Постанова № 55239124, 25.01.2016, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/8450/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л.,розглянувши у скороченому провадженні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії по відновленню виплати пенсії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом про визнання дій управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 01.06.2015 року протиправними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відновити з 01.06.2015 року виплату призначеної їй пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Свої вимоги мотивує тим, що 01.04.2015 року виплату пенсії їй було припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Станом на 01.04.2015 року посада начальника координаційно-моніторингового відділу, на якій вона працювала давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Разом з тим, відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення, зокрема, осіб яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», однак зазначений закон прийнятий не був. Вважає, що її права порушені, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.12.2015 року позовні вимоги в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії по відновленню виплати пенсії за період з 01.06.2015 року до 08.06.2015 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова у встановлений строк не подало до суду заперечення проти заявленого позову, лише просило відкрити провадження та призначити справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФ України у Залізничному районі м. Львова як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено, що 30.01.2015 року у зв'язку із реорганізацією ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області переведена на посаду начальника координаційно-моніторингового відділу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (а.с.7-9).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2015 року виплату вказаної пенсії припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІ.

З 01.04.2015 року набули чинності норми Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УШ, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. В зв'язку з чим з квітня 2015 року не отримує пенсії.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно з Законом № 1058, виплачуватись не повинна.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі Закон №213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Податкового та Митного кодексів України», «Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачений Законом України «Про державну службу» у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 ст. 54 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Як встановлено судом, відповідач, припинивши виплату пенсії з 01.06.2015 року, не діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто діяв неправомірно, чим порушив право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, та беручи до уваги, що судом не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу на обґрунтування правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з чим таке право потребує судового захисту.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-11, 71, 86, 94,158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 8, 30, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 08.06.2015 року протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова відновити ОСОБА_1 виплату призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії по інвалідності з 08.06.2015 року.

Повернути ОСОБА_1 487 /чотириста вісімдесят сім/ гривень 20 копійок судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.