Рішення № 55246318, 25.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016Справа №910/12474/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Приватного акціонерного товариства "АХА страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу 36673,61 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Бакасова О.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АХА страхування" про стягнення 36673,61 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту №006-0040534/01НТ від 14.11.2013 страхове відшкодування, на підставі статей 993, 1191 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою на думку позивача є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/12474/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" 26895,47 грн. страхового відшкодування та 1339,87 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі №910/12474/15 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. Зазначено, що судом попередніх інстанцій залишено поза увагою та дослідження правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

За результатом повторного автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/12474/15 передано на розгляд судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2016 справу №910/12474/15 прийнято до провадження суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 25.01.2016.

В судовому засіданні 25.01.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №006-0040534/01НТ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 28.11.2013 по 28.05.2014.

Відповідно до відомостей №9444652 про ДТП, 02.10.2014 у м. Києві по вул. Дніпровський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

03.10.2014 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ, в якій повідомив про факт ДТП.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 31.10.2014 у справі №757/30126/14-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту №648 від 03.11.2014 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 26895,47 грн.

Згідно з рахунком-фактурою №1012 від 11.12.2014, складеного ПрАТ "Алеко-Сервіс", вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 37173,61 грн. з ПДВ.

Страховим актом №53531/1 від 11.12.2014 позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та, керуючись умовами укладеного між позивачем та його страхувальником договором, призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 37173,61 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок СТО.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором Добровільного страхування наземного транспорту №006-0040534/01НТ від 14.11.2013, на підставі страхового акту №53531/1 від 11.12.2014, заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 02.10.2014 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 37173,61 грн., перерахувавши його ПрАТ "Алеко-Сервіс", що підтверджується платіжним дорученням №10304 від 15.12.2014, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" виплативши страхове відшкодування потерпілій ОСОБА_2 за договором майнового страхування (шляхом перерахування грошових коштів на СТО), отримало від останньої права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_5 та знаходився під його керуванням.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3 відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, як власника автомобіля "Skoda", реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована Приватним акціонерним товариством "АХА страхування" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6457999, термін дії якого встановлено з 07.08.2014 по 06.08.2015. Наведене підтверджується інформацією МТСБУ, що була надана на запит суду.

За умовами даного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою б/н від 14.04.2015, в якій просив в добровільному порядку відшкодувати суму заподіяних збитків в сумі 36673,61 грн. у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

Втім, ПрАТ "АХА страхування" відповіді на вимогу не надало та страхове відшкодування не сплатило.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з п. 8.1. Договору добровільного страхування наземного транспорту від 14.11.2013 №006-0040534/01НТ, укладеного між ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" та ОСОБА_2, розрахунок страхового відшкодування проводиться на підставі рахунків СТО; виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування зносу, без знецінення ТЗ.

Враховуючи вищевикладене, договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності.

Крім того, з урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акту №53531/1 від 11.12.2014, платіжного доручення №10304 від 15.12.2014 та рахунку-фактури №1012 від 11.12.2014, виставленого ПрАТ "Алеко-Сервіс", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 37173,61 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми, яка також складає 37173,61 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (37173,63 грн.), визначені полісом №АС/6457999 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), а також з урахуванням розміру позовних вимог (36673,61 грн.) суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, судовий збір за позовом, з урахуванням сплаченого за подачу апеляційної та касаційної скарги, покладається відповідача та складає 1827,00 грн. - за розгляд справи Господарським судом міста Києва та 3106,40 грн. - за розгляд справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код 20344871) 36673 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 61 коп. страхового відшкодування, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи Господарським судом міста Києва та 3106 (три тисячі сто шість) грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.01.16

Суддя Грєхова О.А.