Рішення № 55228452, 20.01.2016, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1128/15-ц

Провадження № 2/392/13/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Березія Ю.А.,

при секретарі Пашковському В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката Беспалової Н.О.,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача адвоката Швеця Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, вимагаючи визнати недійсним заповіт від 4 серпня 2014 року, складеним ОСОБА_5, який посвідчено Злинською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області, реєстраційний номер 270, посилаючись на те, що заповідач, який доводився позивачеві рідним батьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина на домоволодіння № АДРЕСА_1 та земельні ділянки №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 площею по 5 гектарів кожна, які розташовані на території Злинської сільської ради. Позивач вважає себе єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька, який купував техніку, побутові речі та продукти харчування, піклуючись про заповідача. Позивач зазначив, що з кінця 2013 року до батька почали навідуватись односельці ОСОБА_3 і його дружина. Позивач вказав, що маючи проблеми в сім'ї, він не мав можливості часто навідувати батька, тому домовився з сім'єю ОСОБА_3, що вони будуть допомагати батькові по господарству, а за це будуть отримувати батькову пенсію та грошові кошти за оренду земельних ділянок. Позивач стверджує, що після смерті батька він звернувся в Злинську сільську раду і дізнався про заповіт, який складений спадкодавцем на користь ОСОБА_3. Позивач вважає заповіт недійсним, а волевиявлення заповідача таким, що не було вільним і не відповідало його волі, тому, що секретарем Злинської сільської ради, в порушення п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України, свідками запрошено ОСОБА_6, яка є невісткою відповідача, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є двоюрідними братом і сестрою дружини відповідача. Крім того, позивач зазначив, що у відділенні зв'язку отримав копію довіреності від імені ОСОБА_5 на отримання пенсії, яка складена і завірена секретарем Злинської сільської ради в день складання заповіту і власноручно підписана довірителем. Позивач вважає, що розбіжності у порядку вчинення правочинів викликають сумнів у законності дій секретаря Злинської сільської ради. Додатково позивач зазначив, що заповіт від 4 серпня 2014 року не внесено до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою КМУ від 11.05.2011 року № 491, що тягне за собою визнання заповіту нікчемним.

В судовому засіданні позивач і його представник підтримали пред'явлений позов, посилаючись на вищевикладені обставини.

Відповідач та його представник не визнали позов, посилаючись на те, що заповідач вільно і свідомо призначив відповідача своїм спадкоємцем на випадок смерті, враховуючи тривалі дружні взаємовідносини. Відповідач стверджує, що він з дружиною постійно допомагав заповідачеві. Відповідач не визнав твердження позивача про родинні відносини свідків, вказавши, що порядок посвідчення заповіту при свідках не порушено.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).

4 серпня 2014 року секретар Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ОСОБА_14 посвідчила заповіт ОСОБА_5 при свідках ОСОБА_6 і ОСОБА_10, відповідно якому заповідач заповів все своє майно ОСОБА_11. На прохання заповідача, із-за слабкого здоров'я, заповіт підписано громадянином ОСОБА_8 (а.с. 12).

Оспорюючи заповіт від 4 серпня 2014 року, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним, однак ця обставина не підтверджена належними і допустимими доказами.

У судовому засіданні, як представник Злинської сільської ради ОСОБА_14, так і свідки ОСОБА_6, ОСОБА_12 і ОСОБА_8 суду показали, що заповідач ОСОБА_5 діяв добровільно, перебував у здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій.

Пояснення представника та показання вищезазначених свідків не спростовані іншими належними і допустимими доказами, між тим, відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому, суд не має законних підстав для визнання недійсним заповіту від 4 серпня 2014 року з посиланням на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Перевіряючи доводи позивача про те, що посвідчуючи заповіт ОСОБА_5,

секретар Злинської сільської ради порушила вимоги щодо форми заповіту та посвідчення, суд установив такі обставини.

На момент складання заповіту ОСОБА_5 був з повною цивільною дієздатністю, а тому мав право на заповіт.

Посвідчуючи заповіт, секретар Злинської сільської ради ОСОБА_14 дотримала вимоги статей 1247, 1251 та 1253 ЦК України, а саме заповіт складено в письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; внаслідок слабкого здоров'я заповіт підписано на прохання заповідача свідком ОСОБА_8; заповіт посвідчено при свідках ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з повною цивільною дієздатністю, які не є членами сім'ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом ОСОБА_3.

Наведені обставини підтверджуються копією заповіту та послідовними показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судовому засіданні.

Твердження позивача про те, що при посвідченні заповіту свідками не можуть бути родичі, які не є членами сім'ї та близькими родичами спадкоємця за заповітом - суперечить змісту п. 4 ч. 4 ст. 1253 ЦК України.

Аналіз змісту заповіту (а.с. 12) та довіреності (а.с. 13), які вчинені ОСОБА_5, підтверджує факт укладання правочинів 4 серпня 2014 року.

Як вбачається з написів посвідчення, довіреність на отримання грошових коштів зареєстрована в реєстрі за № 258, а заповіт - за № 270.

Факт реєстрації заповіту також підтверджується витягом з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Злинської сільської ради на 2014 рік (а.с. 91-92).

З пояснень представника Злинської сільської ради в судовому засіданні вбачається, що дійсно ОСОБА_5 міг власноручно підписати довіреність і він її підписав. Між тим, слабкість здоров'я не дозволяла ОСОБА_5 власноручно написати текст, який для заповітів встановлено відповідною інструкцією, тому на прохання останнього заповіт підписав свідок ОСОБА_8.

Наведені обставини не підтверджують сумніви позивача з приводу законності дій секретаря Злинської сільської ради.

Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд не має законних підстав для визнання недійсним заповіту від 4 серпня 2014 року щодо порушення вимог його форми та посвідчення.

Відповідно до частин 1 і 5 статті 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Тому, порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування пункту 2.6 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 липня 2011 року № 1810/5, в частині подання реєстратору у день вчинення відповідної нотаріальної дії, не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки доказом вчинення нотаріальної дії є запис у реєстрі.

Факт реєстрації заповіту від 4 серпня 2014 року у реєстрі підтверджується належним витягом з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Злинської сільської ради на 2014 рік.

Таким чином, для задоволення пред'явленого позову відсутні законні підстави.

Керуючись частинами 1 і 2 статті 1257 ЦК України, статтями 213-215 ЦПК України,

в и р і ш и в :

ОСОБА_13 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3, Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання копії рішення.

Головуючий

суддя