Постанова № 55247243, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/19341/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.01.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року

у справі № 910/19341/15 (суддя Турчин С.О.)

за первісним позовом приватного підприємства «Вікторія-Безпека»

до приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», філії «Лозуватська птахофабрика» приватної науково- виробничої компанії «Інтербізнес»

про стягнення 2 138 613,07 грн.

та за зустрічним позовом приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес»

до приватного підприємства «Вікторія-Безпека»

про стягнення збитків в розмірі 5 231 591,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/19341/15 первісний позов приватного підприємства «Вікторія-Безпека» до приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», філії «Лозуватська птахофабрика» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» задоволено частково. Стягнуто з приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь приватного підприємства «Вікторія-Безпека» основний борг у розмірі 1 483 518,00 грн., пеню у розмірі 282 949,25 грн., 3% річних у розмірі 18 272,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 231 076,91 грн., судові витрати у розмірі 40 316,34 грн. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 29.09.2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/19341/15 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до приватного підприємства «Вікторія-Безпека» про стягнення збитків в розмірі 5 231 591,03 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн., та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне підприємство «Вікторія-Безпека» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року законним та обґрунтованим. Позивач за первісним позовом просив відмовити відповідачу за первісним позовом у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судових засіданнях 07.12.2015 року, 21.12.2015 року, 28.12.2015 року та 20.01.2016 року представник приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник приватного підприємства «Вікторія-Безпека» також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених в письмових запереченнях. Представник позивача за первісним позовом вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представник приватного підприємства «Вікторія-Безпека» просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 29.09.2015 року залишити без змін.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Під час розгляду справи на вимогу суду відповідач за первісним позовом надав додаткові докази по справі. Так, відповідач за первісним позовом надав суду копії матеріалів інвентаризації від 01.12.2014 року, копію передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від 30.04.2015 року, копії протоколів засідань інвентаризаційних комісій від 08.06.2015 року, копію акту приймання-передачі балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від 30.04.2015 року, які, на думку відповідача за первісним позовом, підтверджують перебування викраденого майна на балансі приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес».

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2014 між приватним підприємством «Вікторія-Безпека» (охоронне агентство, охорона, виконавець) та приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» в особі «Лозуватська птахофабрика» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (замовник) в редакції додаткової угоди від 01.05.2015, укладено договір про надання охоронних послуг № 75ФО/14 від 14.08.2014, (надалі - договір) з протоколом розбіжностей від 14.08.2014. Відповідно до п. 1.2. договору (у редакції протоколу розбіжностей від 14.08.2014), об'єкт охорони - це комплекс будівель та майно, що перебуває під охороною та знаходиться за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка, вул. Чкалова, 29. Додатком №1 до договору сторонами погоджено дислокацію об'єктів (постів), які передаються під охорону.

Пунктом 2.1. договору (у редакції протоколу розбіжностей від 14.08.2014), передбачено, що охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканість об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно Акту про початок надання охоронних послуг (додаток 4 до договору), а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату. Згідно із п. 2.5. договору (у редакції протоколу розбіжностей від 14.08.2014), перед прийняттям об'єкта замовника під охорону сторонами складається акт обстеження технічного стану об'єкту (додаток 5 до договору). Після складання і підписання акту технічного стану об'єкта замовник передає об'єкт під охорону, що засвідчується складанням і підписанням відповідного двостороннього акту (додаток 4 до договору).

01.09.2014 року між сторонами складено та підписано Акт обстеження технічного стану об'єкту. 19.08.2014 року між сторонами підписано та складено Акт про початок надання охоронних послуг згідно умов договору на об'єкті, який розташований за адресою: 53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка, вул. Чкалова, 29 (Додаток №4). Матеріалами справи підтверджується, що Замовник здійснив на поточний рахунок Генпідрядника платежі на загальну суму 47 359 028,96 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги на загальну суму 1 831 512,00 грн. Відповідачем за первісним позовом здійснено часткову оплату наданих позивачем за первісним позовом послуг у розмірі 347 994,00 грн., у зв'язку із чим розмір заборгованості за договором склав 1 483 518,00 грн.

В своїх поясненнях під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник відповідача за первісним позовом зазначав про неналежне виконання позивачем за первісним позовом умов договору про надання охоронних послуг № 75ФО/14 від 14.08.2014 року, у зв'язку із розкраданням майна невідомими особами на території об'єкту охорони.

Факт розкрадання майна, на думку відповідача за первісним позовом, підтверджується інвентаризаційними описами та поясненнями членів інвентаризаційної комісії. При цьому відповідач за первісним позовом вказував на те, що під час проведення інвентаризації був присутній представник приватного підприємства «Вікторія-Безпека», проте вказаний представник відмовився підписувати інвентаризаційний опис, про що складено відповідний акт. Зазначене, на думку представника відповідача за первісним позовом, є підтвердженням дотримання належного порядку проведення інвентаризації. Колегія суддів апеляційної інстанції до таких доводів ставиться критично та зазначає, що наявність повноважень представника приватного підприємства «Вікторія-Безпека» на підписання відповідних документів ні позивач, ні відповідач за первісним позовом не підтвердили.

Також, відповідач за первісним позовом надав суду ухвалу слідчого судді, з тексту якої вбачається, що кримінальне провадження по справі розкрадання майна направлено на досудове розслідування. Проте, судова колегія звертає увагу на те, що факт розкрадання майна може підтверджуватися лише вироком суду, який набрав законної сили, та відкрите кримінальне провадження не може слугувати належним підтвердженням скоєння правопорушення.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, з наявних в матеріалах справи актів надання послуг вбачається, що приватне підприємство «Вікторія-Безпека» у період з 19.08.2014 року по 12.07.2015 року надало приватній науково-виробничій компанії «Інтербізнес» послуги з охорони, які прийняті останньою без жодних заперечень та зауважень. При цьому, в актах наданих послуг за період з 19.08.2014 року по 12.07.2015 року було зазначено, що приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Будь-яких інших доказів не прийняття відповідачем за первісним позовом наданих позивачем за первісним позовом послуг матеріали справи не містять та відповідачем за первісним позовом не надано.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, неналежне виконання зобов'язань з охорони не є обставиною, яка звільняє замовника від зобов'язання оплатити такі послуги, за умови наявності підписаних актів наданих послуг (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2015 у справі №910/15485/14).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року по справі № 910/19341/15 первісний позов приватного підприємства «Вікторія-Безпека» до приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», філії «Лозуватська птахофабрика» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» задоволено частково. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» порушено зобов'язання за договором про надання охоронних послуг № 75ФО/14 від 14.08.2014 року в частині оплати наданих приватним підприємством «Вікторія-Безпека» послуг, заборгованість у розмірі 1 483 518,00 грн. за договором підтверджується матеріалами справи, та приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» належними доказами не спростована, тому в цій частині первісний позов підлягає задоволенню. Проте, позивачем за первісним позовом допущені помилки під час нарахування штрафних санкцій. Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 483 518,00 грн., пеню у розмірі 282 949,25 грн., 3% річних у розмірі 18 272,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 231 076,91 грн.

Щодо зустрічного позову, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику виконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, що інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Зазначеною нормою також визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, наявність збитків, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками покладається на позивача за зустрічним позовом згідно з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, за якими на сторони покладений обов'язок доведення обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тобто, позивачеві за зустрічним позовом, належало довести обставини невиконання умов зобов'язання приватним підприємством «Вікторія-Безпека» або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а також наявності збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Вікторія-Безпека» у період з 19.08.2014 року по 12.07.2015 року надало приватній науково-виробничій компанії «Інтербізнес» послуги з охорони, які прийняті останньою без жодних заперечень та зауважень. При цьому, в актах наданих послуг за період з 19.08.2014 року по 12.07.2015 року було зазначено, що приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Судом апеляційної інстанції не приймаються подані позивачем за зустрічним позовом копії інвентаризаційних описів від 01.12.2014 року по пташникам №№ 2,4 та копії протоколів засідань інвентаризаційної комісії від 08.06.2015 року в якості доказів нестачі майна, оскільки сам факт підписання актів наданих послуг за період з 19.08.2014 року по 12.07.2015 року вказує на те, що у позивача за зустрічним позовом не було зауважень щодо якості наданих відповідачем за зустрічним позовом послуг. Тобто, складання в односторонньому порядку інвентаризаційних описів після дати підписання актів наданих послуг не може бути належним та переконливим доказом нестачі майна. В матеріалах справи відсутні письмові докази того, що відповідач за зустрічним позовом був обізнаний з фактом проведення інвентаризації, а усні пояснення з цього приводу позивача за зустрічним позовом судом не приймаються, оскільки відповідач за зустрічним позовом проти вказаного факту заперечує.

Про відсутність у сторін претензій щодо якості надання послуг з охорони, також, було зазначено і в Акті зняття постів охорони від 13.07.2015.

Таким чином, у позивача за зустрічним позовом були відсутні будь-які претензії щодо належного надання приватним підприємством «Вікторія-Безпека» послуг з охорони за період з 19.08.2014 року по 12.07.2015 року за договором про надання охоронних послуг № 75ФО/14 від 14.08.2014 року, та докази неналежного надання таких послуг з боку приватного підприємства «Вікторія-Безпека» в матеріалах справи відсутні.

Надана приватною науково-виробничою компанією «Інтербізнес» ухвала слідчого судді щодо направлення справи про розкрадання майна на досудове розслідування не може бути належним підтвердженням факту неналежного виконання приватним підприємством «Вікторія-Безпека» своїх зобов'язань за договором чи наявності вини відповідача за зустрічним позовом у спричиненні позивачу за зустрічним позовом збитків у розмірі 5231591,03 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем за первісним позовом не було подано належних та переконливих доказів в заперечення первісного позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року у справі № 910/19341/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року у справі № 910/19341/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19341/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Дата підписання 25.01.2016 року

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук