Ухвала суду № 55230232, 25.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3487/14-ц Номер провадження 22-ц/786/20/16Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Акопян В.І.

Суддів: Гальонкіна С.А., Лобова О.А.

при секретарі: Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЖЖ"(Пермус) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку з урахуванням інфляції, середнього заробітку по день фактичного розрахунку, трьох відсотків річних.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01.01.2009 року по 15 грудня 2010 року в сумі 27 633,25 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5 312, 3 грн., інфляційні згідно розрахунку в сумі 28 922, 75 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка збільшила позовні вимоги: прохала стягнути 27633.25 грн.- невиплачену заробітну плату, 5312,30 грн.- компенсацію за невикористану відпустку; 64948 грн.-середній заробіток за час затримки розрахунку; 116515,19 грн.- інфляційні; 4444,64 грн.- три відсотки річних та судові витрати.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохає рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу у відсутність позивачки та її представника (після відновлення провадження позивачка три рази належним чином була повідомлена про час і дату розгляду справи, але не з'являлась в судове засідання, представник за вказаною ним адресою повістки не отримував, але був належним чином повідомлений) і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 працювала з 01 вересня 2000 року по 15 рудня 2010 року в Малому підприємстві «Мрія» (правонаступники ТзОВ «Пажж», «Пермус») на посаді головного бухгалтера, була звільнена з посади за власним бажанням.

В грудні 2014 року позивачка звернулась з позовною заявою до суду і після уточнення позовних вимог просила стягнути з правонаступника МП «Мрія» - ТОВ «Пажж» нараховану, але не виплачену заробітну плату з 01 січня 2009 року по 15 грудня 2010 року в сумі 27633,25 коп., компенсацію за невикористану відпустку 5312,30 грн., інфляційні - 116515.19 грн., за затримку розрахунку - 64948 грн.

Відповідно до ст. ст.116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову місцевий суд вказав, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В матеріалах справи знаходяться копії двох довідок про заборгованість та відсутність заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачкою, (а.с66 та а.с.69), які різняться за своїм змістом.

Відповідно довідки від 15.12.2010 року, яка надана суду першої інстанції представником відповідача, станом на 15.12.2010 року МП «Мрія» не має будь-яких майнових зобовязань перед ОСОБА_2 в повному обсязі виплачені кошти по заробітній платі та відпустці. Довідка підписана позивачкою та директором МП «Мрія» ОСОБА_3. Оригінал довідки був оглянутий в суді першої інстанції і повернутий представнику відповідача.

Згідно копії довідки від 15.12.2010 року, яка надана суду першої інстанції позивачкою, МП «Мрія» має заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2П в сумі 27633,25 грн. та компенсацію за невикористану відпустку - 5312,3 грн. Позивачка і її представник пояснили, що дана копія є оригіналом довідки, при цьому не пояснили, чому в довідці зазначено підпис директора МП «Мрія» словами підпис і завірена довідка як копія за підписом ОСОБА_3

Позивачка і її представник не визнавали, що довідка відповідача відповідає дійсності, представник відповідача заперечував проти копії довідки, яку надала позивачка. Вони пояснили що інша сторона зробила додрукування на раніше підписаних чистих аркушах паперу і з проставленими печатками. В суді першої інстанції сторони клопотання про призначення судових технічних експертиз не заявляли, оригінали довідок судом повернуті сторонам. За клопотанням обох сторін в апеляційній інстанції апеляційним судом була призначена судова технічна експертиза, яка не була проведена оскільки для проведення експертизи не були надані оригінали довідок. ОСОБА_2 та її представника також представник відповідача письмово повідомили апеляційний суд ,що оригінали довідок ними втрачені, надати їх для проведення експертизи у сторін не має можливості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не надала належних доказів, що на час звільнення з роботи МП «Мрія» мало перед нею заборгованість по заробітній платі та їй не було виплачені кошти за невикористану відпустку (ст.60 ЦПК України). Позивачка працювала головним бухгалтером на підприємстві. Надані суду бухгалтерські документи підприємства (видаткові касові ордера та відомості про виплату) підтверджують що в 2009 - 2010 роках на підприємстві нараховувалась та виплачувалась працівником заробітна плата. Копія довідки, яку надала суду позивачка, підставно не була взята до уваги судом, оскільки це копія, а не оригінал, хоча на ній є печатка підприємства і підпис керівника, але зазначено, що то копія. Позивачка не спростувала доводи представника відповідача про додрукування довідки, з урахуванням виготовлення довідки як копії.

В суді першої інстанції обидві довідки :копія довідки, що була надана позивачкою та довідка, яка була надана представником відповідача, знаходились у матеріалах справи, позивачка і її представник в суді першої інстанції не заявляли клопотання про призначення судової технічної експертизи про визначення додрукування тексту в довідці, що надана відповідачем. Таке клопотання була заявлено в апеляційному суду, коли довідки сторонами були втрачені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, вони були предметом розгляду суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.І. Акопян

Судді: С.А. Гальонкін

ОСОБА_4

З оригіналом згідно

Суддя: В.І.Акопян