Ухвала суду № 55238784, 21.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 337/7623/14 - цГоловуючий у 1-й інстанції Гнатик Г.Є. №22-ц/778/136/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Савченко О.В.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, Центр ДАІ з надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Запоріжжя УДАІ УМВС України в Запорізькій області про припинення права спільної сумісної власності на квартиру та автомобіль, визнання права власності і стягнення грошової компенсації, судових витрат, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, який у подальшому уточнила (т.с. 1 а.с.222-224) та в якому просила поділити майно, що належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, припинити право спільної сумісної власності на квартиру та автомобіль; визнати за нею та відповідачем право власності на 1/2 частину квартири за кожним; визнати право власності за відповідачем на весь автомобіль; стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/2 частину вартості автомобіля; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири, визнавши за нею право власності на цю 1/2 частину квартири; стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 частину сплачених кредитних коштів у період шлюбу у сумі 310681,17 грн., 1/2 частину сплачених кредитних коштів після припинення шлюбних відносин, стягнути судові витрати.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначала, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі з 14.01.1995 року. Шлюбні відносини між ними припинено з січня 2010 року і рішенням Хортицького районного шлюбу від 21.07.2010 року шлюб було розірвано.

У період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль. Оскільки, частки дружини і чоловіка у спільному майні є рівними, відповідач має на праві власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, визнання за нею права власності на всю квартиру АДРЕСА_3 не завдасть йому істотної шкоди. Вказана квартира була придбана ними за кредитним договором 01.06.2007 року, на підставі якого вона отримала у кредит 50800,00 доларів США. У погашення боргу за кредитним договором вона сплатила грошові кошти, отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_4, що належала їй на підставі договору дарування. Крім того, вона після припинення шлюбних відносин з відповідачем повністю погасила кредит за квартиру. Отримані грошові кошти після продажу квартири по вул. Задніпровській у м. Запоріжжі, вона за договором позики позичила своєму братові ОСОБА_5, а коли той віддавав борг, суми витрачала на погашення кредитних зобовязань по мірі повернення боргу. Також ними було придбано в кредит автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в., кредит за який повністю погашено.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2014 року (т.с. 1 а.с. 48) накладено арешт на автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в.

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду окремо від цієї справи із позовом до ОСОБА_2, в якому просив поділити майно подружжя; виділити йому у власність 1/2 частину квартири; 1/2 частину вартості ремонту у квартирі; автомобіль та 1/2 частину придбаного майна.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 зазначав, що він з ОСОБА_2 перебував у шлюбі з 14.01.1995 року по 21.12.2010 року. У період шлюбу ними придбано майно: квартира АДРЕСА_1; на ремонт квартири витрачено 115000,00 грн.; придбано автомобіль та інше майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності і частки у цьому майні є рівними.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2015 року (т.с. 1 а.с. 129) вищезазначені справи за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обєднано в одне провадження у цій справі.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року (т.с. 3 а.с.19-24) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Поділено майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Припинено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в. подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в., державний реєстраційним номерний знак НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію, а саме вартість 1/2 частини автомобіля CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в., у сумі 37105,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію, а саме - 1/2 частину грошових коштів кредитних зобовязань перед ТОВ ФБ «Фінанси та кредит», сплачених нею після припинення шлюбних відносин у сумі 141049,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: сплачений судовий збір у сумі 3451,97 грн., 500,00 грн. та 200,00 грн. сплачених за висновки вартості майна, 1800,00 грн. витрати за проведення експертизи, 121,80 грн. витрат, повязаних із залученням свідків, а всього 6073,77 грн.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Скасовано арешт з автомобіля CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в., державний реєстраційним номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, накладений ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Поділено майно, що належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в., державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Виділено ОСОБА_2 1/2 частину майна, набутого у шлюбі: кухонну стінку, вартістю 3500,00 грн., шафу-купе, вартістю 1000,00 грн., витяжку «Ардо», вартістю 355,00 грн., газову плиту «Арістон», вартістю 790,00 грн., духову шафу «Арістон», вартістю 1433,00 грн., холодильник «Самсунг», вартістю 2270,00 грн., тумбу під телевізор, вартістю 200,00 грн., на загальну суму 9248,00 грн.

Виділено ОСОБА_3 1/2 частину майна, набутого у шлюбі: меблі у вітальню, вартістю 5888,00 грн., стінку у вітальню, вартістю 850,00 грн., двоспальне ліжко, вартістю 1000,00 грн., меблі в спальню (дві тумбочки, комод), вартістю 600,00 грн., кухонний куточок (стіл, стільці), вартістю 1000,00 грн. на суму 9338,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у частині різниці вартості поділеного майна у сумі 90,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 2492,78 грн., 2436,00 грн. за надані послуги адвокатом.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Зобовязано ТУ ДСА України в Запорізькій області повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 173610,00 грн. (сто сімдесят три тисячі шістсот десять грн.), внесені ОСОБА_2 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 08 вересня 2015 року квитанція № НОМЕР_2.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, сторони у цій справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 42-51) просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про:

- визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 зі стягненням з неї грошової компенсації на користь ОСОБА_3 в сумі 173610,00 грн. та

- стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) на користь неї (ОСОБА_2В.) грошової компенсації 1/2 суми, внесеної ОСОБА_7 на погашення кредитних зобовязань перед ТОВ ФБ «Фінанси та Кредит» в період шлюбу за рахунок коштів, що належали їй особисто в сумі 310681,17 грн.,

- та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат за надані послуги адвокатом.

Ухвалити нове рішення у цій частині про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 загальною площею 60,88 кв.м.

Виділити та визнати право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 загальною площею 60,88 кв.м за ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 173610,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 суми, внесеної ОСОБА_2 на погашення кредитних зобовязань перед ТОВ ФБ «Фінанси та Кредит» в період шлюбу за рахунок коштів, що належали їй особисто в сумі 310681,17 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат за надання правової допомоги адвоката в сумі 2436,00 грн. відмовити.

При апеляційному розгляді справи дослідити та оцінити докази:

1) а.с. 27 довідку Банку «Фінанси та Кредит» від 17.11.2014 року, виписку вих. № 40 від 05.11.2014 року по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.06.2007 року по 24.12.2010 року;

2) а.с. 74-82 копію позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу;

- копію розписки про отримання 12.09.2007 року ОСОБА_5 від ОСОБА_2 грошей в сумі 35000 доларів США із зазначенням сум та дат, в які ці суми повернуті,

- копію рішення Хортицького районного суду про стягнення боргу за договором позики від 30.05.2014 року;

3) а.с. 102-105 копію свідоцтва про право власності та технічний паспорт квартири АДРЕСА_6.

ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 97-101) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів кредитних зобовязань перед ТОВ ФБ «Фінанси та Кредит», сплачених нею (ОСОБА_2В.) після припинення шлюбних відносин у сумі 141049,00 грн. та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації, а саме вартості Ѕ автомобіля CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 р.в. у сумі 37105,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судовий збір у сумі 3797,18 грн., який був сплачений ОСОБА_3 за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4).

У судове засідання 21 січня 2016 року ОСОБА_3 та представники третіх осіб - Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції та Центру ДАІ з надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Запоріжжя УДАІ УМВС України в Запорізькій області не зявились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному не подавали, останні були повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України (т.с. 3 а.с. 102-103, 106-107).

При цьому, ОСОБА_3 про причини своєї неявки, а треті особи: Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції та Центр ДАІ з надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Запоріжжя УДАІ УМВС України в Запорізькій області про причини неявки своїх представників апеляційний суд не сповістили.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання всіх вище зазначених нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 за договором адвоката (т.с. 3 а.с.109) ОСОБА_8, третьої особи ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 за договором адвоката (т.с. 1 а.с. 202-206) ОСОБА_9

У судовому засіданні 21 січня 2016 року ОСОБА_2 та представник останньої ОСОБА_8 клопотання про дослідження та оцінку при апеляційному розгляді справи доказів, зазначених в резолютивній частині апеляційної скарги ОСОБА_2 у цій справі, не підтримали та останнє апеляційним судом у судовому засіданні не розглядалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3, керувався ст.ст. 60, 65, 69, 71 СК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоказанності останніх в частині відмови в їх задоволенні.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.01.1995 року (т.с. 1 а.с.8), який було розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2010 року (т.с. 1 а.с.10).

Як встановлено у вказаному у рішенні суду, шлюбні відносини між сторонами у цій справі припинено з січня 2010 року, тому цей факт, відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, доказуванню у цій справі не підлягає.

У період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спільні сумісні кошти подружжя придбали, у тому числі:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 270246,00грн. (т.с.1 а.с.11), на підставі договору купівлі - продажу від 01.06.2007 року, право власності на яку зареєстровано на імя ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с.13-14), вартістю на час розгляду цієї справи судом першої інстанції 347220,00 грн. (висновок про вартість т.с. 1 а.с. 16),

- та автомобіль CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 руку випуску, р.н. НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2007 року, право власності на який зареєстровано на імя ОСОБА_3, свідоцтво про реєстрацію АРС-056103 від 08.12.2007 р. (т.с.1 а.с.19, 117), вартістю на час розгляду цієї справи судом першої інстанції 74210,00 грн. (довідка судового експерта т.с. 1 а.с.17),

які в силу вимог ст.ст. 60-62 СК України правильно визнані судом першої інстанції спільним сумісним майном подружжя, та, відповідно, в силу вимог ст.ст. 69,70-71 СК України можуть бути предметом поділу сторін у цій справі, зокрема шляхом визначення розміру ідеальних часток кожного із подружжя у цьому майні чи в натурі.

Судом першої інстанції у цій справі також було правильно встановлено, що у разі поділу вищезазначених квартири та автомобілю між ОСОБА_2, як дружиною, та ОСОБА_3, як чоловіком, в силу вимог ст. 70 СК України, є рівними, тобто по 1/2 частині кожному.

Оскільки, інше не визначено домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або шлюбним договором, а також не доведено сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у цій справі у суді першої інстанції належними, допустимими доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як сторін у цій справі, від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як сторони у цій справі, а також представники останніх, не надали у матеріали цієї справи належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо поділу в натурі вказаних квартири та автомобілю у цій справі в частині їх відмови судом першої інстанції у цій справі.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав належну оцінку.

ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 222-224) та ОСОБА_3 (т.с. 2 а.с. 3-6) у своїх позовних вимогах у цій справі у суді першої інстанції просила виділити вищезазначений автомобіль в натурі ОСОБА_3, при цьому, ОСОБА_2 була згодна на присудження їй грошової компенсації замість її 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на цей автомобіль.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно вирішив дану справи в частині поділу вказаного автомобілю між сторонами у цій справі в натурі, виділивши останній в натурі ОСОБА_3, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на нього та присудивши ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості її 1/2 частини у праві власності на цей автомобіль у розмірі 37105,00 грн. (розрахунок: 74210,00 грн./2).

ОСОБА_3 не надав суду першої інстанції належних допустимих доказів у спростування вартості вказаного автомобілю на час розгляду цієї справи судом першої інстанції у розмірі 74210,00 грн., обґрунтованої ОСОБА_2 довідкою судового експерта автотоварознавця (т.с. 1 а.с.17-18).

Звідси, суд першої інстанції в силу вимог ст. 71 ч. 4 СК України дійшов правильного висновку про те, що після виділення в натурі цього автомобіля лише у приватну власність ОСОБА_3 та припинення права спільної сумісної власності сторін у цій справі, як подружжя, на цей автомобіль, ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості останнього у розмірі 37 105,00 грн.

Що стосується поділу в натурі вищезазначеної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом виділу в натурі її лише у приватну власність ОСОБА_2, припинення права спільної власності на цю квартиру ОСОБА_3 із присудженням ОСОБА_3 з ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частини вартості квартири у розмірі 173610,00 грн. (розрахунок: 347220,00 грн. т.с. 1 а.с.16 /2), як на тому наполягала ОСОБА_2 у своєму позові у цій справі (т.с. 1 а.с. 222 224), то суд першої інстанції правильно вважав, що ці позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі не підлягають задоволенню.

Оскільки, ОСОБА_3 у цій справі у суді першої інстанції категорично заперечував проти присудження йому грошової компенсації замість частки у праві власності на цю квартиру, а в силу вимог ст. 71 ч.4 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної власності на квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Згідно із ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном і неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

І хоча у матеріалах цієї справи, міститься висновок судової експертизи, що виділити в натурі частки співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/2 частині) із спільного майна квартири № 75 у б. № 5 по вул. Воронезька у м. Запоріжжі, неможливо (т.с. 1 а.с. 208-212), проте, судом першої інстанції також правильно встановлено, що частка ОСОБА_3 у квартирі не є незначною, а є рівною із часткою у цій квартирі ОСОБА_2; ОСОБА_2 із рівністю часток у квартирі своєї та ОСОБА_3 у цій справі погоджувалась; позовних вимог про визнання за нею права власності на частину вказаної квартири, більше за ? частину, не заявляла; хоча, при цьому, в обґрунтування свого позову у цій справі посилалась на те, що частково погашення кредиту за цю квартиру перед банком відбулось за її особисті кошти, отримані від продажу 12 вересня 2007 року її власної квартири (т.с. 1 а.с. 26), що належала їй на підставі договору дарування (т.с.1 а.с.25); належні допустимі докази неможливості спільного володіння і користування квартирою із ОСОБА_3 ОСОБА_2 у матеріали цієї справи не надані.

Тому, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне в порядку часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у цій справі визнати за останніми право спільної часткової власності на вказану квартиру по 1/2 частині за кожним без присудження будь-яких компенсацій сторонам у цій справі.

Безпідставні посилання суду першої інстанції у цій справі в обґрунтування ухвалення рішення у цій справі в оскаржуємій частині на рішення ЄССЛ «Кривіцька і Кривіцький проти України» не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі в оскаржуємій частині.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Також суд першої інстанції правильно вважав доведеними належними допустимими доказами у цій справі позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо стягнення з останнього на її користь 1/2 частини суми кредитних коштів, що були сплачені нею особисто на погашення кредиту у ТОВ ФБ «Фінанси та кредит» за кредитним договором №З-1981-067И від 01.06.2007 року (т.с. 1 а.с. 20-21), отриманим з цільовим призначенням (п.2.3 договору) для придбання саме вищевказаної квартири подружжя - № 75 у б. № 5 по вул. Воронезька у м. Запоріжжя, після припинення шлюбних відносин з 13.01.2010 року по 21.12.2010 року в сумі 141049,00 грн.

Оскільки, ОСОБА_3 у цій справі не надав суду першої інстанції у цій справі належних допустимих доказів того, що він робив будь-які сплати на користь ТОВ ФБ «Фінанси та кредит» на виконання умов вказаного кредитного договору, оформленого на імя ОСОБА_2, для придбання вищезазначеної квартири, яку за взаємною згодою сторін у цій справі було визнано спільною сумісною власністю подружжя із рівними ідеальними частками кожного із подружжя, саме після припинення шлюбних відносин у січні 2010 року (чеки, квитанції за цим кредитним договором із зазначенням платника ОСОБА_3 тощо).

Разом із тим, суд першої інстанції також правильно вважав недоведеними належними допустимими доказами у цій справі позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо стягнення з останнього на її користь 1/2 частини суми кредитних коштів у розмірі 310681,17 грн., що були начеб то особисто сплачені нею на погашення кредиту із ТОВ ФБ «Фінанси та кредит» за кредитним договором №З-1981-067И від 01.06.2007 року (т.с. 1 а.с. 20-21), отриманим з цільовим призначенням (п.2.3 договору) для придбання саме вищевказаної квартири подружжя - № 75 у б. № 5 по вул. Воронезька у м. Запоріжжя, під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3

Оскільки, у матеріалах цієї справи відсутні належні допустимі докази того, що ОСОБА_2 вносила у період шлюбу із ОСОБА_3 до припинення шлюбних відносин у січні 2010 року на погашення вказаного вище кредиту у ТОВ Банк «Фінанси та кредит» (т.с. 1 а.с.27, 137-154) саме особисті грошові кошти, саме отримані нею особисто від продажу належної їй на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_7 (т.с. 1 а.с. 25), які до цього вона передала у позику своєму братові ОСОБА_5 (т.с.1 а.с.78), та які потім стягувала з останнього на свою користь у судовому порядку (т.с. 1 а.с. 74-82, 102-105).

Покази свідка ОСОБА_5 при вищевикладених обставинах не можуть замінити належних (письмових) доказів даного факту, які у ОСОБА_2 у цій справі відсутні.

Встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні рішення суду у цій справі в оскаржуємій частині дослідив усі наявні у цій справі докази, у тому числі ті, що були зазначені:

- ОСОБА_3 в його апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 83), зокрема: довідку фіскальної служби від 07.04.2015 року № 2110/10/08-31-17 (т.с. 3 а.с. 38);

- ОСОБА_2 у резолютивній частині її апеляційної скарги (т.с. 3 а.с. 51), зокрема: довідку Банку «Фінанси та Кредит» від 17.11.2014 року, виписку вих. № 40 від 05.11.2014 року по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.06.2007 року по 24.12.2010 року (т.с. 1 а.с.27); копію позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, копію розписки про отримання 12.09.2007 року ОСОБА_5 від ОСОБА_2 грошей в сумі 35000 доларів США із зазначенням сум та дат, в які ці суми повернуті, копію рішення Хортицького районного суду про стягнення боргу за договором позики від 30.05.2014 року т.с. 1 а.с. а.с. 74-82; копію свідоцтва про право власності та технічний паспорт квартири АДРЕСА_6 (т.с. 1 а.с. 102-105),

та надав їм належну (критичну) оцінку, не прийняв останні, як належні, допустимі докази в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено рішенням у цій справі в оскаржуємій його частині.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 фактично вдається до переоцінки вказаних вище доказів на свій розсуд, яка суперечить фактичним обставинам цієї справи, встановленим судом першої інстанції у цій справі.

Суд першої інстанції також з додержанням вимог ст. ст. 88 ЦПК України у цій справі вирішив питання про розподіл між сторонами понесених ними судових витрат рішенням суду в оскаржуємій його частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених останнім у цій справі судових витрат 2436,00 грн. (прибутковий касовий ордер на цю суму від 03 березня 2015 року т.с. 2 а.с. 20) за надані згідно із договором про надання правової допомоги № 000/15/09 від 03 березня 2015 року (т.с. 2 а.с. 14-17) послуги адвокатом (т.с. 2 а.с. 18) ОСОБА_10 згідно розрахунку (т.с. 2 а.с.19).

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію останніх, як позивачів, висловлену кожним із них у своєму позові у цій справі та яку вони та їх представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як осіб, які подали апеляційні скарги, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині або ж його зміни.

В решті рішення суду першої інстанції (щодо визнання спільним сумісним та поділу іншого майна, окрім зазначених вище квартири та автомобілю, що було придбано сторонами під час шлюбу, поділу вартості начеб - то проведеного у квартирі ремонту, розподілу інших судових витрат, понесених сторонами у цій справі тощо) не оскаржено і апеляційним судом не переглядалось.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні їх апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у повному обсязі у цій справі, кожен з них не має права на компенсацію за рахунок іншого у цій справі судових витрат у вигляді судового збору, сплачених ними при подачі цих скарг до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року в оскаржуємій частині залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ лише в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_11ОСОБА_12