Постанова № 55247388, 25.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2016 р. Справа № 924/1576/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.15 р.

у справі № 924/1576/15 (суддя Заверуха С.В. )

позивач ОСОБА_1 підприємство "Мікатор"

відповідач ОСОБА_2 підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 інфраструктури України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ"

про стягнення 547 322,91 грн., з них 330 499,36 грн. - сума інфляційного збільшення; 198 784,23 грн. - пеня; 18 039,32 грн. 3% річних.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 05.10.2015р.);

відповідача - ОСОБА_5 (довіреність №666 від 19.10.2015р.);

третіх осіб - ОСОБА_6 (довіреність №21/01-10 від 21.01.2016р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2015 року у справі №924/1576/15 позов Приватного підприємства "Мікатор" до Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 інфраструктури України; Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" про стягнення 547322,91 грн., з них 330499,36 грн. - сума інфляційного збільшення; 198784,23 грн. - пеня; 18039,32 грн. 3% річних задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" на користь Приватного підприємства "Мікатор" 18039,32 грн. процентів річних, 330499,36 грн. інфляційних втрат, 68 396,43 грн. пені, 7279,97 грн. судового збору. В решті позову щодо стягнення 130387,80 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник третьої особи - ТзОВ "Корпорація КРТ" безпосередньо в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2014р. між ПП "Мікатор" (постачальник/позивач) та ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №19/09з (далі - договір, а.с.9-11), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язувався поставляти та передавати у строк, встановлений цим дДоговором, у власність покупцю певну продукцію відповідно до специфікації №1 (Додаток 1), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар, на умовах даного договору. Найменування товару: Анкер закладний АЗ-1 (п. 1.2 Договору).

Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації №1 - Додаток 1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п. 12.5 договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили умови щодо найменування продукції (анкер закладний АЗ-1) в кількості 160000 шт. ціною 45,65 грн. за шт., загальна сума по специфікації 8764800,00 грн. (а.с.12).

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар (анкер закладний АЗ-1) на загальну суму 2 739 000,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.13-39).

Відповідно до п.7.1 договору, оплата за поставлений товар по цьому договору проводиться покупцем на протязі 30 (тридцяти) банківських днів після дати отримання товару на адресу покупця згідно заявки. Днем отримання товару є дата отримання покупцем видаткової накладної постачальника (п.7.3 договору).

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар здійснив частково на загальну суму 1 767 800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.40-45).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 971 200,00 грн. (2 739 000,00 - 1 767 800,00).

Зазначене, в свою чергу, стало підставою для звернення ПП "Мікатор" до господарського суду Хмельницької області з позовом до ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" про стягнення з останнього 1 518 522,91 грн., з яких: 971 200,00 грн. основного боргу, 198 784,23 грн. пені, 18 039,32 грн. відсотків річних, 330 499,36 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем погашена вищевказана заборгованість, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 73-74, 104-113), місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження в частині стягнення основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України через відсутність предмета спору (ухвала господарського суду Хмельницької області від 16.11.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача 18 039,32 грн. відсотків річних за період з 05.02.2015р. по 18.09.2015р. та 330 499,36 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого по серпень 2015 року, згідно поданого позивачем розрахунку.

Згідно з п.10.3 договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п. 10.3. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнавши розрахунок пені, наданий позивачем невірним та провівши його самостійно з урахуванням приписів ст.232 ГК України, прийшов до правильного висновку, що розмір пені за період з 05.02.2015р. по 18.09.2015р. складає 136 792,85 грн.

При цьому, застосувавши вимоги ст.83 ГПК України, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 68 396,43 грн., зменшивши її на 50% (136 792,85*50%).

При цьому, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції за наявності належних доказів не звільнив відповідача від відповідальності (сплати інфляційних і відсотків річних) на підставі ч.3 ст.219 ГК України, є безпідставними з огляду на не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту того, що правопорушенню сприяли неправомірні дії саме позивача.

Також слід зазначити, що згідно п.8.1 договору замовник має право пред'явити постачальнику претензії по якості, однак вказані претензії в матеріалах справи відсутні. Більше того, основна сума боргу сплачена відповідачем в процесі розгляду справи.

Не приймаються до уваги і посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі №826/14671/14, оскільки рішення щодо протиправності погодження Технічних Умов прийняте адміністративним судом після поставки продукції позивачем і отримання її відповідачем. Відповідач прийняв зазначену продукцію, оплатив її та використав при виготовленні продукції власного виробництва.

Доказів, передбачених законодавством, зокрема, інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_7 СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7, які б підтверджували неякісність продукції відповідачем надано не було; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Крім того, слід зазначити, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р.). Зазначене, в свою чергу, також спростовує позицію відповідача про звільнення від сплати інфляційних втрат та відсотків річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2015 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.