Рішення № 55224832, 26.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9034/15 Справа № 208/8370/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нельга Д. В. Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Колодяжної Н.Є.

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ«Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення суми депозиту, стягнення збитків, стягнення інфляційних витрат та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А

07.10.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення суми депозиту, стягнення збитків, стягнення інфляційних витрат та моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_2: - депозитні кошти - 2.801 (дві тисячі вісімсот один) долар 05 центів США, - 3% річних у розмірі 39 (тридцять дев'ять) доларів США 37 центів. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду частково скасувати.

Згідно ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» N 2121-III від 07.12.2000р. вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно Договору банківського вкладу «Марафон лояльності - Подвійний дохід» № 799065/2014 та Меморіального ордеру № 1179385 від 26.05.2014 р., між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського вкладу,за яким позивач розмістив в установі відповідача строковий вклад у розмірі 4000 доларів США строком на один місяць з дня укладання договору та з щомісячною виплатою процентів, для чого відповідач відкрив на ім'я позивача вкладний рахунок НОМЕР_1 (а.с.4-5).

Згідно Договору банківського вкладу «Марафон лояльності Подвійний дохід» № 814774/2014 та Меморіального ордеру № 1180516 від 26.06.2014 р., між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського вкладу, за яким позивач розмістив в установі відповідача строковий вклад у розмірі 4000 доларів США строком на строк 13 місяців з дня укладання договору та з щомісячною виплатою процентів, для чого відповідач відкрив на ім'я позивача вкладний рахунок НОМЕР_2.

Згідно Договору банківського вкладу «Марафон лояльності - Подвійний дохід» № 827762/2014 та Меморіального ордеру № 1315956 від 29.07.2014р., між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського вкладу, за яким позивач розмістив в установі відповідача строковий вклад у розмірі 2000 доларів США строком на строк 13 місяців з дня укладання договору та з щомісячною виплатою процентів, для чого відповідач відкрив на ім'я позивача вкладний рахунок НОМЕР_3.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, звернувшись до відповідача зі спливом встановленого вищевказаним договором строку із вимогою повернути суму строкового вкладу у розмірі 2801,05 доларів США, отримав усну відмову у повернені коштів, що змусило його звернутися до суду. При цьому, суму вкладу після встановленого договором строку відповідач повертав частково, через що станом на час звернення позивача до суду сума вкладу на рахунку позивача складає 2.801,05 доларів США.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає,що суд зробив правильний висновок про те, що невиконання відповідачем умов вищезазначених договорів банківського вкладу, укладених з позивачем, є підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача депозитних коштів у сумі 2801,05 доларів США.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що на час розгляду справи боржник - відповідач по справі, прострочив виконання грошового зобов'язання, суд прийшов до обґрунтованого висновку що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 39,37 доларів США є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та відшкодування збитків, то, враховуючи, що договорами між сторонами не було передбачено відшкодування моральної шкоди, а доказів спричинення збитки як одною так і другою стороною не надано, суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог (відповідно до вимог ст.60 ЦПК України) в цій частині за недоведенністю.

Колегія суддів вважає, що в зазначеній частині вимог оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Що стосується посилань Банку на те, що на а.с.12 знаходиться лист «рух коштів по рахунку», з якого вбачається, що відповідач повністю розрахувався з позивачем, то вони не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржувані частині, оскільки номер рахунку, який зазначено на вказаному листі (ніким не заверений) не співпадає з рахунками договорів, які зазначену в позові (а.с.12).

Посилання відповідача на рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 р. про початок ліквідації банку також не може бути прийнятий до уваги, оскільки звернення позивача до суду і дата ухвалення судового рішення датовані до прийняття рішення виконавчої дирекції (а.с.81).

Оскільки апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»і на час розгляду справи в апеляційному суді і рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 р. не припинило свою дію колегія суддів вважає необхідним оскаржуване рішення суду в частині стягнення з Банку судового збору скасувати.

Керуючись ст..ст.303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 р. в частині стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судового збору у розмірі 748 грн. 73 коп. скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

Н.Є.Колодяжна