Постанова № 55247308, 27.01.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р.Справа № 916/3952/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 21.01.2016 року;

від відповідача не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 року

у справі №916/3952/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса

про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса 24.09.2015 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса про визнання правочину недійсним, в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладання правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса, в рамках якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м.Одеса згідно рахунків від 24.11.2014 року №195 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса 34 934 грн. 40 коп., від 26.11.2014 року № 197 148 486 грн. 20 коп., від 27.11.2014 року №202 178 670 грн. 21 коп., а також витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса засвідчені копії спірного правочину та первинних бухгалтерських документів, оформлених на його виконання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2015 року у справі №916/3952/15 (суддя Желєзна С.П.) у позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним зясуванням всіх обставин справи.

Через канцелярію суду 26.01.2016 року представником позивача було подано пояснення до апеляційної скарги, які судовою колегією залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представник відповідача до судового засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника позивача, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/3952/15 та наданих представником позивача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса в особі директора ОСОБА_2 (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса в особі директора ОСОБА_3 (Замовник) було укладено Договір на поставку продукції від 24.11.2014 року №042, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався поставити Замовнику будівельні матеріали в асортименті, а Замовник, в свою чергу, зобовязався своєчасно сплатити продукцію Постачальника на умовах даного договору і відповідно графіку виплат, погодженого сторонами.

Постачальник здійснює поставку продукції на умовах франко-склад Постачальника відповідно до графіку поставки, погодженого сторонами. Приймання продукції Замовником по кількості і якості виробника здійснюється безпосередньо при отриманні у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення П-6 і П-7 (пункти 2.1 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата продукції здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Постачальника за ціною, згідно виставлених рахунків чи додатків, які є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2014 року, а стосовно фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору.

На виконання умов договору про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталонавтосервіс, м. Одеса було передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса будівельні матеріали (цегла керамічна) на загальну суму 362 090 грн. 81 коп., а Товариством з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковими накладними: від 24.11.2014 року № РН-1118 на суму 34 934 грн. 40 коп.; від 28.11.2014 року №РН-1125 на суму 148 486 грн. 20 коп., від 28.11.2014 року №РН-1124 на суму 178 670 грн. 21 коп., підписаними представником позивача, повноваження якого підтверджені довіреностями від 24.11.2014 року №10, від 28.11.2014 року №8, від 28.11.2014року №9.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти за прийнятий товар були сплачені в повному обсязі, що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку №26003054319151 за період листопада 2014 року та не оспорюється сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_3 не мав належного обсягу цивільної дієздатності на укладання договору поставки продукції від 24.11.2014 року №042, у звязку із скасуванням ухвали суду, якою було надано йому повноваження на укладення договорів з правом підпису.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним правочину (договору), у зв'язку з підписанням його особою, повноваження якої було скасовано.

Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 року № 9 передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абзаці 4 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, положеннями статей 202, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 92, абзацу 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір на поставку продукції від 24.11.2014 року №042 було підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс», м.Одеса ОСОБА_4 та скріплено печаткою Товариства.

Зобовязання за даним договором виконані у повному обсязі, що підтверджено підписанням видаткових накладних уповноваженими особами та фактичним перерахуванням коштів за поставлений за договором товар.

Посилання позивача на те, що фактично не було отримано товар за договором та додана до пояснень до апеляційної скарги довідка не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки позивачем не надано суду належних доказів такого ствердження, зокрема, бухгалтерських та податкових документів, тоді як відповідачем, навпаки, надані такі документи, оформлені належним чином та зареєстровані у податковому фінансовому органі в 2014 році, які підтверджують проведення господарських операцій на теперішній час.

Щодо наявності у ОСОБА_4 повноважень на укладення спірного договору, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса створено на підставі договору між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Пантелієм Костянтиновичем, шляхом обєднання їх вкладів з метою отримання прибутку та досягнення соціального ефекту.

Відповідно до пункту 6.3 Статуту товариства зі змінами, внесеними до Статуту, учасники володіють слідуючими розмірами частки: ОСОБА_5 50 %, ОСОБА_3 50 %.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» від 01.06.2007 року №3 було призначено на посаду директора товариства ОСОБА_6. На підставі протоколу від 01.06.2007 року №3 видано наказ від 01.06.2007 року №16_07/О, відповідно до якого ОСОБА_6 приступив до виконання обовязків директора товариства з правом підпису фінансових та первинних документів.

Ухвалою Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014 року у справі №521/19272/14-ц була задоволена частково заява ОСОБА_3 про забезпечення позову до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронне агентство „Гепард, третя особа ОСОБА_5, про звільнення та усунення перешкод у користуванні майном, якою, зокрема, ОСОБА_6 було відсторонено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса та призначено ОСОБА_3 виконуючим обовязки директора товариства з 05.11.2014 року; зобовязано державного реєстратора відділу реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_6 в графі керівник та включити запис про ОСОБА_3 в графу керівник Товариства з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса з правом вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі з правом підпису.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014 року вищезазначена ухвала була скасована та постановлено нову ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Тобто, на момент укладання договору поставки продукції від 24.11.2014 року №042 та підписання видаткових накладних на отриманий товар, ОСОБА_4 діяв на підставі повноважень, визначених ухвалою Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014 року у справі №521/19272/14-ц.

При цьому, відповідно до частин 9, 10 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В позовній заяві та апеляційній скарзі зазначено, що на підставі ухвали Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014 року у справі №521/19272/14-ц 06.11.2014 року було внесено запис про ОСОБА_4 в графу «ПІБ керівника юридичної особи» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

До пояснень до апеляційної скарги представником позивача додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований на запит представника позивача від 14.01.2015 року станом на 24.11.2014 року, в якому зазначено в графі «Прізвище, імя, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено «ОСОБА_6 (немає) підписант, ОСОБА_6 керівник».

Водночас у даному витягу зазначено про те, що внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів Субєкта 06.11.2014 року №15566670014008370 (скасована).

Таким чином, доданий до пояснень витяг не спростовує того, що станом на 24.11.2014 року (дату укладання спірного договору) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником та підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» було зазначено ОСОБА_4

За змістом положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 09.03.1968 року.

За приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частин 1, 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, якщо правочин, який вчиняє юридична особа, підписаний особою, щодо якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені відомості про те, що вона має право від імені юридичної особи вчиняти та підписувати договори, то визнання в подальшому судом недійсним ухвали Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014 року у справі №521/19272/14-ц, не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту необізнаності третьої особи про недостовірність відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, та відсутність у виконавчого органу (директора) повноважень саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання договору поставки продукції недійсним з огляду ще й на те, що позивачем не доведено факту протиправних дій сторін при укладанні правочину засобами господарського судочинства (такі дії можуть бути встановлені тільки судом загальної юрисдикції у кримінальному судочинстві).

Судова колегія зазначає, що факт укладення спірного договору внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_4 з відповідачем, про що вказував позивач, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, вироком суду по кримінальній справі.

Водночас, в позовній заяві вказано, що ведеться досудове розслідування за заявами про скоєння кримінальних правопорушень за ознаками статей 375, 366, 191 Кримінального кодексу України.

У випадку винесення вироку у кримінальній справі, яким буде встановлено злочинні дії осіб при укладанні договору, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 року у справі №916/3952/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс, м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 року у справі №916/3952/15 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді В.А. Лисенко

ОСОБА_7