Постанова № 55247149, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/25358/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Фіцулін О.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.11.2015 року

у справі № 910/25358/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ СПЕЦКИЇВБУД"

до Державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України"

про стягнення 356381,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ СПЕЦКИЇВБУД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України" про стягнення заборгованості за Договором №РП-1 про закупівлю робіт з реконструкції 1-го поверху будівлі головного корпусу Інституту зі збільшенням площі вестибюльної групи та приміщень Інституту за державні кошти від 21.11.2012, у розмірі 356381,58 грн., в тому числі: 198156,71 грн. основного боргу, 9983,84 грн. 3% річних та 148241,03 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ СПЕЦКИЇВБУД" 198156 (сто дев'яносто вісім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 71 коп. основного боргу, 9772 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 143766 (сто сорок три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 5275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 43 коп. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Державна установа "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/25358/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зменшити суму нарахованих інфляційних витрат та відсотків річних.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник визнає наявність заборгованості за договором №РП-1 про закупівлю робіт з реконструкції в розмірі 198156,71 грн., разом з тим зазначає, що сторони домовились про те, що розрахунки за договором проводяться відповідно до наявності бюджетних коштів за призначенням та бюджетним фінансуванням; відповідно до державних асигнувань 2014 та 2015 років, відсутнє фінансування за програмою 6561850 - Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та придбання обладнання для об'єктів, що відносяться до сфери управління Національної академії медичних наук України. Інститут належним чином виконав всі дії, що від нього залежали для вчасного та повного розрахунку з виконавцем, в т.ч. надав до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві платіжні доручення для розрахунку. Також скаржник просить суд переглянути нарахування та розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 14.12.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2016 р.

15.01.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача Рейнгольд Ю.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, посилаючись на перебування представника відповідача у відпустці.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника відповідача Рейнгольд Ю.О. у відпустці не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/25358/15, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.11.2012 р. між Державною установою "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ СПЕЦКИЇВБУД" (виконавець) укладено Договір №РП-1 про закупівлю робіт з реконструкції І-го поверху будівлі головного корпусу Інституту зі збільшенням площі вестибюльної групи та приміщень Інституту за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт з реконструкції 1-го поверху будівлі головного корпусу Інституту зі збільшенням площі вестибюльної групи та приміщень Інституту по вул. Героїв Севастополя, 30 у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно з п. 1.2. договору, об'єкт: будівля головного корпусу інституту зі збільшенням площі вестибюльної групи та приміщень ДУ "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" НАМН України. Адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30. Основні параметри збільшення площі об'єкту: площа - 240 кв.м., протяжність - 40 м.

Відповідно до п. 1.3. договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання, не можуть бути змінені чи переглянуті в процесі виконання робіт, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Ціна цього договору становить 5503819,55 грн. з ПДВ, саме: вартість робіт в 2012 році становить 1682601,53 грн. з ПДВ; вартість робіт в 2013 році становить 3821217,47 грн. з ПДВ. Ціна робіт визначається на основі зведеного та локального кошторису відповідно до "Правил визначення вартості будівництва" - ДБН Д.1.1.-2000 (зі змінами й доповненнями, затвердженими наказами Держбуду України), з урахуванням поточної вартості матеріально-технічних ресурсів виконавця, а також з урахуванням умов виконання робіт на об'єкті. Відомість визначення договірної ціни наводиться у додатку №1 до цього договору (п. 3.1. договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 31.01.2013, п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 31.01.2013, сторони погодили, що розрахунки по даному договору проводяться замовником (в залежності від дати та обсягу надходження бюджетних коштів) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт з форми КБ-3. Бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п. 4.3. договору, подальші розрахунки за виконані роботи проводяться замовником щомісяця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт з форми КБ-3. Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Договір вступає в силу з часу підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині виконання обов'язків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору, в редакції Додаткової угоди №2 від 29.12.2012).

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов даного договору, позивач виконав узгоджені сторонами роботи на загальну суму 5502330,63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в і довідками про вартість виконаних робіт з форми КБ-3 за період з грудня 2012 р. по грудень 2013 р., які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Проте відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за виконані роботи в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 5304173,92 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 198156,71 грн.

11.08.2015 р. Державною установою "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України було підписано Звіт про заборгованість за бюджетними коштами на 01 серпня 2015 року, відповідно до якого прострочена кредиторська заборгованість Державної установи "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України складає 198156,71 грн.

Аналогічна сума заборгованості станом на 16.10.2015 р. зазначена і в Акті звірки взаєморозрахунків за період з 21.11.2012 р. по 16.10.2015 р., який підписаний представниками сторін без заперечень та скріплений печатками.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ СПЕЦКИЇВБУД" зверталося до відповідача з вимогою №42 від 10.08.2015 про виконання зобов'язання, шляхом оплати заборгованості за договором №РП-1 від 21.11.2012.

У свою чергу Державна установа "Національний Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" НАМН України в листі №1552 від 20.08.2015 визнала наявність заборгованості за договором №РП-1 від 21.11.2012, водночас повідомила позивача, що заборгованість буде повністю погашена у разі появи фінансування за відповідною програмою.

Не погоджуючись з даною позицією інституту, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ СПЕЦКИЇВБУД" звернулося до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи те, що станом на час розгляду справи факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 198156,71 належним чином доведений, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у вказаному розмірі, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 198156,71 грн. заборгованості за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9983,84 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 148241,03 грн. за період з 27.12.2013 р. по 01.09.2015 р.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по оплаті вартості виконаних робіт в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Здійснений місцевим господарським судом розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків вартості виконаної роботи за договором, відповідно до якого підлягає до стягнення 3% річних в розмірі 9772,11 грн. та 143766,47 грн. інфляційних втрат є вірним, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 9772,11 грн. та 143766,47 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 111-28 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, суд вказав, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту ст. 610, 614 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Клопотання скаржника, викладене в апеляційній скарзі про перегляд розміру штрафних санкцій, відповідно до ст. 233 ГК України, не підлягає задоволенню, оскільки виходячи зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; проте нараховані суми 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а тому у суду відсутні правові підстави для зменшення їх розміру.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 198156,71 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 143766,47 грн. та суми 3% річних в розмірі 9772,11 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/25358/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/25358/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко