Ухвала суду № 55242114, 19.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/213/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року у цивільній справі за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» провизнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за позовомОСОБА_3 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» прозахист прав споживача та повернення коштів,

встановила:

02.10.2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (далі по тексту ТОВ «Лізингова компанія «Еталон») із позовом, в якому просила визнатинедійсним договір фінансового лізингу № 000948 від 11.08.2014 року, укладений між ТОВ «ЛК «Еталон» та ОСОБА_3; стягнути в примусовому порядку з ТОВ «ЛК «Еталон» на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення сплачених коштів за договором № 000948 фінансового лізингу від 11.08.2014 року суму у розмірі 14 343 грн.; стягнути із ТОВ «ЛК «Еталон» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн. (а.с.1-6).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2014 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено.

03.02.2015 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 19.12.2014 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, таким, що не підлягає виконанню, відповідно до вимог ст. 369 ЦПКта відкликання даного листа з відділу Державної виконавчої служби.

Представник заявника ТОВ «ЛК «Еталон» в судове засідання не зявився, але згідно резолютивної частини його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, просив провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ЛК «Еталон».

Представник позивача ОСОБА_5 надав до суду заперечення на заяву ТОВ «ЛК «Еталон» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та просив суд провести розгляд даної заяви за його відсутності.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року у задоволенні заяви ТОВ «ЛК «Еталон» було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЛК «Еталон» ставить питання про скасування зазначеної ухвали суду із постановленням нової - про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не зявились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у звязку з чим та на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2014 року позовну заяву ОСОБА_3 до ТОВ «ЛК «Еталон» про захист прав споживача та повернення коштів було задоволено.

На виконання вказаного судового рішення, 19.12.2014 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 495/7336/14-ц про стягнення з ТОВ «ЛК «Еталон» на користь ОСОБА_3 суми сплачених коштів за договором № 000948 фінансового лізингу від 11.08.2014 року у розмірі 14 343 грн. та судовий збір.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що суд не мав права видавати виконавчий лист, оскільки рішення суду не набрало законної сили, то вони є безпідставними, з огляду на наступні обставини.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно першого речення ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Таким чином, вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 12.12.2014 року, у звязку з чим суд мав повне право після вказаної дати видати виконавчий лист.

Та обставина, що згідно другого речення ч. 1 ст. 294 ЦПК України особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, не може свідчити про те, що рішення суду не набирає законної сили до отримання вказаними особами копії судового рішення. Зазначена обставина свідчить про те, що вказані особи наділені правом апеляційного оскарження судового рішення протягом десяти днів з дня отримання ними його копії, а не про набрання рішенням законної сили.

За змістом ч.4 ст.369 ЦПК України, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, у суду не було правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було видано не помилково, а у встановленому законом порядку. Інших підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в даному випадку матеріали справи також не містять.

Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.10.2015 року вищевказане рішення суду першої інстанції від 01.12.2014 року за апеляційною скаргою ТОВ «ЛК «Еталон» було скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено (а.с. 155-160).

У звязку з цим та у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» відкрите виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 495/7336/14-ц про стягнення з ТОВ «ЛК «Еталон» на користь ОСОБА_3 суми сплачених коштів за договором № 000948 фінансового лізингу від 11.08.2014 року у розмірі 14 343 грн. та судового збору, підлягає закінченню.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ст.ст. 57-58 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» відхилити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2