Рішення № 55246349, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/31070/15

За позовом Приватного підприємства «Інструмент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

«Сталь»

про стягнення 97 400,03 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Яворський В.С. - директор, наказ № 71 від 03.03.1999

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Інструмент» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталь» 97 400,03 грн., з яких: 84 795,42 грн. основного боргу, 9 956,61 грн. пені, 2 648,00 грн. витрат за послуги відправлення ТОВ «Нова пошта».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31070/15 та призначено її до розгляду на 22.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/31070/15 від 22.12.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.12.2015, розгляд справи був відкладений на 14.01.2016.

Позивач в судовому засіданні 14.01.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 14.01.2016 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 10.03.2015 та від 17.03.2015 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, літ А, офіс 11, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.03.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду від 10.12.2015 та від 22.12.2015, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 15.12.2015 та 28.12.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 3493151 1 та № 01030 3493220 8.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталь» виставило Приватному підприємству «Інструмент» рахунок-фактуру № СФ-0002362 від 25.06.2016 на оплату товару (круг 180 АК6, алюміній) у кількості 600 кг вартістю 129 000,24 грн. Строк оплати визначено до 26.06.2015.

Приватне підприємство «Інструмент» платіжним дорученням № 909 від 30.06.2015 здійснило оплату рахунку-фактури № СФ-0002362 від 25.06.2016 та перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталь» кошти повністю в розмірі 129 000,24 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар у повному обсязі та належної якості не поставив, в зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплачених коштів в розмірі 84 795,42 грн. та сплати пені в розмірі 9 956,61 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 2 648,00 грн. витрачені позивачем на повернення товару невідповідної марки алюмінію відповідачу засобами експрес-доставки «Нова пошта».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом виставлення рахунку-фактури та здійснення повної оплати товару було укладено договір купівлі-продажу товару (алюмінію), за яким відповідач зобов'язався поставити товар.

Відповідно до ч. 1. ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно видаткової накладної № РН-030704 від 03.07.2015 поставці підлягав товар (круг 180 АК6) у кількості 258 кг вартістю 55 470,11 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-100703 від 10.07.2015 поставці підлягав товар (круг 180 АК6) у кількості 342 кг вартістю 73 530,13 грн.

Вказані накладні підписані відповідачем, скріплені печаткою останнього та передані для підписання разом з товаром позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивач накладні не підписав, оскільки за наслідками перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості та якості товару було виявлено, що товар (круг 180 мм, алюміній АК6) не відповідає якості марки алюмінію АК6, виявлені дефекти перешкоджають використанню товару за призначенням та не можуть бути усунені покупцем самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Статтею 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач листом № 351 від 05.08.2015 звертався до відповідача в якому повідомляв про те, що позивачем прийнятий товар вагою 205,63 кг проте більша частина відвантаженого товару не відповідає якості марки алюмінію про поставку якого була домовленість (вагою 394,37 кг), у зв'язку з чим просив поставити недостачу вагою 394,37 кг або повернути сплачені за товар кошти в сумі 84 795,42 грн. При цьому позивач повідомив про повернення не відповідної якості марки алюмінію відповідачу згідно декларацій № 10013293796 та № 59998021043531 за допомогою «Нова пошта».

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією (лист № 352 від 18.08.2015), в якій вимагав сплатити заборгованість за повернутий товар в сумі 84 795,42 грн. та 3 052,64 грн. пені протягом 12 днів з дня отримання цієї претензії.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання щодо заміни товару належної якості. Також відповідачем не було повернуто оплату позивача за товар який виявився неналежної якості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на те, що позивач відмовився від договору купівлі-продажу, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за поставлений неналежної якості товар в розмірі 84 795,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 9 956,61 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами був укладений договір купівлі-продажу ним не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору продавцем в частині строків повернення оплати за товар.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 9 956,61 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 648,00 грн. витрат за послуги експрес-доставки «Нова пошта» слід зазначити наступне

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Подані позивачем акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні та експрес накладні ТОВ «Нова пошта» не підтверджують їх сплату позивачем.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження понесення витрат за послуги «Нова пошта» внаслідок повернення товару невідповідної марки алюмінію в сумі 2 648,00 грн. не подано.

Таким чином, позивачем не доведено понесення витрат за послуги експрес-доставки «Нова пошта» внаслідок повернення товару невідповідної марки алюмінію відповідачу в сумі 2 648,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення 9 956,61 грн. пені та 2 648,00 грн. витрат за послуги експрес-доставки «Нова пошта».

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Інструмент» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сталь» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1-А, офіс 60, код ЄДРПОУ 38736408) на користь Приватного підприємства «Інструмент» (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 14/13, кв. 8, код ЄДРПОУ 30049696) 84 795 (вісімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 42 коп. основного боргу, 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.012016.

СуддяВ.В.Сівакова