Постанова № 55248244, 27.01.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 р. Справа №805/96/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О.;

секретар судового засідання: Притула С.С.

за участю:

представників позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (надалі позивач, ТОВ «КФЗ») звернулось до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (в особі Відділу примусового виконання рішень) (надалі відповідач) про скасування постанови про арешт коштів боржника від 27.10.2015 року ВП № 48892597, скасування постанови про арешт коштів боржника від 24.11.2015 року ВП № 48892597, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.09.2015 року ВП № 48892597, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2015 року ВП № 48892597, скасування постанови про розшук майна боржника від 24.11.2015 року ВП №48892597.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. у справі №908/5564/14 відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. на 12 місяців з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. Проте, в межах відповідного виконавчого провадження №48892597 не були вжиті заходи для зняття арештів з коштів та майна боржника, що перешкоджає боржнику вести господарську діяльність, здійснювати обовязкові платежі, сплачувати заробітну плату та вживати заходи для добровільного виконання судового рішення.

Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, які необхідні для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, які повязані з організацію та проведенням виконавчих дій.

Відповідач зазначає, що накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. Також, відповідач вважає, що знаття арешту та скасування постанов державного виконавця може у подальшому сприяти ухиленню боржника від виконання рішення суду та приховування свого майна.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «КФЗ» зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 37133410, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Моріса Тореза, буд. 18, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21529220 від 14.12.2015р.

30 вересня 2015 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження №48892597 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/5564/14 від 22.04.2015р. щодо стягнення з ТОВ «КФЗ» грошових коштів.

Також, 30 вересня 2015 року у виконавчому провадженні №48892597 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ТОВ «КФЗ» у межах суми звернення стягнення 15 218 697,92 грн.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №48002342 від 02.10.2015р. за вказаною постановою обєктом обтяження є все рухоме майно.

27 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні №48892597 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 прийнята постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках відкритих в зазначених у постанові банках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику ТОВ «КФЗ» у межах суми боргу з врахуванням виконавчого збору 16 740 567,71 грн.

24 листопада 2015 року у виконавчому провадженні №48892597 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 прийнята постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках відкритих в зазначеному у постанові банку та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику ТОВ «КФЗ» у межах суми 16 740 567,71 грн.

Також, 24 листопада 2015 року у виконавчому провадженні №48892597 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржнику ТОВ «КФЗ» у межах суми звернення стягнення 16 740 567,71 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 24 листопада 2015 року у виконавчому провадженні №48892597 оголошено в розшук все рухоме майно боржника ТОВ «КФЗ», а також постановлено: - затримати транспортні засоби, що належать ТОВ «КФЗ», та направити їх на штрафмайданчик; - одночасно з затриманням транспортних засобів, що належать ТОВ «КФЗ», вилучити свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу та ключі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. у справі №908/5564/14 відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №908/5564/14 на 12 місяців з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Відповідно до клопотання від 28.12.2015р. позивач повідомляє відповідача про вказану постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. та просить вирішити питання щодо арештованого майна та можливості використання коштів на рахунках у банківських установах, на які накладено арешт за виконавчим провадженням №48892597.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 05 січня 2016 року у виконавчому провадженні №48892597 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/5564/14 від 22.04.2015р. щодо стягнення з ТОВ «КФЗ» грошових коштів по 31.12.2016р. Питання щодо арештованого майна та можливості використання коштів на рахунках у банківських установах не вирішено.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження», з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.1.12 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802, основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

За приписами пп.1.12.1 п.1.12 зазначеної Інструкції, відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Станом на 27.01.2016р. в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за виконавчим провадженням №48892597 не зареєстровано інформації про зняття заходів, які застосовані спірними постановами.

Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби. Оскарження рішень органів Державної виконавчої служби цією статтею не передбачено.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст.3 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» встановлено, що органами державної виконавчої служби є: - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; - районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.6 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч.4 ст.39 вказаного Закону встановлено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року у справі №1-7/2013 (№5-рп/2013) Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сімї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 Кодексу і статті 36 Закону дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обовязковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Суд вважає, що вказані висновки необхідно застосовувати і до випадків відстрочення виконання судового рішення.

У постанові Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. у справі №908/5564/14 зазначено, що колегія суддів вважає, що відповідачем доведено винятковість випадку для застосування передбаченого ст.121 Господарського процесуального кодексу України відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 на 12 місяців.

Суд зазначає, що спірними у виконавчому провадженні №48892597 постановами від 30.09.2015р. та від 24.11.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно боржника в межах суми звернення стягнення без визначення певного майна боржника. Спірними у виконавчому провадженні №48892597 постановами від 27.10.2015р. та від 24.11.2015р. про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти на всіх рахунках боржника. За спірною у виконавчому провадженні №48892597 постановою від 24.11.2015р. про розшук майна боржника підлягають затриманню всі транспортні засоби боржника із подальшим направленням на штрафмайданчик та вилученням свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та ключів.

Таким чином, фактично, спірними рішеннями усуваються позитивні для ТОВ «КФЗ» наслідки вжитих постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. у справі №908/5564/14 заходів щодо відстрочення виконання судового рішення у звязку з наявністю обставин, які ускладнюють його виконання.

Наявність арешту на все майно, на всі рахунки та неможливість вільного використання всіх транспортних засобів перешкоджає здійсненню ТОВ «КФЗ» будь-якої господарської діяльності та створюють ризик невиконання судового рішення у повному обсязі у встановлений строк.

Статтею першою першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Враховуючі наявність постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. про відстрочення виконання судового рішення, суд вважає, що спірні рішення, які розповсюджуються на все майно, всі рахунки та всі транспортні засоби, порушують принцип пропорційності у правовідносинах щодо здійснення державою контролю за користуванням майном.

Таким чином, спірні рішення створюють загрозу порушення приписів законодавства щодо обовязковості виконання судового рішення, у тому числі у встановлений судом строк. Спірні в межах цієї справи рішення порушують баланс між несприятливими наслідками для прав та законних інтересів ТОВ «КФЗ» і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування спірних рішень.

Позивачем надані до суду платіжні доручення: №151 від 11.01.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн. ; №152 від 11.01.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн.; №153 від 11.01.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн.; №150 від 11.01.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн.; №154 від 11.01.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1 378,00 грн. Всього сплачено 6 890,00 грн. судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви (1 378,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру).

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає 6 890,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 30 вересня 2015 року ВП №48892597 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 27 жовтня 2015 року ВП №48892597 про арешт коштів боржника.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 24 листопада 2015 року ВП №48892597 про арешт коштів боржника.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 24 листопада 2015 року ВП №48892597 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 24 листопада 2015 року ВП №48892597 про розшук майна боржника.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суму судових витрат у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот девяносто) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 січня 2016 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Куденков К.О.