Ухвала суду № 55248267, 27.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

27 січня 2016 р. справа 804/521/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконним звільнення, скасування наказу № 2152/1 від 11.09.2015 р., та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

26 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним її звільнення, скасувати наказ про звільнення № 2152/1 від 11.09.2015 р., та зобовязати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області провести процедуру скорочення займаної посади у відповідності до вимог законодавства України після закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона подана з порушенням вимог закону, та підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи відповідає позовна заява вимогам ст. 106 КАС України.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд виходить з того, що спір стосується проходження позивачем публічної служби.

Частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 26 січня 2016 року, в якому, поряд з іншими вимогами, просить скасувати наказ про звільнення № 2152/1 від 11.09.2015 р., тобто, оспорює рішення відповідача, повязане із звільненням з публічної служби, поза встановленого законом місячного строку оскарження. При цьому, позивач в своїй заяві посилається на те, що про звільнення із займаної посади дізналася лише 10 січня 2016 року з листа, направленого відповідачем на її адресу простою кореспонденцією за вих. А-2254 від 15.12.2015 р.

Разом з цим, жодних документів для визнання поважними причин пропуску строку на оскарження зазначеного наказу відповідача, позивачем до позовної заяви не надано.

У звязку з чим, на підтвердження доводів про дотримання строків, передбачених ч.3 ст. 99 КАС України щодо зазначених позовних вимог, позивачу необхідно надати до суду копії документів, якими підтверджується, коли саме ОСОБА_1 дізналася про наявність оскаржуваного рішення відповідача про звільнення (зокрема, копію поштового конверту до листа від 15.12.2015 р., та сам лист, ніби-то, отримані нею 16 січня 2016 року).

Крім того, частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р., які набрали чинності з 01 вересня 2015 року), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем поряд з вимогою про скасування наказу про звільнення № 2152/1 від 11.09.2015 р., з якої судовий збір за законом не сплачується, заявлено іншу немайнову вимогу, а саме: про зобовязання Головного територіального управління юстиції у Донецькій області провести процедуру скорочення займаної посади у відповідності до вимог законодавства України після закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VIII, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року встановлена на рівні 1 378 гривень.

Отже, позивачу необхідно сплатити на реквізити суду (одержувач УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 551,2 грн. із заявленої нею немайнової вимоги.

Крім того, ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В порушення зазначених вимог, позивачем до позовної заяви не долучено доказів щодо обставин, на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог, а саме: копії наказу про призначення її на посаду державного виконавця, копії наказу про відпустку по догляду за дитиною.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу надати строк до 15 березня 2016 року для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 551,2 грн. із заявлених позивачем немайнових вимог, не повязаних з поновленням на роботі, на реквізити суду, зазначені в ухвалі; надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження наказу відповідача про звільнення; надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги (на які мається посилання у тексті позовної заяви).

Розяснити позивачу, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. В. Чорна