Рішення № 55245987, 21.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2016 Справа № 908/5758/15 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургічний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Матеріалз"простягнення 40720,76грн.Представникисторін:

відпозивача: не зявився;

відвідповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургічний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Матеріалз" про стягнення 40720,76 грн., з яких 29571, 20 грн. основного боргу, 8723,93 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 2425, 63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №11-2173-02 від 16.12.2011 в частині своєчасної поставки товару у звязку з чим позивач вимагає повернення сплаченої суми попередньої оплати.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №11-2173-02 від 16.12.2011, специфікацій-заявок, рахунок фактур, банківської виписки, накладних, платіжних доручень, претензії та відповіді на претензії.

Позивач явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у матеріалах справи документами, та через канцелярію суду, надав витребувані ухвалою суду документи. Клопотання судом задоволені.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургіний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського», як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Матеріалз», як постачальником (відповідач), підписаний договір на поставку продукції №11-2173-02, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець оплатити та прийняти кварцитову продукцію (товар) в асортименті, кількості, ціні та термінах поставки відповідно до узгоджених сторонами специфікацій-заявок, які є невідємними частинами договору. Найменування, кількість, вартість продукції, порядок оплати, строки та умови поставки вказуються у специфікаціях, що є невідємною частиною договору .

Відповідно до умов договору постачання товару здійснюється постачальником залізничним або автомобільним транспортом на умовах FCA ст. Толкачівський ПЗЗ (відповідно до Інкотермс-2000). Постачання товару може здійснюватися на інших умовах, про що між сторонами буде укладена відповідна додаткова угода до даного договору.(п. 31.1)

Умови постачання відповідно до правил «Інкотермс-2000» виконуються в обсязі, що не суперечить положенням договору.(п. 3.2)

Згідно з п.3.3 договору постачання товару здійснюється партіями. Партією товару визнається обсяг товару, що одночасно постачається начальником вантажоодержувачу та оформлений одним документом про якість.

Постачання товару здійснюється відповідно до письмової заявки покупця та рахунку-фактури постачальника.

Датою поставки товару(партії товару) вважається дата відповідного відвантажувального (транспортного )документа.

Всі розрахунки між сторонами договору проводяться в національній валюті України.

Загальна вартість товару, що постачається за договором, дорівнює загальній фактичній вартості товару, поставленого постачальником покупцю у відповідності до специфікацій.

Пунктами 5.1-5.5.5 договору передбачені умови та порядок розрахунків за поставлений товар, а саме: постачання товару за вказаним договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. Підставою для оплати є рахунок постачальника, який діє протягом місячного терміну з дня його оформлення.

Покупець здійснює перерахування коштів за товар, що підлягає поставці у відповідності до його замовлення, прямим банківським переказом на рахунок постачальника.

Після відвантаження товару, постачальник виставляє фактичний рахунок за відвантажений протягом пяти календарних днів з моменту відвантаження товару. Разом з рахунком за відвантажений товар надається податкова накладна і копія залізничної накладної.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. Сторонами погоджено, що положення правила та процедури вказаного договору про будь-які розрахунки між ними після припинення дії договору зберігають свою силу до повного їхнього виконання сторонами.

Між сторонами підписані специфікації-заявки №№3,4 до договору, в яких сторони погодили найменування, кількість, ціну товару, умови поставки та умови оплати вартості перевезення та експедиційних послуг, а саме, згідно з виставленим рахунком, на підставі залізничної накладної, та документів, які підтверджують затрати постачальника.

На виконання умов договору, позивач листом від 02.10.2012 повідомив відповідача про необхідність поставки кварцитової продукції у жовтні місяці 2012 року у розмірах: кварцита КМ-350т, кварциту марки СКМ-140 т.

У відповідь на вказаний лист відповідач виставив рахунок №43 від 08.10.2012 на загальну суму 113349,60 грн., з урахуванням залізничного тарифу та транспортних витрат на експедитора.

Платіжними дорученнями від 11.10.2012 №8879 на суму 18217,09 грн., від 12.10.2012 №9215 на суму 20000 грн., від 19.10.2012 №9910 на суму 40000 грн., від 17.10.2012 №9533 на суму 20000 грн, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач сплатив вищевказану суму попередньої плати у повному розмірі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій транспортних накладних, відповідачем, відповідно до сплаченої суми попередньої плати, поставлено продукцію на загальну суму 85869,38 грн., а саме: за залізничною накладною №32638132 від 30.10.2012 поставлено продукцію загальною вагою 207 т на суму з урахуванням залізничного тарифу - 43207,20грн., за залізничною накладною №32646036 - загальною вагою 207 т на суму 20198,4 грн., №32655995 вагою 68 т, вартість поставки - 20004 грн., №33385139 вагою 133 т, вартість - поставки 27480,22 грн. та винагорода експедитору -2459,78 грн.

Таким чином, рахунок №43 від 08.10.2012 закритий фактичним поставками, зобовязання сторін за договором виконані у повному обсязі.

Листом від 02.10.2012 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність поставки кварцитової продукції у листопаді місяці 2012 року у розмірах: кварцита КМ-350т, кварциту марки СКМ-140 т.

У відповідь на виставлений відповідачем рахунок №47 від 01.11.2012 на загальну суму 113349,60 грн., з урахуванням залізничного тарифу та транспортних витрат на експедитора, позивач, на виконання вимог договору сплатив вищевказану суму попередньої плати у повному розмірі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 02.11.2012 №10399 на суму 30000 грн., від 05.11.2012 №10420 на суму 30000 грн., від 09.11.2012 №10717 на суму 10000 грн., від 12.11.2012 №10755 на суму 10000 грн, від 13.11.2012 №10780 на суму 10000 грн. від 16.11.2012 №10846 на суму 10000 грн., від 23.11.2012 №11971 на суму 13349 грн.

Оскільки, як встановлено судом, поставка продукції у терміни вказані у заявці не відбулася, позивач листами від 27.11.2012 №035/21-10580 та від 28.12.2012 №035/08-11264 направив на адресу відповідача вимоги про надання накладних в підтвердження відвантаження продукції або повернення суми сплачених грошових коштів.

Як зазначає позивач та відповідно до наявних в матеріалах справи копій залізничних накладних, відповідач товар поставив частково, а саме: 05.01.2013 за залізничною накладною №33385139 загальною вагою 211 т, на суму 42272,2 грн. та за залізничною накладною №33385113 загальною вагою 138 т, на суму 39739,2 грн.

Таким чином, з урахуванням залізничного тарифу та витрат на експедитора загальна сума поставки склала 83778,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, недопоставку продукції у розмірі 140 т на суму 29571,20 грн. відповідач у листі від 19.02.2013 №01юк/1095-1, адресованому позивачеві, пояснив відсутністю такої можливості у звязку з паралізуванням господарської діяльності підприємства в результаті рейдерського захоплення.

За таких обставин, станом на теперішній час відповідач свої зобовязання не виконав, товар у строк не поставив, кошти на вимогу позивача не повернув.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договорів поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 611, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин справи, згідно з вказаними нормами закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з вимогами від 27.11.2012 та від 28.12.2012 повернути суми попередньої оплати.

Відповідач у відповідь на вимоги запропонував у подальшому погодити термін виконання зобовязання, однак станом на теперішній час кошти не повернув, товар не поставив, строк дії договору закінчився.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію у розмірі 29571,20 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8723,93 грн. за період з 08.02.2013 по 31.10.2015 та 3% річних у розмірі 2425,63грн. за період з 08.02.2013 по 31.10.2015 .

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законно.

Як розяснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем умов договору є неправомірними, оскільки по договору відповідач взяв на себе зобовязання з поставки товару, а не з оплати товару, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Матеріалз" (83001, м. Донецк, вул. Артема, 35, код 35484500 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургічний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, код 05393043) суму попередньої оплати у розмірі 29571 (двадцять девять тисяч пятсот сімдесят одна) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургічний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (51925, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, код 05393043) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 42 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 26.01.2016.

Суддя Д.М. Огороднік