Ухвала суду № 55241430, 25.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/297/15-ц 25.01.2016 25012016 25.01.2016

Провадження №22-ц/784/209/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/297/15-ц Головуючий І інстанції Сябренко І.П.

Провадження № 22-ц/784/209/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Прокопчук Л.М., Лівінського І.В.,

при секретарі Богуславській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства (далі ФГ) «Агропром-Синтез» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 07 жовтня 2011 року його мати ОСОБА_2 уклала із ФГ «Агропром-Синтез» договір оренди землі, яка належала їй на праві власності згідно державного акту, площею 6,24 га вартістю 114746,20 грн. терміном на 5 років. Зазначений договір зареєстровано в відділі Держкомзему у Казанківському районі за № 482360004000709 від 20.04.2012 року. За період перебування в оренді землі з 2011 року до смерті ОСОБА_2, а саме до 02.12.2013 року, відповідач не виплачував їй орендної плати. З дня смерті матері він переніс душевні страждання у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, який позбавив його можливості реалізувати своє право на розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою та отримувати від неї прибуток та джерело існування, чим завдав йому моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 5000 грн. В пунктах 9, 10 та 11 Договору оренди землі визначено розмір орендної плати 800 грн. за один га в загальній сумі 4856 гривень, обробіток присадибної ділянки 0,25 га до 25 листопада, завезення соломи 1500 кг. та здійснення повного розрахунку за орендну плату до 31 грудня поточного року. В пунктах 14 та 25 зазначеного договору визначено також, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожен день прострочення. Тому ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі між його покійною матірю ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», яка належала його покійній матері на праві власності згідно державного акту. Стягнути на його користь орендну плату за період із 2011 по 2014 роки в сумі 19424грн., пеню за цей же період в сумі 5860 грн. 80 коп., суму інфляції у розмірі 4501грн. 48 коп., а всього 29786 грн. 28 коп., моральну шкоду у розмірі 5000грн., судовий збір на витрати на правову допомогу у розмірі 1500грн.

19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про уточнення розрахунків за позовною заявою, в якій посилаючись на доручення від сина ОСОБА_3, просив суд розірвати договір оренди землі між його покійною матірю ОСОБА_2 та ФГ «Агропром-Синтез», яка належала його покійній матері на праві власності згідно державного акту. Стягнути на користь його сина ОСОБА_3 із відповідача ФГ «Агропром-Синтез» орендну плату за період із 2011 по 2015 роки з урахуванням пені та індексу інфляції 51090,04 грн. та стягнути 5000 грн. моральної шкоди, судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства «Агропром-Синтез» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме розірвати договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Агропром-Синтез», та стягнути з фермерського господарства «Агропром-Синтез» на його користь орендну плату за період із 2011р. по 2015 р. включно в сумі 24280грн., розмір інфляції в сумі 15160грн.44 коп., пеню згідно умов договору в сумі 11649 грн. 60 коп., моральну шкоду у розмірі 5000грн., судовий збір у розмірі 730грн.80 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 1500грн.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги. Крім того, він суду пояснив, що з одного боку ОСОБА_1 не розуміє чому він не має права на отримання орендної плати, так як вважає, що мав право на спадкування після смерті своєї матері, так як він розпоряджався раніше і продовжує розпоряджатися земельною ділянкою матері після її смерті, право власності на земельну ділянку в порядку спадкування своєму сину ОСОБА_3 він передав добровільно. Тому, зважаючи на те, що він має право на підставі довіреностей, отриманих від сина, представляти його інтереси в суді та вчиняти інші дії стосовно спірної земельної ділянки, в тому числі і отримувати орендну плату, він наполягав на тому, щоб позов було заявлено саме від його імені і в подальшому після отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом не побажав зазначати позивачем сина, а просто уточнив свій позов, де виклав вимогу про стягнення коштів на користь сина. Втім, з бесіди з ОСОБА_3 представнику ОСОБА_1 стало відомо, що останній не бажав стягувати моральну шкоду. Договір про надання правової допомоги з ним укладав ОСОБА_1 і він сплатив йому 1500грн. Повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 у нього не має.

Представник відповідача до судового засідання не з,явився, просив розглянути справу у відсутності представника відповідача, апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що 07.10.2011 року між ФГ «Агропром-Синтез» та ОСОБА_2, яка в силу Державного акту про право приватної власності на землю серії Р4 №098809 від 26.12.2001 року, являлась власником земельної ділянки, площею 6,24 га, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району, була досягнута домовленість про передачу належної їй земельної ділянки в оренду строком на 5 років. Ця домовленість реалізована правочином (договором) з додержанням визначеної законом письмової форми, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Казанківському районі 20.04.2012 року за №482360004000709, тому є укладеним з моменту його державної реєстрації (а.с.7, 9). Згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ №550382 від 06.12.2013 року ОСОБА_2 померла 06.12.2013 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у віці 80 років.

Також, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку успадкував спадкоємець ОСОБА_3, який отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.08.2015 року, посвідчене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 за р/№718, і згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2015 року останній набув право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4823684800:06:000:0412 (а.с.123-126). Успадкувавши земельну ділянку, спадкоємець ОСОБА_3 успадкував права та обовязки орендодавця ОСОБА_2, визначені договором оренди земельної ділянки від 07.10.2011 року, які не припинилися внаслідок її смерті, тому саме спадкоємцю ОСОБА_3, як законному власнику земельної ділянки належить право вимоги із одержання плати за користування нею та припинення дії спірного договору шляхом його розірвання внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених вищезазначеним договором.

Спадкоємець ОСОБА_1, який предявив даний позов, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_2 і протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, тому в силу положень ст.ст.1268, 1269, 1272 ЦК України останній вважається таким, що не прийняв спадщину. Отже, ОСОБА_1 не належить право вимоги за предявленим позовом, тобто він є неналежним позивачем, оскільки його права та інтереси не порушені.

Спадкоємець ОСОБА_3, якому належить право вимоги з виконання умов спірного договору, до суду за захистом своїх порушених цивільних прав не звертався, але в разі потреби не позбавлений такої можливості. На час звернення до суду з даним позовом (25.02.2015 року) ОСОБА_1 не являвся представником свого сина ОСОБА_3, оскільки повноваження на представництво його інтересів він отримав лише 27.04.2015 року при отриманні довіреності (а.с.127), тому посилання позивача на цю довіреність як на підставу предявлених вимог в інтересах ОСОБА_3 є помилковими.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимогОСОБА_1

Даний висновок суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, зазначеним в тексті рішення. Крім того, апеляційний суд враховує і те, що відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Однак, згідно ч.2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Як убачається з матеріалів справи до суду з позовом 25 лютого 2015 року звернувся ОСОБА_1 для захисту власних інтересів і просив розірвати договір оренди та стягнути саме на його користь орендну плату, пеню, суму інфляційних нарахувань, моральну шкоду, судові витрати та витрати на правову допомогу. На той час він не мав довіреності від ОСОБА_3 на представництво його інтересів в суді. Більш того він вважав себе належним спадкоємцем ОСОБА_2 та заявляв позов саме на захист своїх інтересів.

В подальшому 19 жовтня 2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненнями розрахунків за своєю позовною заявою, в яких хоча і посилався на наявність у нього довіреності від ОСОБА_3 на представництво в суді інтересів останнього та на необхідність стягнення орендної плати, пені, суми інфляційних нарахувань, моральної шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_3, проте в тесті даних уточнень позивачем знову зазначив себе, а не ОСОБА_3, що свідчить про те, що на цей час він хоч і діяв в інтересах свого сина, але від власного імені. За таких обставин ОСОБА_1 не можна вважати представником ОСОБА_3, а отже не можна вважати і те, що уточнення розрахунків за позовною заявою від 19 жовтня 2015р. є заявленням вимог від імені ОСОБА_3 в установленим законом порядку.

Про те, що ОСОБА_1 по даній справі діяв від свого імені і фактично в своїх інтересах, свідчить також те, що він не відмовився від своїх позовних вимог, наполягаючи на їх задоволенні тільки в уточненому вигляді. Про те, що він підтримував саме свої вимоги свідчить і те, що він просив стягнути моральну шкоду, на стягненні якої як пояснив представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 не наполягав ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_1 в заяві про уточнення сум позовних вимог не обґрунтовував чим же саме спричинено моральну шкоду саме ОСОБА_3 Більш того, згідно технічного запису судового процесу, ОСОБА_1 в судових дебатах просив стягнути орендну плату, пеню, суму інфляційних нарахувань, моральну шкоду та витрати по справі на свою користь, його представник просив також стягнути ці витрати на користь свого довірителя. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить стягнути зазначені витрати на свою користь, а не на користь сина ОСОБА_3

Крім того, як убачається з тексту апеляційної скарги, ОСОБА_1 хоч і посилається в ній на те, що ОСОБА_3 надав йому довіреність на представництво його інтересів в суді, однак також зазначив в ній і про те, що суд на порушення вимог ч.2 ст. 35 ЦПК України не залучив ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Положеннями ч. 2 ст. 35 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Зазначаючи про те, що суд не залучив ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи, апелянт фактично визнав, що ОСОБА_3 не був стороною по справі, тобто не є позивачем по заявленому по даній справі позову.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, а також про те, що позов ОСОБА_3 в установленому законом порядку по даній справі заявлено не було. Також правомірним є висновок суду про те, що відмова у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з зазначених вище підстав не перешкоджає ОСОБА_3 звернутися до суду з самостійними вимогами до відповідача за захистом його прав, якщо він вважає їх порушеними.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування чи зміни рішення суду, не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308,314, 315 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді