Постанова № 55247204, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/29124/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.01.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року

у справі № 910/29124/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000»

про стягнення збитків 131 885,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/29124/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» до товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» про стягнення збитків 131 885,16 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАКС-2000» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» 126 558,74 грн. вартості втраченого вантажу та 2531,17 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.03.2015 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/29124/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року законним та обґрунтованим. Позивач просив відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судових засіданнях 22.06.2015 року, 29.07.2015 року, 31.07.2015 року, 09.12.2015 року та 20.01.2016 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. При цьому представник скаржника у судовому засіданні звернув увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції не довів факту виконання позивачем свого зобов'язання щодо надання заявки не пізніше ніж за 24 години до відправлення вантажу зі станції відправлення, та просив суд призначити у справі судову комп'ютерно-технічнну експертизу.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених в письмових запереченнях. Представник позивача вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.03.2015 року залишити без змін.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 року у справі № 910/29124/14 призначено комплексну судову експертизу комп'ютерно-технічнних засобів та телекомунікаційних систем, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз та зупинено провадження у даній справі до закінчення зазначеної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2015 року у зв'язку з проведенням Українським центром судових експертиз комплексної судової експертизи комп'ютерно-технічнних засобів та телекомунікаційних систем, наданням судовим експертом висновку № 1-20/10 від 20.10.2015 року та поверненням матеріалів справи № 910/29124/14 до Київського апеляційного господарського суду, провадження у даній справі поновлено.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» (виконавець) укладено Договір №01/08/2014-св на охорону та супроводження вантажів (надалі - Договір).

Предметом даного Договору є зобов'язання виконавця за дорученням замовника надавати йому послуги з охорони та супроводження світлих нафтопродуктів в залізничних вагонах-цистернах (далі - вантаж) по залізниці України до нафтобаз замовника. Під «нафтобазою замовника» сторони приймають сховища світлих нафтопродуктів, на як відвантажуються (направляються) нафтопродукти замовника або інших вказаних замовником осіб і де ці нафтопродукти зберігаються в подальшому.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що пломбування завантажувальних люків, зливних приладів, повітряних клапанів (старого зразка) залізничних вагонів-цистерн проводиться представником вантажовідправника, відповідно до вимог чинного законодавства України безпосередньо після визначення кількості (маси) вантажу, що приймається. ЗПП вантажовідправника у присутності представника виконавця з вказівкою номерів і відтиснень пломб вноситься до залізничних накладних і в акти прийому-передачі вантажу, прийнятого під охорону. З моменту підписання акту прийому-передачі вантаж вважається прийнятим під охорону виконавцем. Після пломбування вантажу вантажовідправник забезпечує передачу вантажу залізниці для перевезення до станції призначення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, умовами Договору також встановлено зобов'язання для кожної із сторін, зокрема у п.3.2. Договору зазначено, що виконавець зобов'язаний прийняти під охорону вантаж по акту прийому-передачі, забезпечити його охорону і супровід, забезпечити належне оформлення вказаного вище акту з урахуванням п.2.3. і п.2.7. Договору, нести відповідальність за втрату або нестачу вантажу з моменту прийому його під охорону і до моменту здачі замовникові, тощо.

Виконавець, відповідно до п.4.1. Договору, несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за втрату (недостачу) вантажів, переданих йому по акту прийому-передачі. Повна матеріальна відповідальність за відповідний вантаж, припиняється після надання замовникові акту прийом-передачі вантажу від виконавця до вантажоодержувача.

За умовами п.4.2. Договору, виконавець зобов'язаний відшкодувати замовникові вартість втраченого вантажу, якщо таке сталося з його вини, по кожній вагоно-цистерні, згідно умов, викладених у Додатках до Договору. Виконавець відшкодовує замовникові вартість втраченого (невистачаючого) вантажу з урахуванням перерахунку його надлишків і нестач.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Додатком №1 від 01.08.2014 року до Договору 01/08/2014-св від 01.08.2014 року сторони погодили, що виконавець зобов'язаний відшкодовувати замовникові вартість втраченого вантажу по кожній вагоно-цистерні, яка перевищує 0,8% до 100т та 0,65% вище 100т від маси вантажу, взятого під охорону.

У випадку несвоєчасного надання виконавцеві номерів вагоно-цистерн та паспорту якості (не пізніше ніж за 24 години до відправлення їх зі станції відправлення), виконавець має право не відшкодовувати замовнику виявлену нестачу, яка перевищує 0,8% до 100т та 0,65% вище 100т, що також передбачено у Додатку №1 до Договору.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, після прибуття вантажу на ст. Запоріжжя-Грузове, актом приймання-передачі №18 від 18.11.2014 року, підписаним сторонами, зафіксовано нестачу вантажу. Як зазначає позивач, враховуючи граничні похибки, норми природної втрати маси та умови Договору було визначено масу нестачі прибулого вантажу, яка становить 6 820 кг.

У своїх поясненнях відповідач стверджував, що у зв'язку із несвоєчасно поданою позивачем зміненою заявкою №18 на охорону вантажу, відповідач був позбавлений можливості здійснити перевірку та заміри маси наданого вантажу, а тому, враховуючи також відсутність пошкоджень цистерн та пломб при прийнятті позивачем вантажу на кінцевій станції маршруту, вина у завданні позивачу збитків нестачею вантажу є не доведеною.

З висновку судового експерта вбачається, що позивач, в порушення умов Договору, надав відповідачу номери вагоно-цистерн та паспорт якості пізніше ніж за 24 години до відправлення вантажу зі станції відправлення. Враховуючи факт недостачі вантажу, який підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, у відповідача виникає право не відшкодовувати замовнику виявлену нестачу, яка перевищує 0,8% до 100 тон.

Тобто, враховуючи нестачу в розмірі 6 820 кг, товариство з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» відшкодовує товариству з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» не більше 0,8% від 6 820 кг, що становить 54,56 кг.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/29124/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» до товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» про стягнення збитків 131 885,16 грн. - задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/29124/14 частковому скасуванню.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» порушено зобов'язання за Договором №01/08/2014-св на охорону та супроводження вантажів від 01.08.2014 року в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» номерів вагоно-цистерн та паспорту якості у строк, обумовлений Договором. Зазначене підтверджується висновком судового експерта № 1-20/10 від 20.10.2015 року та є підставою для відшкодування відповідачем позивачу суми, яка дорівнює вартості 0,8% від виявленої нестачі.

За розрахунками апеляційного господарського суду відшкодуванню підлягає сума 1012,48 грн.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику виконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, що інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Зазначеною нормою також визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Також, обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, наявність збитків, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками покладається на позивача згідно з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, за якими на сторони покладений обов'язок доведення обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення збитків в сумі 126 558,74 грн., оскільки відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків, за умови невчасного надання позивачем відповідачу номерів вагоно-цистерн та паспорту якості, обмежена умовами Договору, а саме абз. 4 Додатку № 1 від 01.08.2014 року.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/29124/14 слід задовольнити частково, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/29124/14 - скасувати частково. Прийняти по справі нове рішення суду, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» до товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» про стягнення збитків 131 885,16 грн. - задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» 1 012,48 грн. збитків. В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати розподілити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/29124/14 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/29124/14 - скасувати частково. Прийняти по справі нове рішення суду, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» до товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» про стягнення збитків 131 885,16 грн. - задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 26; ідентифікаційний код 34794382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1; ідентифікаційний код 36605198) 1 012 (одну тисячу дванадцять) грн.48 коп. збитків.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 26; ідентифікаційний код 34794382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1; ідентифікаційний код 36605198) 20 (двадцять) гривень 31 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 64 (шістдесят чотири) гривні 04 коп. витрат за проведення судової експертизи.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1; ідентифікаційний код 36605198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 26; ідентифікаційний код 34794382) 1 308 (одну тисячу триста вісім) гривень 69 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 8 251 (вісім тисяч двісті пятдесят одну) гривню 96 коп. витрат за проведення судової експертизи.

7. Видачу судових наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/29124/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.01.2016 року