Рішення № 55246513, 25.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016Справа №910/30826/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 10 805 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Сокур С.В. за довіреністю б/н від 11.01.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення 10805,00 грн. вартості неповернутого обладнання на підставі Договору № 8424 суборенди торгово-рекламного обладнання від 01.07.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов наведеного договору після його розірвання не повернув позивачеві отримане в суборенду обладнання, а тому відповідно до умов договору повинен відшкодувати позивачеві вартість цього обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 порушено провадження у справі № 910/30826/15 та, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 про виправлення описки, призначено розгляд справи на 25.01.2016 о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 25.01.2016, з'явився представник позивача.

Представник відповідача судове засідання, призначене на 25.01.2016, не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 та від 09.12.2015 було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місця проживання відповідача (02232, АДРЕСА_1), яка підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача.

Втім, поштове відправлення з наведеними ухвалами суду було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з довідкою (ф. 19), в якій вказано причину повернення - за закінченням терміну зберігання.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у підпункті 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В абз. 3 наведеного підпункту також вказано, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/30826/15.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.01.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

В судовому засіданні 25.01.2016 відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було встановлено, що вірним повним найменування відповідача є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2016 подав клопотання про залучення до матеріалів справи довідки про відсутність спору між тими ж сторонами та по тому ж спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25.01.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар, відповідач) укладено Договір № 8424 суборенди торгово-рекламного обладнання (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування за плату обладнання, що є суб'єктом оренди за цим Договором, склад, перелік, найменування, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому у відповідності до п. 2.1 цього Договору.

04.07.2014 сторони підписали Акт прийому-передачі № 1388 за Договором суборенди торгово-рекламного обладнання № 8424 від 01.07.2014, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв наступне обладнання загальною вартістю 10805,00 грн. (далі - обладнання):

- Холодильник UBC 800 Icestream Large вуличний «Моршинская» сер. № 15575, інвентарний номер Н7790, кількість - 1, відновна вартість -9532,00 грн.;

- Захисна конструкція для 2-х дв.хол (апрель 156), інвентарний номер ХД005916, кількість - 1, відновна вартість 1273,00 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони визначили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Водночас, згідно п. 9.7 Договору сторони передбачили, якщо жодна з сторін не направить іншій стороні повідомлення про розірвання Договору по закінченню строку, вказаного в п. 9.1 Договору, строк дії Договору продовжується на тих же умовах на один календарний рік.

Згідно п. 9.2 Договору сторони також погодили, що на підставі ст. 188 ГК України орендар (позивач) має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір.

25.09.2015 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № б/н від 25.09.2015 про розірвання Договору з 14.10.2015, згідно якого також просив до 19.10.2015 повернути орендарю обладнання, отримане за Договором. Наведене повідомлення було отримано відповідачем 28.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035368403.

Згідно п. 4.2.6. Договору суборендар (відповідач) зобов'язується по закінченню терміну дії Договору, або його достроковому розірванні повернути орендареві (позивачу) обладнання у справному стані протягом 5 (п'яти ) календарних днів з моменту розірвання даного Договору.

Як зазначив позивач, станом на 20.10.2015 відповідач відповіді на повідомлення не надіслав, обладнання не повернув.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони домовились, що в разі неповернення обладнання в строк, зазначений в п. 4.2 даного Договору, обладнання вважається втраченим.

Відповідно до п. 5.1 сторони погодили, що вони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно чинного законодавства України. У випадку втрати або знищення торгового обладнання під час дії Договору суборендар (відповідач) протягом 5-ти днів з моменту отримання письмової вимоги з боку орендодавця (позивача) про відшкодування вартості обладнання, має відшкодувати вартість торгового обладнання, а також: якщо суборендар не може повернути торгове обладнання орендарю (згідно письмового звернення з боку орендаря та по закінченню терміну дії Договору), у разі його втрати, знищення (п.п. 5.1.1). Вартість обладнання сплачується суборендарем шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок орендаря з нарахуванням ПДВ.

Отже, з огляду на дострокове розірвання Договору та не повернення відповідачем обладнання позивачу на його письмове повідомлення, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок з відшкодування позивачеві вартості обладнання в сумі 10805,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з таких підстав.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 8424 суборенди торгово-рекламного обладнання від 01.07.2014 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування обладнання вартістю 10805,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі № 1388 від 04.07.2014 за Договором суборенди торгово-рекламного обладнання № 8424 від 01.07.2014, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що в порядку п. 9.2 Договору цей Договір був розірваний з боку позивача, про що останній направив відповідачу повідомлення № б/н від 25.09.2015, згідно якого також просив відповідача повернути до 19.10.2015 обладнання, ожержане за Договором. Відповідач отримав повідомлення позивача про розірвання Договору 28.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035368403, копія якого наявна в матеріалах справи.

Оскільки Договір був розірваний, то відповідно до п. 4.2.6 Договору відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві обладнання у справному стані протягом 5 (п'яти ) календарних днів з моменту розірвання даного Договору. Згідно п. 2.6 Договору факт повернення обладнання з суборенди підтверджується актами повернення, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. При цьому згідно п. 4.3 Договору, в разі неповернення обладнання у зазначений строк, обладнання вважається втраченим.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем обладнання позивачу, зокрема, відповідний акт повернення, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін в матеріалах справи відсутній, а відповідачем до матеріалів справи не залучений.

Враховуючи неповернення відповідачем обладнання в строк, зазначений в п. 4.2 Договору, таке обладнання відповідно до п. 4.3 Договору вважається втраченим. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем до матеріалів справи не залучені.

В свою чергу, на підставі п. 5.1 Договору, у відповідача виник обов'язок з відшкодування вартості обладнання, яка складає 10805,00 грн. відповідно до Акту прийому-передачі № 1388 від 04.07.2014.

Згідно п. 5.1 Договору вартість обладнання сплачується суборендарем шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок орендаря з нарахуванням ПДВ.

Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять доказів перерахунку відповідачем на поточний рахунок позивача вартості спірного обладнання в сумі 10805,00 грн.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10805,00 грн. вартості неповернутого обладнання, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1218,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 36800559) 10805,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) вартості неповернутого обладнання, 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2016

Суддя Гумега О.В.