Рішення № 55233844, 11.11.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14397/14-ц

провадження № 2/753/484/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря- Шегеди Ю.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу,

в с т а н о в и в :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту - відповідач, ПАТ КБ «Приватбанк») про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, в обгрунтування своїх вимог зазначив, що 25.06.2013 р. за заявою № SAMDN25000736076874 та 17.07.2013 р. за заявою № SAMDN25000736576990 оформив у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк» два вклади у іноземній валюті строком на 366 днів. На вкладних рахунках знаходяться 25 394,93 долари США та 16 831,04 доларів США. Так, договорами банківського вкладу від 25.06.2013 р. та 17.07.2013 р. встановлено строк вкладу 366 днів до 25.06.2014 р. включно та 366 днів до 17.07.2014 р. включно.

Загальновідомим є факт, що окупація території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в березні 2014 року, порушила роботу банківської системи в регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банків. Беручи до уваги неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Правління Національного банку 6 травня 2014 року прийняло Постанову № 260, якою припинила подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на зазначеній території.

Позивач 21 травня 2014 року отримала довідку № 21846766 (підписана начальником департаменту по координації роботи с клієнтами Чорний А.В.), відповідно до якої на рахунках відкритих ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_2, знаходяться належні йому грошові кошти:

1.За вкладом "Стандарт" на рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 25 394,93 доларів США.

2.За вкладом "Стандарт" на рахунку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 16 831,04 доларів США.

ОСОБА_2 особисто, а також через свого представника та адвоката з метою припинення дії договорів депозитного вкладу "Депозит плюс", своєчасного повернення суми депозитного вкладу та відсотків, неодноразово звертався безпосередньо до ПАТ "КБ "Приватбанк", з проханням повернути йому грошові кошти разом з нарахованими процентами. Проте, у своїх відповідях ПАТ "КБ "Приватбанк" на ці звернення надав відповіді (долучені до позову), які навіть не стосувались суті пред'явлених до нього вимог.

Таким чином, було підтверджено незаконність дій відповідача та його обов'язок видавати вклади на іншій, окрім окупованої, території України. Отже позивач звертає увагу суду, що посилання відповідача на необхідність виконання його зобов'язання тільки на території АР Крим є безпідставними. У відповідності до вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", №1207-18 від 15.04.2014 року, на території АР Крим діє Конституція України та закони України. Згідно статті 11 цього закону, право власності (в тому числі і на вклади фізичних осіб у банківських установах) охороняється згідно із законодавством України.

Договір банківського договору відноситься до договорів про надання послуг, а однією стороною зазначеного договору є вкладник, який фактично споживає надану послугу, тобто є споживачем. В преамбулі Закону «Про захист прав споживачів» встановлено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт та послуг і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Враховуючи, що зазначений закон регулює відносини між надавачем послуг та споживачем, при умові, що останній є фізичною особою, норми закону в певній мірі застосовуються до відносин між комерційним банком, як надавачем послуг, та вкладником (фізична особа), як споживачем послуг, з приводу прийняття на депозит грошових коштів від вкладника та сплатою процентів при поверненні. А тому просив стягнути з Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (код 14360570, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) грошові кошти: 25 394,93 доларів США - суму банківського вкладу за договором банківського вкладу за заявою №SAMDN25000736076874 від 25.06.2013 р.; 2 353,19 доларів США - суму процентів, нарахованих на суму вкладу згідно договору банківського вкладу за № SAMDN25000736076874 від 25.06.2013 р.; 16 831,04 доларів США - суму банківського вкладу за договором банківського вкладу за заявою №SAMDN25000736576990 від 17.07.2013 р.; 1 473,63 доларів США - суму процентів, нарахованих на суму вкладу згідно договору банківського вкладу за № SAMDN25000736576990 від 17.07.2013 р.; 1 000,00 грн. моральну шкоду за невиконання зобов'язання по договорам банківського вкладу. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених в позові підстав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Кахраманов Р.Н., який діє за довіреністю (а.с. 177) проти позову заперечував, просив у задоволенні вимог відмовити (а.с. 122-125).

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, представника відповідача Кахраманова Р.Н., дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

З позовної заяви вбачається, що 25.06.2013 р. за заявою № SAMDN25000736076874 та 17.07.2013 р. за заявою № SAMDN25000736576990 позивач оформив у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк» два вклади у іноземній валюті строком на 366 днів. На вкладних рахунках знаходяться 25 394,93 долари США та 16 831,04 доларів США. Так, договорами банківського вкладу від 25.06.2013 р. та 17.07.2013 р. встановлено строк вкладу 366 днів до 25.06.2014 р. включно та 366 днів до 17.07.2014 р. включно.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

На підтвердження укладення між сторонами договорів банківських вкладів (депозитів) позивачем надано ксерокопію заяви на оформлення вкладу «Стандарт на 12 місяців» від 17.07.2013 р. (а.с. 17) та ксерокопії виписки по рахункам (а.с. 85-86, 87-88) квитанцій про внесення грошових коштів, платіжні доручення ( а.с. 109-121, 179-188).

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

На підтвердження відкриття таких рахунків позивачем надано ксерокопію заяви на оформлення вкладу «Стандарт на 12 місяців» від 17.07.2013 р. (а.с. 17).

При зверненні до суду з позовом на підтвердження позовних вимог щодо наявності залишків грошових коштів на вкладному та картковому рахунках позивачем ніяких доказів не надано.

Водночас позивачем на підтвердження укладення договорів банківських вкладів надані ксерокопії: - ксерокопію заяви на оформлення вкладу «Стандарт на 12 місяців» від 17.07.2013 р. (а.с. 17), а також ксерокопії виписки по рахункам (а.с. 85-86, 87-88) квитанцій про внесення грошових коштів, платіжні доручення (а.с. 109-121, 179-188), які не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженим постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.

Разом з тим, сторонами не надано доказів, які підтверджують наявність грошових на рахунках, відкритих на підставі спірних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції). Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція № 337).

Згідно з п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337 після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Результат аналізу ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-118цс14).

Надана позивачем ксерокопія довідки № 21846766 від 21.05.2014 року (а.с. 18) містить відомості про залишки грошових коштів, які зазначені позивачем в позовній заяві.

Разом з тим, дана довідка є неналежним доказом, оскільки вона видана не повноважною особою, копія довідки належним чином не завірена, факт видачі такої довідки представником відповідача не визнаний.

В той час згідно нормативних актів Центрального банку Російської Федерації з 21.04.2014 р. і Національного банку України з 06.05.2014 р. діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" була припинена, а відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АРК та міста Севастополя, а тому надані позивачем вищезазначена довідка не є належним і допустимим доказом розміщення на указаних рахунках зазначеної суми коштів.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Згідно з п. 5 вказаної Постанови Національного банку України № 260, банки, у тому числі ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановивши, що позивачем на підтвердження укладення договорів банківського вкладу надано ксерокопію заявки на оформлення вклада, квитанції, платіжні доручення, які не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням та Інструкцією, а також не надано доказів, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунку, відкритому на підставі спірних договорів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. У задоволені позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, слід відмовити, оскільки вона є похідною вимогою.

Разом з тим, твердження представника відповідача щодо визнання ПАТ КБ "Приватбанк" неналежним відповідачем та необхідності звернення позивача з позовом до створеного на території Криму "Фонду захисту вкладників" та безпосередньо до Російської Федерації, як до держави, що здійснює окупацію, судом не можуть бути прийняті до уваги, як безпідставні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1058 ч.1, 1059 ч.1, 1066 ч.1 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089, постановою Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-118цс14), ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договорами банківського вкладу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: