Рішення № 55246674, 25.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016р. Справа№ 914/4233/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково дослідного виробничого підприємства «Екологія», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо», м. Львів

про: стягнення 5 980,57 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 02.12.2015 р.

відповідача: не зявився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково дослідного виробничого підприємства «Екологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» про стягнення 5 980,57 грн. Ухвалою від 11.12.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору про надання послуг №20/10 від 20.10.2014 р. не провів оплати в повному обсязі позивачу за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла основна заборгованість перед позивачем в сумі 4 000,00 грн. Крім того, відповідачу до стягнення нараховано 1 854,75 грн. інфляційних втрат, 125,82 грн. 3% річних та судові витрати, які просить стягнути з відповідача на його користь.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 25.01.2016 р. представник позивача зявився, позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 11.12.2015 р. та від 12.01.2016 року виконав.

В судове засідання 25.01.2016 р. представник відповідача не зявився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи), причини неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимоги ухвал суду від 11.12.2015р. та від 12.01.2016 року не виконав.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу ТзОВ «ХоСаРо», яка зазначена у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2016 р., а саме за адресою: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

Між сторонами по справі укладено Договір про надання послуг № 20/10 від 20.10.2014 р. р. (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, виконавець (позивач у справі) зобовязується, надати Замовнику (відповідач у справі) послуги з розробленням та оформленням звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин (ЗР) в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (в кількості 2 джерела), а Замовник зобовязується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. Договору, Вартість усіх послуг, які згідно кошторису (додаток №1 надаються виконавцем та є невідємною частиною цього договору, складає 4500,00 грн.

Відповідно п. 3.1. Договору, строк надання послуг становить 65 робочих днів з дня отримання виконавцем коштів згідно п. 6.2. Договору. У цей строк не входить строк розгляду державними органами поданих документів.

Додатком до Договору №20/10 від 20.10.2014 р. Кошторисом від 20.10.2014 р. витрат за послуги з проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел та розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, для отримання дозволу на викиди (в кількості 2 джерела), підтверджується, що вартість виконаних робіт за договором становить4500,00 грн.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги, на суму 4500,00 грн., а відповідачем прийнято, про що свідчить підписаний 25.11.2014 р. позивачем та відповідачем приймально здавальний акт до Договору про надання послуг №20/10 від 20.10.2014 р., відповідно до якого замовник перервірив якість та обсяги послуг, та не мав претензій та зауважень щодо обсягів та якості робіт, наданих виконавцем.

Відповідно до п. 6.2 та 6.3. Договору, замовник протягом 10 днів з дня укладення даного договору зобовязаний сплатити виконавцеві 50% вказаної в договорі вартості послуг. Замовник зобовязаний повністю оплатити повну вартість наданих послуг протягом десяти днів з моменту підписання акту про надання послуг. Тому, замовник повинен був оплатити 2250,00 грн. до 31.10.2014р., виходячи з умов Договору.

Проте, відповідачем частково оплачено за надані послуги, що підтверджується банківською випискою від 28.11.2014 р. на суму 500,00 грн. (містяться в матеріалах справи).

Відповідач повинен був сплатити повну вартість виконаних робіт не пізніше 5 грудня 2014 р.

Замовник не здійснив вчасно оплату за виконані роботи за Договором, після спливу десяти днів з моменту підписання приймально здавального Акту по Договору.

Таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем на час подачі позовної заяви в суд становить 4 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 854,75 грн. інфляційних втрат, 125,82 грн. 3% річних, згідно проведених розрахунків та витрати, понесені по сплаті судового збору.

Станом на день розгляду справи, відповідач заборгованість по договору про надання послуг №20/10 від 20.10.2014 р. не сплатив, доказів зворотнього суду не представив і не заперечив проти позову у визначеному законом порядку.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виходячи з норм ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивач належним чином виконав свої зобовязання по договору №20/10 про надання послуг від 20.10.2014 р. Це підтверджується підписаним сторонами договору приймально здавальним Актом від 25.11.2014 р. (надання послуг) на суму 4500,00 грн. В даному акті , а саме в п. 3, зазначено що замовник перевірив якість та обсяг послуг, наданих виконавцем.

Послуги надані у точній відповідності з договором (Кошторисом). Замовник не має претензій та зауважень щодо обсягів до якості послуг, наданих виконавцем (п.4 Акту від 25.11.2014 р.). Акт підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких закріплені печатками сторін.

Однак відповідач виконав взяті на себе зобовязання по договору по оплаті тільки частково, перерахувавши позивачу 28.11.2014 р. суму 500,00 грн. Відтак, невиконаними залишились зобовязання по оплаті наданих послуг в сумі 4 000,00 грн.

Крім того, 11.01.2016 р. на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області у даній справі, позивач скерував відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення акт звірки взаєморозрахунків за договором, для підписання (докази містяться в матеріалах справи). Однак, відповідач не надав суду підписаний з позивачем акт звірки взаєморозрахунків за договором, незважаючи на те, що такий ухвалою суду від нього вимагався.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, встановивши факт прострочення грошового зобовязання відповідачем суд, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 854,75 грн. інфляційних втрат та 125,82 грн. 3% річних є підставними та такими, що підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» (адреса: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20794249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково дослідного виробничого підприємства «Екологія» (адреса: 79054, м. Львів, вул. Антоновича, 128, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32800226) 4 000,00 грн. основної заборгованості, 1 854,75 грн. інфляційних втрат, 125,82 грн. 3% річних та 1 218,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2016 р.

Суддя Долінська О.З.