Рішення № 55238617, 20.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/3761/14-ц Головуючий у 1 інстанції Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/778/115/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

ОСОБА_2А,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2015 року у справі за позовом Комунального закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний центр багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради до ОСОБА_3, третя особа: Запорізька обласна рада про усунення перешкод у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року КЗ «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Запорізька обласна рада про усунення перешкод у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначено, що раніше Комунальному закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради за договором оренди, укладеним із Запорізькою міською радою, належали земельні ділянки, на яких розташовано їх майновий комплекс. 30.09.20134 року за ініціативою Хортицького центру договір оренди земельних ділянок із Запорізькою міською радою було розірвано у зв'язку з тим, що зазначені земельні ділянки стали належати територіальним громадам сіл, селищ і міст Запорізької області.

27.12.2013 року факт розірвання зазначеного договору оренди зареєстровано в реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції. 13.10.2014 року було зареєстровано право власності Запорізької обласної ради на земельну ділянку площею 1,5191 га за кадастровим № 2310100000:05:019:0110.

Рішенням запорізької обласної ради від 26.12.2013 року за № 15 зазначену вище земельну ділянку передано Комунальному закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради у постійне користування і зазначене право користування було зареєстровано уповноваженим органом у Державному реєстрі 16.01.2014 року.

Проте, незважаючи на вказані обставини позивач у повному обсязі не може реалізувати своє право на постійне користування вказаною земельною ділянкою, оскільки відповідач ОСОБА_3 самовільно без будь-яких дозвільних документів та узгоджень з уповноваженими органами, зайняла частину території, яка згідно абрису земельної ділянки має довжину 36 метрів, ширину 13,5 метри. Вказану територію відповідач огородила парканом, на ній збудовано капітальну споруду - літній будинок, а саму територію використовує для своїх потреб, в тому числі для вирощування винограду, дерев та ін.

Постилаючись на вказані обставини позивач просив суд усунути перешкоди Комунальному закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою площею 1,5191 га, кадастровий номер 2310100000:05:019:0110, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Наукове містечко (о. Хортиця) 59 шляхом знесення з території зазначеної земельної ділянки самочинно збудованого ОСОБА_3 літнього будинку, забетонованих та замощених будівельними матеріалами площадок та доріжок, підпірних стінок терас, які знаходяться на безпідставно зайнятій відповідачем земельній ділянці, зображеній на абрисі ділянки кадастровий № 2310100000:05:019:0110 із зазначенням розміру ділянки та вказівкою фамілії відповідача; знесення самовільно зведеного ОСОБА_3 паркану та його складових частин навколо безпідставно зайнятої нею земельної ділянки під огороди та багатолітні насадження; знесення на безпідставно зайнятій земельній ОСОБА_3 ділянці всіх насаджень; звільнення зазначеної земельної ділянки від будівельних матеріалів ОСОБА_3 та іншого її майна, яке належить їй на праві власності чи користуванні, але перебуває на зазначеній вище земельній ділянці без законних підстав, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.

Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка самовільно зайняла належну позивачу частину земельної ділянки, на якій самочинно збудувала будівлю, а тому дійшов висновку про захист його земельних прав, у зв'язку з чим зобов'язав ОСОБА_3 повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі, паркану, насаджень.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 16.04.2009р. №61/16 Комунальному закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» на острові Хортиця надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,591 га, кадастровий номер 2310100000:05:019:0110 та 04.08.2009р. між Запорізькою міською радою та позивачем було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель.

Згодом, рішенням Запорізької обласної ради №15 від 26.12.2013р. позивачу зазначена ділянка була передана у постійне користування, про що також є запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014р. в задоволенні позову Будинкового комітету по вул.. Наукове містечко, 59 до Запорізької обласної ради про скасування рішення №15 від 26.12.2013р. щодо надання КС «Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр» земельної ділянки у постійне користування відмовлено.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивач правомірно користується земельною ділянкою.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач вказав, що відповідач зайняла частину земельної ділянки площею 486 кв.м. (36м х 13,5м), збудувала там літній будинок, паркан і використовує її як присадибну ділянку.

В той же час в матеріалах справи відсутні докази, які б могли ідентифікувати зайняту відповідачем вказану позивачем земельну ділянку. Позивач не надав належних доказів того, що саме відповідач користується земельною ділянкою, вказану позивачем. Відповідач заперечує щодо користування земельною ділянкою. Надані позивачем докази, а саме абрис земельної ділянки, а також покази свідків складений та надані особами, що працюють у позивача. Жодних інших доказів, як протоколів про адміністративне правопорушення, приписів та постанов про накладення адміністративного стягнення, які б свідчили про використання відповідачем спірної земельної ділянки, суду не надано.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтею 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди не дійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач не довів та не подав суду належних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачка самовільно захопила належну позивачу спірну частину земельної ділянки, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про зобов'язання ОСОБА_3 повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі, паркану і насаджень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові відмовити, а апеляційну скаргу відповідачки задовольнити.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Комунального закладу «Хортицький національний навчально-реабілітаційний центр багатопрофільний центр» Запорізької обласної ради до ОСОБА_3, третя особа: Запорізька обласна рада про усунення перешкод у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: