Вирок № 55239688, 26.01.2016, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1958/13-к

Провадження № 1-кп/455/1/2016

ВИРОК

Іменем України

26 січня 2016 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150010000695 від 08.09.2013 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, поляка, з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні троє малолітніх дітей, працює апаратником вулканізації в приватного підприємця ОСОБА_2, судимості немає, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю: сторони обвинувачення - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області Тимо А.С., потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_4 та його представника - адвоката Білика П.Б., потерпілої та цивільного позивача - ОСОБА_6 та її представника - адвоката Савчука О.Л.;

сторони захисту - обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Доарме В.С.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08 вересня 2013 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись ним у с.м.т. Нижанковичі Старосамбірського району Львівської області в районі 00 км + 800 м автодороги Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий у напрямку до м. Добромиль Старосамбірського району Львівської області, при проїзді її ділянки в районі будинку №94 по вулиці Міцкевича, грубо порушив вимоги пунктів 1.5 та 1.10 в частині визначення терміну «дорожня обстановка», підпунктів «б» і «д» п.2.3, підпункт «а» п.2.9, пунктів 12.1, 12.4, підпункт «б» п. 12.9, пунктів 13.1, 13.3, підпункту «б» пункту 31.4.3, підпункту «г» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, які виразилися в тому, що він, керуючи технічно-несправним автомобілем (з не відрегульованими відповідно до інструкції з експлуатації транспортного засобу світлом фар та з непрацюючим спідометром), перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищуючи максимально дозволену у населеному пункті швидкість, маючи об'єктивну можливість заздалегідь виявити пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які рухалися по правому узбіччі у попутному з автомобілем напрямку, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволікся від керування транспортним засобом, маючи технічну можливість уникнути наїзду на вказаних пішоходів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди з дотриманням безпечного бокового інтервалу до правого узбіччя, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, такими своїми діями створив аварійну обстановку, що призвело до виїзду на праве, по напрямку його руху, узбіччя та наїзду на пішоходів ОСОБА_9 та на ОСОБА_4.

Порушення водієм ОСОБА_1 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходи:

ОСОБА_9 згідно висновку експерта № 59 судово-медичної експертизи від 8 жовтня 2013 року отримала тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці нижньої щелепи справа, перелому кута тіла нижньої щелепи справа, скальпованої рани лобної ділянки голови зліва, обширної, опоясуючої гематоми шийно-грудної ділянки, двох саден правої гомілки ззаду, крововиливу та саден лівої ступні, травматичного розриву шийного відділу стравоходу та трахеї, травматичного розміжчування шийного відділу хребта в ділянці п'ятого та шостого шийних хребців, травматичного розриву м'язів шиї, від яких померла на місці пригоди;

ОСОБА_4 згідно висновку експерта №288/13 судово-медичної експертизи від 28 жовтня 2013 року отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, закритого перелому діалізів обох гомілкових кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових відламків, відкритого перелому діафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових відламків під кутом, багатоуламкового перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, горизонтальної рани на передній поверхні лівої гомілки в нижній третині, довжиною 1,5 см, закритого перелому кісток носа та правої гайморової пазухи без зміщення, забійної рани на верхній повіці лівого ока над внутрішнім кутом очної щілини, забійних саден обличчя, синця в правій привушній ділянці, яскраво-червоного крововиливу в білковій оболонці правого ока в ділянці зовнішнього кута очної щілини, ідентичного крововиливу в білковій оболонці лівого ока біля зовнішнього кута очної щілини, синця на боковій поверхні шиї справа, горизонтального садна в ділянці верхівки лопатки на задній поверхні грудної клітки справа, синця в ділянці лівого стегна, синця в ділянці основи першого пальця лівої стопи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент утворення.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, не визнав та пояснив, що за кермом автомобіля марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є його мати, перебував не він. Він має право їздити на цьому автомобілі, так як вписаний в технічний паспорт. Автомобіль був справний, спідометр працював, фари були нормально відрегульовані. В судових дебатах та в останньому слові своєї позиції не змінив, хто перебував в момент дорожньо-транспортної пригоди не пам'ятає у зв'язку з сильним алкогольним сп'янінням. Пам»ятає, що ОСОБА_10 запропонував їхати на кордон, він сів в автомобіль, розвернувся на подвір»ї, в якості пасажира на передньому сидінні сів ОСОБА_10, а на заднє сидіння, за його спиною, тобто ОСОБА_1, сів ОСОБА_11. Пам»ятає як їхав за рулем до кордону, ніде не зупинявся, по дорозі не виходив ОСОБА_11, всі троє були в машині, з якої, в подальшому, всі вийшли, а що дальше було не пам»ятає, хто потім сідав за кермо теж не пам»ятає, вважає, що у нього був провал у пам»яті в певному періоді, в тому числі не пам»ятає моменту наїзду на пішоходів та момент бійки. Пам»ятає, шо лежав на панелі автомобіля, на сидінні пасажира,коли підняв голову, то побачив провалене скло, до якого обтерся обличчям, рукою відірвав страхівку із скла. На досудовому слідстві вину визнавав, оскільки на нього тиснув слідчий та прокурор, який обіцяв, що якщо визнає вину, то він буде просити меншу міру покарання, коли проводились слідчі дії, то покази видумував, оговорив себе про несправність автомобіля. Не заперечував, що з його ініціативи його дружина підходила до потерпілої ОСОБА_6, просила вибачення, хотіла відшкодувати шкоду. Частково було відшкодовано шкоду ОСОБА_4, коли він перебував у лікарні, в розмірі 900 доларів США. Свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 він раніше не знав, чого вони його обмовили, йому не відомо, а друзі - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 його підставили. Цивільні позови потерпілих не визнав, його рідні пропонували допомогу потерпілим, а також він відшкодував шкоду ОСОБА_4 з огляду на те, що людям в біді треба допомагати. Захисник обвинуваченого уточнив позицію ОСОБА_1 щодо позовів, що обвинувачений мав на увазі те, що він визнає право на відшкодування, але самих цивільних позовів потерпілих не визнає.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України, встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження.

Потерпіла, вона ж і цивільний позивач, ОСОБА_6 в в судовому засіданні показала, що 08.09.2015 року біля 03 години 45 хвилин їй по мобільному телефону повідомила ОСОБА_14, що в с.м.т. Нижанковичі відбулася дорожньо-транспортна пригода, легковий автомобіль збив її дочку ОСОБА_15, через 5-10 хвилин вона знову повідомила її по телефону, що ОСОБА_9 вже мертва. Коли приїхала з своїм братом ОСОБА_16 на місце події, то побачила багато людей, з правого краю проїзної частини дороги, на правому, по ходу руху до м. Добромиль, узбіччі лежало мертве тіло її дочки ОСОБА_15, було повно крові.Всі чекали слідчого та «карету швидкої допомоги». На другий день, в понеділок, дзвонив священик з с. Дроздовичі, отець ОСОБА_61, та повідомив їх про те, що зі сторони того, хто збив їхню дочку, рідні хочуть, щоб ви пішли на примирення. В 11 годині прийшло двоє людей, представилися як родичі того, що збив її дочку, просили вибачення, пропонували відшкодування шкоди, від якої вона відмовилася, так було три рази, як, в подальшому, з»ясувалося це приходили тесть та теща ОСОБА_1 та його дружина. З розмови з дружиною ОСОБА_1 зрозуміла, що дочку ОСОБА_15 збив її чоловік, тобто ОСОБА_1, який був за кермом, а також, що в машині, на задньому сидінні ще хтось сидів. Вибачення сам особисто ОСОБА_1 не приходив просити. Просила обрати йому максимальну міру покарання - вісім років позбавлення волі, цивільний позов підтримала, просила його задовільнити в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що все, що стосується дорожньо-транспортної пригоди, він нічого не пам»ятає, обвинувачений приходив до нього у лікарню, вибачався за те, що так сталося, подав йому руку, відшкодував частково шкоду в розмірі 900 доларів США за його лікування в лікарні. Цивільний позов підтримує в повному обсязі. Міру покарання обвинуваченому просив обрати у виді позбавлення волі - вісім років, зовсім позбавити його права керувати транспортним засобом.

Свідок ОСОБА_16 показав, що 08.09.2013 року, біля 04 години 35 хвилин, він прибув з своєю сестрою ОСОБА_6 на місце пригоди, де побачив автомобіль працівників БМОП «Беркут», який стояв на відстані двох метрів від тіла його племінниці - ОСОБА_9, яка лежала на обочині дороги. Працівники БМОП «Беркут» йому пояснили, що особу, яка здійснила наїзд на його племінницю, ними затримана. Починало світати, всі чекали на слідчого, який добирався з м. Дрогобича, часу було достатньо, щоб роздивитися всі наслідки від ДТП. Дорогу можна поділити на 3 частини: асфальт, пісок, трава. Машина їхала по узбіччі - по піску, так як уламки від автомобіля починалися від узбіччя, ближче до трави, ніхто не тормозив і не намагався, так як такі докази на дорозі відсутні. З машини капав тосол, зі сторони трави - до самого бордюра зліва. Вважає, що потерпілі йшли по узбіччю, так як ввесь одяг був у піску, на взутті було видно також пісок. Як би йшли по асфальту, то на їх одязі не було би піску, бо на цьому відрізку асфальтованої дороги, дорога була ідеальною. З дозволу слідчого він забрав тіло племінниці та завіз в морг.Також йому відомо від місцевих жителів, що водій їхав на великій швидкості. З розмови з ОСОБА_17, який йшов разом з ОСОБА_14 обочиною дороги попереду ОСОБА_9 та ОСОБА_4, на віддалі, близько 10-ти метрів, несподівано, позаду себе, він почув сильний шум двигуна, звук удару, та коли повернув голову, то побачив світло фар, яке рухалось на них по обочині, він миттєво відштовхнув в рів ОСОБА_14, яка потягнула його за собою. На тому місці, де вони були, на великій швидкості проїхав автомобіль. Коли він виліз з ОСОБА_14 з рову, то позаду себе вони не побачили ОСОБА_9 та ОСОБА_4. Мобільний телефон ОСОБА_9 не відповідав, зрозуміли, що щось сталося. Вони побігли назад, аж до ресторнану «Катруся», але ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не знайшли, тоді повернулись назад, де побачили автомобіль працівників міліції та виявили живого ОСОБА_4 та мертву ОСОБА_9, які лежали на обочині дороги. Вважає, що їхавши на великій швидкості - 70 км/год., автомобіль вдарився об дітей, не тормозив, котився з правої сторони, вдарився об бордюр, від місця зіткнення і до місця осипу уламків пластмас був вилитий тосол, вдарився та зупинився. Також підтвердив, що приїжджали до ОСОБА_6 тесть, теща ОСОБА_1, які просили вибачення, та пропонували гроші, дружина ОСОБА_1, який в цей час перебував у СІЗО, також два рази приходила до них. Просила вибачення, пропонувала гроші, але вони відмовилися від грошей.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 07.09.2013 року біля 23 години 45 хвилин, після фестивалю, який відбувся в с.м.т. Нижанковичі ОСОБА_1, чоловік двоюрідної сестри його дружини, ОСОБА_18, з своєю сім»єю: дружиною та трьома дітьми, на власному автомобілі марки ««Фольксваген Гольф», приїхали до нього додому, де повинні були переночувати. Вдома всі повечеряли, в тому числі у них був і ОСОБА_11, діти та дружини пішли спати, а вони, чоловіки, залишились на кухні, де продовжували розпивати спиртні напої, він особисто багато не випив, близько 200-250 грам, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 випили багато горілки. Біля 02 години 45 хвилин ОСОБА_1 вирішив підвести ОСОБА_11 на своєму двох дверному автомобілі додому. Всі троє сіли в автомобіль: ОСОБА_1 був за рулем, він сів на заднє сидіння за ОСОБА_1, а ОСОБА_11, так як повинен був виходити, сів спереді на пасажирське крісло, з боку біля ОСОБА_1. Їхали швидко, приблизно 80 км/год., фари світили погано. Висадивши ОСОБА_11 біля його будинку, розвернулися біля ресторану «Катруся» та поїхали назад додому, він із заднього сидіння на переднє сидіння не пересідав, на дорогу він не дивився, дрімав, але їхали ще швидше, оскільки сильно гудів мотор, на його прохання зменшити швидкість ОСОБА_1 не реагував. Раптом він відчув сильний удар, внаслідок чого лобове скло зі сторони пасажира заламалось в середину, проїхавши, близько 100 м, десь через 3 секунди, він відчув ще один удар, після якого автомобіль зупинився, мотор перестав працювати. ОСОБА_1 перший вийшов з автомобіля, він також, відхиливши водійське крісло вперед, вийшов з автомобіля через водійські двері. До них підійшло двоє незнайомих хлопців, а також неподалік них і дівчина, з претензіями, що вони чуть не збили їх та не переїхали дівчині ногу. Побачивши, що назріває конфлікт, він подзвонив на мобільний телефон до ОСОБА_11 та повідомив його, що їх хочуть побити, просив, щоб він прийшов їм на допомогу. В цей час відчув удар ззаду по голові, від якого впав на асфальт. Коли прийшов до себе, то побачив ОСОБА_11, який його підняв, та сказав, що бачив збитий стовп, в який, очевидно вони в»їхали». ОСОБА_1 в цей час бігав по дорозі, неподалік автомобіля, та кричав до хлопців: «Я вас повбиваю». Вони з ОСОБА_11 підійшли до нього та стали його заспокоювати, сказали йому, що збили стовп. Всі троє пішли до автомобіля. ОСОБА_1 спочатку сів за кермо, а потім чомусь пересів на заднє пасажирське крісло і став там щось шукати. Розуміючи, що автомобіль стоїть на проїжджій частині дороги, яка не освітлена, він, ОСОБА_10, сів на місце водія. Завів мотор, руль крутився важко, та переїхав на праву обочину дороги. Вийшовши з автомобіля, намагався відкрити капот, щоб вирвати клему з акумулятора, але не зміг, оскільки капот був деформований. ОСОБА_11 в автомобіль не сідав, знаходився на дорозі. Оскільки від удару по голові він почував себе погано, то ОСОБА_11 на його прохання відвів його додому, а ОСОБА_1 залишився біля автомобіля. Вважає, що причиною ДТП були: стан сп»яніння ОСОБА_1, несправність освітлювальної системи та суттєве перевищення швидкості. Внаслідок ДТП він тілесних ушкоджень не отримав, коли виходив з автомобіля ОСОБА_1, то він також на його обличчі ніяких тілесних ушкоджень не бачив, і він йому не жалівся. На даний час він з ОСОБА_1 є в недобрих відносинах, так як останній намагається довести, що під час ДТП не він був за кермом, а, нібито, він, тобто ОСОБА_10. До кордону вони не доїхали, бо ОСОБА_11 живе не доїжджаючи до кордону, ОСОБА_11 вийшов з автомобіля, він не виходив, дрімав, автомобіль розвернувся і поїхав в напрямку додому.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив покази свідка ОСОБА_10 щодо спільного розпивання з ОСОБА_1 спиртних напитків в будинку ОСОБА_10, а в подальшому, підвезення ними його додому біля 03 години 08.09.2013 року на автомобілі ОСОБА_1 марки «Фольксваген Гольф», де за кермом був ОСОБА_1, ОСОБА_10 сидів на задньому сидінні за спиною ОСОБА_1, а він на передньому пасажирському сидінні біля ОСОБА_1. Їхали швидко. Біля його будинку, неподалік ресторану «Катруся», він вийшов з автомобіля, ОСОБА_1 та ОСОБА_10 з автомобіля не виходили, місцями не мінялися, з ними двома попрощався та зачинив двері. Автомобіль зразу ж рушив з місця, він бачив, як автомобіль розвертався біля ресторану «Катруся» та поїхав, а він зайшов на подвір»я своїх батьків, до яких приїхав. До кордону вони не їхали. До п»яти хвилин на його мобільний телефон дзвонив ОСОБА_10 та казав, щоб він підійшов до пекарні, бо їх б»ють. По дорозі бачив збитий стовп, підійшовши до пекарні, яка знаходиться на віддалі 700 м від батьківського дому, побачив автомобіль ОСОБА_1, капот якого був деформований, з-під нього йшов дим чи пара, лобове скло було розбите та зігнуте всередину, біля автомобіля на землі сидів ОСОБА_10 та тримався руками за голову, з якої ззаду текла кров, а ОСОБА_1 на відстані 5-10 м бігав та до когось, кричучи погрожував, був також в крові на обличчі та чолі. Їх риси обличчя можна було бачити. ОСОБА_10 йому пояснив, що коли вони їхали, то на щось наїхали, а коли вийшли з машини, то до них підійшли якісь хлопці та дівчина, та стали їх звинувачувати в тому, що вони чуть їх не збили та не переїхали дівчині ногу, почали їх бити. ОСОБА_10 відігнав машину на обочину, оскільки з капота йшла пара, то ОСОБА_10 ручкою, яка знаходилася в автомобілі, намагався капот відкрити, чого не зміг зробити, також пробував запхати руку під капот, щоб від»єднати клему акумулятора. Потім на прохання ОСОБА_10 він відвів його додому, бо останній жалівся, що його болить голова і тошнить. На другий день від своїх батьків довідався, що в ДТП загинула дівчина.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що 08.09.2013 року біля 02 години перебувала з ОСОБА_17 на фестивалі, неподалік кордону, де стояла сцена. Потім вдвох пішли до ресторану «Катруся», це в с.м.т. Нижанковичі, де зустріла ОСОБА_9, свою двоюрідну сестру, яка була з ОСОБА_4, пробувши там, приблизно, 30 хвилин, направились йти додому. Йшли правою обочиною, вони із ОСОБА_17 спереді, а позаду них ОСОБА_9 з ОСОБА_4, віддаль між ними була 10-15 метрів, час від часу вони обертались та перемовлялися з ними. Йшли всі по узбіччі (трава та пісок), на асфальтне покриття дороги не виходили. Раптом, пройшовши біля 15-ти хвилин, ОСОБА_17 штовхнув її в рів, падаючи туди разом з нею, так як вона його потягнула за руку. Хто був за кермом автомобіля вони обидвоє не могли цього побачити, бо все відбулося раптово та несподівано. Піднявшись, ОСОБА_17 їй пояснив, що позаду них він почув звук мотору та побачив фари автомобіля, які обочиною їхали на них. Вона машину не бачила, чула шум якийсь. Вилізла з рову і побачила, що ОСОБА_4 і ОСОБА_18 немає, дзвонила до них, але мобільні телефони не відповідали. Вони повернулись за ними назад до ресторану, потім в сторону центру, думаючи, що з ними розминулись. Але їх ніде не було. Не дійшовши до місця, де їх чуть не збив автомобіль, побачили на дорозі міліцейську машину з включеними маячками, на обочині дороги лежала ОСОБА_18 без ознак життя, ОСОБА_4 вона не бачила. Вважає, що від удару автомобілем, який їхав на великій швидкості, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 перелетіли попереду них, відповідно, повертаючись, вони з ОСОБА_17 їх не виявили. Збитого стовпа вона не бачила. На світанку вона побачила автомобіль марки «Фольксваген Гольф», зеленого кольору, який був на віддалі 100-150 м, на правій обочині, з пошкодженнями капоту та лобового скла.

Свідок ОСОБА_17 дав аналогічні покази в тому числі і щодо того, як вони йшли перед дорожньо-транспортною пригодою, тобто він з ОСОБА_14 та потерпілий ОСОБА_4 з ОСОБА_9, траєкторії руху автомобіля, щодо швидкості автомобіля, яка була великою, також показав, що дві фари автомобіля його засліпили, коли він оглянувся, вважає, а він теж є водій, що це світило дальнє світло, автомобіль їхав обочиною прямо на них з ОСОБА_14. Він зловив її за руку та різко шарпнув в напрямку рову, падаючи вона потягнула його за собою. Коли падав, то почув середньої сили удар нижче коліна, автомобіль поїхав дальше. Піднявшись з рову, побачили відсутність на узбіччі ОСОБА_4 та ОСОБА_9, мобільні телефони їх не відповідали. Від удару слідів у нього не залишилося, думає, що його зачепили ОСОБА_9 або ОСОБА_4, яких перед тим збив автомобіль, від удару вони перелетіли попереду їх. По дорозі ліхтарі світили вибірково, а де відбувся наїзд зовсім не світило. Також заперечив щодо того, що з ОСОБА_19 спілкувався щодо ДТП, не спілкувався про ДТП З ОСОБА_20, в автобусі ніколи нічого не розповідав про ДТП. Йому не відомо, хто був за кермом в автомобілі, а тому він нікому не міг такого говорити, що ОСОБА_1 був чи не він був, а хтось інший був за кермом автомобіля.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 08.09.2013 року після завершення фестивалю пішов разом ОСОБА_13, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в ресторан «Катруся», який знаходиться в с.м.т. Нижанковичі, де перебували, приблизно до 03 години. Після того всі четверо пішли додому, йшли лівою стороною дороги, тротуаром, до центру селища, по вул. Міцкевича. Першою йшла ОСОБА_21, позаду неї йшов ОСОБА_13 разом з ОСОБА_22, а він йшов за ними. На вулиці було темно, ліхтарі не світилися. Позаду себе він почув сильний шум мотора, коли оглянувся, то побачив автомобіль, яким виляло з правої сторони дороги на ліву сторону, світили дві фари, машина їхала швидко, зачепила ОСОБА_22, машина вдарилася у високий бордюр лівим переднім колесом, автомобіль ще трошки просунувся по тротуару та зупинився. З автомобіля, з водійського сидіння, вийшов водій, який був не високого росту, світловолосий, тілесних ушкоджень на обличчі у нього не було, та став просити вибачення, що не хотів, був дуже п»яний, хитався, з рота був запах алкоголю. Через пару секунд з заднього сидіння через передні водійські двері вийшов пасажир, який був худорлявий , високого росту, волосся чорного кольору, який почав до них кричати та руками схватив ОСОБА_13 за одяг. Побачивши це, зрозумів, що їх можуть побити, а тому зловив водія автомобіля руками за шию і коліном правої ноги вдарив його в обличчя, від цього удару він впав головою до тротуару. А також на його джинсах залишилася пляма від крові. Зразу ж підбіг до високого чоловіка, який стояв до нього спиною та кричав до ОСОБА_13, та наніс йому удар бутилкою з-під пива, яку мав у руці, по потилиці , внаслідок чого останній впав на тротуар. Потім, разом з ОСОБА_13, нанесли ще по декілька ударів ногами високому чоловіку по його тулубу. Коли слідчий проводив впізнання, то він впізнав водія та пасажира по їх рисах обличчя, які йому запам»яталися, бо бачив їхні обличчя зблизька при конфлікті, при цьому світилися фари чи фара машини, яка стояла неподалік від них. Автомобіль був пошкоджений - це капот та розбите лобове шкло.

В залі судового засідання, крім учасників процесу, знаходилися допитані свідки, в тому числі і ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інші присутні громадяни. ОСОБА_12 чітко вказав на обвинуваченого, як на водія автомобіля, який виходив першим з водійського крісла, та на ОСОБА_10, як на пасажира, який вийшов із заднього пасажирського крісла через передні двері водія. Для порівняння росту в залі судового засідання їм було запропоновано піднятися, що вони зробили. ОСОБА_1 виявився по зросту меншим, по кольору волосся світлим, а ОСОБА_10 набагато вищим, худощавим та з чорним волоссям.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив покази свідка ОСОБА_12 та дав аналогічні покази щодо наїзду 08 вересня 2013 року, біля 03 години 30 хвилин, автомобіля «Фольксваген Гольф» на бордюр, перед тим зачепивши лівою стороною ОСОБА_22 Від удару автомобіль зупинився, просунувшись по тротуару 2-3 м, мотор перестав працювати, з-під автомобіля потекла якась рідина. Відчинились дверки зі сторони водія, звідки із-за керма вийшов чоловік невисокого росту, середньої тіло будови, з світлим волоссям та підійшов до ОСОБА_12 і став вибачатися, а саме: «Вибачте, я не хотів». Також з автомобіля з заднього сидіння через передні водійські двері вийшов пасажир, який був високого зросту, років під тридцять, худощавий та став до нас кричати, зловив його, ОСОБА_13, за одежу та почав страшити, що їх поб»є. Бачив як ОСОБА_12 завдав йому пляшкою удару ззаду по голові, від чого він, тобто пасажир, впав на тротуар. Де в цей час був водій, то він не бачив. Після цього вони вдвох з ОСОБА_12 нанесли ногами удари по тулубу пасажира. Коли водій і пасажир виходили з автомобіля, то він не бачив у них на обличчі тілесних ушкоджень. В автомобілі був пошкоджений капот та розбите лобове шкло. Коли вони відійшли від автомобіля на певну віддаль, то почули знову шум мотора даного автомобіля, але чи автомобіль дальше поїхав, то йому не відомо. При проведенні слідчої дії впізнання, то він не пересікався з ОСОБА_12 і ніхто йому нічого не підказував, він сам по фотографіях впізнав водія по рисах обличчя та кольору волосся, яке є світлим.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні підтвердила покази свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про їх спільне разом, в тому числі і з ОСОБА_21, перебування на фестивалі 07.09.2013 року поблизу с.м.т. Нижанковичі, а, в подальшому, 08.09.2013 року, до, близько, 03 години 10 хвилин, в ресторані «Катруся». Також підтвердила, що коли вони всі четверо йшли додому, то в той час, коли вона розмовляла по телефону, почула, що їде машина, вона оглянулася, автомобіль їхав швидко, вона відскочила на тротуар, але її все одно зачепило дзеркалом від автомобіля праву руку, вище ліктя. Відскакуючи від автомобіля, який був темного кольору, вона підвернула ногу, внаслідок чого впала у рів, зразу піднятися не могла, але чула крики, матюки, хлопці билися, хтось до когось дзвонив по телефону і просив приїхати. Більше нічого не бачила. Хто сидів за кермом, хто виходив з автомобіля також не бачила, чи світили фари, то також не пам»ятає. Не заперечувала, що до неї в ліцей підходила дружина обвинуваченого, просила сказати їй правду щодо того, хто був за кермом автомобіля.

Свідок ОСОБА_23, працівник БМОП, показав, що він разом з іншими працівниками підрозділу ніс службу в с.м.т. Нижанковичі. Їдучи вулицею по дорозі побачив, що на узбіччі дороги знаходиться автомобіль марки «Фольксваген Гольф, з слідами пошкоджень( пошкоджена передня частина, з-під капоту йшла пара, колесо вирване і пішло юзом), а також чоловіка, який, побачивши проблискові маячки на його автомобілі, почав втікати. Він дав вказівки співробітникам наздоганяти втікача. Останній чинив непокору. Після затримання чоловіка, побачили, що він перебуває у стані сильного сп»яніння. Під ранок протверезів, просив вибачення, на запитання пояснив, що забагато випив горілки. Про те, що за кермом перебував хтось, окрім нього, він не вказував. Не вказував і на те, що він їхав в якості пасажира. Казав: «Сталося як сталося, мені треба жити дальше». Дружині, яка плакала, і його розпитувала про ДТП, він також відповідав: «Сталося як сталося», на чолі та носі була велика гематома, звідки текла кров, осипу від скла на одязі у нього не було. Про збитий стовп вияснилося зранку, його було збито білим бусом під керуванням жінки.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що він вчився разом з обвинуваченим в школі, обвинувачений працює у його кума ОСОБА_2, з обвинуваченим він не перебував у дружніх відносина, був у звичайних з ним відносинах, після проведеного ним огляду місця події, до нього підійшла дружина обвинуваченого і запитала, що буде тепер з ОСОБА_1, він відповів, що збираються докази, а також запитав її чи їх автомобіль, вона ствердила, що так, і що її чоловік був за кермом. жодного тиску на обвинуваченого він не чинив, охарактеризував його з позитивної сторони та як доброго спеціаліста.

Аналогічні покази надали, будучи допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які ще й доганяли ОСОБА_1, який намагався втекти. Крім цього, свідок ОСОБА_27, при усуненні розбіжностей в його показах, які він давав на досудовому слідстві та в судовому засіданні, не заперечив щодо показів, які давав прокурору, так як тоді пам»ятав краще, що ОСОБА_1 говорив їм, що на час ДТП керував автомобілем він сам особисто.

Покази вищевказаних свідків які, на думку суду, повністю узгоджуються між собою, встановлені судом обставини підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими безпосередньо судом в судовому засіданні письмовими доказами по справі, а саме вина обвинуваченого підтверджується наступним.

З рапортів від 08.09.2013 року(а.с.8,9, т.1 мат.крим.пров.), зареєстрованих в журналі єдиного обліку і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Старосамбірського РВ ГУМВС України у Львівській області, відомо, що 08.09.2015 року по телефону «102» поступило повідомлення, а саме:

о 03 годині 55 хвилин від ОСОБА_29, жителя с. Библо, що 08.09.2013 року на центральній дорозі Нижанковичі-Старий Самбір невідомий водій на автомобілі марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішоходів, внаслідок чого гр. ОСОБА_9 від отриманих травм померла на місці, а гр. ОСОБА_4 госпіталізований в лікарню. Автомобіль затриманий, особа водія встановлюється;

о 05 годині 15 хвилин від чергового фельдшера Добромильської районної лікарні ОСОБА_30, що 08.09.2013 року виїздом на місце ДТП в с.м.т. Нижанковичі було госпіталізовано в Добромильську районну лікарню гр. ОСОБА_4 з діагнозом: ЗЧМТ, закритий перелом нижньої третьої правої гомілки, відкритий перелом нижньої лівої гомілки.

Рапортом командира 1-го взводу 2-ої роти БМОП «Беркут» РУ МВС України у Львівській області ОСОБА_62 (а.с.10-13, т.1 мат.крим.пров.), з якого відомо, що 08.09.2013 року о 03 годині 20 хвилин ним та спільно з працівниками БМОП «Беркут» (ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_63.) в с.м.т. Нижанковичі, вул. Міцкевича, біля будинку № 102, на обочині дороги було виявлено автомобіль марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, з слідами ДТП ( пошкоджений бампер,капот, фари, лобове шкло, з-під капоту йшла пара). Оглядаючи прилеглу територію ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28, наздогнали чоловіка, який, побачивши їх, почав втікати, ним виявився водій ОСОБА_1, який здійснив ДТП. Він, тобто ОСОБА_23, та ОСОБА_31 під»їхали до мужчини, який кликав на допомогу, близько 200 метрів від них, по вул. Міцкевича № 114. На обочині дороги лежав молодий чоловік з ознаками потерпілого внаслідок ДТП, кричав, що їх збила машина. Через 20 метрів лежало тіло молодої дівчини без ознак життя. Оскільки громадяни хотіли побити водія, то ним була дана вказівка від»їхати із місця пригоди.

Протоколом, схемою та фото таблицями до нього (а.с.14-52,т.1 мат.крим.пров.), в яких зафіксоване місце дорожньо-транспортної пригоди - 00 км+800 м автороги Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий, що на вулиці Міцкевича в с.м.т. Нижанковичі; покриття дороги - асфальтне, сухе, шириною - 7,2 м; ширина узбіччя - 1,4 м; до проїжджої частини примикають: праворуч - грунтове узбіччя шириною 0,5 м, за яким є трав»яне узбіччя шириною 0,9 м, а ліворуч - бордюр висотою 0,14 м, за яким є тротуар шириною 1 м; далі за узбіччями (тротуаром): розміщені праворуч - кювет шириною 4,2 м, трав»яний покров, будинки та ліворуч - трав»яний покров, будинки; ділянка дороги в момент огляду не освітлена(електроосвітлення виключено); загальний стан видимості дороги - 200 м, з робочого місця водія - 150 м; оглядовість із кабіни водія - праворуч - 30 м, ліворуч - 15 м; автомобіль марки «Фольксваген Гольф-2», реєстраційний номер НОМЕР_1, стоїть правим бортом на правому узбіччі, лівим бортом на правій стороні проїжджої частини дороги, передньою частиною в напрямку м. Добромиль; слід тертя від коліс автомобіля шириною 0,25 м, починається на відстані 4,8 м від закінчення сліду гальм в напрямку м. Добромиль та на відстані 4,2 м до правого узбіччя, переходить вправо на праву сторону проїжджої частини дороги, загальною довжиною 66,8 м і закінчується 1,7 м до правого узбіччя та 3,3 м до осі заднього правого колеса автомобіля; слід гальм колеса автомобіля на лівій стороні дороги - довжиною 17.7 м, шириною 0,14 м початок на відстані 5,2 м до правого узбіччя, закінчення 5,3м до вказаного узбіччя; розташування осипу дрібних уламків пластмаси та частинок ЛФП зеленого кольору - на правій стороні проїжджої частини дороги, дрібного уламку скла, плитки шоколаду, нащерблення довжиною 1,3 м; в місці закінчення осипу пластмаси та ЛФП зеленого кольору на відстані 0,4 м від правого узбіччя в напрямку м. Добромиль під кутом в напрямку лівого тротуару починається смуга рідини чорного кольору, ширина якої 0,22м, довжина 82,6м і закінчується на відстані 5,4 м до правого узбіччя; розташування трупа, плями РБК, жіночих туфель, чоловічих кросівок, резинових тапочок, з місця пригоди вилучені автомобіль«Фольксваген Гольф-2», реєстраційний номер НОМЕР_1, частинки ЛФП зеленого кольору та дрібний прозорий уламок скла.

Протоколом та фототаблицями до нього (а.с.53-65,т.1 мат.крим.пров.), з якого вбачається, що 08.09.2013 року о 10 годині 05 хвилин при огляді автомобіля марки «Фольксваген Гольф-2», реєстраційний номер НОМЕР_1, зеленого кольору, 1986 року випуску встановлено: деформовано попередній бампер з правої частини, розламана передня декоративна решітка, розбиті права передня фара і правий передній покажчик повороту, деформована кришка переднього капоту з правої частини, розбите переднє вітрове шкло з правої частини, деформоване переднє ліве крило, слід тертя білого кольору на передньому лівому крилі, переднє ліве колесо повернуте ліворуч, вирвана шарова упора переднього лівого колеса, стан гальмівної системи робочої та стоячної встановити не представляється можливим із-за ДТП, передня права фара і передній правий покажчик повороту є розбиті, додаткові передні фари на автомобілі відсутні, положення перемикачів - габаритних вогнів у включеному, ближнього і дальнього ключені, але не світять, панель приборів не світить, положення важелів ручного гальма та переключення передач - нейтральне, з місця пригоди оглянутий автомобіль вилучений.

Протоколом (а.с.66-68,т.1 мат.крим.пров.), з якого вбачається, що 08.09.2013 року о 10 годині 05 хвилин при огляді трупа ОСОБА_9 виявлено, що труп лежить на спині на правому узбіччі по напрямку руху в м. Добромиль, голова повернута ліворуч, головою труп розташований в напрямку до м. Добромиль, ноги трупа є прямолінійно, руки відведені у сторони( ліва дещо зігнута у ліктьовому суглобі. На чолі трупа різана рана, рот напіввідкритий, нижче правого вуха є слід на правій щоці, схожий на підшкірний крововилив, у правій вушній раковині здерта шкіра. На поперековій ділянці спини та тазі є крововиливи. На обох руках, обох кінцівках, є сліди крововиливів. На трупі одяг - носки коричневого кольору, капрони, труси білого кольору у полоску чорного кольору, куртка фіолетового кольору, майка, взуття відсутнє.

Протоколом та фототаблицями до нього (а.с.220-230,т.1 мат.крим.пров.), з якого вбачається, що 19.09.2013 року при огляді автомобіля марки «Фольксваген Гольф-2», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на території тимчасового утримання транспортних засобів, що на х. Рудня Самбірського району, встановлено, що замок передньої правої дверцяти із зовнішньої сторони знаходиться у несправному стані, через відсутність язичка замка передньої правої дверцяти із зовнішньої сторони. Відчиняється вказана дверка із внутрішньої сторони. В салоні автомобіля на всіх сидіннях є чохли, на яких є дрібні частини скла, ймовірно, від вітрового розбитого лобового скла. Виявлені плями РБК на чохлах заднього сидіння вилучено. З поверхонь чохлів сидіння водія, переднього пасажирського та задніх сидінь вилучено мікроб»єкти на окремі відрізки прозорої плівки.

Протоколом (а.с.213-218, т.4 крим.пров.), яким зафікосвано, що 27.11.2015 року відбулося виїзне судове засідання з учасниками процесу за клопотанням прокурора за участю судових експертів - експерта з правом проведення транспортно-трасологічних експертиз ОСОБА_32 та судово-медичного експерта ОСОБА_33, для огляду автомобіля марки «Фольксваген Гольф-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на штраф майданчику с. Рудня Самбірського району в яких зафіксовано характер механічних пошкоджень транспортного засобу, пояснення учасників процесу з приводу цього, запитання один до одного, експертів, роз»яснення експертів.

Довідкою Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 04.10.2013 року(а.с.85,т.2 мат.крим.пров.) про те, що погодні умови, що спостерігалися 08.09.2013 року в 00 годин, 03 годині та 06 годині згідно строків метеорологічних спостережень за даними метеостанції Мостиська, яка найближче розтащована до с.м.т Нижанковичі , а саме: 00 год., 03 год., 06 год.: відповідно температура повітря (*с) - 10.5, 8.8, 6.9; температура поверхні грунту(*С) - 10.0, 8.0, 6.0; максимальна швидкість руху (м/с) - 3,1,3; відносна вологість повітря (%) - 76,74,84; хмар не було; атмосферні явища - роса.

Довідкою (а.с.87,т.2 мат.крим.пров. ), згідно якої філія «Старосамбірський райавтодор» повідомляє, що на ділянці автодороги Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий км 0+ 800 08.09.2013 року о 03 годині 30 хвилин дорожніх знаків і дорожньої розмітки не було.

Інформацією за підписом селищного голови Нижанковицької селищної ради (а.с.89, т.2 мат.крим.пров.), що станом на 07-08.09.2013 року час включення і виключення електроосвітлення на вул. Міцкевича в с.м.т. Нижанковичі мало місце з 20 години 30 хвилин до 4 години, електроосвітлення здійснювалося 08.09.2013 року до 4 години через кожний другий стовп.

Висновком(а.с.72, т.1 мат.крим. пров.), що ОСОБА_1 08.09.2013 року в 11 годині 25 хвилин перебував у стані алкогольного сп»яніння.

Висновком (а.с.132, т.1 мат.крим. пров.), що при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт в кількості - 1,16%(проміле).

Заявою ОСОБА_34 на ім»я начальника міліції(а.с.137,т.1 мат.крим.пров.) про прийняття міри до ОСОБА_1, який 08.09.2013 року скоїв наїзд своїм автомобілем на її сина ОСОБА_4, який перебуває в тяжкому стані.

Висновком № 1657 від 20.09.2013 року, згідно якого у ОСОБА_1 відповідно до записів довідки травмпункту КМК ЛШМД м. Львова та індивідуальної карти амбулаторного хворого медчастини ЛСІ №19 були виявлені «Забійні садна чола зліва і перенісся». На момент проведення судово-медичної експертизи при візуальному обстеженні у ОСОБА_1 виявлені плями шкіри на чолі - сліди загоєних саден. Садна утворились від дії тупого предмета, могли виникнути під час ДТП 08.09.2015 року при ударі до виступаючих частин салону автомобіля і відносяться до легкого ступеня тяжкості. Від повного детального огляду судмедекспертом ОСОБА_1 відмовився(а.с.4-5,т.2 мат.крим. пров.).

Показаннями допитаного в суді судово-медичного експерта ОСОБА_35, який повністю підтримав свій вищевказаний висновок судово-медичної експертизи, а також пояснив, що кров може вийти зразу, коли є рана, може пізніше, а можуть бути садна і без виділення крові. Садна утворюються від тупого предмету. А чи в ОСОБА_1 це садно утворилося від удару керма, панелі, коліна чи чогось іншого, то він не може сказати. Відповідь на це питання може дати, можливо, комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза. Ознак від порізу лобового скла він у нього не побачив, бо якщо розбите лобове скло, то уламки діють як гострий предмет, від них утворюються порізи лінійної форми, таких порізів в ОСОБА_1 не було. Від будь-яких пояснень щодо механізму утворення садна на обличчі ОСОБА_1 дати відмовився.

Висновком (а.с.7-8,т.2 мат.крим. пров.), згідно якого у ОСОБА_10 при проведенні судово-медичної експертизи виявлено садно у потиличній ділянці зліва, який утворився від дії твердого тупого предмету або при падінні на такі, можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові та потерпілим, відноситься до легкого тілесного ушкодження. Зі слів ОСОБА_36: 08.09.2013 року, біля 03 години 30 хвилин в с.м.т. Нижанковичі вийшов з автомобіля, де був пасажиром на задньому сидінні, після ДТП, двоє невідомих хлопців підійшли ззаді та нанесли йому удар невідомим предметом у ділянку голови, від чого він впав, а вони продовжили наносити йому удари ногами по спині, втратив свідомість, скаржився на біль у спині.

Висновком судово-медичної експертизи № 59 від 08.10. 2013 року, згідно якого безпосередньою причиною смерті трупа гр.-ки ОСОБА_9 являється травма шиї, що проявилася травматичним розміжчуванням шийних хребців, на рівні 5-6-го, та повним травматичним розривом спинного мозку, смерть її настала в проміжку часу, який становить від 6-ти до 12-ти годин з початку дослідження її трупа в морзі(08.09.2013 року), отримала тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці нижньої щелепи справа, перелому кута тіла нижньої щелепи справа, скальпованої рани лобної ділянки голови зліва, обширної, опоясуючої гематоми шийно-грудної ділянки, двох саден правої гомілки ззаду, крововиливу та саден лівої ступні, травматичного розриву шийного відділу стравоходу та трахеї, травматичного розміжчування шийного відділу хребта в ділянці п'ятого та шостого шийних хребців, травматичного розриву м'язів шиї, від яких померла на місці пригоди; від 08.10.2013 року отримала тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці нижньої щелепи справа, перелому кута тіла нижньої щелепи справа, скальпованої рани лобної ділянки голови зліва, обширної, опоясуючої гематоми шийно-грудної ділянки, двох саден правої гомілки ззаду, крововиливу та саден лівої ступні, травматичного розриву шийного відділу стравоходу та трахеї, травматичного розміжчування шийного відділу хребта в ділянці п'ятого та шостого шийних хребців, травматичного розриву м'язів шиї, від яких померла на місці пригоди. Вказані ушкодження утворилися в результаті ДТП, коли потерпіла знаходилася у вертикальному положенні, лівою задньою поверхнею до травмуючої сили, послідуючим падінням на спину та співударом задньою поверхнею шиї до виступаючих частин автомашини. Пошкодження по давності утворення можуть відповідати часу - 08.09.2013 року, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають в прямому причиновому зв»язку зі смертю останньої. Слідів на тілі трупа ОСОБА_9, які являються характерними для переїзду, волочіння та вдавлення, не виявлено. Перераховані пошкодження перебувають в причинно-наслідковому зв»язку з її смертю. При судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий алкоголь в крові в кількості - 0,45%о(проміле), а в сечі - 0,71%о(проміле). Вказана концентрація алкоголю при житті відповідає незначному впливу алкоголю на організм.(а.с.45-47,т.2 мат.крим.пров.).

Показаннями допитаного в суді судово-медичного експерта ОСОБА_33, який повністю підтримав свій вищевказаний висновок судово-медичної експертизи № 59 від 08.10.2013 року.

Висновком(а.с.48,т.2 мат.крим. пров.), згідно якого при судово-токсилогічній експертизі крові з трупа ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт в кількості: в крові в - 0,45%о(проміле), в сечі - 0,71%о(проміле).

Актом(а.с.50, т.2 мат.крим.пров.), згідно якого при проведенні судово-медичного дослідження встановлено, що кров від трупа ОСОБА_9, відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО.

Висновком судово-медичної експертизи № 288/13 від 28.10. 2013 року, згідно якого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, закритого перелому діалізів обох гомілкових кісток правої гомілки зі зміщенням кісткових відламків, відкритого перелому діафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових відламків під кутом, багатоуламкового перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків, горизонтальної рани на передній поверхні лівої гомілки в нижній третині, довжиною 1,5 см, закритого перелому кісток носа та правої гайморової пазухи без зміщення, забійної рани на верхній повіці лівого ока над внутрішнім кутом очної щілини, забійних саден обличчя, синця в правій привушній ділянці, яскраво-червоного крововиливу в білковій оболонці правого ока в ділянці зовнішнього кута очної щілини, ідентичного крововиливу в білковій оболонці лівого ока біля зовнішнього кута очної щілини, синця на боковій поверхні шиї справа, горизонтального садна в ділянці верхівки лопатки на задній поверхні грудної клітки справа, синця в ділянці лівого стегна, синця в ділянці основи першого пальця лівої стопи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент утворення. Враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4, можна стверджувати, що в момент первинного контакту з автомобілем він знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, і був повернутий до травмуючої сили задньою поверхнею тіла. Судово-медичних даних за переїзд, здавлення або волочіння при проведенні експертизи не виявлено.

Протоколом слідчого експерименту та схемою до нього за участю свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_14(а.с.69-73, т.2 мат. крим. пров.) з якого вбачається, що автомобіль марки «Фольксваген Гольф-2», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався частково по правому узбіччі та частково по дорозі, з швидкістю (на їх думку) не менше 80 км/год. Окрім того встановлено, що на час ДТП автомобіль їхав з увімкненим дальнім світлом фар.

Протоколом слідчого експерименту та схемою до нього від 10.10.2013 року за участю підозрюваного ОСОБА_1, з якого відомо, що він керував автомобілем марки «Фольксваген Гольф-2», реєстраційний номер НОМЕР_1, в якого був несправний спідометр, а також неналежним чином світили фари. Після наїзду на пішоходів автомобіль поміняв траєкторію та почав рухатись ліворуч.(а.с.74-77, т.2 мат. крим. пров.).

Протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 (а.с.78-79, т.2 мат. крим. пров.), з якого відомо, що 08.09.2013 року, біля 03 години 30 хвилин він знаходився на задньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля«Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_1. швидкість становила, приблизно 80 км/год., з увімкненим світлом фар, яке було жовте, але ближнє чи дальнє, сказати не може. Відчув сильний удар з передньої частини автомобіля, від якого переднє вітрове шкло розбилося та провисло в напрямку салону автомобіля, через кілька секунд відчув ще один удар, але слабший, теж з передньої лівої частини автомобіля, який зупинився, як виявилося від удару переднім лівим колесом автомобіля до бордюру лівого, по напрямку руху до м. Добромиль, тротуару. На його думку ділянка дороги в місці ДТП освітленою не була.

Висновком № 3628(а.с.145-148, т.2мат.крим.пров.), згідно якого при проведенні транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що покази водія автомобіля марки «Фольксваген Гольф-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 в тій частині, що наїзд, керованого ним автомобіля, на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відбувся на правій смузі проїжджої частини дороги, а не на правому узбіччі, з технічної точки зору є неспроможними. Покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_14 в тій частині, що наїзд автомобіля на вказаних пішоходів відбувся на правому узбіччі (відносно напрямку руху автомобіля) з технічної точки зору є неспроможними.

Висновком транспортно-трасологічної експертизи № 3070, таблицями та схемою до нього (а.с.105-111, т.2 мат.крим.пров.), з якого відомо, що наїзд автомобіля марки «Фольксваген Гольф-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відбувся на правому узбіччі дороги на ділянці, що розташована, дещо, раніше місця фіксації початку осипу дрібних уламків пластмаси та фрагментів лакофарбового покриття від автомобіля.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_32 підтвердив наведені вище висновки транспортно-трасологічних експертиз, показав, що їх проводив на підставі постанов слідчого, де були закладені вихідні дані, ним вивчалася слідова обстановка на місці ДТП та пошкодження на автомобілі. Дав роз'яснення в підтвердження своїх висновків.

Висновком № 3629 (а.с.150-153. т.2 мат.крим.пров.), згідно якого при проведенні судової автотехнічної експертизи встановлено, що водій ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп»ягніння, відповідно до вимог підпункту «а» п.2.9 ПДР не повинен був керувати автомобілем. Якщо в автомобілі було порушено регулювання фар (як вбачається з показів ОСОБА_1.), то відповідно до вимог підпункту «б» пункту 31.4.3 ПДР ОСОБА_1 не повинен був експлуатувати такий транспорт. Якщо б ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп»яніння, а автомобіль був технічно-справний, то водій ОСОБА_1, рухаючись в межах населеного пункту в темну пору доби при видимості 57,9 м, повинен був відповідно до вимог пунктів 12.2, 12,4 ПДР вести автомобіль з швидкістю не більше 60 км/год, а виявивши пішоходів, які рухались по правому узбіччі, відповідно до вимог пунктів 13.1, 13.4 ПДР забезпечити безпечний інтервал при проїзді повз них. Якщо в умовах пригоди видимість в напрямку руху автомобіля становила 57,9 м, то обрана водієм ОСОБА_1 швидкість руху 60-80 км/год відповідала вимогам п. 12.2 ПДР не перевищувала максимально допустимої по умовах видимості швидкості 87-91 км/год. В той же час швидкість 60-80 км/год не відповідала вимогам п. 12.4 ПДР, згідно яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється з швидкістю не більше 60 км/год. У технічно спроможній (згідно висновку № 3628) дорожній ситуації, при якій наїзд автомобіля на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_4 відбувся на правому узбіччі, причин технічного характеру, які б не дали змоги водію ОСОБА_1 вести автомобіль по проїжджій частині, забезпечивши безпечний інтервал до пішоходів, які рухались по правому узбіччі, і таким чином запобігти ДТП, не вбачається. Причиною даної ДТП, з технічної точки зору, став виїзд автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 на узбіччя, по якому в цей час рухались пішоходи.

Висновком № 3071 та таблицями до нього(а.с.113-117. т.2 мат.крим.пров.), згідно якого при проведенні судової автотехнічної експертизи на момент огляду і експертного дослідження відомо: робоча гальмівна система автомобіля марки «Фольксваген Гольф-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, перебувала в працездатному стані і забезпечувала виконання, передбачених конструкцією функцій по зменшенню швидкості руху автомобіля та його зупинці; ознак несправностей в рульовому керуванні не виявлено, система рульового управління (як окремо взята) перебувала у працездатному стані і могла виконувати свої функції по зміні напрямку руху автомобіля при умові справності елементів підвіски лівого переднього колеса; система зовнішнього освітлення і світлової сигналізації автомобіля перебувала в несправному стані через пошкодження розсіювачів правої фари головного світла та переднього правого покажчика поворотів. Несправність системи зовнішнього освітлення і світлової сигналізації автомобіля, яка обумовлена пошкодженням розсіювачів правої фари головного світла та переднього правого покажчика поворотів, виникла під час ДТП.

Експерт ОСОБА_37 в судовому засіданні підтвердив висновки судових автотехнічних експертиз № 3629 та № 3071 та зазначив, що виконання експертизи № 3629 проводилося, виходячи з вихідних даних, які були зібрані на досудовому слідстві і були подані йому слідчим, зокрема такі також отримані з проведених слідчих експериментів від 10.10.2013 року за участю свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_14 та за участю підозрюваного ОСОБА_1. При огляді автомобіля оцінив дві фари і про них надав інформацію, ближнє і дальнє світло впливає на видимість, це має встановити слідчий експеримент. Несправність задніх фонарів не впливає на ДТП, він акцентував увагу на несправності, які були в причинному зв»язку з ДТП.

Висновком судово-психологічної експертизи№ 965/1049(а.с.18, т.4 крим.пров), з якого відомо, що при оцінці здатності розуміння ОСОБА_1 характеру і значення інкримінованих йому дій встановлюється достатній рівень розуміння зовнішньої і фактичної сторони подій (час, місце, зовнішність учасників подій, послідовність дій оточуючих і своїх власних), достатній рівень розуміння особистісного та соціального значення інкримінованих йому дій. Щодо процесу згадування та відтворення в пам»яті інкримінованих йому подій 08.09.2013 року, то він стверджує, що пам»ятає лишень окремі фрагменти, які описує з надмірною деталізацією, переважанням несуттєвих деталей над цілісним сприйняттям та осмисленням ситуації, невідповідним емоційним резонансом суті розповіді. Виділити сукупність індивідуально-психологічних особливостей, що могли б суттєво вплинути на характер свідчень у справі не являється можливим у зв»язку з тим, що ОСОБА_1 на момент скоєння інкримінованого йому діяння перебував у стані алкогольного сп»яніння. Аналіз процесу відтворення подій, пережитих в стані алкогольного сп»яніння, виходить за межі компетенції експерта психолога.

Висновком № 3529/204(а.с.115-118,т.3 крим.пров.), згідно якого при проведенні комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що виходячи із технічних пошкоджень на автомобілі марки «Фольксваген Гольф-11», реєстраційний номер НОМЕР_1, та тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 та ОСОБА_10 встановити хто з них на момент дорожньо-транспортної події знаходився в якості пасажира на правому передньому сидінні не видається можливим з причини відсутності достатньої сукупності слідової інформації, яка б свідчила про це.

Експерт ОСОБА_38 в судовому засіданні підтвердив висновок комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи 3 3529/204, надаючи відповіді на запитання учасників процесу пояснив, що він є лікар, а тому не був присутній при огляді автомобіля, у нього не було потреби спілкуватися з ОСОБА_1., дати відповідь від чого утворилося садно у ОСОБА_1 (від коліна чи від панелі) він не може, утворилося від дії тупого предмета, рани у ОСОБА_1, виходячи з даних, які були надані слідством, він не бачить, встановити, хто - ОСОБА_1 чи ОСОБА_10 сидів з них в автомобілі під час ДТП в якості пасажира на правому передньому сидінні, неможливо, бо недостатньо інформації - вихідних даних.

Вказані висновки експертів суд вважає достовірними і покладає їх в обґрунтування вироку, беручи до уваги дачу їх висоокваліфікованими, компетентними експертами, що мають достатній досвід та стаж експертної роботи, є не зацікавленими у справі експертами. Висновки в повній мірі узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами та не суперечать матеріалам справи.

Досліджені докази не викликають сумніву у їх достовірності, так як взаємно підтверджуються, здобуті і закріплені у встановленому законом порядку, є об'єктивними.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_39 та ОСОБА_40, діловод Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, які ствердили, що були понятими при пред»явленні осіб для впізнання за фотознімками (особу, яка була причетна до ДТП), заінтересованими особами не були, нікого з тих громадян не знали, присутніми були також слідчий та прокурор. Особи, які мали впізнати по фотографіях ту чи іншу особу, заходили кожен окремо, не пересікалися між собою, довго придивлялися до фотографій, ніхто їм нічого не підказував, в кабінеті було тихо, ніхто на них не вчиняв тиску, ніхто з них не робив поспішних висновків, все показували добровільно без жодного тиску, впізнавали по рисах обличчі, кольору волосся, вони як поняті читали і підписували протокол, в протоколі була вказана та особа, яка була впізнана, права та обов»язки всім були роз»яснені.

Однак щодо цих доказів та щодо інших доказів, які були подані стороною обвинувачення, на підтвердження вини ОСОБА_1, такі як протоколи пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.09.2013 року, проведеними з ОСОБА_12 та з ОСОБА_13, в яких останні вказали на ОСОБА_1 як водія автомобіля марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.211-213, 215-217, т.1 мат. крим.пров), і які сторона захисту просила визнати недопустими, то суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Ці дані встановлюються процесуальними діями, які фіксуються відповідно до вимог ст. 104 КПК України протоколом.

Відповідно до вимог ч.1 і ч.2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства протоколи слідчих дій є джерелом доказів виключно у випадках, коли вони складені в порядку, передбаченому КПК України. КПК України унормовує способи отримання доказів. Так, в абзаці 3 ч.7 ст. 223 КПК України вказано, що понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів.

В судовому засіданні було встановлено, що однією із понятих при проведенні вказаної слідчої дії було залучено ОСОБА_40, яка на цей час і на час допиту її в судовому засіданні в якості свідка, працювала і працює діловодом Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області, чого не заперечував прокурор та підтверджується листом(а.с.138, т.4 крим.пров.), з її слів, - є працівником правоохоронних органів. При таких обставинах, не погоджуючись із думкою прокурора, що така, а саме: не відноситься до атестованих працівників, немає ніякого звання, працює лише в канцелярії, не підпадає під дію Закону України «Про міліцію», відповідно не є працівником правоохоронних органів, суд вважає, що ОСОБА_40 є особою, яка працює в правоохоронних органах, що не виключає її заінтересованість в результатах кримінального провадження.

Згідно абзацу 1 ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов»язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред»явлення особи для впізнання.

А тому, оскільки старшим слідчим ОСОБА_25. в порушення вимог абзацу 3 ч.7 ст. 223 КПК України було залучено в якості понятої працівника, який має відношення до роботи в правоохоронних органах, - ОСОБА_40, та проведення впізнання тільки з одним незацікавленим понятим, якою була ОСОБА_41, що є порушенням вимог абзацу 1 ч.7 ст. 223 КПК України, суд протоколи пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.09.2013 року (а.с.211-213, 215-217, т.1 мат. крим.пров), визнає недопустимими та не бере їх до уваги, а також не бере до уваги покази свідків, які були допитані в судовому засіданні (крім показів ОСОБА_40 в частині місця її праці (ким і де вона працювала та працює).

Крім цього, Свідок ОСОБА_42, дружина обвинуваченого, в судовому засіданні показала, що 07.09.2013 року разом з чоловіком та трьома дітьми була на фестивалі в с.м.т. Нижанковичі, де зустріли ОСОБА_10 та ОСОБА_11, після фестивалю всі поїхали до будину ОСОБА_10, разом повечеряли, вона з дітьми пішла спати. 08.09.2013 року біля 05 години її розбудила ОСОБА_18, яка їй повідомила, що їхнім автомобілем скоєно ДТП, збито стовп. В цей час у кухню зайшов ОСОБА_10, який сказав, що її чоловік, будучи за кермом, в с.м.т. Нижанковичі скоїв ДТП, збив стовп, а також сказав, що після ДТП він, тобто ОСОБА_10, сів за кермо та намагався перегнати автомобіль з проїжджої частини дороги, але автомобіль поламався. На місці пригоди бачила пошкоджений їхній автомобіль - спереду, з правої сторони, а вже біля 09 години побачила свого чоловіка, який сидів в автомобілі працівників міліції «Беркут», він сказав їй, що всі кажуть, що він когось збив автомобілем, але він такого не робив, нічого не пам»ятає, лише пам»ятає , що з дому він виїждав, тобто був за рулем, всі троє їздили до сцени, чоловік був побитий, витягала з його обличчя, з лівої сторони, осколки. 11.09.2013 року до неї дзвонила ОСОБА_43, яка сказала їй, що коли їхала в автобусі, то водій цього автобуса - ОСОБА_20, казав, що бачив, що за кермом автомобіля був не ОСОБА_1, а ОСОБА_10, а також, що це можуть підтвердити ОСОБА_44 та ОСОБА_45. ОСОБА_46 чула, як ОСОБА_22 розповідала, що бачила, що з-за керма автомобіля виходив ОСОБА_10 Багато людей чули і бачили, що за кермом не був ОСОБА_1. В автомобілі, на панелі, зі сторони пасажирського сидіння, є пошкодження, з обличчя чоловіка, з лівої сторони, витягнула три осколки скла, вважає, що чоловік не був за кермом, а сидів на пасажирському кріслі, головою розбив панель на бардачку, а саме працівники міліції зробили винним її чоловіка, є свідки, які бачили, що після ДТП з автомобіля, зі сторони водія, першим виходив ОСОБА_10. ОСОБА_47 сказав ОСОБА_21, а вона їй, що чоловік виходив з автомобіля зі сторони пасажира.Чоловіка випустили із СІЗО 20 числа. Її батьки ходили до матері ОСОБА_9, просили у неї вибачення, пропонували грошову допомогу. Вона особисто також три рази ходила до ОСОБА_6, просила прощення за чоловіка, але її проганяли, також приходила і до ОСОБА_4. Їй також відомо, що ОСОБА_10 жалівся ОСОБА_48 та ОСОБА_49, що його болить попід груди.

На перевірку показів свідка ОСОБА_42 як стороною обвинувачення так і стороною захисту були заявлені клопотання про виклик і допит вказаних нею осіб, які, нібито, бачили чи чули про те, що за кермом автомобіля не був ОСОБА_1, а була інша людина. Дані громадяни були допитані.

Не можуть бути доказами фактичні дані з анонімних джерел, різні чутки, оскільки перелік процесуальних джерел доказів вказаний у ч.2 ст. 84 КПК України (показання, речові докази, документи, висновки експертів). Із цього випливає, що законодавець визнає джерелами доказів:свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта. Без людини належна інформація не може бути сприйнята, збережена і доведена до суду. Однак, покази свідків, які допитувались в судовому засіданні, - ОСОБА_50, ОСОБА_19, ОСОБА_46, ОСОБА_51, ОСОБА_45 та ОСОБА_44, частково ОСОБА_20, суд не приймає до уваги, оскільки ці свідки не були очевидцями злочину, а тому їм невідомі механізм та обставини ДТП, в тому числі хто саме був за кермом під час наїзду на пішоходів. В суді з їх показів навпаки з»ясувалося, що: ОСОБА_50 просила ОСОБА_19 за гроші написати, що вона бачила ДТП, а ОСОБА_51 визнала, що розповсюджувала свої міркування, що за кермом в автомобілі не був обвинувачений, хоча цього не бачила, а лише чула, що люди кажуть; дружина обвинуваченого приходила в ліцей, просила ОСОБА_46 їм допомогти, щоб її учениця - ОСОБА_22 сказала, хто був за кермом.

Покази свідків - дружини обвинуваченого - ОСОБА_42, його сестри - ОСОБА_50 щодо того, що ОСОБА_1 не міг бути за кермом, що за кермом була інша людина, що його обличчя було в порізах від скла, що садно отримане від удару до панелі, бо сидів на пасажирському кріслі, що ніколи п»яний за кермо не сідав, спростовуються вищеперерахованими доказами.

У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_26ОСОБА_17, ОСОБА_14,ОСОБА_22, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, підстав для обмови ОСОБА_1, не встановлено, не вказував на такі дані і сам обвинувачений, а тому суд, з врахуванням всього викладеного вище, вважає їх покази правдивими, послідовними, такими, що відповідають дійсним, встановленим судом фактичним обставинам справи, а відповідно їм вірить та кладе в основу вироку.

Із показів свідка ОСОБА_52, тестя обвинуваченого, суд бере до уваги лише покази, які стосуються його приїзду з його дружиною, а потім з дочкою - ОСОБА_42, дружиною обвинуваченого, до потерпілої ОСОБА_6, з метою відшкодування їй часткової шкоди, інші його покази є надуманими, побудовані на різних чутках, які спростовані в залі судового засідання ОСОБА_46, не несуть жодної інформації щодо механізму та обставин ДТП, оскільки не був очевидцем злочину.

З показів свідків ОСОБА_48, куми дружини обвинуваченого, та ОСОБА_48, допитаних в судовому засіданні відомо, що зранку на місці ДТП, куди вони приїхали, побачили міліцію, обвинуваченого не було, їм працівники міліції сказали, що він є в Старосамбірському РВ ГУМВС України у Львівській області, куди вони поїхали, але там його не виявилось, в міліції сказали, що він є в Нижанковичах, куди вони знову поїхали. В Нижанковичах його побачили в міліцейській машині, на руках були наручники. Їм сказав, що він таке не міг зробити, що це його розводять, був п»яний, мав розбите чоло, обличчя було червоне, як при вітрянці, все в крапочках, була рана на переносиці, вони осколки скла не бачили на обличчі. Скло зі сторони водія в автомобілі не було потріскане, а зі сторони пасажира зависало в салон, але явно було суцільне, колесо зі сторони водія було виверне. Дружина ОСОБА_1 намагалася підійти на місце, де знаходилися потерпілі, але її туди працівники міліції не пропустили. Обвинуваченого повезли в міліцію до м. Старого Самбора, там бачили, що йому дружина з обличчя, яке було, «якби його курка обдзьобала», витягала дрібні осколки шкла, його везли в СІЗО до м. Львова. Вони поїхали забрати дітей до ОСОБА_10, який їм сказав, що за кермом автомобіля був ОСОБА_1, збив когось. Він, тобто ОСОБА_10, після того, як автомобіль в щось в»їхав, сів за кермо, хотів від»їхати, але проїхав тільки чуть-чуть, бо автомобіль більше не їхав, також сказав, що його болять груди, бо його побили. На обличчі ОСОБА_10 нічого не бачили, був у нормальному стані. Вони разом з дружиною обвинуваченого їздили на прохання ОСОБА_1 до потерпілої ОСОБА_6, вона ставала перед нею на коліна, казала, що якщо винен її чоловік, то хай відповідає, але для себе, як мама, хоче попросити вибачення.

Свідок ОСОБА_53 в судовому засіданні підтвердив, що він був понятим при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_17 та ОСОБА_14, вже пройшов час, а тому він нічого не пам»ятає, як це все відбувалося, але пригадує, що був один автомобіль, їхали по дорозі, ОСОБА_17 казав, що автомобіль їхав з швидкістю 70-80 км/год.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_54 показали, що їм відомо, що була аварія, загинула дівчина, зранку бачили розбиту машину, міліцію, машину працівників БМОП»Беркут», в якій сидів ОСОБА_1 в наручниках. В тому місці де відбулося ДТП завжди світило світло, в той день також світило, але, очевидно, коли було збито електричний стовп жінкою, яка керувала на автомобілі (білий «БУС»), стовп висів на дротах, це було біля 24 години, світло було відключено.

Свідок ОСОБА_55,інженер з охорони праці ТзОВ «Чумак», показала, що до них в товариство приходили: першими - ОСОБА_10 з дружиною та трохи пізніше - родичі ОСОБА_52 - ОСОБА_1 з жінкою, просили відео спостереження з їхніх камер, були зняті копії і дані їм однакові, камери добре не працюють, точно не фіксується година на кадрику, показує все у чорнобілому фоні. Спеціалісти зі Львова постійно ремонтують дану відеокамеру.

Суд не бере до уваги доказ - витяг з камери відеоспостереження, яке знаходиться на підприємстві»Чумак», це по вул. Міцкевича, поблизу місця скоєння ДТП, за 08.09.2013 року, поданий стороною захисту, який досліджувався в судовому засіданні, із-за неякісного відображення зафіксованої інформації щодо автомобіля, що не надає можливості з»ясувати належні відомості.

Щодо показань обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні про його невинуватість, то суд вважає їх нещирими, нелогічними, непослідовними, такими, що не відповідають дійсності і спрямовані на уникнення останнім кримінальної відповідальності, оскільки вони були спростовані показаннями потерпілих, свідків та іншими доказами, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, що узгоджуються між собою і не викликають у суду сумнівів.

Також, нелогічними й непослідовними є дії ОСОБА_1, та його близьких родичів, дружини, який займає позицію щодо невизнання своєї винуватості, стверджує, що за кермом не перебував та водночас допомагає з лікуванням потерпілому ОСОБА_4, дружина та родичі йдуть до потерпілих та просять прощення, вибачення, пропонують кошти на відшкодування шкоди, дружина падає на коліна перед потерпілою з вибаченням за чоловіка, виходили на священика з метою врегулювання конфлікту.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 доведена повністю поза розумним сумнівом в порушенні вимог пунктів 1.5 та 1.10 в частині визначення терміну «дорожня обстановка», підпунктів «б» і «д» п.2.3, підпункт «а» п.2.9, пунктів 12.1, 12.4, підпункт «б» п. 12.9, пунктів 13.1, 13.3, підпункту «б» пункту 31.4.3, підпункту «г» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, тому ці його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України.

Обираючи покарання винному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, необережну форму вини та наслідки вчиненого діяння, особу винного, який по місцю проживання та праці характеризується виключно позитивно, одружений, займається суспільно-корисною працею, має на утриманні троє малолітніх дітей, з яким також проживає хвора мати, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку в Самбірському наркологічному відділі Самбірської ЦРЛ не знаходиться, не знаходиться на обліку і в Самбірському психіатричному кабінеті (а.с.79-86, т.1матер.кримін.провадження, а.с.101,102, 103,т.2 мат. крим. пров, а.с.6-8, т.5 крим. провадження), а також позиції сторони обвинувачення щодо призначення покарання у максимальних межах.

Обставинами, які пом"якшують покарання, суд визнає вчинення ним злочину вперше, позитивну характеристику з місця проживання та праці, часткове добровільне відшкодування до винесення судом вироку шкоди потерпілому ОСОБА_4.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння.

Незважаючи на наведені дані про особу обвинуваченого, фактичні обставини вчинення злочину, правомірні поведінки потерпілих, ступінь тяжкості та наслідки вчиненого злочину не дозволяють дійти висновку щодо можливості виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, а тому суд призначає ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Саме таке покарання, на думку суду, буде належною карою за скоєне і сприятиме досягненню мети покарання - виправленню та попередженню нових злочинів.

Щодо цивільних позовів та змін до них щодо розміру позовних вимог(а.с. 46-53, 97-100, 54-79,т.1 мат.крим.пров., а.с.19-22,64-69,т.4), поданих до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( надалі - ПАТ НАСК «Оранта») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, заподіяним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме:

ОСОБА_6.( 19-22,т.4), яка просить стягнути в її користь з ПАТ НАСК «Оранта» 13 764.00 гривні - на відшкодування витрат на похорони і 13764 гривні - на відшкодування моральної шкоди, всього - 27528.00 гривень; з ОСОБА_1 - 22 171.00 гривню - витрати на поховання і 236236.00 гривень на відшкодування моральної шкоди, всього 258 407.00 гривень;

ОСОБА_4.(а.с.64-69,т.4), який просить стягнути в його користь з ОСОБА_1 моральну шкоду - 500 000 гривень; з ПАТ НАСК «Оранта» - 28 013 гривень 40 копійок у відшкодування матеріальної шкоди, 20 646.00 гривень - мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов»язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1400 гривень 67 копійок у відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Цивільні позивачі та їх представники позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні, викладеним у позовних заявах та змін до них.

Представник цивільного відповідача - ПАТ НАСК «Оранта» в судове засідання не з»явився, однак ним було подано заперечення на позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_4, з посиланням на те, що вони не зверталися до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування, тобто ними не було дотримано порядок звернення до страховика із вимогами про відшкодування, що призвело до неможливості НАСК «Оранта» встановити розмір заподіяної шкоди. Проте це не виключає можливості потерпілих звернутися із такими заявами. Просив розглядати позови у його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_1, він же і цивільний відповідач, позовні вимоги потерпілих не визнав. Мотивуючи це тим, що не вчиняв злочину. Також пояснив, що такий розмір моральної шкоди, які просять потерпілі, для нього є нереальними в питанні їх сплати, беручи до уваги його малий розмір заробітної плати, що ніде не працює його дружина, має на утриманні троє малолітніх дітей, хвору матір. В разі винесення судом обвинувального вироку, то просив також врахувати те, що він надав допомогу - кошти на лікування ОСОБА_56 в розмірі 900 доларів США, а тому просив на цю суму зменшити присудженого відшкодування, завданої шкоди ОСОБА_56, по курсу Національного банку України - 20605.00 гривень.

Захисник обвинуваченого також просив не враховувати висновки судово психологічних експертиз № 260 та № 259 від 14.05.2014 року із-за того, що в них не наведено формул та самих розрахунків визначення суми моральної шкоди. Також зауважив, що цивільними позивачами повністю проігноровані вимоги Законів України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо порядку звернення до страховика та подачі відповідних документів.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази, розглянувши сам спір у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом, та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми ЦПК України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ВСС 511272 власником автомобіля марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 ", являється ОСОБА_57, вправі були правомірно даний автомобіль експлуатувати - ОСОБА_42.(а.с.70, т.1 мат.крим.пров.) та ОСОБА_1.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство НАСК «Оранта») (надалі - ПАТ НАСК «Оранта») згідно полісу № АС/2726281 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (строк дії з 07.08.2013 року по 06.08.2014 року) (а.с.71, т.1 мат.крим.пров.).

Забезпечений транспортний засіб марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1 ", тобто транспортний засіб, причетний до ДТП за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_4 Ліміт відповідальності ВАТ НАСК «Оранта) згідно вищевказаного полісу на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000 (сто тисяч) гривень, за шкоду заподіяну майну - 50 000(п»ятдесят тисяч) гривень, розмір франшизи - нуль гривень.

Згідно посвідчення водія НОМЕР_4 ОСОБА_1 надано право керування транспортними засобами категорії В (а.с. 69,т.1 мат.крим.пров.).

Також у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 не заперечував, що обвинувачений йому частково відшкодував шкоду, коли він перебував у лікарні, це було в кінці вересня місяця 2013 року, в розмірі 900 доларів США( по курсу Національного банку України на цей час сума становила 7194 гривні).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

У відповідності із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року №4 роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покл адається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, саме на цивільному відповідачу - ОСОБА_1, лежить тягар доведення того, що шкоду завдано не з його вини, проте, в порушення зазначених положень законодавства, ОСОБА_1 належними доказами не довів відсутності своєї вини в заподіянні шкоди, апріорі, судом визнано доведеним, що внаслідок ДТП, яке сталося з його вини , цивільним позивачам було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Суд не сприймає доводи представника цивільного позивача ОСОБА_4 - Білика П.Б., що неподання безпосередньо до страхової компанії документів для виплати страхового відшкодування за умови звернення до суду за захистом порушених прав та наявності належного повідомлення страховика про настання страхового випадку, не може бути визнано єдиною законною підставою для відмови у страховій виплаті.

Однак, суд звертає особливу увагу учасників процесу на те, що в даних правовідносинах обов'язковим є застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

В статті 3 Закону зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тож, виходячи із суті такого страхування , Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди через що відшкодування шкоди у даних правовідносинах повинно здійснюватися відповідно до Закону.

Так, в силу статті 4 Закону ОСОБА_1 є суб'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а його відповідальність перед третіми особами (потерпілими) застрахована, оскільки ця відповідальність є об'єктом страхування згідно ст. 5 Закону.

На підставі п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, в силу п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону, з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування», шкоду завдану майну та здоров'ю цивільного позивача повинен відшкодовувати страховик, однак, таке відшкодування повинне відбуватися тільки відповідно до Закону, оскільки він є спеціальним законом, який покликаний регулювати відносини обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Однак, є слушними доводи відповідачів про те, що позивачі, не дотрималися норм Закону у даному конкретному випадку, оскільки відповідно до його ст. 35, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У судовому засіданні судом встановлено, що цивільні позивачі в порушення ст. 35 Закону не зверталися до ВАТ НАСК «Оранта» із заявами про страхове відшкодування їм шкоди, заподіяної в ДТП, документів до ВАТ НАСК «Оранта» також не подавали, тож у задоволенні позову до цивільноговідповідача - ВАТ НАСК «Оранта», - слід відмовити, як в частині стягнення матеріальної так і моральної шкоди, оскільки порушення цивільними позивачами норм Закону в частині відшкодувань шкоди, призвело до того, що на цей час, суд позбавлений змоги встановити достовірну матеріальну шкоду, останнім, виходячи з норм ст.ст. 26, 9 Закону не має змоги визначити і 5% відсотків від страхової виплати за шкоду, враховуючи, що страхова виплата та страхова сума не є тотожними поняттями.

Однак, відмова у задоволенні позову не позбавляє цивільних позивачів можливості заявити позов в порядку цивільного судочинства в майбутньому до ВАТ НАСК «Оранта», у разі дотримання ними положень Закону та відмови страхувальника в виплаті, або з будь-якої іншої підстави, яка не пов'язана з обставинами, які слугували для відмови у задоволені позову в даному конкретному випадку.

Питання можливості стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в користь ОСОБА_4 суд не розглядає у зв'язку з відсутністю такої позовної вимоги з боку цивільного позивача - ОСОБА_4.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_1 у її користь понесені нею витрати на поховання дочки ОСОБА_9 в сумі 22 171 гривні, то таку задовільнити в повному об»ємі, оскільки такі витрати підтверджені документально(а.с.49-53, т.1, а.с.2,т.5 крим.пров.).

Щодо вимог стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_6 у розмірі 236 236.00 гривень, то таку також слід задовільнити, а у користь ОСОБА_4 у розмірі 500 000.00 гривень, то така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральних шкод з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд враховує, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілі вказують на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходять.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінки щодо неї чи її близьких. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Дослідженими у суді медичними документами незаперечно встановлено, що потерпілому ОСОБА_4 було завдано діями обвинуваченого моральну (немайнову) шкоду. Отримавши, внаслідок ДТП тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вимушений був тривалий час перебувати на лікуванні в медичних закладах, отже, дійсно був порушений його звичний спосіб життя, він не мав можливості працювати, вчитися. Очевидно, що переніс і душевні страждання із-за тривалої безпомічності, незручності, нервовий стрес. Також згідно акту № 259 амбулаторної судово-психологічної експертизи (а.с.172-174,т.2 крим.пров.) його моральні страждання (моральна шкода) полягають у різкому порушенню почуття безпеки, фізичних довготривалих страждань, больових відчуттів, професійної та особистісної дезадаптації, порушення умов життя, перешкод для задоволення провідних потреб, значних соціально-психологічних перешкод у значимих сферах життя, порушення соціальної адаптації, які він продовжує зазнавати(а.с.70-72,т.4 крим.пров.).

В судовому засіданні також було встановлено, що потерпілій (цивільному позивачу) ОСОБА_6 було завдано діями обвинуваченого моральну (немайнову) шкоду, внаслідок ДТП за його участю вона втратила найдорожче у своєму житті - доньку ОСОБА_9. Згідно акту № 260 амбулаторної судово-психологічної експертизи (а.с.175,176,т.2 крим.пров.) у неї виявлений високий рівень емоційних переживань, - непоправної несправедливості понесеної втрати.

Допитані в суді судові експерти-психологи ОСОБА_58 та ОСОБА_59 не змогли пояснити та обґрунтувати рекомендовані ними в актах № 259 та № 260 від 24.03.2014 року грошові компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) , а саме: ОСОБА_4 - 500 000.00 гривень; ОСОБА_6 - 250 000.00 гривень.

Тому при визначенні розміру моральної шкоди із-за відсутності в матеріалах експертизи не наведених формул та самих розрахунків визначення суми моральної шкоди, суд не бере до уваги висновки в частині рекомендованих суду грошових компенсацій.

Враховуючи вище наведене, тяжкість та глибину страждань потерпілих, заподіяних діями обвинуваченого, який має на утриманні троє малолітніх дітей, малий заробіток (1500.00 гривень) /а.с. 9/, т.5 крим.пров./, непрацюючу дружину, хвору матір, то на думку суду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди цивільному позивачу ОСОБА_6 визначити у розмірі, в якому вона просить, тобто в сумі 236 236.00 гривень, а цивільному позивачу ОСОБА_4 з огляду на відсутність достатнього обґрунтування суми позову, розмір даного відшкодування слід визначити в сумі 150 000.00 гривень за мінусом 7194.00 гривні ( сума, яка була ОСОБА_1 добровільно сплачена ), тобто в сумі 142 806.00 гривень, а не 500 000.00 гривень, як він просить у позові.

Крім того у відповідності з вимогами ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави частина судового збору, від сплати якого позивачі були звільнені, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1653 гривні 60 копійок (551.20 х3).

Згідно ст. 100 КПК України речові докази:

частинки лакофарбованого покриття зеленого кольору та дрібний прозорий уламок скла (а.с.75,76,т.1) та мікрооб»єкти, які є у трьох окремих спецпакетах, вирізку з чохла заднього сидіння (а.с.231,232,т.1), які знаходяться на зберіганні в Старосамбірському РВ ГУМВС України у Львівській області за квитанціями № 637,638, - знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане;

одяг потерпілого ОСОБА_4, який знаходиться на зберіганні у Старосамбірському РВ ГУМВС України у Львівській області за квитанцією № 640(а.с.33,36,37, т.2), - знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане;

одяг потерпілої ОСОБА_9, який знаходиться на зберіганні у Старосамбірському РВ ГУМВС України у Львівській області за квитанцією № 646 (а.с.41,43,44, т.2), - знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане.

Вилучений автомобіль марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Самбірського МВ ГУ МВС України у Львівській області за адресою: вул. Бісківська, 9, х.Рудня Самбірського району Львівської області(а.с.14-52,53, 121. т.1 мат. крим. провадження), повернути власнику автомобіля - ОСОБА_57.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів (а.с. 105,112,144,149,т.2 мат.крим.провадження; та а.с.103,т.3, а.с.1, т.4 крим. провадження) стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Стосовно необхідності змінити запобіжний захід ОСОБА_1 - з застави на тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, про що просив прокурор у своїй обвинувальній промові, то суд вважає, що таке прохання не заслуговує на увагу з огляду на те, що прокурор таку необхідність нічим не обґрунтував. А тому запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити попередній - заставу.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання - 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити попередній - заставу.

Після вступу вироку в законну силу, заставу, внесену в сумі 74555( сімдесят чотири тисячі п»ятсот п»ятдесят п»ять) гривень 00 копійок, яка знаходиться на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, депозитний рахунок № 37313005000789 , отримувач - Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, ЄДРПОУ 26306742; Банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області; МФО 825014, повернути заставодавцю ОСОБА_60.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання. Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання його строк утримання під вартою - з 08.09.2013 року по 20.09.2013 року.

Речові докази:

частинки лакофарбованого покриття зеленого кольору та дрібний прозорий уламок скла (а.с.75,76,т.1) та мікрооб»єкти, які є у трьох окремих спецпакетах, вирізку з чохла заднього сидіння(а.с.231,232,т.1), які знаходяться на зберіганні в Старосамбірському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за квитанціями № 637,638, - знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане;

одяг потерпілого ОСОБА_4, який знаходиться на зберіганні у Старосамбірському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за квитанцією № 640(а.с.33,36,37), - знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане;

одяг потерпілої ОСОБА_9, який знаходиться на зберіганні у Старосамбірському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за квитанцією № 646 (а.с.41,43,44, т.2), - знищити, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане.

Вилучений автомобіль марки «Фольксваген Гольф», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Самбірського МВ ГУ МВС України у Львівській області за адресою: вул. Бісківська, 9, х.Рудня Самбірського району Львівської області(а.с.14-52,53, 121. т.1 мат. крим. провадження), повернути власнику автомобіля - ОСОБА_57, жительці АДРЕСА_2.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2, у користь держави процесуальні витрати, пов»язані на залучення експертів (а.с. 104,112,144,149,т.2 та а.с.103,т.3, а.с.1, т.4 крим. провадження), в розмірі 10 208 (десять тисяч двісті вісім) 40 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, . завданої смерю в результаті вчинення кримінального правопорушення задовільнити частково. Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2, в користь ОСОБА_6, жительки АДРЕСА_3 витрати на поховання в сумі 22 171( двадцять дві тисячі сто сімдесять одну) гривню 00 копійок та моральну шкоду в сумі 236 236(двісті тридцять шість тисяч двісті тридцять одну) гривню 00 копійок, на користь держави судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві)гривні 40 копійок, в решта вимог, - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, заподіяним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовільнити частково. Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2, в користь ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, моральну шкоду в сумі 142 806 (сто сорок дві тисячі вісімсот шість) 00 копійок, на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п»ятсот п»ятдесят одієї) гривні 20 копійок, в решта вимог, - відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору .

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Л.Й. Ніточко