Рішення № 55233990, 21.01.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5469/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і стягнення моральної шкоди, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вона разом зі своїми синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками 43/100 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 23,42 кв.м., де вони проживають з 1995 року. Інша частина квартири - 57/100 в липні 2012 року була подарована відповідачці ОСОБА_2, а 24.10.2012 року останньою була подарована відповідачу ОСОБА_3 відповідно до договорів дарування. З моменту отримання в дар 57/100 частин квартири відповідачі почали відразу створювати конфліктні ситуації та погрожувати її (ОСОБА_1) сім'ї, що скоро вони заволодіють і їх (ОСОБА_1) частиною квартири, що їх викинуть з цієї квартири, що укладаючи договір дарування малося на меті отримати у власність квартиру в цілому. Вселення як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 відбувалося з грубим порушенням встановленого законом порядку. Їй (ОСОБА_1) не показували правовстановлюючі документи на частину квартири, не пояснювали хто вони, чого прийшли до їх квартири, постійно погрожували розправою. Вона вимушена була викликати наряд міліції. Відповідач ОСОБА_2 після вселення до квартири неодноразово вчиняла бійки з нею (ОСОБА_1), наносила тілесні ушкодження, з приводу чого вона зверталася до міліції, до судово-медичної експертизи. В спірній квартирі ОСОБА_2 ні дня не проживала, має інше житло, де проживає зі своєю сім'єю, а частину квартири прийняла в дар від ОСОБА_6 без наміру проживання в ній. Про це свідчить її безвідповідальне ставлення до майна квартири, були зламані вхідні двері до квартири та замки, чим нанесено збитки в сумі 650 грн., які складають вартість встановлених нею броньованих дверей, що підтверджується договором від 03.08.2000 року та актом прийому передачі виконаних робіт від 09.08.2000 року. Крім цього, нею (ОСОБА_1) 05.10.2012 року проведено ремонт дверей, за який сплачено 1 600 грн. відповідно до договору від 03.10.2012 року. Загальна сума завданих їй ОСОБА_1 збитків відповідачем ОСОБА_2 - 2 250 грн. При вселенні в квартиру нового власника ОСОБА_3 ситуація повторилася. Вхідні двері було зрізано за допомогою електроінструментів. На ремонт та зварювання нею ОСОБА_1 була витрачена сума 800 грн. та 26 грн. на глазок, що підтверджено товарним чеком та витратною накладною. ОСОБА_3 проживав в подарованій йому частині квартири разом з громадянкою ОСОБА_7 та їх малолітнім сином ОСОБА_15. Приміщення загального користування вони жодного разу не прибирали, на пропозиції щодо встановлення графіку прибирання чує лише образи та погрози. Вона (ОСОБА_1) дуже хвора людина, має інвалідність другої групи загального захворювання, страждає тяжкими захворюваннями, свою життєдіяльність підтримує тільки гормональними препаратами. Зважаючи на такий стан здоров'я, їй необхідно постійно перебувати в спокої та благоприємних умовах проживання. Але, знаходячись у власній квартирі, і якій вона проживає майже все своє життя, та яку отримали ще її батьки, вона не може спокійно жити та лікуватися. Постійні зміни сусідів та конфлікти з ними, погрози на її адресу, які вона вважає реальними, призводять до постійних загострень захворювань та великих витрат на лікування. Внаслідок неправомірних дій відповідачів їй нанесена як матеріальна так і моральна шкода. Постійні погрози та образи викликають у неї нервові переживання та негативні емоції, вони надовго псують її настрій та завдають нервових страждань У неї з'явилися роздратованість та почуття пригніченості, безсоння, зменшилось позитивних емоцій. Вона постійно стурбована житловими проблемами, що викликає у неї значні нервові переживання та психологічне навантаження та є для неї значною душевною травмою. Всі ці обставини свідчать про те, що внаслідок винних дій відповідачів їй заподіяно моральну шкоду. Для відновлення своїх порушених прав звернулася до суду та просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду 2 250 грн., з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду 826 грн., і з кожного з відповідачів по 10 000 грн. моральної шкоди. В заяві про доповнення позовних вимог просила стягнути з обох відповідачів на її користь витрати на правову допомогу 3 350 грн. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, вважали їх доведеними та просили задовольнити їх. Зустрічні позови не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, як такі, що недоведені, необгрунтовані.

Відповідач по основному позову - ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 05.07.2012 року їй було подаровано 57/100 частин квартири АДРЕСА_1. Після реєстрації договору дарування в БТІ, вона переоформила на себе особовий рахунок, планувала зробити ремонт в належній їй кімнаті та місцях загального користування, у зв'язку з чим домовилася з будівельниками та про що написала заяву начальнику ЖЕКу. Коли прийшли до квартири, відповідач ОСОБА_1, не попередивши її, замінила замки, і її ключі не підходили до дверей. Коли вона (ОСОБА_2) подзвонила у двері, ОСОБА_1 відразу викликала наряд міліції, сказавши, що злодії лізуть до її помешкання. Прибувший наряд міліції перевірив її (ОСОБА_2) документи та пояснив ОСОБА_1, що вона (ОСОБА_2) нова власниця кімнати, на що ОСОБА_1 сказала, що тільки вона є власницею всієї квартири, а ОСОБА_2 циганка та бандитка, та що тільки суд може вселити ОСОБА_2, а вона її не впустить. В подальшому вона (ОСОБА_2) дізналася, що ОСОБА_1 навмисно захламила квартиру, всі місця загального користування, що вона створювала такі ж умови усім попереднім власникам - своїй рідній сестрі ОСОБА_9, ОСОБА_6, що підтверджено судовими рішеннями. Оскільки ремонт в спірній квартирі вона (ОСОБА_2) не змогла зробити, вирішила переїхати до кімнати, замовила автомобіль, вантажників, яким заплатила 500 грн., почала перевозити меблі. Але, так як ОСОБА_1 не впускала її до квартири, меблі залишилися стояти в коридорі. Неодноразово намагалася поговорити з ОСОБА_1, просила дозволити потрапити до квартири, але остання відмовляла, казала, що все одна вона (ОСОБА_2) тут жити не буде, вони її не впустять, а ОСОБА_4 навіть погрожував. В один з її приїздів до квартири ОСОБА_1 сказала, що хоче переконатися, що документи на квартиру справжні, вони ходили до нотаріуса, який підтвердив справжність документів, але і після цього вона не впускала до квартири, і написала скаргу на нотаріуса, намагалася відкрити кримінальну справу проти неї (ОСОБА_2), писала у різні установи скарги, звинувачувала і ЖЕК в тому, що вони вселили невідому особу, яка не оплачує комунальні послуги. Працівники міліції роз'яснювали ОСОБА_1 неодноразово, що вона (ОСОБА_2) має такі ж права, як і вона. Так як іншого житла вона (ОСОБА_2) не має, вимушена була орендувати інше житло у м.Вишгороді за 1 400 грн. на місяць. Крім цього, сплачувала комунальні послуги за спірну кімнату. В подальшому вона (ОСОБА_2) подарувала свою частку квартири ОСОБА_3, з яким прийшли разом до квартири, ОСОБА_1 знову викликала міліцію, її син почав бійку. ОСОБА_1 викликала міліцію і коли приходив інженер з БТІ, не впускала його до квартири. Зрозумівши, що в квартирі новий власник - чоловік, ОСОБА_1 змінила замки, встановила ручну засувку та металевий захист регелів. В результаті вказаного, їй (ОСОБА_2) завдано матеріальних збитків на суму 9 800 грн. - сплата за оренду кімнати у м.Вишгород, 500 грн. - сплата перевізникам меблів, 854,41 грн. - сплата комунальних послуг, якими не користувалася, всього - 11 154,41 грн., і цю суму просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1. Крім цього, відповідно до ст.23 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., яка полягає в тому, що вона зазнала моральних страждань від дій відповідачів, які погрожували їй, не впускали до належного на праві власності житла. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав їх позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та підтримав позов ОСОБА_3

Відповідач по основному позову - ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що він є власником 57/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_2.24.10.2012 року. Інша частина квартири - 43/100 належать на праві власності ОСОБА_1. Після державної реєстрації права власності він разом з сім'єю прибув до спірної квартири, однак відкрити двері власними ключами не зміг через заміну відповідачами обох замків на вхідних металевих дверях, з квартири відповідач ОСОБА_1 погрожувала міліцією, ображала непристойними словами, підняла в квартирі гвалт, викрикуючи, що квартиру намагаються захопити злочинці. Через двері він намагався переконати її, що не має злочинного наміру, що буде тут проживати з дружиною та дворічною дитиною, запропонував подивитися правовстановлюючий документ, на що відповідач категорично відмовилася відчиняти двері. В розмову включилися сини ОСОБА_1, з боку яких полилася брудна лайка та погрози фізичною розправою його сім'ї. Основним аргументом відповідачів було те, що квартира є їх власністю, перейшла їм в спадок від рідних, а всі попередні власники були шахраями і володіли частиною квартири незаконно. На його (ОСОБА_3.) виклик прибув наряд міліції разом з дільничним інспектором, якому було надано правовстановлюючий документ на частину квартири, паспорт. Однак і на вимогу правоохоронців впустити його - законного власника до квартири, відповідачі не відреагували, повідомивши, що в квартиру можливо зайти тільки за рішенням суду. Ця ситуація завдала йому та його дружині психологічного удару, у вкрай знервованому стані вони вимушені були шукати тимчасове житло. Після цього, він на протязі кількох тижнів щоденно з'являвся до квартири з надією знайти консенсус та порозуміння з сусідами ОСОБА_1, однак старання виявилися марними. У зв'язку з цим він був вимушений орендувати квартиру, вартість оренди за добу становила 400 грн., прожили в орендованій квартирі 21 день, що становить орендну плату в загальному в сумі 8 400 грн. Оскільки більше не було можливості фінансово орендувати квартиру, 28.11.2012 року він знову прибув до квартири спірної з метою демонтажу дверей, про що попереджав раніше відповідачів у разі, якщо їх не впустять до квартири. Ситуація була напружена, він викликав наряд міліції і було демонтовано вхідні двері шляхом їх зрізання з петель. Після потрапляння до квартири виявив, що двері його кімнати відкрити неможливо через зламаний ключ в циліндрі замка. У зв'язку з цим викликав сервісну службу для демонтажу старого замка та встановлення нового. Дії відповідачів свідчать про те, що це вони зіпсували замок. 09.12.2012 року ОСОБА_1 замовила зварку петель вхідних металевих дверей, за що було сплачено 800 грн. згідно чеку, і ці кошти ОСОБА_1 вимагала від нього, і він їй віддав їй в присутності сусіда ОСОБА_10 Кошти він їй передав з метою, щоб відповідач його не чіпала, а не у зв'язку з тим, що визнає свою провину. Дана сума підлягає стягненню з відповідачів. В період проживання в орендованій квартирі за спірну кімнату було нараховано плату в сумі 181,76 грн. і цю суму мають йому відшкодувати відповідачі. Після вселення їх проживання стало нестерпним, відповідачі вишуковували різні способи вижити їх з квартири, погрожували фізичною розправою, всіляко перешкоджали в користуванні місцями загального користування. Зайняли стіл на кухні, що належав попередньому власнику, відмовлялися його звільнити. Кухню загромоздили меблями та мотлохом, встановили на кухні крісло-ліжко, де спить ОСОБА_1 Через це він з сім'єю не має можливості користуватися кухнею, готувати їжу, поставити холодильник, посуд, вимушені харчуватися сім'єю в громадських закладах харчування, де ними було сплачено в загальному згідно чеків 942,50 грн., які мають бути стягнуті з відповідачів. У грудні 2012 року відповідачі зняли двері ванної кімнати, занесли їх до себе в кімнату і близько місяця він та його сім'я не мали можливості користуватися ванною. Також у грудні 2012 року ОСОБА_1 зверталася до міської служби у справах дітей з повідомленням, що він з дружиною невідомо звідки взяли дитину, морять її голодом, дитина проживає в жалюгідних умовах. До них у зв'язку з таким повідомленням неодноразово приходив представник швидкого реагування. Дані обставини нанесли психологічний удар, моральних страждань. Зазначив, що відповідачі аналогічно вели себе з попередніми власниками кімнати спірної квартири, що підтверджено рішеннями судів. У зв'язку з цим просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 матеріальну шкоду 10 574,26 грн., яка складається з: 8 400 грн. за оренду житла, 800 грн. за ремонт дверей, 250 грн. за аварійне відкривання замка в кімнаті, 181,76 грн. сплата ЖК послуг, 942,50 грн. за харчування. Крім цього, просив стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 81 мінімальної заробітної плати, що визначено судово-психологічною експертизою, та витрати за проведення експертизи, судовий збір. В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, зустрічний позов ОСОБА_2 вважав доведеним.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судові засідання не з'являлися жодного разу, про дні та часи судових засідань повідомлялися належним чином, заяв від них про неможливість з'явитися до суду чи про розгляд справи без їх участі не надходило.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, її представника, представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що як основний, так і зустрічні позови не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками в рівних долях 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.10.2008 року.

Інша частина вказаної квартири - 57/100 належала на праві власності ОСОБА_9 та її сім'ї на підставі свідоцтва про право власності від 30.06.1999 року. В подальшому власником даної частини квартири став ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу від 28.07.2006 року. Згідно договору дарування від 05.07.2012 року власником вказаної частини квартири стала ОСОБА_2, і відповідно до договору дарування від 24.10.2012 року власником став ОСОБА_3

З позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та долучених до справи судових рішень слідує, що в спірній квартирі постійно існують конфліктні ситуації. Сторони є (були) співвласниками спірної квартири. ОСОБА_1, яка є постійним мешканцем даної квартири з 1995 року, не знаходить спільну мову з іншими співвласниками квартири.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Така особа може бути звільнена від відшкодування шкоди, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди слід зазначити, що всі ці вимоги є недоведені, безпідставні.

Так, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 кошти за замовлення, встановлення дверей (що було в 2000 році), ремонт дверей, при тому, що згідно наданих документів - замовлення та встановлення вхідних дверей було від імені ОСОБА_14, доказів, що оплату здійснювала ОСОБА_1 не надано, як і не вказано у зв'язку з чим мають відшкодовуватися кошти за встановлені 15 років тому двері. Доказів щодо необхідності ремонту дверей у зв'язку з якимись діями ОСОБА_2 також не надано.

Щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 826 грн. за ремонт дверей (800 грн. - ремонт дверей і 26 грн. глазок), та щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 800 грн. за цей же ремонт дверей встановлено, що останній передавав ОСОБА_1 кошти і вона не заперечувала цього. Доказів того, що ОСОБА_1 повернула їх ОСОБА_3 не надано. Стягнення цих грошових коштів на користь ОСОБА_3 (повернення їх) не було обгрунтовано в суді.

Безпідставними є вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення сум (комунальні послуги), внесених ними за оплату спірного житла, оскільки вони здійснювали ці оплати, як власники житла, і відповідно до вимог законодавства (ст.360 ЦК України) власники житла несуть всі витрати незалежно від того чи проживають в цьому житлі.

Вимоги про стягнення на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_1 витрат, понесених ними на оренду житла також є безпідставні, надані ними документи на підтвердження цієї вимоги, є неналежними доказами (відсутні належним чином оформлені, зареєстровані договори).

Вимога ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 500 грн., сплачених за перевезення меблів також є недоведеною, безпідставною. Такими ж є і вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 942,50 грн. за харчування та 250 грн. за аварійне відкривання замка кімнати.

Слід зазначити і те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять стягнути як матеріальну так і моральну шкоду з трьох відповідачів ОСОБА_1 в солідарному порядку, тоді як дана категорія справи свідчить про відповідальність особою, яка заподіяла шкоду, тобто - не передбачає солідарну відповідальність.

Стосовно позовних вимог всіх позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як встановлено по даній справі, між сторонами, які є (були) співвласниками спірної квартири, існує (існував) конфлікт, пов'язаний з користуванням цього житла. За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_1 по відношенню до співвласників квартири, які на законних підставах мають право користуватися як житловим приміщенням, так і місцями загального користування, є неналежна і така поведінка завдає співвласникам моральної шкоди. Одночасно, слід зазначити і те, що вселення до квартири шляхом зрізання дверей також є неналежними діями, так як існують інші способи захисту та відновлення порушених прав відповідно до вимог законодавства (ст.ст.386, 391 ЦК України). Дане свідчить про те, що кожна сторона завдає іншій стороні, в різних мірах, душевних страждань.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що вирішення конфліктів, які виникають між ОСОБА_1 та власниками частини спірної квартири, не можливі шляхом стягнення з кожного моральної шкоди. Такі конфлікти мають вирішуватися співвласниками лише в рамках законодавства.

На думку суду, стягнення моральної шкоди з будь-якої сторони чи з усіх сторін може тільки усугубити ту конфліктну ситуацію, яка вже існує. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.23, 360, 386, 391, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і стягнення моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: