Рішення № 55246184, 20.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2016Справа №910/19301/15

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана»

про стягнення 121 242,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Скрипар Б.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Кравчук М.І. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» про стягнення 88 535,51 грн. - суми основного боргу за виконання комплексу робіт по влаштуванню зовнішнього блискавко захисту; 654, 92 грн. - трьох процентів річних; 26 649, 19 грн. - суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції; 5 403, 09 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до договорів субпідряду №1581 від 15.08.2013р., № 1582 від 15.08.2013р., №03033 від 30.07.2014р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» без розгляду на підставі пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. скасовано, а справу №910/19301/15 передано для розгляду до господарського суду міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, за результатами автоматичного розподілу, справа №910/19301/15 була передана на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 25.11.2015р. справу №910/19301/15 прийнято до провадження суддею Підченко Ю.О., розгляд справи призначено на 16.12.2015р.

14.12.2015 р. представником позивача до канцелярії господарського суду подано заяву про відвід судді Підченка Ю.О. Заява мотивована тим, що оскільки постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. скасовано, суддя Підченко Ю.О. не може брати участь у новому розгляді даної справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» про відвід судді залишено без задоволення.

Представники позивача у судовому засіданні 16.12.2015р. на позові наполягали, проте надали заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 116 203,54 грн., з яких 33 418,52 грн. - сума основного боргу, 1 740,27 грн. - 3% річних, 29 915,26 грн. - з врахуванням встановленого індексу інфляції; 15 308,58 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами та 30 486,24 грн. - стягнення за прострочення платежу відповідно до договорів субпідряду, 2 909,82 грн. - судовий збір в касаційній інстанції, 2 424,85 грн. - судовий збір за подання позовної заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В частині включення позивачем судового збору в розмірі 2 909,82 грн. за подання касаційної скарги та 2 424,85 грн. за подання позовної заяви, суд вказує, що відповідно до ст.55 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 ГПК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків (п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Приймаючи до уваги викладене, вирішення питання щодо сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 909,82 грн. за подання касаційної скарги та 2 424,85 грн. за подання позовної заяви, буде здійснено за результатами розгляду спору. Судовий збір в загальному розмірі 5 334,67 грн. не може бути включений до ціни позову.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмових заявах, прийняте господарським судом, то спір у справі розглядається виходячи з нової ціни позову.

Окрім того, в прохальній частині позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог позивачем викладено клопотання про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на усі існуючі банківські розрахункові та поточні рахунки, а також заборонити відчуження усього рухомого та нерухомого майна, яке належить відповідачу.

Розглянувши вказані клопотання, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики застосування забезпечення позову", заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що необхідність накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.2015р. не з'явився, проте через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 15.01.2016р.

15.01.2016р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник позивача у судове засідання 15.01.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, надав усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 15.01.2016р. згідно вимог ст.77 ГПК України оголошено перерву по 10 год. 00 хв. 20.01.2016р., про що складено протокол судового засідання.

18.01.2016р. через відділ діловодства та документообігу від представника позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису. Вказане клопотання задоволено судом, у зв'язку з чим запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

В судовому засіданні 20.01.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2016р. проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана», надалі - Генпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс», надалі - Субпідрядник, укладений договір субпідряду №15081, далі Договір №15081, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт: Влаштування зовнішнього блискавко захисту на об'єкті: «Комплекс по наданню послуг населенню та дилерських центрів для продажу легкових автомобілів Столичне шосе, 101 в Голосіївському районі м.Києва» Дилерський центр №1 «NISSAN». Влаштування блискавко захисту, що здійснюється у 2013 році, а Генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх.

Загальна ціна Договору №15081 (вартість Робіт) складає не більше 184 252,80 грн., в тому числі ПДВ 30 708,80 грн. (п.2.1 Договору №15081).

Пунктом 3.1 Договору №15081 визначено, що Генпідрядник оплачує Субпідряднику Роботи в наступному порядку: п.3.1.1 не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Сторонами поточного кошторису на Роботи - авансовий платіж в розмірі 70% від вартості поточного кошторису, підписаного Сторонами, що складає 128 976,96 грн., в тому числі ПДВ 21 496, 16 грн.; п.3.1.2 не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Сторонами Акту Генпідрядник оплачує виконані Роботи в розмірі 30% від вартості Робіт вказаної в підписаному Сторонами Акті та з обов'язковим врахуванням раніше сплаченого Генпідрядником авансу (п.3.1.1 Договору).

Відповідно до п. 12.1 Договору №15081 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» свої зобов'язання за Договором №15081 виконало належним чином, виконання робіт підтверджується актом №1.1 приймання виконаних будівельних робіт за 30 січня 2015 року на суму 170 8347,93 грн., який підписано як позивачем, так і відповідачем. Як вказує позивач, відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт, у зв'язку із чим він просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 857,97 грн. за Договором №15081.

Також, 15.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана», надалі - Генпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс», надалі - Субпідрядник, укладений договір субпідряду №15082, далі Договір №15082, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт: Влаштування зовнішнього блискавко захисту на об'єкті: «Комплекс по наданню послуг населенню та дилерських центрів для продажу легкових автомобілів Столичне шосе, 101 в Голосіївському районі м.Києва» Дилерський центр №2 «INFINITI». Влаштування блискавко захисту, що здійснюється у 2013 році, а Генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх.

Загальна ціна Договору №15082 (вартість Робіт) складає не більше 105 819,60 грн., в тому числі ПДВ 17 636,60 грн. (п.2.1 Договору №15082).

Пунктом 3.1 Договору №15082 визначено, що Генпідрядник оплачує Субпідряднику Роботи в наступному порядку: п.3.1.1 не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Сторонами поточного кошторису на Роботи - авансовий платіж в розмірі 70% від вартості поточного кошторису підписаного Сторонами, що складає 74 073,72 грн., в тому числі ПДВ 12 345,62грн.; п.3.1.2 не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Сторонами Акту Генпідрядник оплачує виконані Роботи в розмірі 30% від вартості Робіт вказаної в підписаному Сторонами Акті та з обов'язковим врахуванням раніше сплаченого Генпідрядником авансу (п.3.1.1 Договору).

Відповідно до п. 12.1 Договору №15082 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» свої зобов'язання за Договором №15082 виконало належним чином, виконання робіт підтверджується актом №1.2 приймання виконаних будівельних робіт за 30 січня 2015 року на суму 98 092,22 грн., який підписано як позивачем, так і відповідачем. Як вказує позивач відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 14 018,50 грн. за Договором №15082.

30.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана», надалі - Генпідрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс», надалі - Субпідрядник, укладений договір субпідряду №03033, далі Договір №03033, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт: Влаштування зовнішнього блискавко захисту на об'єкті: «Комплекс по наданню послуг населенню на перетині Столичного шосе та пр. Академіка Заболотного в Голосіївському районі м.Києва» Дилерський центр №3 Honda. Влаштування блискавко захисту, що здійснюється у 2013 році, а Генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх.

Загальна ціна Договору №03033 (вартість Робіт та матеріалів субпідрядника) складає не більше 89 088,02 грн., в тому числі ПДВ 14 848,01 грн. (п.2.1 Договору №03033).

Пунктом 3.1 Договору №03033 визначено, що Генпідрядник оплачує Субпідряднику Роботи в наступному порядку: п.3.1.1 не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Сторонами Договору - авансовий платіж в розмірі до 70% від вартості Робіт (без врахування матеріальних ресурсів Генпідрядника), що складає 62 361,62 грн., в тому числі ПДВ 20% - 10 393,61 грн.; п.3.1.2 не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Сторонами Акту Генпідрядник оплачує виконані Роботи в розмірі 30% від вартості Робіт (без врахування матеріальних ресурсів Генпідрядника) вказаної в підписаному Сторонами Акті та з обов'язковим врахуванням раніше сплаченого Генпідрядником авансу (п.3.1.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору №03033 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» свої зобов'язання за Договором №03033 виконало належним чином, виконання робіт підтверджується актом №1.3 приймання виконаних будівельних робіт за 30 січня 2015 року на суму 86 659,04 грн. акти підписані як позивачем, так і відповідачем. Як вказує позивач відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7 542,05 грн. за Договором №03033.

Таким чином, у урахуванням заяви про зменшення розгляду позовних вимог, позивач наполягає на стягненні з відповідача основного боргу в розмірі 33 418,52 грн., у тому числі 11 857,97 грн. за Договором №15081, 14 018,50 грн. за Договором №15082, 7 542,05 грн. за Договором №03033.

Додатково, з посиланням на приписи ст.ст. 536, 625 ЦК України позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1 740,27 грн. за період з 30.01.2015р. по 23.11.2015р. та інфляційних втрат у розмірі 29 915,26 грн. за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року та 15 308,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач у письмових пояснення по суті спору вказує, що за Договором №15081 останнім здійснено погашення боргу на суму 158 976,96 грн. та розмір заборгованості становить 11 857,97 грн. В частині заборгованості за Договором №15082 вказує, що відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти в розмірі 98 092,23 грн. у зв'язку із чим борг відсутній. Щодо заборгованості за Договором №03033 відповідач вказує, що ним сплачено на користь позивача заборгованість в розмірі 79 116,99 грн., у зв'язку із чим заборгованість складає 7 542,05 грн. Отже, відповідач, зазначає, що загальна сума заборгованості за трьома договорами складає 19 400,02 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних, відповідачем надано контррозрахунок позовних вимог в цій частині, відповідно до якого розмір 3% річних складає 1 683,88 грн.

В частині заявленої до стягнення плати за користування чужими грошовими коштами та пені відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладені договори субпідряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийняття виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 854 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Так, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до положень ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання за Договорами №15081, №15081, №03033 виконав належним чином, що підтверджується актами №1.1 приймання виконаних будівельних робіт за 30 січня 2015 року на суму 170 8347,93 грн., №1.2 приймання виконаних будівельних робіт за 30 січня 2015 року на суму 98 092,22 грн., №1.3 приймання виконаних будівельних робіт за 30 січня 2015 року на суму 86 659,04 грн., відповідно.

Дані акти підписані відповідачем та скріплені печаткою останнього. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт відповідачем не виявлено, відповідач розрахунок не провів.

Відповідачем здійснено оплату виконаних робіт наступним чином:

- за Договором №15081 в загальному розмірі 158 976,96 грн. - 04.09.2013р. в сумі 128 976,96 грн. (платіжне доручення №1864 від 04.09.2013р.); 06.08.2015р. в сумі 20 000,00 грн. (платіжне доручення №3429 від 06.08.2015р.); 09.10.2015р. в сумі 10 000,00 грн. (платіжне доручення №3532 від 09.10.2015р.);

- за Договором №15082 в загальному розмірі 98 092,22 грн. - 12.09.2013р. в сумі 74 073,72 грн. (платіжне доручення №1877 від 12.09.2013р.); 06.08.2015р. в сумі 10 000,00 грн. (платіжне доручення №3430 від 06.08.2015р.); 17.12.2015р. в сумі 14 018,50 грн. (платіжне доручення №3667 від 17.12.2015р.);

- за Договором №03033 в загальному розмірі 79 116,99 грн. - 13.06.2014р. в сумі 64 000,00 грн. (платіжне доручення №2552 від 13.06.2014р.); 11.06.2015р. в сумі 11 116,99 грн. (платіжне доручення №3315 від 11.06.2015р.); 06.08.2015р. в сумі 4 000,00 грн. (платіжне доручення №3428 від 06.08.2015р.).

В процесі розгляду справи сторонами надано акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.12.2015р. становить 19 400,02 грн., акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Додатково представниками сторін надано пояснення стосовно суми боргу визначеної за результатом звірки розрахунків.

Так, представником позивача вказано, що визначена в акті звірки сума заборгованості в розмірі 19 400,02 грн., складається з боргу за Договором №15081 в розмірі 11 857,97 грн. та за Договором №03033 в розмірі 7 542,05 грн.

Представник відповідача Кравчук М.І. за довіреністю від 14.01.2016р., оригінал якої міститься в матеріалах справи, визнала заборгованість в розмірі 19 400,00 грн., яка складається з боргу за Договором №15081 в сумі 11 857,97 грн. та за Договору №03033 в розмірі 7 542,05 грн.

Судом встановлено, що під час судового розгляду справи відповідач надав докази погашення заборгованості по Договору №15082 в сумі основного боргу в розмірі 98 092,22 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Оскільки матеріалами справи (платіжні доручення) підтверджується відсутність у відповідача будь-якої заборгованості по сплаті грошових коштів за Договором №15082, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 018,50 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як погашення боргу здійснено ним після звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 19 400,02 грн. за виконані згідно Договорів №15081 та №030033 роботи.

При цьому, в судовому засіданні 20.01.2016р. відповідач факт наявності заборгованості у розмірі 19 400,02 грн. за Договорами №15081 та №030033 підтвердив та визнав позов в цій частині позовних вимог.

За приписами ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Наразі, за висновками суду, дії відповідача по визнанню позову у вказаній частині позовних вимог не суперечать вимогам чинного законодавства України та не порушують прав та інтересів інших осіб.

За таких обставин, враховуючи наведене, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Енерго-Інвест-Сервіс» до ТОВ «Дана» про стягнення основного боргу в розмірі 19 400,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 29 915,26 грн., 3% річних у розмірі 1 683,88 грн., в іншій частині 3% річних в сумі 56,39 грн. слід відмовити як необґрунтовано заявлених.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача плати за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15 308,58 грн., суд вказує на таке.

Частиною другою статті 1214 ЦК України з посиланням на статтю

536 цього Кодексу передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому позивач здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина перша статті 8 ЦК України) на підставі приписів частини першої статті 1048 ЦК України, 198 ГК України якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено Договорами №15081 та №03033, законом або іншим актом цивільного законодавства, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок виконання Договорів №15081 та №03033не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2015р. по справі №3-39гс15.

Враховуючи, викладене, у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача плати за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15 308,58 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 30 486,24 грн. за прострочення платежу відповідно до договорів субпідряду, то суд вказує на таке.

Первісно позивачем було заявлено вимоги про стягнення 88 535,51 грн. - суми основного боргу за виконання комплексу робіт по влаштуванню зовнішнього блискавко захисту; 654, 92 грн. - трьох процентів річних; 26 649, 19 грн. - суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції; 5 403, 09 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами

Із поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач додатково заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30 486,24 грн. в якості стягнення за прострочення платежу відповідно до договорів субпідряду.

Як було вказане вище, частиною четвертою статті 22 ГПК передбачено права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

При цьому, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні із додатковими позовних вимогами, а саме про стягнення 30 486, 24 грн. за прострочення платежу порушено приписи ст. ст. 22, 58 ГПК України, у зв'язку із чим в задоволені позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору в розмірі 2 909, 82 грн. за подання касаційної скарги та 2 424,85 грн. за подання позовної заяви, буде здійснено за результатами розгляду спору, суд зазначає наступне.

Згідно з п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення.

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 р. справу №910/19301/15 передано для розгляду до господарського суду міста Києва, отже у суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат в частині сплаченого позивачем судового збору за подання касаційної скарги.

В частині судового збору справленого при звернення із позовом, то відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.01.2016, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 837, 838, 854 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» про стягнення заборгованості у розмірі 14 018,50 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», 04070, м.Київ, вул.Іллінівська,16, код ЄДРПОУ 25289131, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Сервіс», 01601, м.Київ, вул. Печерський узвіз,5, код ЄДРПОУ 36678177, основний борг у сумі 19 400,02 грн., 3% річних у сумі 1 683,88 грн., інфляційні втрати у сумі 29 915,26 грн. та судовий збір у розмірі 1 355,49 грн., видавши наказ.

4. В іншій частині позовних вимог в задоволені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 25.01.2016 року

Суддя Ю.О.Підченко