Ухвала суду № 55247448, 15.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2015 рокусправа № 328/3607/15-а (2-а/328/74/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмак та Токмацькому районі Запорізької області про визнання дій суб'єктів владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в м. Токмак та Токмацькому районі Запорізької області, в якому просив:

- визнати незаконними та неправомірними Розпорядження 122331 від 23.12. 2011 року з розрахунком 3 від 01. 01, 2012 року, Розпорядження 122331 від 28.03.2012 року, Розпорядження на перерахунок з 01. 07. 2012 року, Розпорядження на перерахунок пенсій з 01.12.2012 року та Розпорядження на перерахунок пенсії з 01.12.2013 року та дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області за період часу з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року, якими було допущено порушення законних прав та інтересів щодо невірною обчислення та фактичного зменшення позивачеві щомісячної державної пенсії, призначеної, як ліквідатору 1 категорії ЧАЕС, інваліду 2 групи внаслідок захворювання, повязаного із впливом аварії на ЧАЕС, не виходячи із правильного розрахунку у відповідності до вимог положень ст. ст. 54 і 57 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон 796-12) та Порядку, затвердженого Постановою КМУ ДГ« 1210 від 23. 11. 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

- зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області прийняти законне та правомірне рішення у вигляді Розпорядження та вчинити дії щодо законного та правомірного обчислення, перерахунку державної пенсії ОСОБА_2 із застосуванням правильного коефіцієнту заробітку, починаючи з 01.01.2012 року беручи за основу мінімальний середньомісячний заробіток за фактично безперервно відпрацьовані позивачем 31 календарний день у двох місяцях за період часу з 17.12.1986 року по 17.01.1987 році в сумі 1 756 крб. 00 коп. та у відповідності до вимог положень ст. ст. 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон 796 - 12) та Постанови КМУ До 1210 від 23. 11. 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і здійснити виплату за вирахуванням раніше сплаченої в неповному обсязі щомісячної державної пенсії й продовжувати такі довічні виплати в подальшому.

- стягнути на користь позивач з Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області грошову суму розмірі 141 279 грн. 80 коп, в рахунок відшкодування позивачу завданої з вини відповідача його незаконними і та неправомірними рішенням та діями майнової шкоди за період часу з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року, яка полягала в різниці між фактично виплаченою мені державною пенсією у зменшеному розмірі та не донарахованої та не виплаченої мені Щомісячної державної пенсії ліквідатора 1 категорії ЧАЕС, інваліда 2 групи слідок захворювання, повязаного із впливом аварії на ЧАЕС, розраховану відповідно до ст. ст. 54 і 57 4У «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( Закон 796-12) та Постанови КМУ № 1210 від 23. 11. 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Токмацького районного суду від 9 жовтня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1, 02.01.1947р.н., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом II групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 037327, вкладкою до посвідчення № 0322352, у зв'язку з чим йому була призначена пенсія відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 цього ж Закону.

Відповідно до довідки Токмацького АТП 33027 № 21 (без дати), ОСОБА_1 з 17.12.1986 року по 17.01.1987 року знаходився у відрядженні на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в якості водія, з тарифною ставкою 0,754 коп. У зв'язку з роботою вахтовим методом, позивачу надані 28 днів відпочинку без оплати.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дані, які містяться у довідці № 21, виданої Токмацьким АТП 33027, містять неправдиві або недостовірні відомості. Крім того, правильність внесення до вищевказаної довідки кількості днів, відпрацьованих в зоні відчуження та факту проведення робіт вахтовим методом позивачем за весь час перебування на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Токмак та Токмацькому районі Запорізької області, а саме з 23.01.1995 року, сумніву не піддавались та не оскаржувались.

Згідно з довідкою № 71 від 17.08.2015 року про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ПАТ «Токмацьке автопідприємство 12308», заробіток ОСОБА_1, який враховується при обчисленні пенсій, склав 0,01756 (нуль гривень 1756 копійок), при цьому заробітна плата за грудень 1986 року складає 0,00758 грн., за січень 1987 року складає 0,00998 грн.

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 09.10.2009 року по справі № 2-а-103/2009, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмак про визнання неправомірною відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії, зобов'язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії задоволений повністю. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмак в Запорізькій області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності із статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Токмак Запорізької області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, починаючи з 22 січня 2008 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з 01.01.2014 року по серпень 2014 року державну пенсію по інвалідності йому було виплачено відповідно до вищевказаного судового рішення, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовляючи в задоволені позову у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону УкраїниЗакону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008,) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч. 2ст. 46 Конституції України).

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI«>Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей14,22,37та ч. 3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми пункту 4Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті96, пунктів 2. 1,6статті116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно доКонституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного Кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, з наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог, постановами Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року та № 1210 від 23.11.2011 року були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, у період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначався відповідно до вказаних постанов КМУ.

В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому з 01.01.2014 року діяли положення ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 6-7 яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

На підставі наведеного, з урахуванням внесених змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», які набрали чинності 3 серпня 2014 року, починаючи з цієї дати, повинні застосовуватись положення Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

З вищенаведеного вбачається, що в період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року позивач мав право на розрахунок пенсії, відповідно до вимог ст.ст. 39, 50, 54 Закону №796-XII, та, відповідачем йому за цей час виплачена пенсія та додаткова пенсія у вищевказаних розмірах, відповідно до Закону №796-XII.

Наведене також свідчить про те, що відповідачем по серпень 2014 року було виконано зобов'язання перед позивачем відповідно до чинного положення зазначеної постанови та чинного Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік».

Як вбачається з матеріалів справи постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 08.08.2014 року по справі № 328/2624/14-а, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014року залишена без змін - адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізькій області про визнання неправомірною відмову у проведенні перерахунку пенсії та стягнення виплат задоволений частково, дії управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано протиправними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.01.2014 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена йому в цей період. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч.3 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок) у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Згідно довідки Токмацького АТП 33027 № 21 (без дати) позивач у справі працював у зоні відчуження вахтовим методом з 17.12.1986 року по 17.01.1987 року, тобто 32 дня безперервно.

Пунктом 4 вищенаведеного Порядку встановлено, якщо робота проводилася вахтовим методом, визначення тривалості роботи у зоні відчуження і заробітної плати для обчислення пенсії здійснюється виходячи з того, що одна повна вахта (не менш як 14 робочих днів підряд) вважається повним місяцем.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 травня 1986 року №585 та наказу ОСОБА_3 енергетики та електрифікації СРСР №381-ДСП для працівників, які були безпосередньо зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС в 30 кілометровій зоні був встановлений вахтовий метод організації праці.

З довідки за № 49 від 25.04.2012 року, виданої ПАТ Токмацьке автопідприємство 12308 вбачається, що розрахунок заробітної плати позивача проводився на підставі чинної на той час постанови Ради Міністрів УРСР за Української республіканської ради профспілок від 10 червня 1986 року № 207-7 та заробітна плата в розмірі 1344,39 руб. була нарахована позивачу одноразово, за одну повну робочу вахту.

ОСОБА_3 праці та соціальної політики України №03-3/1652-018-2 від 13.04.2001р. «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» були надані роз'яснення щодо питань, пов'язаних з підсумованим обліком робочого часу та вахтовим методом організації робіт в зоні ЧАЕС.

Пунктом 3 вищезазначеного листа визанчено, що на виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 травня 1986р. № 583 «Про заходи про забезпечення введення в експлуатацію резервних енергоблоків ЧАЕС» та на підставі Типового положення про вахтовий метод, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. № 333-21-100, із змінами, наказом ОСОБА_3 енергетики і електрифікації СРСР від 17.07.1986 р. № 391 було затверджено Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на Чорнобильській АЕС. Було встановлено, що вахтовим методом виконуються експлуатаційні, ремонтні, будівельно-монтажні та інші роботи. Відповідальність за формування і комплектування вахт покладалася на Головне виробниче управління по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, керівництво ЧАЕС, Управління будівництва ЧАЕС, субпідрядні та інші організації і підприємства, що приймали участь в аварійно-відновлювальних роботах. При вахтовому методі виконання зазначених робіт встановлювався підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, встановленого законодавством. У зв'язку з тим, що існуюча практика направлення робітників і спеціалістів на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на короткий термін (10-14 днів) негативно позначалася на виконанні ними виробничих завдань, термін відрядження на зазначені роботи рішенням Урядової комісії Ради Міністрів Української РСР від 20 липня 1986 р. № 49 було встановлено не менше одного місяця.

В подальшому постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріатом ВЦСПС, Мінздравом СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82 «Про затвердження Загальних положень про вахтовий метод організації робіт» було встановлено, що направлення робітника на вахту не є службовим відрядженням, часом вахти вважаються періоди виконання робіт та міжзмінного відпочинку на об'єкті (дільниці), а тривалість вахти не повинна перевищувати одного місяця. Крім цього зазначалося, що рішення про ведення вахтового методу праці приймається керівником підприємства із узгодженням з профспілкою та з дозволу вищого керівництва.

Отже, враховуючи, що позивач працював в зоні ЧАЕС 32 календарних дня по спеціальному режиму праці, без межвахтового відпочинку протягом цього періоду часу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 відпрацював одну повну робочу вахту, тривалістю 32 календарних дня, за яку йому нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 1344,39 рублів, і саме такий термін однієї вахти (не менше одного місяця), протягом якого позивач перебував в зоні Чорнобильської АЕС, був встановлений рішенням Урядової комісії Ради Міністрів Української РСР від 20 липня 1986 р. № 49.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих в судовому засіданні пояснень представником позивача, позивач фактично не погоджується із розрахунком пенсії.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що правильність розрахунків пенсії позивача фактично підтверджувалась раніше прийнятими судовими рішеннями з питань призначенні пенсії. Крім того, твердження позивача з приводу неправильності розрахунку, а саме неврахування кількості відпрацьованого вахтовим методом періоду з 17.12.1986 року по 17.01.1987 року спростовуються наведеним у запереченнях на апеляційну скаргу розрахунком середньомісячним коефіцієнтом заробітної плати, який включає коефіцієнт заробітної плати за грудень 1986 року та січень 1987 року, а також кількості місяців за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (у випадку позивача це грудень 1986 року та січень 1987 року).

Отже наведений розрахунок відповідає положенням постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210, а тому посилання позивача щодо неправильності розрахунку розміру пенсії не є обгрунтованим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року по справі № 328/3607/15-а (2-а/328/74/15) залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.В. Чабаненко

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:А.В. Шлай