Ухвала суду № 55242131, 13.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/9/16

Номер справи місцевого суду: 523/13717/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.,

суддів Балабана В.Ф. та Толкаченка О.О.,

секретаря судового засідання Швеця В.Ф.,

за участю прокурора Іванова С.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2015 р. по кримінальному провадженню № 12014160000000744 відносно:

ОСОБА_3, який народився 16.12.1990 року в респ. Молдова, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого;

-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

Вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці, з призначенням додаткового покарання, у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Після набрання вироком законної чинності відносно ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та строк відбування покарання слід рахувати з моменту затримання.

Цивільний позов прокуратури Одеської області в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №11» задоволений повністю та потерпілої ОСОБА_4 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь: - держави в особі КУ «Міська кринична лікарня №11» 1511 гривень 09 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої;

- потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1825 гривень 51 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень; моральну шкоду в розмірі 25000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області 638 гривень 82 коп. за проведення експертиз.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь ТОВ «Хавк Холдинг» витрати за проведення авто-технічної експертизи у сумі 1758 гривень.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України за наступних обставин.

19 червня 2014 року, приблизно о 08 годині 50 хв., ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген Поло», держ. знак НОМЕР_1, та рухаючись по проїзній частині вул. Краснослобідська в м. Одесі, збоку вул. Ширшова у напрямку вул. Балківської, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.3, 18.4 «Правил дорожнього руху» України, уважним не був, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів для зниження швидкості керованого ним автомобіля аж до його зупинки, не впорався з керуванням та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала проїзну частину вулиці на нерегульованому пішохідному переході, з права на ліво по ходу його руху, в результаті чого ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому XI грудного хребця, саден кінцівок, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного злочину, просив вирок суду змінити в частині призначення покарання, посилаючись на наступне:

- обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово зазначав про те, що він розкаюється в скоєному злочині, просив у потерпілої пробачення. Крім того, безпосередньо після ДТП саме він викликав швидку допомогу, та відправився до лікарні разом із потерпілою та своєю матірю, яка є лікарем, що є помякшуючими покарання обставинами, які не були враховані судом 1-ої інстанції;

- після постановлення вироку, обвинувачений відшкодував потерпілій ОСОБА_4 завдану шкоду у повному обсязі, що підтверджується її власноручною розпискою від 07.12.2015 року, в якій вона також просить суд віднестись до ОСОБА_3 з поблажливістю.

Враховуючи викладене, захисник просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_3, призначивши йому більш мяке покарання, не повязане обмеженням волі та враховуюче матеріальний стан обвинуваченого на сьогоднішній день.

В судове засідання суду апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_5 не зявилася, та надала заяву, в які просила апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити, а справу розглянути без її участі.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який не заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

В судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений частково визнав себе винним в інкримінованому йому злочині, у зв'язку з чим, судовий розгляд був проведений в повному обсязі, за наслідками якого дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення ПДР особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Санкція ч. 1 статті 286 КК, за якою ОСОБА_3 визнано винуватим, передбачає альтернативні види покарання, а саме: штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При обранні виду та міри покарання, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та його ставлення до скоєного злочину, встановивши обставини, що помякшують та обтяжують покарання, з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, а також попередження вчинення ним нових злочинів, обрав міру покарання у вигляді арешту, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.

Разом з тим, апеляційний суд вважає слушними доводи захисника, який не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3, вказав, що суд 1-ої інстанції не врахував те, що останній безпосередньо після ДТП викликав швидку допомогу, та відправився до лікарні разом із потерпілою та своєю матірю, яка є лікарем, під час розгляду справи, розкаявся в вчиненому злочині, що повинно бути врахованим, як помякшуючі покарання обставини.

Крім того, апеляційний суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_4, яка просила суд віднестись до ОСОБА_3 з поблажливістю, у звязку з тим, що останній 07.12.2015 року повністю відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду.

Частина 1 п. 2 ст. 407 КПК України передбачає, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Згідно із ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції можуть бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

Отже, при призначенні покарання, апеляційний суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_4, щире каяття ОСОБА_3 те, що він повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілій, та вважає можливим призначити йому покарання, не повязане з обмеженням волі у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Так, згідно із п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При ухваленні зазначеного вироку суд 1-ої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на залучення експерта на користь державної установи - НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області.

Таким чином, вирок суду в частині стягнення судових витрат на користь НДЕКЦ також підлягає зміні, оскільки це не погіршує становище обвинуваченого.

Отже, апеляційний суд, вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а резолютивна частина вироку суду 1-ої інстанції зміні в частині призначення обвинуваченому покарання, а також стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 124, 404, 405, 407- 409, 413, 419, 458 КПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2015 р. відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (пять тисяч сто) грн., з призначенням додаткового покарання, у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.

Абзац 9 резолютивної частини викласти в наступній редакції: «стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 638 (шістсот тридцять вісім) гривень 82 коп.»

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала вступає в силу з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області:

О.В. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Толкаченко