придбаної у ТОВ «Нікея Лімітед» роботи за договором № МЦ/23-12 від 23.12.2014 р.; платіжні доручення з відміткою банківської установи про сплату придбаних у ТОВ «Рокфор Маркет» робіт за договорами № № № 02-10/МЦ від 02.10.2013 р., № 03-10/МЦ від 03.10.2013 р., № 04-10/МЦ від 04.10.2013 р., № 05-10/МЦ від 07.10.2013 р., № 06-10/МЦ від 08.10.2013 р.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Надані позивачем докази в сукупності спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених ТОВ «Міжвідомчий центр інженерних досліджень» господарських операцій.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу приписів Податкового Кодексу України акт перевірки, складений контролюючим органом відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. ОСОБА_2 втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 10.09.2015 р. № НОМЕР_1 форми «Р», прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61046 м. Харків, пров. Пархоменка, З, код ЄДРПОУ 39859695), яким ТОВ "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" збільшене суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 840 365,00 грн. (за основним платежем 1 226 910,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 613 455,00 грн.).

Стягнути з Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: провулок Пархоменка, 3, м. Харків, 61046, код ЄДРПОУ 39859695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" (юридична адреса: пр. Леніна, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 36647332) витрати зі сплати судового збору у розмірі 27605,48 грн. (двадцять сім тисяч шістсот п'ять грн. 48 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 січня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.