Рішення № 55245964, 18.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.2016 Справа № 905/3163/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т.,розглянувши матеріали справи

за позовом - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ

до відповідача Приватного акціонерного товариства Торговельний Дім «Авітрейд», м. Артемівськ

про стягнення 14514,35 грн.

СУТЬ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Торговельний Дім «Авітрейд» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов обґрунтовує тим, що між сторонами укладений договір банківського рахунку б/н від 18.04.2006 року та додаток договору № 7 від 22.05.2006 року, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 2500,00 грн. на умовах його повернення зі сплатою відсотків за кредит до 22.05.2007 року.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов»язань за кредитним договором, у звязку з чим у нього виникла заборгованість, позивач просив достроково повернути виданий йому кредит та стягнути з відповідача на його користь 14514,35грн., сума якої складається із: 2490,58грн. заборгованість за кредитом, 5362,85 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 6660,92 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

08.12.2015 року представником позивача до суду через канцелярію надано пояснення щодо нарахування суми позову та щодо надання оригіналів документів, витребуваних ухвалами суду. Відповідач пояснює, що оригінали документів, запитані судом ухвалами, знаходяться у архівах банку розташованого у м. Донецьк, на території якого визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом проведення антитерористичної операції, що унеможливлює доступ до архіву цього банку працівниками.

21.12.2015 року представником позивача до суду через канцелярію супровідним листом надані документи, а саме: меморіальний ордер від 22.05.2006 року, витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача, розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 13.04.2014 рік.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про час і місце якого були належним чином повідомлені. Відповідач письмового відзив на позов та інших витребуваних судом документів (доказів виконання договору) не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи у цій справі (ухвали суду) були направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позові, і яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2006 року між Приватним акціонерним товариством Торговельний Дім «Авітрейд», (далі - відповідач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 2500,00 грн. з терміном повернення кредиту до 26.05.2008 року та сплати процентів за користування.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредит надається позивачем в обмін на зобовязання відповідача проведення кредиту, сплаті відсотків та винагороди в обговорені даним договором терміни.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору зі змінами до нього встановленими додатковою угодою № 1 від 22.05.2006 року, кредитний ліміт за договором складає 2500,00грн. Проведення платежів відповідача в порядку, встановленому договором, здійснюється позивачем у термін по 26.05.2008 р.

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено, що овердрафтові кредитування відповідача здійснюється позивачем у межах вищезазначеним ліміту і терміну, з періодом безупинного користування кредитом не більш 30 днів. Відповідно до п. п. 1.5, 1.6 відповідач сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом та здійснює погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безупинного користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору, для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюються диференційована процентна ставка, визначена п. 4.1.1 кредитного договору:

-термін користування кредиту протягом 1-3 днів процентна ставка 24%;

-термін користування кредиту протягом 4-7 днів процентна ставка 26%;

-термін користування кредиту протягом 8-15 днів процентна ставка 28%;

-термін користування кредиту протягом 16-30 днів процентна ставка 30%.

За пунктом 6.1 договір укладений на невизначений термін до моменту виконання сторонами взятих за договором зобовязань

Крім цього, сторони передбачили у кредитному договорі пунктом 5.8 відповідальність позичальника за несвоєчасну оплату послуг у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Оцінивши кредитний договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. ст. 345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту додатку № 7 від 22.05.2006 року (кредитного договору) до договору банківського рахунку б/н від 18.04.2006 року зі змінами внесеними до нього додатковою угодою № 1 від 22.05.2006 року, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

На підставі п. п. 1.1 1.4 кредитного договору позивачем виконані зобовязання за договором, та надано відповідачеві кредитний ліміт в розмірі 2500,00 грн., проведення платежів якого здійснюється позивачем в порядку встановленому цим договором у термін до 26.05.2008 року (п.1 додаткової угоди № 1 від 22.05.2008 року до договору банківського рахунку б/н від 18.04.2006 року).

Факт надання позивачем кредиту відповідачу підтверджується меморіальним ордером № 001N від 22.05.2006 року на суму 2500,00 грн., меморіальним ордером № 005Z від 23.10.2015 року на суму 2498,25 грн., випискою по рахунку відповідача № 20675052100526 з 22.05.2006 р. по 26.11.2015р., випискою по рахунку відповідача № 20697051803245 з 22.05.2006р. по 26.11.2015 р., які скріплені печаткою підприємства позивача та підписані уповноваженою особою позивача.

Відповідач, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав та не здійснював погашення заборгованості за договором кредиту у встановлені договором строки, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 66-КО/06У від 22.05.2006р. (кредитний договір) станом на 13.04.2014р., розмір заборгованості відповідача за яким складає 2490,58 грн. та випискою по рахунку відповідача № 20697051803245 з 22.05.2006р. по 26.11.2015 р., відповідно до яких загальна сума заборгованості по процентам за користування кредитом за даний період складає 5362,85 грн.

Відповідач не сплатив заборгованість по сплаті тіла кредиту та процентів, чим порушив пункти 2.3.3, 2.7.3, 5.3.2 договору, у звязку з чим банк звертався до нього з вимогою про дострокове повернення кредиту від 25 березня 2015 року № 22-6/121 на підставі п.3.3.1 договору, відповідно до якого позивач має право негайно вимагати повернення кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом в разі порушення взятих на себе зобовязань.

Оскільки наявність заборгованості за кредитом в розмірі 2490,58 грн. і заборгованості по процентах в розмірі 5362,85 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем під час розгляду справи, суд вважає вимоги про їх стягнення правомірними, тому задовольняє їх в повному обсязі.

Вирішуючи спір в частині нарахування пені в розмірі 6660,92 грн. за період з 12.08.2009 р. по 17.08.2015р., господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позивальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, позивальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно цієї норми зобовязання, це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома субєктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію ( певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязки першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання за ст. 510 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобовязання боржником йдеться також в частині першій ст. 611, частинах з другої по четверту ст. 612, частинах першій та другій ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Перевіряючи доводи позивача в частині застосування пені за період з 12.08.2009 року по 17.08.2015р. з урахуванням строків позовної давності, господарський суд встановлює наступне.

Згідно главі 49 Цивільного кодексу України пеня являється способом забезпечення виконання зобовязань. Це значить, що зобовязання сплатити пеню, а також її розмір може встановлюватись виключно договором, укладеним в письмовій формі. Сторони передбачили пунктом 5.1 кредитного договору відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань (п. 6.1), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 26.05.2008 року (п.1.3 викладений додатковою угодою № 1 від 21.05.2007 року).

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості ( разом з процентами за користування) та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання позичальником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Позивач нарахував на несвоєчасне виконання грошових зобовязань пеню за період з 12.08.2009 р. по 17.08.2015р., при цьому не враховуючи діюче законодавство, зокрема, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» про запровадження антитерористичної операції на території України; Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Не врахований також перебіг позовної давності, який випливає з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

За змістом позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, але в доданому до матеріалів справи розрахунку неможливо встановити за прострочення яких саме грошових зобовязань нарахована пеня (за несвоєчасне повернення кредиту або/та несвоєчасну сплату відсотків, або/та сплату комісії).

Суд неодноразово вимагав від позивача надати докладний розрахунок заявленої до стягнення пені з визначенням розміру зобовязання, за несвоєчасне виконання якого нарахована пеня, періоду нарахування пені, строку виконання зобовязання, яке прострочено.

Господарський суд ухвалами зобовязав відповідача надати обґрунтований розрахунок пені з урахуванням кожного простроченого платежу.

Представник позивача не надав обґрунтованих пояснень з цього приводу.

Невиконання позивачем вимог суду та відсутність розвернутого розрахунку пені з урахуванням щомісячних платежів по кожному окремому простроченому платежу не дають можливості оцінити обґрунтованість та арифметичну вірність заявленої до стягнення пені.

За змістом ст. 54 ГПК України позивач зобовязаний обґрунтувати заявлені вимоги зокрема, розрахунок сум, що стягуються і їх підстави для стягнення, так як згідно ст. 33 ГПК кожна сторона зобовязана довести ти обставини, на які вона посилається, як на підставу позову.

За змістом п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не надав витребувані судом матеріали , необхідні до вирішення спору, суд залишає позов чи його частину без розгляду.

Враховуючи викладене суд залишає позов без розгляду в частині стягнення пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.1, 4, 21-22, 28, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82, п.5 ст.81, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ про стягнення 14514,35 грн. з Приватного акціонерного товариства Торговельний Дім «Авітрейд», м. Артемівськ частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Торговельний Дім «Авітрейд», ЄДРПОУ 34215139, Донецька область, м. Артемівськ 84500, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ 49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 заборгованість по кредиту в розмірі 2490,58 грн., заборгованість по процентам в розмірі 5362,85 грн., судові витрати в розмірі 1218,00 грн.

Залишити без розгляду позов в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6660,92 грн.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Ю. Гринько