Постанова № 55247300, 26.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 910/1404/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Григорєва Н.В.

від відповідача Гуцул А.Д.

від 3-ї особи не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в

особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ"

Ларченко Ірини Миколаївни

на рішення

господарського суду міста Києва

від 08.10.2015 року

у справі № 910/1404/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ВЕСТ ОЙЛ ГРУП"

до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Мале приватне підприємство "ВК імпекс"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано припиненою поруку за договором поруки № 1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 року з наступними змінами внесеними Додатковим договором про внесення змін № 1 від 23.05.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ", в частині, що був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013 року укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Малим приватним підприємством "ВК ІМПЕКС".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (ідентифікаційний код 21574573, адреса: 02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, будинок 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (ідентифікаційний код 34524327, місцезнаходження: 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ПАТ "БАНК ФОРУМ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 08.12.2015 року представник третьої особи не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 22.12.2015 року.

В судове засідання 22.12.2015 року представник третьої особи не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 21.01.2016 року.

В судове засідання 26.01.2016 року представник третьої особи не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

26.01.2015 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 31 від 23.01.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" про визнання поруки припиненою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/1404/15-г.

В обґрунтування підстав позову позивач посилався на те, що, враховуючи невизначеність у договорі поруки умов щодо строку дії поруки, а також настання 31.12.2013 кінцевого строку погашення МПП "ВК Імпекс" кредиту за вказаним кредитним договором, вимога відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки від 19.11.2014 направлена поза межами шестимісячного строку, встановленого у ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, що свідчить про припинення поруки за договором поруки №1-0099/13/38-Р. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою у справі додаткових договорів до кредитного договору №1-0021/13/30-KL від 29.03.2013 збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя за договором поруки №1-0099/13/38-Р, що відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України також є підставою для припинення поруки за вказаним договором поруки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/1404/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного Господарського суду від 13.05.2015, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" задоволений, визнано припиненою поруку за договором поруки № 1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 зі змінами, внесеними Додатковим договором про внесення змін № 1 від 23.05.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ", в частині, що був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013 укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Малим приватним підприємством "ВК ІМПЕКС". Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1404/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що, здійснюючи розгляд даної справи, предметом якої є визнання припиненою поруки за договором поруки, укладеним між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання третьою особою у справі своїх зобов'язань за кредитним договором, на підставі ч.ч. 1 та 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, судам попередніх інстанцій слід було дослідити наявність підстав, вказаних у зазначених нормах, з якими законодавець пов'язує припинення поруки за договором поруки в силу закону.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано припиненою поруку за договором поруки № 1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 року з наступними змінами внесеними Додатковим договором про внесення змін № 1 від 23.05.2013року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ", в частині, що був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1-0021/13/30-KL від 29.03.2013 року укладеним між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Малим приватним підприємством "ВК ІМПЕКС".

Господарським судом м. Києва підчас визначення обсягу зобов'язань поручителя було взято до уваги розрахунки погашення кредитних коштів та нарахування відсотків надані позивачем, на їх основі суд прийшов до висновку про збільшення періоду користування грошовими коштами, та як наслідку необхідності сплати більшої суми відсотків, але розрахунки позивача повністю суперечить умовам Додаткового договору № 1 та Договору про внесення змін № 2 є надуманими та не можуть бути належними доказами по справі.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. ( ст. 554 ЦК України)

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК (постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі N 6-160цс13).

При вирішенні справ цієї категорії слід керуватися правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі N 6-20цс11 від 21 травня 2012 р„ згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки.

Таким чином для застосування наслідків ч. 1 ст. 559 ЦК України суд першої інстанції повинен був чітко встановити чи зміни основного зобов'язання у зв'язку з укладенням Договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 року призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя чи ні.

Для з'ясування відповідальності поручителя потрібно провести порівняльний аналіз обсягу відповідальності який взяв на себе поручитель підчас укладення Додаткового договору № 1 (згоду на укладення якого було надано поручителем) та який обсяг відповідальності сторони визначили підчас укладення Договору про внесення змін № 2.

Головною обставиною в даному випадку є саме визначення взятих на себе зобов'язань поручителем саме підчас укладення правочину, так як сторони правочину розуміли лише належне його виконання і жодна із сторін не могла знати яким чином буде виконуватися зобов'язання з боку позичальника, тобто чи позичальник сплачуватиме кошти згідно графіку погашення, чи вноситиме більшими сумами, чи сплачуватиме кошти з порушенням графіку погашення.

Відтак згідно умов кредитного договору в редакції Додаткового договору №1 (згоду на укладення якого було надано поручителем) позивач (поручитель) в момент укладення правочину взяв на себе зобов'язання за належне виконання умов договору щодо сплати позичальником до 31.12.2019 року тіла кредиту у розмірі 17000000,00 дол. США та відсотків за користування коштами на загальну суму 7479269,96 дол. США. В свою чергу після укладення між Банком та позичальником Договору про внесення змін № 2 зобов'язання поручителя було визначено як необхідність сплатити до 31.12.2019 року тіло кредиту у розмірі 10000000,00 дол. США та відсотків за користування коштами на загальну суму 4077999,53 дол. США, що значно менше ніж це передбачалося умовами Додаткового договору №1.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином нормами законодавства не заборонено, а навпаки передбачена можливість надання згоди поручителем на майбутні зміни зобов'язання, заздалегідь ще при укладенні договору поруки, адже договір поруки може містити умови про те, що поручитель наперед дає свою згоду відповідати за боржника у випадку зміни основного зобов'язання, навіть якщо така зміна призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя. А тому поняття «згода поручителя» в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України не обов'язково повинна надаватися лише шляхом укладення додаткової угоди до договору поруки.

В п. 1.1.2. Договору поруки № 1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 року зазначено, що Поручитель (ТОВ «Вест От Груп») поручається перед Кредитором за належне та своєчасне виконання МПП «ВК ІМПЕКС», у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором № 1-0021/13/30- KL від 29 березня 2013 року, включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесені та/або такі, що можуть бути внесені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, така домовленість сторін договору поруки, свідчить про надання поручителем згоди на зміну обсягу його відповідальності на майбутнє, та не потребує, виходячи із змісту вказаного пункту договору, при зміні обсягу відповідальності поручителя за основним зобов'язанням, додаткового письмового узгодження сторонами умов договору поруки.

Таким чином сторони при укладенні договору поруки передбачали можливі зміни до основного зобов'язання і поручитель погодився з тим, що підписувати додаткових угод до Договору поруки у зв'язку зі змінами умов основного зобов'язання непотрібно так як поручитель згоден забезпечувати порукою можливі зміни на майбутнє. Крім того п. 1.1.2. Договору поруки № 1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 року не визнавався жодним судовим органом недійсним та не змінювався сторонами і є чинним на сьогоднішній день.

Згідно ст. 204 ЦК України вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того з урахуванням фактичних обставин виконання зобов'язань по кредитному договору зі змінами та доповненнями необхідно зазначити, що між Банком та МПП «ВК ІМПЕКС» було укладено Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору №1-0021/13/30- KL від 29.03.2013 року.

Уклавши вищевказаний договір сторони погодили нові умови виконання грошових зобов'язань та погодились викласти умови Кредитного договору №1-0021/13/30- KL від від 29.03.2013 року у новій редакції. Відповідно до укладеного Договору про внесення змін №2 сторони засвідчили, що Кредитним договором встановлено Кредитний Ліміт в сумі 18000000,00 доларів США, в рамках Кредитного Ліміту протягом періоду з дати укладення Кредитного договору до дати укладення цього Договору про внесення змін Позичальник отримав Кредит в рамках Субліміту-2 в сумі 10000000,00 доларів США та не здійснював погашення такого Кредиту в рамках Субліміту-2. З урахуванням вищевикладеного, фактична заборгованість Позичальника за Кредитним договором станом на дату укладення (27.12.2013р.) цього Договору про внесення змін становить 10000000,00 доларів США в рамках Субліміту-2 та 0,00 доларів США в рамках Субліміту-1.

Сторони домовились встановити графік погашення фактичної заборгованості Позичальника за Кредитом, що існує станом на дату (27.12.2013 року) укладення Договору про внесення змін № 2 в сумі 10000000,00 доларів США, в зв'язку з чим викласти п.п. 1.5.2. - 1.5.3. Кредитного договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.5.2.2 Договору про внесення змін № 2 сторони погодили графік погашення періодичних платежів, а саме: У разі настання Відкладальної обставини-1 як вона визначена згідно з п.п. 1.5.2.1.1. - 1.5.2.1.3. цього Договору, Позичальнику на період з року по 31.12.2014 року (включно) встановлюється Графік Погашення Кредиту -2:

№ Сума погашення заборгованості Залишок заборгованості

з/п за Кредитом та Дата, до якої за Кредитом після погашення у

(включно) така заборгованість підлягає відповідний період, долар США

погашенню (дд/мм/рр.)

1. 31.03.2014 р. - 292 168,53 доларів США 9 707 831,47

2. 30.06.2014 р. - 292 168,53 доларів США 9 415 662,94

3. 30.09.2014 р. - 292 168,53 доларів США 9 123 494,40

4. 31.12.2014 р. - 9 123 494,40 доларів США 0,00

Отже сторони погодили, що заборгованість позичальника станом на 27.12.2013 року складає 10 000 000,00 дол. США. Відповідно від погодженої суми заборгованості сторони встановили і графік погашення періодичних платежів на 2014 рік в сумах по 292 168,53 дол. США до 31.12.2014 року.

Також сторонами було погоджено і відкладальні обставини в разі настання яких період користування кредитними коштами та графік сплати чергових періодичних платежів переносився на 2015 рік в послідуючому на 2016 рік в послідуючому на 2017 рік і так до 2019 року. Графіки погашення кредитних коштів в кожному конкретному році є самостійними та мають свій кінцевий строк (термін) в який позичальник повинен повернути всю суму кредитних коштів у повному обсязі і такі правовідносини вступають в дію лише у разі виконання попередніх зобов'язань.

В послідуючому у зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору (як вони викладені в п. 1.5.2.2 Договору про внесення змін №2) щодо сплати періодичних платежів 30.06.2014 року та 30.09.2014 року в сумі по 292 168,53дол. США у позичальника виник обов'язок погасити всю суму кредиту 31.12.2014 року, а отже умови відкладальних; обставин не настали, перенесення кредитної заборгованості та встановлення нових графіків погашення кредитної заборгованості на 2015 рік в послідуючому на 2016 рік в послідуючому на 2017 рік і так до 2019 року не відбулися. Тобто фактично кредитні правовідносини між сторонами повинні були закінчиться 31.12.2014 року сплатою позичальником всієї суми наданих кредитних коштів в розмірі 9 123 494,40дол. США.

Згідно укладеного 23.05.2013 року Додаткового договору № 1 до Кредитного договору № 1-0021/13/30-КL від 29.03.2013 року, згоду на укладення якого поручителем ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» було надано у вигляді підписання 23.05.2013 року Договору про внесення змін № 1 до Договору поруки №1 -0099/13/38-Р від 29.03.2013 року, Банк та позичальник погодили наступні умови щодо належного виконання грошових зобов'язань в 2014 році.

В пункті 1.5.2.2.2. Договору про внесення змін № 1 зазначено, що у разі настання Відкладальної обставини-8 як вона визначена згідно з п.п.1.5.2.2.1.1. - 1.5.2.2.1.3. цього Договору, Позичальнику на період з 31.12.2013 року по 31.12.2014 року (включно) встановлюється Графік Погашення Кредиту -9.

№ Сума Субліміту-2, Період дії Субліміту-2 Дата (дд/мм/рр.)

з/п долар США (дд/мм/рр.) та сума погашення

заборгованості за

Кредитом, долар США

1. 16895593,00 31.12.2013 р. -31.03.2014 р. 31.03.2014 р. - 522042,00

2. 16373 551,00 01.04.2014 р. -30.06.2014 р. 30.06.2014 р. - 522042,00

3. 15 851 509,00 01.07.2014 р. -30.09.2014 р. 30.09.2014 р. - 522042,00

4. 15 329 467,00 01.10.2014 р. -31.12.2014 р. 31.12.2014 р. - 15329467,00

Отже провівши системний аналіз пунктів Додаткового договору № 1 та Договору про внесення змін № 2 можна прийти до висновку, що сторони встановили на 2014 рік умови погашення/виконання зобов'язань по Кредитному договору, як окремого періоду дії Субліміту-2, в Договорі про внесення змін № 2 значно зменшивши обсяг відповідальності поручителя ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП». Якщо в Договорі про внесення змін № 1 заборгованість станом на 31.12.2013 року повинна становити 16895593,00дол. США, а періодичний платіж складав суму 522042,00 доларів США то в Договорі про внесення змін № 2 заборгованість станом на 31.12.2013 року (з урахуванням отриманих кредитних коштів 30.10.2013 в сумі 10000000,00дол. США) повинна становити 10000000,00 дол. США, а періодичний платіж становить 292168,53 доларів США.

Також сторони в Договорі про внесення змін № 2 в жодному із пункті не збільшували відсоткову ставку за користування кредитними коштами та не збільшували періоду користування ними, залишивши ці умови договору в такій же редакції як це було зазначено в Договорі про внесення змін № 1 (згоду на укладення якого було надано поручителем).

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначав, що шестимісячний строк передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України потрібно обраховувати з 01.01.2014 року.

З таким висновком висновком колегія суддів не погоджується оскільки, він суперечить обставинам справи, а саме судом не було взято до уваги, що кредитні кошти позичальнику (МПП «ВК ІМПЕКС») були надані лише 30.10.2013 року в сумі 10000000,00 дол. США, що підтверджується виписками по кредитних рахунках МПП «ВК ІМПЕКС» які знаходяться в матеріалах справи. Тобто висновок суду про те, що позичальник повинен був сплатити суму коштів в розмірі 104 407,00 дол. США 30.08.2013 року є помилковим так як кредитних коштів у користуванні МПП «ВК ІМПЕКС» ще не було, а тому і обов'язок погашати кредит виник лише з 30.10.2013 року, а відповідно до умов кредитного договору в редакції Додаткового договору № 1 по графіку погашення - 9 сплата періодичного платежу повинна відбутися лише 31.03.2014 року.

Також судом першої інстанції невірно був встановлений факт того, що у позичальника (МПП «ВК ІМПЕКС») виник обов'язок погасити всю суму заборгованості 31.12.2013 року згідно п. 1.5.2.2.1 Додаткового договору № 1 від 23.05.2013 року.

Відповідно до п. 1.5.2.2.1 Додаткового договору № 1 від 23.05.2013 року позичальника (МПП «ВК ІМПЕКС») повинен був сплатити кредитні кошти за період дії Субліміту-2 з 31.08.2013року по 31.12.2013 року, а саме внести суму чергового періодичного платежу 31.12.2013 року в сумі 16895593,00 грн., але у зв'язку з тим, що 27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» та Малим приватним підприємством «ВК ІМПЕКС» було укладено Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору №1-0021/13/30- КL від 29.03.2013 року яким сторони змінили умови щодо погашення кредиту, тобто змінили п. 1.5.2.2.1 договору і виклали його в новій редакції, відповідно до якої з 27.12.2013 року з дати укладення Договору про внесення змін № 2 було встановлено в п. 1.5.2.2 новий графік погашення кредиту - 2, згідно якого позичальник повинен здійснити черговий періодичний платіж лише 31.03.2014 року в сумі 292 168,53дол. США. (кошти були сплачені).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 653 ЦК України вказано, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Крім того позичальником (МПП «ВК ІМПЕКС») не було сплачено чергового періодичного платежу згідно п. 1.5.2.2 умов Договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 року, а саме 30.06.2014 року в сумі 292 168,53 дол. США у зв'язку з чим Банк направив на адресу поручителя ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» лист-вимогу № 14499/3.1 від 19.11.2014 року про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки. В послідуючому 19.12.2014 року Банком було подано позовну заяву до Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості з ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» як фінансового поручителя в межах шестимісячного строку передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів врахувала наявність Постанови Верховного суду України від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, в якій було висловлено правову позицію щодо припинення фінансової поруки. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правша (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 26 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред 'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про призначення фінансово-економічної експертизи. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами і не потребують спеціальних знань.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року у справі №910/1404/15-г задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року у справі №910/1404/15-г скасувати.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (ідентифікаційний код 34524327, місцезнаходження: 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (ідентифікаційний код 21574573, адреса: 02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, будинок 7) 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/1404/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло