Рішення № 55245935, 13.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2016 Справа № 905/3344/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 583 512,62 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»», м. Маріуполь Донецької області, основного боргу у сумі 370 715,42 грн., пені у сумі 92 213,44 грн., інфляційних витрат у сумі 109 595,32 грн. та 3% річних у сумі 10 988,44 грн. (Всього 583 512,62 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 51-О1/12/06 від 01.10.2005р. на відпуск теплової енергії в частині розрахунків за подану теплову енергію за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаного договору та протоколу розбіжностей, додаткових угод та дислокацій до нього, копії актів на включення центрального опалення, копію картки обліку витрат теплової енергії, копії рахунків-фактур, копії реєстрів на вручення рахунків-фактур, копії актів звіряння взаєморозрахунків.

14 грудня 2015 грудня через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Справа слуханням відкладалась.

11 січня 2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Суд долучив до матеріалів справи документи.

Також 11 січня 2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 21 515,42 грн. та судового збору у розмірі 8 752,69 грн., що підтверджується випискою з банку, просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 349 200 грн., пеню у розмірі 92 213,44 грн., інфляційні витрати у розмірі 109 595,32 грн. та 3% річних у розмірі 10 988,44 грн. (Всього 561 997,20 грн.).

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

12 грудня 2016 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява, в якій просить припинити провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки сторони уклали договір № 401 від 29.12.2015р. про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатись підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд –

ВСТАНОВИВ :

25 червня 2015 року між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області, (надалі по тексту – постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»», м. Маріуполь Донецької області, (надалі по тексу - споживач) укладений договір № 51-О1 на відпуск теплової енергії, згідно умов якого постачальник зобов’язався подавати теплову енергію для об’єктів споживача, а останній здійснює оплату за спожиту теплову енергію.

Сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 28.11.2007р., № 2 від 07.12.2007р., № 4 від 21.11.2008р., № 6 від 20.06.2011р. до договору.

У відповідності з п.5.1. договору, споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку в строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунка. Рахунок вручається постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства та ін.) споживача. У разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, споживач зобов’язаний самостійно отримати рахунок у постачальника.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

24 жовтня 2014 року сторони підписали акт звірення взаєморозрахунків № 7111, тобто підтвердив заборгованість, яка станом на 01.10.2014р. складала 60 000,02 грн.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором з теплопостачання належним чином, про що свідчить акти на включення опалення від 07.10.2013р., 07.10.2013р., 23.10.2014р. та 23.10.2014р., наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки для оплати, які отримані останнім, але сплачені частково у розмірі 21 515,42 грн.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області, щодо стягнення основної заборгованості за період з листопада 2013 року по квітень 2015 року у розмірі 349 200 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

У зв’язку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені у розмірі 92 213,44 грн., інфляційних витрат у розмірі 109 595,32 грн. та 3% річних у розмірі 10 988,44 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов’язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.5.2. договору, у випадку несплати рахунку у вказаний строк споживажу нараховується пеня згідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який сплачується пеня.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені у сумі 4 508,37 грн. за рахунком-фактури № 04-7111/01 від 30.04.2015р., з огляду на прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати вартості поставленої теплової енергії, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства та умов договору свідчить про відсутність погодженого сторонами продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Шестимісячний строк від дня коли зобов’язання мало бути виконано за рахунками-фактури № 11-7111/01 від 30.11.2014р. сплинув 14.06.2015р.; № 12-7111/01 від 30.12.2014р. – 14.07.2015р.; № 01-7111/01 від 30.01.2015р. - 10.08.2015р.; № 02-7111/01 від 27.02.2015р. – 16.09.2015р.; № 03-7111/01 від 31.03.2015р. – 14.10.2015р.

Таким чином, нарахування позивачем пені за рахунками-фактури № 11-7111/01 від 30.11.2014р. за період з 14.06.2015р. по 15.06.2015р.; № 12-7111/01 від 30.12.2014р. за період з 14.07.2015р. по 15.07.2015р.; № 01-7111/01 від 30.01.2015р. за період з 10.08.2015р. по 11.08.2015р.; № 02-7111/01 від 27.02.2015р. за період з 16.09.2015р. по 17.09.2015р.; № 03-7111/01 від 31.03.2015р. за період з 14.10.2015р. по 15.10.2015р. є безпідставним, на підставі чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме за рахунками-фактурами № 11-7111/01 від 30.11.2014р. за період з 15.12.2014р. по 14.06.2015р. у сумі 9 241,85 грн.; № 12-7111/01 від 30.12.2014р. за період з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. у сумі 18 432,73 грн., № 01-7111/01 від 30.01.2015р. за період з 11.02.2015р. по 10.08.2015р. у сумі 23 473,38 грн., № 02-7111/01 від 27.02.2015р. за період з 17.03.2015р. по 16.09.2015р. у сумі 21 013,05 грн., № 03-7111/01 від 31.03.2015р. за період з 15.04.2015р. по 15.10.2015р. у сумі 15 062,83 грн. Всього у сумі 87 223,84 грн.

З урахуванням викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 91 732,21 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 109 595,32 грн. інфляційних витрат у повному обсязі.

З урахуванням того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.5.1. договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 10 988,44 грн. в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє заяву відповідача щодо припинення провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору, так як вона не відповідає дійсності. Позивач не звертався до суду із заявою у порядку п.1-1 ст.80 ГПК України. Укладання договору № 401 від 29.12.2015р. про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання між сторонами не є підставою для не розглядання справи по суті спору.

Оскільки відповідач сплатив позивачу витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 752,69 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банку, суд не стягує судові витрати з відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 598, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 561 997,20 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»», м. Маріуполь Донецької області (87505,Донецька область, м. Марійполь, вул. Якова Гугеля, 3, ЄДРПОУ 01237193) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубова, 1, ЄДРПОУ 33760279) суму основного боргу у розмірі 349 200 грн., пеню у розмірі 91 732,21 грн., інфляційні витрати у розмірі 109 595,32 грн. та 3% річних у розмірі 10 988,44 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.01.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2016р.

Суддя Л.Д. Подколзіна