Рішення № 55247263, 10.12.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10.12.2015р.Справа № 917/2353/15

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Урожай", с. Мідянівка , Кобеляцький район, Полтавська область, 39215

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верасень - сервіс", вул. Торгова,14А, м. Смолевічі, Мінська область, Республіка Білорусь, 222201

про стягнення 22 449,09 доларів США.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жажан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 01 від 16.01.2015 року

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 10.12.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 22 449,09 доларів США, з яких: 15 846,52 доларів США пеня, 6 602,57 доларів США 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином. 11.12.2015р. від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

20 березня 2014 року між Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірмою "Урожай" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верасень - сервіс" (Покупець, відповідач) було укладено Договір № 20/03/2014 (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1. розділу 1 Договору № 20/03/2014 від 20.03.2014 року предметом договору є те, що Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити гібридні насіння кукурудзи першого покоління, другої і третьої фракції виробництва Україна "Кремень 200 СВ", в подальшому іменується товар, в кількості і за ціною згідно з додатками, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з умовами п. 1.2 розділу 1 Договору № 20/03/2014 від 20.03.2014 року товар придбається Покупцем для оптової торгівлі на території Республіки Білорусь.

Пунктом 3.1. розділу 3 вказаного Договору сторони погодили, що Продавець зобов'язується передати Покупцю обумовлену кількість товару на умовах DAР склад Покупця (Інкотермс 2000).

Насіння кукурудзи поставляються автомобільним транспортом на склад Покупця. Юридична і поштова адреса: Республіка Білорусь, 222201, Мінська область, м. Смолевічі, вул. Торгова, 14А.

Відповідно до п. 3.2. розділу 3 Договору № 20/03/2014 від 20.03.2014 року датою поставки товару вважається дата відмітки CMR накладної за місцем доставки Республіки Білорусь.

Валютою договору є долар США. Валютою платежу є долар США. Загальна вартість товару приблизно складає 179 200 доларів США (п. 4.1., п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що ціна однієї тонни гібридного насіння кукурудзи першого покоління встановлюється в розмірі 1 280 доларів США. На умовах DAР склад Покупця (Інкотермс 2000), включаючи вартість тари, упаковки, маркування і завантаження товару, транспортні, митні та інші витрати (документації).

Відповідно до пункту 4.4. Договору № 20/03/2014 від 20.03.2014 року Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його після видачі висновку ГУ "Мінська обласна державна інспекція з насіннєзнавства, карантину і захисту рослин" і державною акредитованою лабораторією по визначенню гібридності та сходів насіння. В свою чергу оплата за поставлене насіння повинна бути проведена не пізніше 80 календарних днів від дати митного оформлення товару в країні Продавця. Дата митного оформлення підтверджується CMR накладною і декларацією форми МД-2".

Також в п. 7.1. Договору № 20/03/2014 від 20.03.2014 року сторони погодили, що всі спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами по даному договору вирішуються, якщо це можливо шляхом переговорів. У випадку якщо розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню в Господарському суді Полтавської області (Україна, Полтава), застосовуване право матеріальне право України".

На виконання умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 174 137,60 доларів США, що підтверджується вантажно-митними деклараціями: № 806020000/2014/004258 від 24.04.2014; №806020000/2014/004260 від 24.04.2014; № 806020000/2014/004305 від 25.04.2014; №806020000/2014/004314 від 25.04.2014; № 806020000/2014/4501 від 30.04.2014; №806020000/2014/004502 від 30.04.2014; № 806020000/2014/004855 від 13.05.2014р.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару у встановлені в договорі строки не здійснив, в зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 20/03/2014 року від 20.03.2014 року в сумі 174 137,60доларів США.

Господарським судом Полтавської області було винесено рішення від 19.08.2014 року у справі № 917/1408/14 про задоволення цього позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верасень-сервіс" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Урожай" заборгованості за договором № 20/03/2014 року від 20.03.2014 року 174 137,60 доларів США, що в еквіваленті складає 2 106 585,73 грн. (за курсом НБУ 1 209,7248 грн. за 100 доларів США) та витрати по сплаті судового збору в сумі 42 131, 71 грн.

03.09.2014 року Господарським судом Полтавської області на виконання вказаного рішення від 19.08.2014 року у справі № 917/1408/14 було видано відповідний наказ.

Як зазначає позивач, після винесення рішення Господарським судом Полтавської області у справі № 917/1408/14 сума боргу за договором № 20/03/2014 року від 20.03.2014 року була частково погашена відповідачем в розмірі 19 990,00 доларів США, що підтверджується довідкою Центрального Кобеляцького відділення АТ "ОСОБА_2 Аваль" вих. № Р3-В152/58-14 від 04.11.2015 року.

У зв'язку з тим, що під час стягнення основної заборгованості за договором №20/03/2014 року від 20.03.2014 року з відповідача позивачем не заявлялися до стягнення пеня та 3% річних від простроченої суми і сума основного боргу повністю не погашена відповідачем, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області та прохає суд стягнути з відповідача пеню в сумі 15 846,52 доларів США за період з 12.11.2014 року по 12.05.2015 року та 3% річних в сумі 6 602,57 доларів США за періоди: з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року (на суму боргу 174 137,60 доларів США); з 01.01.2015 року по 06.09.2015 року (на суму боргу 174 137,60 доларів США); з 07.09.2015 року по 12.11.2015 року (на суму боргу 154 147,60 доларів США).

При винесенні рішення суд виходить з наступного.

В рішенні Господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 року у справі № 917/1408/14 було встановлено факти наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Верасень - сервіс" перед Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма "Урожай" заборгованості за договором №20/03/2014 року від 20.03.2014 року в сумі 174 137,60 доларів США.

Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець за порушення термінів оплати по даному договору, сплачує пеню у розмірі 0,05 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу Українинарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців. Відповідно до частини 1 статтею 259 Цивільного кодексу Українипозовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Частина 1 статті 193 ГК Українивизначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню 15 846,52 доларів США за період з 12.11.2014 року по 12.05.2015 року та 3% річних в сумі 6 602,57 доларів США за періоди: з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року (на суму боргу 174 137,60 доларів США); з 01.01.2015 року по 06.09.2015 року (на суму боргу 174 137,60 доларів США); з 07.09.2015 року по 12.11.2015 року (на суму боргу 154 147,60 доларів США) (розрахунок в матеріалах справи). Суд здійснивши перерахунок пені та 3% річних дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Наведені відповідачем заперечення у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, виходячи з наступного.

Факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар по договору №20/03/2014 від 20.03.2014 року в сумі 174 137,60 доларів США підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 року у справі №917/1408/14, яке набрало законної сили. Предметом розгляду даної справи є стягнення 15 846,52 доларів США пені та 6 602,57 доларів США 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору №20/03/2014 від 20.03.2014 року щодо оплати поставленого позивачем товару в сумі 174 137,60 доларів США.

Предметом спору у справі № 917/2353/15 є стягнення пені та річних, нарахованих на суму боргу, що встановлена судовим рішенням у справі № 917/1408/14.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 917/1408/14 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2014 року у справі №917/1408/14 за нововиявленими обставинами не переглядалося.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15 846,52 доларів США грн. пені та 6 602,57 доларів США 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в матеріалах справи) та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33,35,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верасень - сервіс" (вул. Торгова,14А, м. Смолевічі, Мінська область, Республіка Білорусь, 222201, ідентифікаційний код 28878493, ІПН 600039930) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Урожай" (с. Мідянівка, Кобеляцький район, Полтавська область, Україна, 39215, код ЄДПОУ 05287928) 15 846,52 доларів США пені, 6 602,57 доларів США 3% річних, 7 664,57 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобов'язати позивача до 15.01.2016 року надати суду нотаріально посвідчений переклад даного рішення суду на російську мову для направлення відповідачу у справі.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 17.12.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.