Рішення № 55245970, 19.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2016 Справа №905/3173/15

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Величко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, ЄДРПОУ 32709929,

до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Вугледар Донецької області, ЄДРПОУ 33161769,

про стягнення 9 396 557,71 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугілля України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1921/06 від 16.11.2015р. до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Вугледар Донецької області, про стягнення грошовими коштами суми боргу в розмірі 9 396 557,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р. в частині постачання продукції, оплаченої попередньою оплатою, неповернення останнім суми передоплати позивачу, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для її стягнення у судовому порядку.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір поставки вугілля №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р. разом із протоколом розбіжностей від 31.12.2012р., протоколом погодження розбіжностей від 31.12.2012р., додатковою угодою №12-12/13 від 12.12.2013р. до нього; банківські виписки, у тому числі за 04.01.2013р., за 04.02.2013р., за 14.02.2013р., за 15.02.2013р., за 19.02.2013р., за 22.02.2013р., за 28.02.2013р., за 27.02.2013р., за 18.03.2013р., за 29.03.2013р., за 29.04.2013р., за 04.06.2013р., за 29.07.2013р., за 12.11.2013р., за 26.12.2013р., за 27.12.2013р.; платіжне доручення №20 від 30.10.2013р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2014р. між Державним підприємством «Вугілля України» та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» за договором №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р.; акт приймання-передачі вугільної продукції від 21.11.2014р., а також в оригіналі: картка розрахунок до позову: контрагент ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за 25.12.2012р. - 26.08.2015р. та розгорнутий акт звірки між сторонами за станом на 11.11.2015р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 610, 629, п. 2 ст.693, ст.662 – 663 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 44, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

06.01.2016р. позивачем через канцелярію суду надано супровідний лист №2044-юр від 04.01.2016р., яким додано вимогу №1334-юр від 05.11.2014р. із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.01.2016р. відповідачем електронною поштою надіслано копії витягу з ЄДРЮОФОП №20448366 від 17.04.2015р., наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25.11.2014р. «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях» з додатком та №871 від 08.12.2014р. «Про затвердження змін до Статуту Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»», заперечення проти позову №213 від 06.01.2016р..

За змістом заперечень відповідача №213 від 06.01.2016р., останній просить зупинити провадження по справі на час проведення антитерористичної операції у м.Донецьк та провести розгляд справи без участі його представника.

Клопотання Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про розгляд справи без участі його представника задоволено судом; у частині звернення щодо зупинення провадження на час проведення антитерористичної операції у м.Донецьк, з підстав означених відповідачем, судом відмовлено, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 11.01.2016р. по справі №905/3173/15.

Представник позивача у судове засідання 19.01.2016р. не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.01.2016р. не з’явився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами, в цьому судовому засіданні відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

25.12.2012р. між Державним підприємством «Вугілля України» (Покупець) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Постачальник) укладено договір поставки вугілля №01-13/1-ЕН строком дії у відповідності до п.10.1 даного правочину, у редакції додаткової угоди №12-12/13 від 12.12.2013р. до нього, до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків за поставлене за договором вугілля – до повного виконання зобов’язань.

Оцінивши зміст договору №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р., з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору.

Відповідно до ч.4 ст.180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Таким чином в силу статті 655 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, пункту 1.1 договору, сторони погодили зобов’язання Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» поставити Державному підприємству «Вугілля України» вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 договору Постачальник прийняв на себе зобов’язання поставити Покупцю на умовах означеного договору вугілля у строк, в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами Покупця, вказаними у додатках до договору.

За приписами п.п.3.3.1 договору Покупець прийняв зобов’язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.

Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля на умовах 100% попередньої оплати за весь обсяг вугілля, що поставлений у місяці поставки, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України у розмірі вартості фактично поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем вугілля на поточний рахунок Постачальника, до кінця місяця, наступного за місяцем поставки, за умов надання Постачальником Покупцю оформлених належним чином усіх необхідних документів, що зазначені у п.3.1.6 та 3.1.7 договору (п.7.3 договору).

Також, договором передбачена можливість іншого порядку оплати вугілля (ч.2 п.7.3 договору).

Як свідчать додані до матеріалів справи банківські виписки, платіжне доручення №20 від 30.10.2013р., разом із карткою розрахунок до позову: контрагент ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за 25.12.2012р. - 26.08.2015р., позивачем сплачено за вугілля згідно договору №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р. суму у загальному розмірі 241 363 078,65грн.

Відповідно до п.7.7 договору, щомісячно Постачальник складає, підписує та надає Покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за договором за минулий місяць поставки.

Позивачем надано копію акту звірки розрахунків станом на 01.11.2014р. між сторонами за договором №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р., відповідно до якого вбачається відображення у бухгалтерському обліку підприємств заборгованість на користь Державного підприємства «Вугілля України» у розмірі 10 172 214,57 грн.

Даний акт звірки розрахунків підписано з обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб, як з боку позивача, так і з боку відповідача.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №1334-юр від 05.11.2014р. про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 10 172 214,57 грн., що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення датоване 12.11.2014р.

Як свідчить представлений суду акт приймання-передачі вугільної продукції №б/н від 21.11.2014р. відповідачем, після звернення позивача та складання означеного вище акту звірки розрахунків, відповідачем поставлено вугільну продукцію на загальну суму 775656,86грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Одночасно, за приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов’язань.

Як було визначено вище, відповідно до п.10.1 договору, в редакції додаткової угоди №12-12/13 від 12.12.2013р., строк його дії визначений до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків за поставлене за договором вугілля – до повного виконання зобов’язань.

З урахуванням цього, строк дії договору у частині поставки товару, обумовленого договором, встановлений до 31.12.2014р.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, у матеріалах справи відсутні додатки або листи, що свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії та термінів такої пролонгації.

Одночасно, представлені суду банківські виписки, платіжне доручення, картка розрахунок, акт звірки, акт приймання-передачі вугільної продукції містять посилання на договір №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р., визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.10.1 договору, останнім днем строку дії договору щодо постачання вугільної продукції є 30.12.2014р.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дана норма закону вказує на те, що виконання обов’язку зобов’язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору поставки в частині виконання зобов’язань з поставки обумовленої ним продукції сплинув 31.12.2014р.

Проте, виходячи з фактичних обставин справи, що не спростовано у порядку ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, поставка вугілля на суму 9396 557,71грн. в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, не відбулась.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок продавця щодо передачі покупцю товару, визначеного договором, у строк, відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України, встановлений укладеним правочином, разом з тим, відповідно до приписів приведених норм чинного законодавства України, у межах строку дії договору.

Згідно з п.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, отримавши суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у відповідності до умов спірного договору та вимог ст.530 Цивільного кодексу України, беручи до уваги нездійснення поставки на означену вище суму, звернення позивача до відповідача із вимогою №1334-юр від 05.11.2014р., сплив строку дії договору №01-13/1-ЕН від 25.12.2012р., право вимоги у позивача на момент подачі позову є наявним.

На підставі викладеного, оскільки, відповідачем поставлено товар на меншу суму, ніж перерахована позивачем, сума, набута відповідачем як оплата за вугілля відповідно до умов наведеного договору, тобто за наявності правової підстави, у розмірі 9396557,71 грн. повинна бути повернута останньому у розумінні вищеприведених норм права.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення 9396557,71 грн. не суперечать законодавству та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача у повному обсязі.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2015р. по справі №905/3173/15 відстрочено Державному підприємству «Вугілля України» сплату судового збору за подання позовної заяви №1921/06 від 16.11.2015р. до господарського суду Донецької області до ухвалення судового рішення по справі.

За таких обставин, враховуючи винесення судом рішення по справі №905/3173/15, тобто закінчення терміну наданого відстрочення сплати судового збору за подання позову, стягненню з позивача на користь Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 140 948,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, ст.ст.82-85Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Вугледар Донецької області, про стягнення грошовими коштами суми боргу в розмірі 9 396 557,71 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (85670, Донецька область, м.Вугледар, ЄДРПОУ 33161769, банківські реквізити не зазначено) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, б.4, ЄДРПОУ 32709929, р/р 2600236918901 у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у м.Київ, МФО 300120) 9 396 557,71 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, б.4, ЄДРПОУ 32709929, р/р 2600236918901 у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у м.Київ, МФО 300120) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви №1921/06 від 16.11.2015р. в розмірі 140 948,37 грн.

4. Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (85670, Донецька область, м.Вугледар, ЄДРПОУ 33161769, банківські реквізити не зазначено) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, б.4, ЄДРПОУ 32709929, р/р 2600236918901 у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у м.Київ, МФО 300120) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 140 948,37 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 19.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2016р.

Суддя О.В. Кротінова