Рішення № 55245897, 19.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2016 Справа № 905/3351/15

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет», м. Донецьк

про стягнення 60330 грн.

Суддя Говорун О.В.

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі – позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет» (далі – відповідач) про стягнення 60330 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.05.2015 зі станції Краматорськ Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №51843696, у вагоні №60722139, відправив вантаж – лом чорних металів, не поіменований в алфавіті. Вид 510.ДСТУ 4121-2002. Навал, на станцію Правда Придніпровської залізниці. На станції призначення було виявлено, що відправником було невірно зазначена адреса одержувача у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 60330 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем була надана заява про заміну сторони від 18.01.2016, в якій останній просить суд замінити Державне підприємство «Придніпровська залізниця» його правонаступником – Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Також позивачем подано клопотання від 18.01.2016, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та в разі необхідності продовжити строк розгляду справи на 15 днів, у зв’язку із неможливістю явки представника у судове засідання.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

30.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Донмет» (вантажовідправник), зі станції Краматорськ Донецької залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці, відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Керамет» (вантажоодержувач) за залізничною накладною №51843696, у вагоні №60722139, вантаж – лом чорних металів, не поіменований в алфавіті. Вид 510.ДСТУ 4121-2002. Навал. При оформленні залізничної накладної №51843696 відповідачем вказано адресу вантажоодержувача: м. Донецьк, вул. Калужська, 16а (а.с.11).

На станції призначення було виявлено, що одержувач з такою адресою на стації не значиться.

Факт неправильного зазначення вантажовідправником адреси вантажоодержувача засвідчено актом загальної форми №920 від 06.06.2015, який був складений на станції Правда Придніпровської залізниці, в якому зазначено, що у перевізному документі не вірно зазначена адреса одержувача. Вагон затриманий до з’ясування вантажоодержувача. На станцію відправлення надіслано телеграфне повідомлення №2 від 06.06.2015 (а.с.10).

07.06.2015 на станцію Правда Придніпровської залізниці, надійшло телеграфне повідомлення №НР 13, де зазначено, що вірною адресою вантажоодержувача необхідно вважати: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 8 (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України (далі – Статут), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №51843696 адресу одержувача вантажу, нарахований штраф відповідачу в розмірі 60330 грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також не створювало небезпеку на залізничному транспорті, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати.

Також, судом прийнято до уваги, що місцезнаходження відповідача є м. Донецьк, а Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Щодо заяви позивача про заміну сторони, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», якою встановлено, що на базі державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, 21.10.2015 було проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Крім цього, заявник посилається на положення ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та п.2 загальних положень статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до яких усі права та обов'язки Державного підприємства «Придніпровська залізниця» переходять до правонаступника Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

За приписами ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п.2 ч.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товариство є правонаступником всіх прав та обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у тому числі Державне підприємство «Придніпровська залізниця».

Державну реєстрацію юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» проведено 21.10.2015, номер запису 10701340000060039 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.11.2015). Державну реєстрацію регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» проведено 23.10.2015, номер запису 10701030002060039 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.11.2015).

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про заміну сторони її правонаступником підлягає задоволенню.

Суд відхилив клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження розгляду справи на 15 днів, з огляду на те, що позивачем жодних доказів, які б свідчили про неможливість явки будь-якого представника у судове засідання не надано. Крім того, явка позивача в судове засідання не була визнана судом обов’язковою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет» (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, код ЄДРПОУ 30075300) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, б. 5, код ЕДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 12066грн. штрафу та 1218грн. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 25 січня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун