Постанова № 55247856, 26.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/17650/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27.08.2015р. ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси, в якому просила суд:

- визнати неправомірною відмову відповідача щодо неврахування при розрахунку її пенсії «інших виплат» - матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку, винагороду за вислугу років в розмірі 40%.

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити їй з 01.08.2015р. в розмірі 80% від суми заробітної плати державного службовця, в редакції ст.37 Закону України «Про державну службу» на час призначення пенсії, не змінюючи базовий місяць, з урахуванням всіх складових на які нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі «інші виплати» матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та винагороди за вислугу років у розмірі 40%.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вона з 06.03.2006р. перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у Приморському районі м. Одеси та отримує пенсію, згідно з Законом України «Про державну службу». У липні 2015 року позивач звернулась до відповідача з вимогою про перерахунок та призначення пенсії у розмірі 80 %, з урахуванням інших видів виплат, згідно з довідкою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №22556/Ш/15-53-05-26 від 24.07.2015р. про складові заробітної плати (за останні 24 календарних місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та довідкою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №22557/Ш/15-53-05-26 від 24.07.2015р. Однак, відповідач своїм листом від 12.08.2015р. повідомив їй про відмову в проведенні такого перерахунку, оскільки включення «інших виплат» до розрахунку середнього заробітку не передбачено чинним законодавством.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси врахувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 «інші виплати», а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, на які нараховані та з яких утримані й сплачені страхові внески до ПФУ. Зобов'язано Управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, як державному службовцю, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, починаючи з 01.08.2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 11.11.2015р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просила скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 05.10.2015р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.11.2015р. на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 05.10.2015р. подав апеляційну скаргу і представник Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси, однак, остання ухвалою від 13.01.2016р. була повернута апелянту з підстав несплати ним судового збору.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 працювала в органах державної служби в ДПІ в Приморському районі м.Одеси та з 06.03.2006р. перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Приморському районі м.Одеси і отримує пенсію, призначену згідно з Законом України «Про державну службу».

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Управління ПФУ у Приморському районі в м.Одесі із заявою про перерахунок пенсії.

Однак, Управління ПФУ в Приморському районі в м.Одесі своїм листом від 12.08.2015р. повідомило, що пенсію позивачу було обчислено із середньомісячного заробітку - 3615,70 грн. (а саме: посадовий оклад - 1202 грн.; надбавка за ранг - 100 грн.; надбавка за вислугу років - 260,40 грн. (т.б. 20% від посадового окладу та надбавки за ранг); надбавка за високі досягнення у праці - 911,40 грн.; премія - 1141,90 грн.). Процент розрахунку пенсії від заробітку складає 80%. Загальний стаж враховано по 28.02.2006р. та складає 37 років 2 місяці, з яких стаж державної служби складає 10 років 1 місяць 6 днів. Крім того, відповідач повідомив і про відмову у проведенні перерахунку пенсії згідно довідок ДПІ У Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.07.2015р. №22557/Ш/15-53-05-26 та №22556/Ш/15-53-05-26, зазначивши, що «інші виплати» взяти до розрахунку середнього заробітку не може, оскільки чинним законодавством таке врахування не передбачено.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог і відповідно, та відповідно, з часткової неправомірності рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 названого Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 ст.33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що індексація та матеріальна допомога входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 статті 66 цього Закону, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Також, при цьому, слід зазначити, що аналогічну правову позицію з цього питання викладено і Верховним Судом України, зокрема в постанові від 20.02.2012 року у справі №21-430а11, яка, відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що позиція відповідача щодо не включення індексації та матеріальної допомоги до складу заробітної плати у розумінні ст. 33 Закону України «Про державну службу» є протиправною, що в свою чергу, і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Що стосується вимог позивача щодо врахування до складу її пенсії надбавки за вислугу років у розмірі 40%, то на думку судової колегії, суд 1-ї інстанції дійшов помилкового висновку, що ця надбавка за вислугу років повинна враховуватися позивачу лише у розмірі 20%.

Так, згідно до ч.5 ст. 33 Закону України «Про державну службу», надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Як встановлено з матеріалів справи судом 2-ї інстанції, позивач ОСОБА_1 з 06.03.2006р. перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у Приморському районі м. Одеси та отримує пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».

Також по справі встановлено, що її загальний стаж враховано по 28.02.2006р. та складає 37 років 2 місяці, з яких, стаж державної служби складає 10 років 1 місяць 6 днів.

Як видно з матеріалів справи, пенсія ОСОБА_1 була розрахована відповідачем на підставі довідок про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», до яких було включено надбавку за вислугу років в розмірі 20%, а матеріальна допомога та індексація заробітної плати взагалі не були включені в обрахунок пенсії.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої, зокрема, входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно із приписами ч.2 статті 33 Закону №3723-ХІІ, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Отже, з вищезазначених норм Закону вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, винагорода за вислугу років входить до системи оплати праці державного службовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1013 затверджено «Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», відповідно до положень якого, винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби залежно від стажу роботи і обчислюється у відсотках, виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Таким чином, винагорода за вислугу років, встановлена посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, є частиною заробітної плати зазначених посадових осіб, виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, передбаченого органам державної податкової служби в Державному бюджеті України, враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства, на неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.

Таким чином, за змістом наведених норм, усі отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Крім того, слід звернути увагу на те, що ст.33 Закону від 16.12.1993р. №3723-XII «Про державну службу» визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення, а тому, якщо державний службовець під час перебування на державній службі отримував винагороду (надбавку) за вислугу років у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (спеціальне звання) то зазначений розмір цієї винагороди (надбавки) повинен бути врахований і при обчисленні пенсії державного службовця. Згідно ч.5 цієї статті надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Відповідно до положень ч.7 зазначеної статті, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виплата винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання регулюється «Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», затвердженим Постановою КМУ від 12.09.1997р. №1013.

Отже, враховуючи те, що згідно довідки ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.07.2015р. №22557/Ш/15-53-05-26 ОСОБА_1 реально отримувала перед звільненням з роботи та виходом на пенсію зазначену винагороду за вислугу років в розмірі 40% та з неї проводилася усі необхідні страхові відрахування, то суд 1-ї інстанції, відповідно, в даному випадку, дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволені цієї частини позовних вимог.

Слід зазначити, що такий висновок суду 2-ї інстанції, окрім іншого, відповідає і положенням п.3 Постанови КМУ від 31.05.2000р. №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», яким встановлено, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови (у п.1 постанови зазначений Закон України «Про державну службу»), враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.

Сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.

При цьому, необхідно вказати, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання вже була неодноразово висловлена як ВАС України, зокрема в ухвалах від 03.06.2015р. (справа №К/800/26249/14), 18.06.2015р. (справа №К/800/9907/15), 08.07.2015р. (справа №К/800/17442/15), так і Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 20.02.2012р. (справа №21-430а11), 28.05.2013р. (справа №21-97а13), 14.05.2013р. (справа №21-125а13), 04.03.2014р. (справа №21-14а14).

До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин та враховуючи, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про повне задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.183-2,195,197,198,202,205,207,254,256 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, врахувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 «інші виплати» матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку, винагороду за вислугу років в розмірі 40%.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити ОСОБА_1 з 01.08.2015р. пенсію в розмірі 80% від суми заробітної плати державного службовця, в редакції ст. 37 Закону України «Про державну службу» на час призначення пенсії, не змінюючи базовий місяць, з урахуванням всіх складових, на які нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі «інших виплат», а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку та винагороди за вислугу років у розмірі 40%, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 87,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної негайно після її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко