Рішення № 55239618, 09.12.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/4330/15-ц

2/465/2476/15

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

09.12.2015 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-суддіОСОБА_1

при секретаріТурчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про розірвання договору фінансового лізингу та повернення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про розірвання договору фінансового лізингу та повернення коштів. Свої вимоги мотивував тим, що 20 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Автофінанс» та позивачем було укладено Договір №000359 фінансового лізингу. Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Договору предметом фінансового Лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у Специфікації, а саме: автомобіль марки Honda CR-V. Під час підписання вищевказаного договору в м.Миколаєві по вул.Шевченка, 25/27 представники ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» запевнили його, що автомобіль марки Honda CR-V буде передано йому 24.02.2015р. в м. Львові в офіційного дилера Honda, про що його додатково буде повідомлено телефоном. 20.02.2015р. на виконання умов договору мною позивачем було сплачено ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» у розмірі 76 000.00 грн. та комісію за переказ коштів у розмірі 760.00 грн. Проте станом на 25.02.2015р. автомобіль марки Honda CR-V йому не передано, про наявність автомобіля не повідомлено, в офіційного дилера марки Honda інформація про будь-які відносини з ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» відсутня. Просить Розірвати Договір №000359 фінансового лізингу укладений 20 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_2. Повернути грошові кошти сплачені на виконання Договору №000359 фінансового лізингу від 20.02.2015р. на вищевказані банківські реквізити у розмірі 76 760,00 грн. Стягнути користь з відповідача судовий збір у розмірі 767,60 грн. на його користь.

У судове засіданняпозивач не зявився, подав клопотання про розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказах, позовні вимоги підтримав, пояснення виклав аналогічно викладеним у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоч належно увідомлений про час та місце судового розгляду. Суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності, згідно ст.169,224 ЦПК України, з постановленням заочного рішення, проти чого позивач не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, суд проходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Автофінанс» (Лізингодавець) та позивачем, ОСОБА_2 укладено Договір №000359 фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.1. ст: 1 Договору предметом фінансового Лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у Специфікації (додаток №2 Договору), а саме: автомобіль марки Honda CR-V.

20.02.2015р. на виконання умов договору позивачем сплачено ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» у розмірі 76 000.00 грн. та комісію за переказ коштів у розмірі 760.00 грн.

Як встановлено судом, проте станом на 25.02.2015р. автомобіль марки Honda CR-V позивачу не передано, про наявність автомобіля не повідомлено, в офіційного дилера марки Honda CR-V інформація про будь-які відносини з ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» відсутня.

27.02.2015 року, позивачем були направленні листи-повідомлення до ТзОВ «ЛК«Автофінанс» на адресу: вул. Шовковична.42-44. Офіс 9СД2, м.Київ та Представництво ТзОВ «ЛК «Автофінанс» в м.Миколаєві на адресу вул.Шевченка,25/27 м.Миколаїв, Львівська обл., в яких я зазначив про невиконання зобов'язання із сторони ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», а також прохання про розірвання Договору та повернення коштів, що позивач сплатив на виконання умов договору у розмірі 76 000.00 гри., однак, такі повернуті за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні, та 02.03.2015 року та 02.04.2015 року на поштову адресу позивача надійшов лист без підпису та печатки юридичної особи, в якому зазначалось про подяку за користування послугами, про розуміння потреби та ще одну додаткову оплату.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦивільного кодексу Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до ч.1 ст.4, ч.4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг є фінансовою послугою, яку може надавати юридична особа, яка за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, та внесена до відповідного державного реєстру і взята на облік.

Положеннямистатті 806 ЦК Українипередбачено, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним безпосередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1ст. 807 ЦК УкраїниПредметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідност. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч.1ст. 184 ЦК Україниріч є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно дост.. 638 ЦК УкраїниДоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.6, ч. 1 ст.7, ч. ч. 1, 2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У відповідності дост. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п. п. 2 - 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч. ч. 4 - 8ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

В даному випадку несправедливими є наступні умови укладеного договору фінансового лізингу: надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору - п. 2.8.4.3.3. Умов та правил (порушення п. 13 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця - п. 2.8.4.3.12, 2.8.4.4.9, 2.8.4.6.3.3, п.2.8.4.8.1, 2.8.4.8.2.4, 2.8.4.9.12, 2.8.4.13.3. Умов та правил (порушення п. 3. ч. Зст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі - п. 2.8.4.4.7, 2.8.4.12.2 (порушення п. 11. ч. Зст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, в незалежності від того чи продавець (виконавець, виробник) виконає свої - п. 2.8.4.4.9 Умов та правил (порушення п. 16. ч. Зст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається - п. 2.8.4.6.3.3. Умов та правил (порушення п. 6. ч. Зст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором - п. 2.8.4.9.4, 2.8.4.9.6, 2.8.4.9.12 (порушення п. 5. ч. Зст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору п. 2.8.4.4.3. Умов та правил (порушення п. 4. ч. Зст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Окрім того, договором упущено вимогист.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»таст. 768 ЦКУ, які надають лізингоодержувачу в період строку гарантії при виявленні недоліків, що перешкоджають її використанню, право на зменшення розміру плати за користування річчю.

В договорі взагалі необомовлені умови, які б надавали право лізингоодержувачу у випадку невиконання умов договору Відповідачем розірвати договір з ініціативи Позивача та ставити питання щодо відшкодування шкоди.

Двором також не передбачено право лізингоодержувача відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку у разі прострочення передачі предмета лізингу більше 30 днів та вимагати у зв'язку з цим відшкодування збитків та повернення платежів, що були сплачені до такої відмови, тоді як ч.1ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено право лізингоодержувача на відмову від договору в таких випадках та відшкодування збитків.

Отже, вищенаведені умови договору, якими повністю виключені права лізингоодержувача стосовно лізингодавця у разі невиконання чи неналежного виконання ним зобов'язань, включення в умови договору здійснення оплати споживача у разі порушення зобов'язань зі сторони лізингодавця є несправедливими, відповідно до положень ч.3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 5, 6статті 203 цього Кодексу.

На підставіст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В ч. 1ст. 203 ЦК Українизазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Відповідно дост. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів"права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до п 7.Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 рокуправочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

В договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбаченіЗаконом України «Про фінансовий лізинг",ЦК України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

В силу положень частин 1, 2, п. п. 2 - 4, 11-13 ч. 3ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч. 5ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилаєтьсяяк на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ч. 2ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регламентує,умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положеннямст.. 808 ЦК Українищодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках, а тому така умова договору є несправедливою.

Крім того, не справедливою є і подібна умова п. 4.2 Договору, згідно якої Лізингодавець не несе відповідальності за будь-яке пошкодження та/або втрату Предмета лізингу, які можуть виникнути прямо або опосередковано в результаті невиконання Лізингоодержувачем будь-яких умов даного Договору.

Не справедливою також є умова п. 3.2.7 Договору, згідно якої Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір у випадку неможливості або відмови Продавця здійснити продаж та/або поставку Предмета лізингу, який визначив Лізингоодержувач, по причинам, які не залежать від Лізингодавця. У такому випадку Лізингодавець повертає всі сплачені кошти Лізингоодержувачем за мінусом 50 % від сплаченого Адміністративного платежу.

Положення п. 5.5 Договору суперечать змісту п.4 ч.2 ст.10, ч.3 ст.15 ЗУ «Про фінансовий лізинг»в частині обмеження права позивача на відшкодування вартості поліпшень предмету лізингу. (але в п. 3.1.9 пише: Лізингодавець зобов'язаний відшкодувати Лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, якщо вони були зроблені за письмовою згодою Лізингодавця).

Положення пунктів 10.10, 10.12 Договору суперечать також вимогамст. 11 ЗУ «Про фінансовий лізинг», п.2 ч.2ст. 768 ЦК України, які надають лізингоодержувачу в період строку гарантії при виявленні недоліків, що перешкоджають її використанню, право на зменшення розміру плати за користування річчю.

В п.п. 3.3.5, 5.3, 10.15, 12.1, 12.4, 12.5, 12.6, 12.8, 12.10, 12.11, 12.12, 12.13 Договору передбачена сплата Лізингоодержувачем штрафу, пені та збитків. При цьому адекватного захисту прав Лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань Лізингодавцем умовами договору не передбачено.

Пункт 12.1 Договору встановлює жорстку односторонню відповідальність позивача - Лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням визначених пунктами 3, 6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК Українипринципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності, а також передбачених ч.1 ст.7, п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»прав даного споживача на розірвання договору.

Відповідно до умовст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм, (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Правовідносини, що виникають із договору лізингу, регулюються параграфом 6глави 58 ЦК України.

Згідност. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вищевказаноїст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг»зазначення у договорі умови у кого саме буде придбано товар для лізингоодержувача не є істотною для договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством. Лізингодавець вправі обирати на свій власний розсуд продавця обраного товару. У визначеннях договору фінансового лізингу зазначено, що продавець означає юридичну чи фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, найменування, адресу та реквізити якої зазначено в акті приймання-передачі предмета лізингу, який є предметом даного договору. Крім того, лізиногодавець на момент укладення договору не може передбачити в якого саме продавця буде придбаний товар, оскільки саме від лізингоодержувача залежить коли саме товар буде придбано, де саме забажає отримати товар тощо.

Умовами договору чітко передбачено, що лізингодавець зобов'язаний придбати обраний клієнтом товар та здійснити всі необхідні дії щодо його реєстрації та страхування, та лише тоді передати його у право користування та розпорядження лізингоодержувачу.

На дані положення закону суд першої інстанції не уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що договір суперечить положеннямст. 808 ЦК Українищодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця.

П. 1.7 Договору визначено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця адміністративного платежу (10%), авансового платежу (50%), комісії за передачу предмета лізингу (3%) та інше.

На підставі п.2.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше 78 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.2.2 Договору, строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу, та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за Додатком №3 до Договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Згідно зіст.. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингові платежі можуть включати: суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Розділом 12.1 Договору «Порядок розірвання договору. Порядок повернення коштів. Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена відповідальність лізингоодержувача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору. Зокрема, передбачено наступне: «лізингоодержувач який сплатив Адміністративний платіж, частково або повністю сплатив Авансовий внесок і не отримав ТЗ, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про має повідомити лізингодавця у письмовій формі» з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.»

Згідно визначення термінів договору - Адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір Адміністратитивного платежу відображається у Додатку №1 до Договору та становить погоджений Сторонами відсоток від вартості предмета лізингу (10%).

Відтак, суд приходить до переконання, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості визначеної суми адміністративного платежу в розмірі 10% вартості предмета лізингу. Оплата такої суми лише на організаційні заходи, пов»язані з підготовкою та укладенням договору чи спричинених на цій стадії виконання договору затрат, що унеможливлюють повернення сплаченого платежу при розірвання договору,- дає підстави для висновку про несправедливість в цій частині умов договору для позивача.

Доказів понесення лізинговою компанією затрат, які б виправдовували обґрунтованість визначення авансового платежу у розмірі 10 % вартості товару - суду не надано. В зазначеній частині умови договору несправедливі для позивача такі, що не узгоджуються з положеннями ч.2ст. 18ЗУ «Про захист прав споживачів». Зацією нормою - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Крім того, не відповідають вимогам закону положення договору, що у п. 11.5, яким фактично обумовлено втрату права придбати у власність / викупити/ предмет лізингу у випадку вирішення між сторонами спору в судовому порядку. Зазначеним пунктом договору позивача фактично позбавлено конституційного права на судовий захист.

Відтак, позивачем надані належні та допустимі доказів, які дають підстави вважати, що умови договору є несправедливими в цілому з наявністю одночасно ознак того, що умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін або завдають шкоди споживачеві, оскільки сам договір містить положення, які регулюють різні за своїм змістом права та обов'язки як відповідача, так і позивача.

Відповідно до ч.1ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відтак, Договір №000359 фінансового лізингу укладений 20 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_2 підлягає розірванню, що має в даному випадку наслідок - повернення грошових коштів сплачених на виконання Договору №000359 фінансового лізингу від 20.02.2015р. на вищевказані банківські реквізити у розмірі 76 760,00 грн. в порядкуст. 1212 ЦК України.

Керуючись ст.ст.10,60,88,209,212,218, 224-226 ЦПК України, с у д,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Договір №000359 фінансового лізингу укладений 20 лютого 2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479) та ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс»(код ЄДРПОУ 38104479) на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 76760 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят гривень) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479) на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 767 (сімсот шістдесят сім гривень) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мартьянова С.М.