Рішення № 55247451, 25.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р.Справа № 922/6249/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Східний експертно-технічний центр" Держпраці", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків про стягнення 3796,58 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю № 38 від 18.01.2016 року;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 14 від 04.01.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Східний експертно-технічний центр Держпраці" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 3035 від 13.10.2014 року щодо оплати наданих послуг в сумі 3796,58 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 грудня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.12.2015 року представник позивача супровідним листом (вх. № 50396) надав документи, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року розгляд справи було відкладено на 25.01.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2016 року визнав позов.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.10.2014 року між Державним підприємством "Східний експертно-технічний центр Держпраці" (позивач, виконавець), Харківським обласним військовим комісаріатом (замовник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова (відповідач) було укладено договір на виконання робіт № 3035, у відповідності до умов якого замовник доручає, відповідач сплачує, а позивач надає передбачені даним договором послуги з експертизи "Комплексних заходів по досягненню встановлених нормативів безпеки і існуючого рівня охорони праці при експлуатації газових котлів НІІСТУ-5 в котельній "Харківського обласного військового комісаріату".

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач перераховує позивачу попередню оплату 100% суми вартості послуг за даним договором протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийому наданих послуг, на поточний рахунок позивача.

Протоколом погодження цін від 30.10.2014 року сторонами було встановлено, що вартість робіт становить 3796,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору та надав відповідачу послуги на загальну суму 3796,58 грн., що підтверджується актом здачі-прийому наданих послуг від 30.10.2014 року (а.с. 19), який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив оплати наданих послуг, у зв`язку з чим 17.03.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за вих. № 215.

Дана претензія була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Крім того, 09.10.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу про погашення заборгованості за вих. № 718, яка отримана відповідачем 23.03.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 12).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором на виконання робіт № 3035 від 30.10.2014 року в сумі 3796,58 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 623-629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Державного підприємства "Східний експертно-технічний центр Держпраці" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 72 ,п/р 2600800120958 в АТ "Регіон-Банк", м. Харків, МФО 351254, код ЄДРПОУ 21224850) 3796,58 грн. заборгованості та 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.01.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

922/6249/15