Рішення № 5524050, 29.01.2009, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №2-43/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Олійник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ?

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 лютого 2005 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 грудня 2004 року близько 11 години 30 хвилин по вул. Набережній Заводській в м. Дніпропетровську, з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, належним ОСОБА_2, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано шкоду його автомобілю НОМЕР_2.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди належному йому автомобілю «ДЕУ Рейсер» завдані механічні пошкодження та згідно висновку спеціаліста-товаровєда від 14 січня 2005 року розмір завданої шкоди становить 15 558,68 грн.

Крім того, ним понесені матеріальні збитки, оскільки за договором оренди від 12 лютого 2004 року, укладеним між ним та ВАТ «ГАСТРО корпорейшн ІНДАСТРІ», автомобіль «ДЕУ Рейсер» був наданий ним в оренду та розмір орендної плати становив 725 грн. на місяць. Таким чином, оскільки даний автомобіль був пошкоджений і він не мав змоги належним чином виконувати умови договору та надавати предмет оренди орендодавцеві, за грудень 2004 року та січень 2005 року ним була недоотримана сума в розмірі 1 450 грн.

Також вказує, що діями відповідачів йому були спричинені моральні страждання, оскільки він був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, та перебуває в нервовому напруженні через небажання відповідачів відшкодовувати завдану йому шкоду. Завдану моральну шкоду оцінює в сумі 10 000 грн.

Просить в судовому порядку стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 15 558,68 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн., суму недоотриманої орендної плати в розмірі 1 450 грн. та судові витрати.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16 грудня 2004 року, близько 11 годин 30 хвилин по вул. Набережній Заводській в м. Дніпропетровську сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ДЕУ Рейсер», державний номер НОМЕР_3, який знаходився під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, який належить їй, та яким на відповідній правовій підставі керував ОСОБА_3

Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду, якщо б своєчасно вжив заходів по зменшенню швидкості. Тож, дії водія ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, і відповідно знаходяться в причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди її автомобілю «Опель Вектра» завдані механічні пошкодження, які за своїм характером виключають можливість відновлення автомобіля та його подальшу експлуатацію.

Оскільки, згідно акту автотоваровідчого дослідження спеціаліста від 08 листопада 2005 року вартість автомобіля «Опель Вектра» на момент дорожньо-транспортної пригоди складала 22 725 грн., діями ОСОБА_1 їй завдано матеріальну шкоду на суму 22 725 грн.

Також з боку відповідача ОСОБА_1 їй завдано і моральну шкоду, яка виразилась в моральних переживаннях через втрату транспортного засобу та яку вона оцінює в сумі 10 000 грн.

Просить суд сягнути з відповідача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 22 725 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 власні позовні підтримав та просив їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, в його задоволенні просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю – ОСОБА_4, позовні вимоги свого довірителя підтримала та просила їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала, в його задоволенні просила відмовити.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 за довіреністю – ОСОБА_5, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримала. В судових дебатах участі не приймала.

В судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в судових дебатах участі не приймав.

В судовому засіданні представник співвідповідача ОСОБА_3 за довіреністю – ОСОБА_6, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, в їх задоволенні просив відмовити.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши матеріали адміністративної справи №3-1348/05р. на водія ОСОБА_3 по ст.124 КУпАП, відмовний матеріал №1323/04р., вислухавши учасників процесу, допитавши свідків та спеціалістів, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити, з наступних підстав.

В ході судового розгляду, дослідженим адміністративним матеріалом №3-1348/05р. у відношенні водія ОСОБА_3 по ст.124 КУпАП та відмовним матеріалом №1323/04р., з’ясовано, що 16 грудня 2004 року близько 11 години 30 хвилин в м. Дніпропетровську, по вул. Набережній Заводській, зі сторони Кайдацького мосту, в напрямку вул. ОСОБА_7, рухався автомобіль «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_3, який перевищив допустиму швидкість (по ходу руху його автомобіля встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/г»), при цьому виїхав на смугу, що розділяє потоки зустрічних напрямків і в районі електроопори №304, не впорався з управлінням, в результаті чого автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ДЕУ Рейсер», державний номер НОМЕР_3, який перебував під управлінням водія ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку по вул. Набережній Заводській, зі сторони вул. ОСОБА_7, в напрямку Кайдацького мосту, в крайньому лівому ряду, для руху в даному напрямку.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2005 року адміністративна справа у відношенні водія ОСОБА_3 по ст.124 КУпАП закрита, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.86).

Таким чином, якщо провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв’язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, то розглядаючи цивільну справу про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, суд має перевірити всі обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди і зробити висновки про відповідальність осіб, причетних до цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 грудня 2004 року, яка винесена з урахуванням висновку автотоварознавчого дослідження №70/27-595 від 24 грудня 2004 року наданого експертом НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 (а.с.25 відмовного матеріалу), в ході проведення дослідчої перевірки встановлено, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.8, 11.3, 1.2 Додатку №1 Правил дорожнього руху України.

Судом також досліджені висновок судової автотехнічної експертизи №859 від 27 вересня 2005 року, який міститься в матеріалах адміністративної справи, та висновок судової автотехнічної експертизи №1991-07 від 17 червня 2008 року (а.с.143-157), але достеменно механізм даної дорожньо-транспортної пригоди жодною з них не встановлений.

Однак, в будь-якому випадку встановлено, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості».

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 взагалі не мав права керування транспортними засобами. Так, за повідомленням 1-го міжрайонного відділу ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області від 20 квітня 2006 року (а.с.165) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2004 року позбавлений права керування транспортними засобами строком на 12 місяців за ст.130 ч.1 КУпАП (26 березня 2004 року керував автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_4 в стані алкогольного сп’яніння) та постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2005 року позбавлений права керування транспортними засобами строком на 24 місяці за ст.130 ч.2 КУпАП (05 грудня 2004 року керував автомобілем «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння).

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вина водія ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 16 грудня 2004 року, внаслідок чого заподіяна шкода автомобілю «ДЕУ Рейсер», державний номер НОМЕР_3, доведена в силу вищевказаних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як встановлено, автомобіль «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію РКС №344660 від 23 червня 2004 року належить ОСОБА_2 В даному свідоцтві по заяві власника зроблена відмітка: «ОСОБА_6 та ОСОБА_3 мають право керувати» (а.с.44, 45).

Таким чином, суд приходить до висновку, що особа, яка на момент дорожньо-транспортної пригоди на відповідній правовій підставі, володіла автомобілем «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3

Враховуючи викладене та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при встановленні розміру матеріальної шкоди, суд бере до уваги висновок ZU140105/2 спеціаліста-товаровєда від 14 січня 2005 року (а.с.11-15), згідно якого шкода, завдана володільцю автомобіля «ДЕУ Рейсер», складає в сумі 15 558,68 грн., і відповідно саме ця сума має бути стягнута на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Проаналізував доводи позивача ОСОБА_1, суд вважає повністю доведеним наявність у нього на протязі тривалого часу моральних страждань, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому спричинена моральна шкода, яка виразилась в душевних стражданнях, які він претерпів, у зв’язку з пошкодженням майна, володільцем якого він є. Однак, суд вважає, що моральна шкода, оцінена позивачем в 10 000 грн. не відповідає характеру правопорушення, глибині душевних переживань та ступеню провини відповідача. З урахуванням розумності, доцільності і справедливості суд встановлює розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 200 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми недоотриманої орендної плати за грудень 2004 року та січень 2005 року в розмірі 1 450 грн. суд виходить з наступного. 12 лютого 2004 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ГАСТРО корпорейшн ІНДАСТРІ» укладений договір оренди автомобіля «ДЕУ Рейсер», державний номер НОМЕР_5, згідно якого розмір орендної плати визначений в сумі 725 грн. на місяць (а.с.17).

Однак вбачається, що строк дії договору обмежений 31 грудня 2004 року, а тому стягнення орендної плати за січень 2005 року є необґрунтованим. Крім того, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась 16 грудня 2004 року, відсутні підстави для стягнення орендної плати за весь грудень 2004 року.

Одночасно, згідно частини 2 статті 799 ЦК України договір найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Натомість наданий позивачем договір оренди автомобіля «ДЕУ Рейсер» нотаріально не посвідчений, а тому не може бути прийнятий судом в якості допустимого доказу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки посилання відповідачки стосовного того, що належному їй автомобілю «Опель Вектра», державний номер НОМЕР_1, з вини водія ОСОБА_1 завдано шкоду в розмірі 22 725 грн., не доведені суду. Так, зокрема в порушення статті 60 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; з боку ОСОБА_2 не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди саме з вини ОСОБА_1

Суд також не приймає до уваги пояснення допитаного в якості свідка по справі – ОСОБА_9 (а.с.92-93), тому як пояснення, надані ним в судовому засіданні, не містять відомостей стосовно наявності вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_1

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем ОСОБА_1 при пред’явлені позову були понесені судові витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження в сумі 490,00 грн. та сплаті судового збору в розмірі 175,00 грн., і його вимоги задоволені, з відповідача ОСОБА_3 належить стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 665,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 799, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 66, 80, 88, 213-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 15 558,68 грн. (п'ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім гривень 68 копійок), моральну шкоду в розмірі 1 200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 копійок) та судові витрати в розмірі 665,00 грн. (шістсот шістдесят п’ять гривень 00 копійок).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Стягти з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн. (тридцять гривень 00 копійок): одержувач – Банк ГУ ДКУ у Ленінському районі, код ЄДРПОУ 22050000, ОКПО 24237528, розрахунковий рахунок 31217259700009, МФО 805012.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.Г.Остапенко