Рішення № 55246249, 20.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016Справа №910/29643/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скай Сіті Груп»доТовариства з обмеженою відповідальністю «АСМЕЛ»простягнення 452 878,00 грн.за участю третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал»

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Журик Ю.Ю. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;від третьої особи:Шуневич С.С. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Сіті Груп» (надалі - ТОВ «Скай Сіті Груп») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСМЕЛ» (надалі - ТОВ «АСМЕЛ») про стягнення заборгованості в розмірі 452 878,00 грн., відповідно до договору факторингу №39/11-п від 11.08.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2015р. між ТОВ «Скай Сіті Груп», надалі Фактор, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал», надалі - Клієнт або ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал», укладено договір факторингу №39/11-п, відповідно до умов якого Фактор зобов'язався здійснити оплату в розмірі 407 590,20 грн. за відступлення права грошової вимоги. а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до ТОВ «АСМЕЛ» в розмірі 452 878,00 грн., яке виникло у Клієнта на підставі договору факторингу від 16.11.2011р. №39/11.

В порушення умов договору №39/11 ТОВ «АСМЕЛ» свої грошові зобов'язання перед ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» не виконало, у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість у розмірі 452 878,00 грн., право вимоги якої набуто ТОВ «Скай Сіті Груп» на підставі договору №39/11-п.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2015р. порушено провадження у справі №910/29643/15, розгляд справи призначено на 18.12.2015р.

03.12.2015р. представником позивача через загальний відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надано витребувані ухвалою суду від 23.11.2015р. документи.

11.12.2015р. через загальний відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник позивача в судове засідання 18.12.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав, заявив усне клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал».

Відповідач у судове засідання18.12.2015р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал», розгляд справи відкладено на 20.01.2016р.

19.01.2016р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення щодо позовних вимог та розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до якого борг складає 229 302,40 грн.

Також, 19.01.2016р. від представника позивача через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 229 302,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 229 302,40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2016р. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання 20.01.2016р. уповноваженого представника вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду міста Києва від 23.11.2015р. та від 18.12.2015р. були надіслані за належною адресою відповідача, а саме зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд.136, кімн.34. При цьому, на адресу господарського суду міста Києва підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення.

У випадку нез'явлення в судове засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник третьої особи у судовому засіданні 20.01.2016р. підтримав доводи позивача, надав усні пояснення по справі.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 20.01.2016 р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 20.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме 16.11.2011р. між ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал», надалі - Фактор, та ТОВ «АСМЕЛ», надалі - Клієнт, було укладено договір факторингу №39/11 (з регресом), надалі - Договір №39/11, відповідно до п.2.1 якого, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі, зазначеній в додатках до цього договору факторингу, в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право вимоги до Боржника, визначеному у реєстрі Боржників, відповідно до укладених договорів (контрактів). Плату за послуги Фактора вносить Клієнт.

Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання Договору факторингу, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості. Разом з правами вимоги, Фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.2.8 Договору №39/11).

Згідно п.3.1 Договору №39/11 сума фінансування визначається виходячи з розміру заборгованості Боржника перед Клієнтом за укладеним між ними договором (контрактом). Для отримання фінансування Клієнт зобов'язаний передати Фактору реєстр, заявку оформленні відповідно до Додатку 7,5.

Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом перерахування суми, що вказана в Додатковій угоді до Договору факторингу. А рахунок Клієнта, вказаний в розділі 13 даного Договору факторингу (п.3.3 Договору №39/11).

Відповідно до п.3.4 Договору №39/11 фінансування вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок Клієнта, вказаний в розділі 13 даного Договору факторингу, всієї грошової суми, що вказана в Додатковій угоді до Договору факторингу, за мінусом суми, що визначена в п.3.6 даного Договору факторингу.

За здійснення фінансування Клієнт зобов'язується сплатити Фактору плату в розмірі 4,5 (чотири цілих п'ять десятих) % від суми фінансування. Розмір плати за послуги Фактора зазначається у Додатковій угоді до Договору факторингу (п.3.6 Договору №39/11).

Пунктом 5.1.5 Договору №39/11 визначено право Фактора вимагати від Клієнта зменшити або повернути суму фінансування за даним Договором факторингу, пропорційно сумі права вимоги, яка була сплачена, або підлягає сплаті за права вимоги щодо яких виявлено, зокрема, неповнота документації, що унеможливлює стягнення заборгованості.

У випадку несвоєчасного виконання або невиконання зобов'язань Боржником, передбачених в договорах (контрактах), укладених з Клієнтом, Фактор має право через 1 (один) день, після настання дати платежу, звертатися з вимогою до Клієнта, щодо повернення суми фінансування Фактору, відповідно до умов передбачених в Додатку 8 даного Договору факторингу (п.5.1.8 Договору №39/11).

Відповідно до банківської виписки ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» перерахував на користь ТОВ «АСМЕЛ» грошові кошти в розмірі 894 302,40 грн.

Відповідачем було частково повернуто фінансування на рахунок ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал» в розмірі 665 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим, за ТОВ «АСМЕЛ» рахується заборгованість в розмірі 229 302,40 грн.

11.08.2015р. між ТОВ «Скай Сіті Груп», надалі Фактор, та ТОВ «ФК «Рітейл Кепітал», надалі Клієнт, було укладено договір факторингу №39/11-п, надалі - Договір №39/11-п, відповідно до п.1.1 якого, Фактор зобов'язується здійснити оплату Клієнту на рахунок, зазначений в п.2.2 даного договору факторингу в розмірі 407 590,20 грн. за відступлення права грошової вимори. А Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до ТОВ «АСМЕЛ», надалі Боржник. В розмірі 452 878,00 грн.

Право грошової вимоги передається в розмірі заборгованості Боржника перед Клієнтом (п.1.3 Договору №39/11-п).

Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості. Разом з правами вимоги, Фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.1.5 Договору №39/11-п).

Фактор сплачує Клієнтові грошові кошти в розмірі 407 590,20 грн.. протягом 80 (вісімдесяти) робочих днів. З дня отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, шляхом перерахування на банківський рахунок (п.2.2 Договору №39/11-п).

Договір №39/11-п вважається укладеним та набирає чинності з 11.08.2015р. та діє до 31.12.2015р. В частині проведення взаємних розрахунків Договір факторингу дійсний од їх повного проведення сторонами (п.6.1 Договору №39/11-п).

11.08.2015р. між Клієнтом та Фактором складено та підписано акт приймання -передачі до Договору №39/11-п, який підписано та скріплено печатками сторін.

Згідно платіжного доручення № 1078 від 28.10.2015р. Фактор перерахував на розрахунковий рахунок Клієнта грошові кошти в розмірі 407 590,20 грн.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту частини 1 вказаної статті виплаває, що факторинг передбачає зміну кредитора у зобов'язанні, а тому до цих відносин застосовуються і загальні положення глави 47 Цивільного кодексу України в частині зміни кредитора.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 статті 1080 Цивільного кодексу України визначено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, до позивача на підставі Договору №39/11-п перейшло право вимоги до відповідача щодо здійснення оплати сплати заборгованості за Договором №39/11 в розмірі 229 302,40 грн., з урахуванням часткових оплат здійсненних відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем грошових коштів за Договором №39/11 про що свідчать банківські виписки від 30.05.2012р. та від 29.05.2012р. на загальну суму 894 302,40 грн. Також банківськими виписками від 05.07.2012р., від 20.07.2012р., 24.07.2012р., 26.07.2012р. підтверджується часткове повернення відповідачем грошових коштів в сумі 665 000,00 грн.

Стаття ст. 530 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем повернення грошових коштів здійснено не було, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 229 302,40 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 229 302,40 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «АСМЕЛ», доказів з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Скай Сіті Груп» про стягнення з ТОВ «АСМЕЛ» заборгованості в розмірі 229 302,40 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, суд повертає зайво сплачену суму судового збору в розмірі 2 947,28 грн. сплачена згідно платіжного доручення №147 від 18.11.2015 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Сіті Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСМЕЛ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСМЕЛ» (03115, м. Київ, проспект Перемоги,буд.136, кім.34; ідентифікаційний код 34584999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Сіті Груп» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25; ідентифікаційний код 38864662) основний борг в сумі 229 302,40 грн., та судовий збір у розмірі 3 439,53 грн. Видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Сіті Груп» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25; ідентифікаційний код 38864662) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 2 947,28 грн. на підставі платіжного доручення від 18.11.2015р. № 047, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Підставою для повернення судового збору є дане судове рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 25.01.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко