Постанова № 55247185, 26.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.01.2016р. справа №905/3039/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю №284-4016 від 17.10.2015р.);від відповідача: не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід14.12.2015р. (повний текст підписано 21.12.2015р.)по справі№908/3039/15 (суддя Сажнева М.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 233 075,98грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення 233 075,98грн. заборгованості за договором поставки № 141503/1306425 від 27.02.2013р., з яких: пені - 210 520,24грн.. 3% річних 22 555,74грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 21.12.2015р.) у справі №908/3039/15 позовні вимоги були задоволені частково стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» пені у розмірі 168416,19грн. та 3% річних у розмірі 22555,74грн., в іншій частині позову було відмовлено у звязку із застосованим місцевим судом частковим зменшенням розміру пені.

Рішення місцевого господарського суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобовязань за договором поставки №141503/1306425 від 27.02.2013р. та частковістю зменшення суми пені за клопотанням Відповідача в порядку п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, а в разі незгоди з позицією Відповідача задовольнити клопотання про максимальне зменшення розміру пені на 80%, окрім того відстрочити виконання рішення до 31.03.2016р.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає відсутність у нього прострочення виконання обовязку з оплати поставленої продукції, оскільки Позивачем до суду не були додані докази отримання Відповідачем рахунків на оплату поставлених феросплавів, більше того, Позивачем взагалі не надані докази направлення рахунків №196756 від 07.11.2014р., №196768 від 09.11.2014р. на адресу Відповідача, таким чином підстави для нарахування штрафних санкцій та 3% річних у даному випадку відсутні; окрім того, нарахування Відповідачу 3% річних та пені є незаконним, оскільки в період за який Позивачем нараховані штрафні санкції на території м.Маріуполя тривала та триває антитерористична операція, що судом першої інстанції враховано не було; також суд, в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не дав належної правової оцінки доводам Скаржника, внаслідок чого, клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій було задоволено частково, зменшено розмір пені лише на 20%, а у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення було відмовлено у повному обсязі.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Стойка О.В., Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 26.01.2015р. о 12.25год.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 26.01.2015р., попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не зявився, що, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті з огляду на: невизнання явки представника обовязковою, доведення Відповідачем своєї позиції до відома суду безпосередньо в апеляційній скарзі та достатність наявних матеріалів справи для надання належної правової оцінки переглядуваному рішенню.

Представник Позивача у судовому засіданні 26.01.2015р. проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у наданому відзиві №770-4016 від 22.01.2016р.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 27.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) підписано договір поставки № 141503/1306425 (Договір а.с.а.с.10-16), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити згідно з п.3.4 Договору феросплави, в період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р., на умовах, в кількості та у строки, вказані в Специфікаціях до цього Договору, які є невідомою його частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані та скріплені печатками Специфікації: №1 від 02.09.2014р.(а.с.18); №2 від 02.09.2014р.(а.с.19); №3 від 02.09.2014р. (а.с.20); №4 від 02.09.2014р. (а.с.21); №5 від 02.09.2014р. (а.с.22); №6 від 02.09.2014р. (а.с.23); №7 від 30.09.2014р. (а.с.24); №8 від 30.09.2014р. (а.с.25) зі змінами, внесеними додатковою угодою №3 (а.с.27); №9 від 30.09.2014р. (а.с.26); №10 від 30.09.2014р. (а.с.28); №11 від 30.10.2014р. (а.с.29); №12 від 30.10.2014р. (а.с.30); №13 від 30.10.2014р. (а.с.31); №14 від 30.10.2014р. (а.с.32); №15 від 31.10.2014р. (а.с.33) до Договору, в яких сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Строк дії договору пунктом 8.6 Договору визначений проміжком часу з 01.09.2014р. до 31.12.2014р., при цьому закінчення строку його дії не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобовязань по цьому Договору.

Згідно з п. 2.1 договору, поставка товару по даному договору здійснюється на умовах СPT, залізнична станція - Сартана Донецької ж/д, а також зазначено про можливе постачання товару на умовах ФСА (FCA), склад вантажовідправника, автотранспортом покупця.

Відповідно до п.2.3 договору, датою поставки товару при поставці залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній вантажовідправника.

У п. 3.4 договору сторонами було погоджено, що Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.8. в редакції Додаткової угоди №1 (а.с.17), Постачальних шляхом факсимільного та/або електронного звязку, надає Покаупцю протягом 3х робочих днів з дати поставки товару рахунок на товар, який відвантажується, з подальшим наданням оригіналу протягом 7 (семи) календарних днів, з дати поставки товару та при наявності підписаної обома сторонами Специфікації, наступні документи: рахунок Постачальника; копію залізничних накладних та/або накладну на відпуск товару; сертифікат якості; податкову накладну; сертифікат санітарно-гігієнічний висновок та сертифікат радіологічної безпеки (у випадках передбачених законодавством)

Судом першої інстанції встновлено, що на виконання умов Договору та Специфікацій була здійснена поставка товару Відповідачу, зокрема Позивач:

·29.10.2014р. за залізничною накладною №45801875 (а.с.37) у вагоні №66176025 (рахунок №196543 від 29.10.2014р.(а.с.36) поставив товар на загальну суму 1679189,20 грн;

·29.10.2014р. за залізничною накладною №45801883 (а.с.39) у вагоні №66227760 (рахунок №196544 від 29.10.2014р.(а.с.38) поставив товар на загальну суму 1679189,22 грн;

·30.10.2014р. за залізничною накладною №45833910 (а.с.41) у вагоні №67170084 (рахунок №196572 від 30.10.2014р.(а.с.40) поставив товар на загальну суму 1291527,96грн;

·30.10.2014р. за залізничною накладною №45833803 (а.с.43) у вагоні №23973837 (рахунок №196582 від 30.10.2014р.(а.с.42) поставив товар на загальну суму 1014334,25грн;

·07.11.2014р. за залізничними накладними №№46117116(а.с.48), 646117099(а.с.46), 46417123(а.с.45), 461171131(а.с.47) у вагонах №№65401473, 60436656, 66779646, 66935933 (рахунок №196756 від 07.11.2014р.(а.с.44) поставив товар на загальну суму 4968803,46 грн;

·09.11.2014р. за залізничними накладними №№46162143(а.с.52), 46182200(а.с.51), 46182192р.(а.с.50) у вагонах №№ 65243784, 67854521, 66936873 (рахунок №196768 від 09.11.2014р.(а.с.49) поставив товар на загальну суму 4302996,74 грн.

Відповідач факт отримання товару по вищевказаним накладним за договором поставки №141503/1306425 від 27.12.2013р. в перебігу розгляду справи в першій та апеляційній інстанції не заперечував.

За змістом відомостей довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 30.01.2015р.(а.с.а.с.59-62), місцевим судом встановлено, що означений товар Відповідачем оплачений, проте із простроченням строків оплати, зокрема:

·рахунок №196543 від 29.10.2014р. на загальну суму 1679189,20грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45801875 у вагоні №66176025, Відповідач оплатив 08.01.2015р., а повинен був 10.12.2014р.

·рахунок №196544 від 29.10.2015р. на загальну суму 1679189,22грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45801883 у вагоні №66227760, Відповідач оплатив 08.01.2015р., а повинен був 10.12.2014р.;

·рахунок №196572 від 30.10.2014р. на загальну суму 1291527,96грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45833910 у вагоні № 67170084, Відповідач оплатив 25.12.2014р., а повинен був 11.12.2014р.;

·рахунок №196582 від 30.10.2014р. на загальну суму 1014334,25грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45833910 у вагоні №67170084, Відповідач оплатив 25.12.2014р. (310000,00 грн.), та 08.01.2015р. (704334,25 грн.), а повинен був 11.12.2014р.;

·рахунок № 196756 від 07.11.2014р. на загальну суму 49688036,46грн. за поставлений товар згідно залізничних накладних №№46117116, 646117099, 46417123, 461171131 у вагонах №№65401473, 60436656, 66779646, 66935933, Відповідач оплатив 08.01.2015р., а повинен був 19.12.2014р.

·рахунок № 196768 від 09.11.2014р. на загальну суму 4302996,74грн. за поставлений товар згідно залізничних накладних №№46162143, 46182200, 46182192 у вагонах №№65243784, 67854521, 66936873, Відповідач оплатив 12.01.2015р., а повинен був 19.12.2014р.

В п. 7.6 Договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.

Таким чином, враховуючи встановлений матеріалами справи факт порушення Відповідачем строку оплати вартості отриманого товару за договором №141503/1306425 від 27.02.2013р. та з урахуванням часткового задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, Господарський суд Донецької області частково задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».

Також, під час розгляду справи, Відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення, у задоволенні якого суд першої інстанції відмовив з мотивів не доведеності ним обставин, за наявності яких у суду були б правові підстави відстрочити виконання рішення в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір поставки №141503/1306425 від 27.02.2013р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань з оплати товару, визначених його умовами, право на отримання коштів за якими є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Доводи апелянта щодо відсутність у нього прострочення виконання обовязку з оплати поставленої продукції, оскільки Позивачем до суду не було надано доказів отримання Відповідачем рахунків на оплату поставленого товару та доказів направлення рахунків №196756 від 07.11.2014р., №196768 від 09.11.2014р. на адресу Відповідача, що в свою чергу, унеможливлює нарахування штрафних санкцій та 3% річних, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відповідно до п.3.4 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, при цьому, датою поставки товару, при поставці ж.д. транспортом (як у даному випадку) є дата штемпеля на залізничній накладній вантажовідправника (п.2.3 Договору).

Апеляційним судом також враховується, що за відомостями довідки банку (а.с.а.с.59-62), в призначеннях здійснюваних платежів Відповідач посилався на номери відповідних рахунків-фактур, згідно із п.3.7. договору, що за відсутністю доказів іншого належною мірою вказує на своєчасне отримання Покупцем рахунків від Постачальника на оплату.

Таким чином, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, останнім днем належного виконання грошових зобов'язань за змістом п.3.4 Договору є:

·за рахунком №196543 від 29.10.2014р. на загальну суму 1679189,20грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45801875 (дата штемпелю 29.10.2014р.) у вагоні №66176025 - 10.12.2014р.;

·за рахунком №196544 від 29.10.2015р. на загальну суму 1679189,22грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45801883 (дата штемпелю 29.10.2014р.) у вагоні №66227760 10.12.2014р.;

·за рахунком №196572 від 30.10.2014р. на загальну суму 1291527,96грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45833910 (дата штемпелю 30.10.2014р.) у вагоні № 67170084 11.12.2014р.;

·за рахунком №196582 від 30.10.2014р. на загальну суму 1014334,25грн. за поставлений товар згідно залізничної накладної №45833910 (дата штемпелю 30.10.2014р.) у вагоні №67170084 11.12.2014р.;

·за рахунком № 196756 від 07.11.2014р. на загальну суму 49688036,46грн. за поставлений товар згідно залізничних накладних №№46117116, 646117099, 46417123, 461171131 (дата штемпелю 07.11.2014р.) у вагонах №№65401473, 60436656, 66779646, 66935933 19.12.2014р.;

·за рахунком № 196768 від 09.11.2014р. на загальну суму 4302996,74 грн за поставлений товар згідно залізничних накладних №№46162143, 46182200, 46182192 (дата штемпелю 07.11.2014р.) у вагонах №№65243784, 67854521, 66936873 19.12.2014р.

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати вартості отриманого товару у встановлений п.3.4. Договору строк протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та пені, передбаченої п.6.8 договору поставки №347-ДУ від 25.12.2013р.

Перевіривши розрахунки позовних вимог, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.а.с.34,35) та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з правильністю нарахування 3% річних у сумі 22 555,74грн. та пені в сумі 210520,24грн., визначену з врахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Наразі, Скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається порушення місцевим судом приписів ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України щодо визначення наявності підстав для зменшення розміру стягуваної пені. В свою чергу, і в контексті положень названих норм і в силу п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України застосування такого зменшення та визначення його меж є дискреційним правом суду, визначення меж якого не може ревізуватися в контексті положень ст.104 цього Кодексу за відсутністю відповідних порушень норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що в розглядуваному випадку судом забезпечено належний баланс інтересів сторін зменшенням розміру стягуваної пені на 20 відсотків.

Посилання Скаржника на незаконність задоволення позовних вимог через те, що м. Маріуполь, в якому розташований Відповідач відноситься до територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, апеляційним судом відхиляється, оскільки положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не містять положень, які б передбачали для розглядуваних правовідносин між Позивачем і Відповідачем заборону нарахування штрафних санкцій, до яких (у розумінні ст.549 Цивільного кодексу України) заявлені 3% річних взагалі не відносяться.

Відносно незгоди Скаржника із результатами розгляду місцевим судом його клопотання про відстрочення виконання рішення до 01.01.2016р. апеляційний суд зазначає, що:

- за змістом п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України застосування такого відстрочення за будь-яких обставин є правом, а не обовязком суду, незастосування якого не віднесена до підстав зміни чи скасування рішення згідно ст.104 цього Кодексу;

- суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність Відповідачем виключних обставин для застосування такого відстрочення, тим більше, що визначена ним дата відстрочення до 01.01.2016р. з урахуванням приписів ст.85 Господарського процесуального кодексу України та дати підписання повного тексту рішення (21.12.2015р.) співпала із днем, коли б таке рішення лише б набрало законної сили (у разі неподання апеляційної скарги), а отже і так не могло виконуватися примусово в силу закону в межах бажаного для Відповідача періоду відстрочення.

Висування в межах апеляційного провадження вимог щодо відстрочення виконання рішення до 01.03.2016р., про що Відповідач не заявляв клопотання в суді першої інстанції, не обґрунтовано доказово, а тому відхиляється, що не заважає у подальшому звернутися до місцевого суду за наявністю відповідних підстав із заявою в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 21.12.2015р.) у справі №908/3039/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. (повний текст підписано 21.12.2015р.) у справі №908/3039/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1,2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСДО, 5- ДАГС