Рішення № 55246893, 20.01.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 р.Справа № 917/2432/15

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна Перемогит,50, м. Дніпропетровськ , 49094

до ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_2, с.Чапаєвка, Козельщинський район, Полтавська область, 39151

про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги позивача та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №2383-0 від 14.08.2013 р.

від відповідача: відсутні.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та оголосив дату складання повного рішення (ст.85 ГПК України).

Суть справи: розглядається позовна заява про зобов'язання приватне сільськогосподарське підприємство імені ОСОБА_2 в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з заборгованості за договором №548 від 21.07.2003 р. станом на 24.09.2015 р. в розмірі 3927916,66 грн, що складається з : 109856,98 грн. заборгованість за кредитом, 1522650,28 грн. заборгованість за відсотками, 2295409,40 грн. пеня та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на ухилення відповідача від обовязку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед позивачем та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.

Позивачем 20.01.2016 р була подана заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України. Дана заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду як така, що не суперечить чинному законодавству, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції, згідно якої позивач просить зобов'язати приватне сільськогосподарське підприємство імені ОСОБА_2 в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з заборгованості за договором №548 від 21.07.2003 р. станом на 24.09.2015 р. в розмірі 2118770,79 грн., що складається з : 109856,98 грн. заборгованість за кредитом, 1522650,28 грн. заборгованість за відсотками, 486263,53 грн. пеня та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, ухвали суду, які направлялися за адресою, яка зазначена у позовній заяві та на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, повернулися до суду з відміткою поштового відділення: За зазначеною адресою не значиться.

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

21.07.2003р. між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_4 "Приватінвест" та ОСОБА_1 сільськогосподарським підприємством імені ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 548 (далі Кредитний договір, а.с. -10-11).

Згідно п.п. 1.1., 1.3. Кредитного договору ВАТ АБ "Приватінвест" надало ПСП ім. Ватутіна кредит з лімітом кредитування у сумі 684 000 грн. з кінцевим терміном повернення по 18.07.2006р. включно.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору за користування кредитом з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.3 позичальник сплачує відсотки в розмірі 20% річних.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбаченого п.п. 1.3., 2.2.3, 2.2.4, 2.3.3 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 30% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

28.04.2004р. між ВАТ АБ "Приватінвест" та ПСП ім. Ватутіна була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 548 (а.с. - 12), згідно умов якої пункти 4.1. та 4.2 були викладені у наступній редакції:

Пункт 4.1. Кредитного договору: "За користування кредитом з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.3 позичальник сплачує відсотки в розмірі 23% річних".

Згідно п. 4.2. Кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбаченого п.п. 1.З., 2.2.3, 2.2.4, 2.3.3 даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 46% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1., 4.2, 4.3 даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.З., 2.2.3, 2.3.3 даного договору, комісійної винагороди, передбаченої 2.2.6, 4.4, 4.5, 4.6 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

31.08.2007р. між ВАТ АБ "Приватінвест" та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" був укладений договір № 2 про відступлення прав вимоги (а.с. - 13), згідно якого ВАТ АБ "Приватінвест" відступило на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі права вимоги до ПСП ім. Ватутіна, що випливають з кредитного договору № 548 від 21.07.2003р., в т.ч. права вимоги на отримання на свою користь платежів по кредиту, відсоткам за його користування, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), права на отримання яких від боржника виникне після укладання цього договору.

Рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 30.04.2009р. було змінено тип Закритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство. У зв'язку із зміною типу банку змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 "ПРИВАТБАНК". ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором № 548 від 21.07.2003р. ПСП ім. Ватутіна має заборгованість, яка станом на 24.09.2015р. становить 2118770,79 грн. і складається з наступного:

заборгованість за кредитом 109856,98 грн.,

заборгованість за відсотками 1522650,28 грн.,

пеня 486263,53 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Як вказує позивач, йому стало відомо, що згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПСП ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ 30827230; 39151, Полтавська обл., Козельщинський район, с Чапаєвка) перебуває в стані припинення.

06.11.2015р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" направило голові ліквідаційної комісії ПСП ОСОБА_2 заяву з кредиторськими вимогами № б/н від 06.11.2015р., що підтверджується копіями опису вкладень до цінного листа та фіскального чеку.

16.11.2015р. вищезазначена заява не була вручена адресату у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що до теперішнього часу рішення ліквідаційної комісії з розгляду заяви за б/н від 06.11.2015 р. про визнання вимог кредитора та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу не отримано. За таких підстав, позивач просить суд визнати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» кредитором ПСП ім.. ОСОБА_2 в розмірі 2118770,79 грн, з яких: 109856,98 грн. заборгованість за кредитом, 1522650,28 грн. заборгованість за відсотками, 486263,53 грн. пеня та зобов'язати комісію з припинення ПСП ім.. ОСОБА_2 включити вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до проміжного ліквідаційного балансу ПСП ім.. ОСОБА_2.

При винесені рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ПАТ КБ "Приватбанк" набув право вимоги до ПСП ім. Ватутіна за договором №548 від 21.07.2003 р. у розмірі 2118770,79 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 24.09.2015 р заборгованість відповідача перед Позивачем за Кредитним договором № 548 складає 2118770,79 грн, з яких: 109856,98 грн. заборгованість за кредитом, 1522650,28 грн. заборгованість за відсотками, 486263,53 грн. пеня

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

06.11.2015 року Позивач звернувся з заявою за до Відповідача про визнання вимог кредитора та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від та фіскальним чеком від 06.11.2015 р., яка не була вручена адресату у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта.

При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, розміщеного на веб-сайті Міністерства юстиції України, Відповідач перебуває в стані припинення.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Відповідачем Позивачу відповіді з розгляду його кредиторської вимоги у передбачений чинним законодавством України строк.

Суд зауважує, що ліквідаційна комісія ПСП ім.. ОСОБА_2 заяву Позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог.

Відсутність відомостей щодо розгляду комісією з ліквідації Відповідача вимог Позивача та не включення його грошових вимог у загальному розмірі 2118770,79 грн. до проміжного ліквідаційного балансу розцінюється судом як ухилення від розгляду та задоволення кредиторських вимог Позивача, визнання останнього кредитором на вказану суму, а також включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу, що є порушенням права Позивача, як кредитора, який має право на погашення своїх грошових вимог до боржника.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ліквідаційною комісією Відповідача всупереч вимог 105, 111, 112 Цивільного кодексу України, не було розглянуто заяви Позивача та не включено його грошові вимоги у загальному розмірі 2118770,79 до проміжного ліквідаційного балансу ПСП ім. Ватутіна, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитором та включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Також суд зазначає, що при подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1218,00 грн, тобто як одну вимогу немайнового характеру, в той час як в позовній заяві зазначено дві вимоги: одну майнову (визнати кредиторські вимоги на суму 2118770,79 грн) за яку необхідно було сплатити 31 781,57 грн судового збору і одну немайнову вимогу ( зобов'язати включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу) за яку позивач сплатив судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Згідно п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

За даних обставин, суд вважає за доцільне за результатами вирішення спору стягнути судовий збір у розмірі 31781,57 грн з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - задовольнити повністю.

2. Визнати Публічне акціонерне товариство ОСОБА_5 банк «Приватбанк» (49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) кредитором ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства ім.. ОСОБА_2 (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 25, приміщення 169, ОФІС №1, Ідентифікаційний код юридичної особи 31674199) на суму грошових коштів в розмірі 2118770,79 грн, з яких: 109856,98 грн. заборгованість за кредитом, 1522650,28 грн. заборгованість за відсотками, 486263,53 грн. пеня .

3. Зобов'язати ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ІМЕНІ ВАТУТІНА (код ЄДРПОУ 30827230; 39151, Полтавська обл., Козельщинський район, с Чапаєвка) в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 "ПРИВАТБАНК" (49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) з заборгованості за договором № 548 від 21.07.2003р. станом на 24.09.2015р. в розмірі 2118770,79 грн, з яких: 109856,98 грн. заборгованість за кредитом, 1522650,28 грн. заборгованість за відсотками, 486263,53 грн. пеня

4. Стягнути з ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ІМЕНІ ВАТУТІНА (код ЄДРПОУ 30827230; 39151, Полтавська обл., Козельщинський район, с Чапаєвка) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 "ПРИВАТБАНК" (49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) 1218,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з ПРИВАТНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ІМЕНІ ВАТУТІНА (код ЄДРПОУ 30827230; 39151, Полтавська обл., Козельщинський район, с Чапаєвка) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 31781,57 грн. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.01.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя