Рішення № 55245859, 27.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.16р. Справа № 904/10246/15

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33", м. Кривий ріг Дніпропетровської області

про стягнення 7427,60 грн за договором № 355 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрисконсульт І категорії ОСОБА_1, довіреність №2 від 04.01.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33" (далі - відповідач) про стягнення основного заборгованості за теплову енергію у сумі 4028,91 грн, інфляційних нарахувань у сумі 3103,97 грн та 3% річних у сумі 294,72 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 355 на відпуск теплової енергії доля потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари, укладеного між сторонами 01.09.2008.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулися на адресу господарського суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання та конверт з ухвалою суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між КПТМ "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник) та ЖБК "Восток - 33" (далі - споживач) було укладено договір № 355 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари, за умовами п. 1.1 якого постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Згідно до таблиці 2, яка є невід'ємною частиною договору об'єктом теплоспоживання є житловий будинок по вул. Лісового, 21, м. Кривий Ріг.

Свої договірні зобов'язання позивач виконав, а саме: постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".

Облік споживання теплової енергії проводиться згідно приладу обліку, що передбачено п.2.1 договору.

Згідно п. 3.1 договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 25-го числа місяця за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії.

Якщо споживач є суб'єктом іншого сектора економіки і не здійснив оплату відпущену теплову енергію в термін, встановлений п.3.1 договору, він несе відповідальність згідно п.п. 4-7 ст.231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати (п. 3.3 договору).

Тарифи на послуги теплопостачання передбачені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1844 від 14.12.2010 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа" що складає 269,50 грн за 1 Гкал (з ПДВ), в разі несвоєчасної оплати споживач сплачує пеню в розмірі 1,0 % за кожен день прострочки від загальної суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За період з 13.03.2013 по 08.04.2013 заборгованість відповідача складає 4028,91 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обовязковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу останнім не оспорений та споживання якої підтверджується актами № 608 та № 846 про підключення та відключення до/від тепломережі.

За період звітності з 14.02.2013 по 13.03.2013 відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури №355, заборгованість за якими у відповідача відсутня, але за період звітності з 13.03.2013 по 08.04.2013 позивачу виставлено рахунок-фактури № 355 від 30.04.2013 за квітень 2013 року на сумі 12488,07 грн з урахуванням пільг, який отримано останнім та частково сплачено у сумі 8459,16 грн.

Отже, позивачем доведено, що за відповідачем мається заборгованість за спожиту теплову енергію за квітень 2013 року у сумі 4028,91 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором за період з 13.03.2013 по 08.04.2013 в сумі 4028,91 грн.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за рахунком окремо за період з 25.05.2013 по 31.10.2015 у сумі 294,72 грн та інфляційні нарахування за період з червня 2013 року по вересень 2015 року у сумі 3103,97 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Здійснюючи розрахунки 3% річних позивач включив до періоду прострочки останній день потенційної можливості здійснення відповідачем оплати за отриману теплову енергію, що протирічить ст. 253 Цивільного кодексу України, за якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних, в ході якого з розрахунку виключено останній день зобов'язання щодо здійснення відповідачем оплати за квітень 2013 року. Таким чином 3% річних за забов'язаннями квітня 2013 року нараховується за період з 26.05.2013 по 31.10.2015 та складають 294,39 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 4028,91 грн заборгованості за теплову енергію, 3103,97 грн інфляційних нарахувань та 294,39 грн 3% річних; в решті позовних вимог відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1217,95 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-33", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 21, ідентифікаційний код 21929450, на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, ідентифікаційний код 03342184, - 4028,91 грн заборгованості за теплову енергію, 3103,97 грн інфляційних нарахувань, 294,39 грн 3% річних та 1217,95 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.01.2016.

Суддя В.Д. Воронько