Постанова № 55222362, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року письмове провадження № 826/14845/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан України» (надалі - позивач або ТОВ «Титан України») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2015 року № 5026552802, № 4926552802 та № 5126552802.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Титан України» не порушувало вимог пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», статті 194, пункту 198.1., пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1., пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на бюджетне відшкодування ПДВ та формування від'ємного значення з ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання вимог податкового законодавства, з огляду на виявлені під час перевірки позивача порушення податкового законодавства України в частині підтвердження права на бюджетне відшкодування ПДВ та формування від'ємного значення з ПДВ, просив суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2015 року № 30/26-55-28-02/32611323 (надалі - Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог законодавства України, а саме:

пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», статті 194, пункту 198.1., пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ за березень 2015 року на 3 608 578,00 грн.;

пункту 200.1., пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2015 року (р.23.2.) в сумі 3 204 648, 00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту, наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за березень 2015 року та додатками:

від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.17- р.9) відображене у р.19 декларації складає 15591752 грн.;

сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 Податкового кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.23.2.) складає 9577577 грн. (сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: лютий 2015 року в розмірі 499 831 грн.);

сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів (до 01.02.2015 року), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 30 декларації складає 5200265 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що позивач у березні 2015 року здійснював експортні операції в АРК Крим на ПАТ «Кримський ТИТАН» на загальну суму поставки 4 722 754,79 грн., податкова адреса якого: м. Київ, вул. Мечникова, 2 А., тобто є резидентом України.

Також, позивачем здійснювалися імпортні операції від ПАТ «Кримський ТИТАН», в результаті чого позивачем було сплачено ПДВ митним органам за товари придбані у ПАТ «Кримський ТИТАН» у березні 2015 року на загальну суму 2 664 027 грн., яка була включена позивачем до бюджетного відшкодування за березень 2015 року.

При цьому, згідно ІС «Податковий блок» ПАТ «Кримський ТИТАН» мав особливий режим оподаткування (суб'єкт ВЕЗ Крим) з 01.03.2014 року по 02.04.2014 року, а після являється резидентом України.

В той же час, у вантажно-митних деклараціях з експорту зазначено, що отримувачем товарів є ПАТ «Кримський ТИТАН» адреса якого АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, хоча податкова адреса підприємства з 02.04.2014 року є м. Київ, вул. Мечникова, 2 А, що свідчить про складання їх з порушенням чинного законодавства України.

Отже, фактично, позивач резидент України здійснює експортні операції на ПАТ «Кримський ТИТАН» резиденту України, що суперечить чинному законодавству.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що при реалізації товару на ПАТ «Кримський ТИТАН», який знаходиться на обліку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві має застосовуватися основна ставка ПДВ - 20 %.

Отже, на думку відповідача, позивачем на порушення вимог пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та статті 194, пункту 198.1., пункту 198.6. статті 198, пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язань за березень 2015 року на 944 551 грн., завищено від'ємне значення за березень 2015 року на 3 608 578 грн.

Також, перевіркою було встановлено, що позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ за перевіряємий період включено попередню оплату з придбання нержавіючого прокату у ТОВ «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» згідно договору № ТК 332 від 04.11.2014 року, за податковими накладними від 16.03.2015 року № 8, від 13.03.2015 року № 7, від 12.03.2015 року № 14, від 10.03.2015 року № 6, від 06.03.2015 року № 5, від 05.03.2015 року № 4, від 04.03.2015 року № 3, від 03.03.2015 року № 2, від 02.03.2015 року № 1, на загальну суму 540 620,72 грн. В той же час, станом на 31.03.2015 року нержавіючий прокат ТОВ «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» поставлені не були, що свідчить про порушення позивачем вимог пункту 200.1. та пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 року:

№ 5026552802, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 540 621,00 грн.;

№ 4926552802, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 2 664 027,00 грн. і нарахована штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 332 013,00 грн.;

№ 5126552802, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 608 578,00 грн.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим» та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами визначає Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» №1636-VII від 12.08.2014 року (надалі - Закон).

Згідно пунктів 1.1.-1.2. Закону, ВЕЗ «Крим» запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Адміністративний кордон між територією ВЕЗ "Крим" та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю.

Статтею 3 Закону визначено, що на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

У межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 Митного кодексу України.

Митні формальності, пов'язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених статтею 329 Митного кодексу України.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.3. статті 5 Закону, на території ВЕЗ "Крим" не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Взаємовідносини між особами, які мають податкову адресу на території ВЕЗ «Крим», та особами, які мають податкову адресу на іншій території України, є контрольованими операціями згідно із статтею 39 Податкового кодексу України.

Фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Згідно пункту 6.5. статті 6 Закону, для цілей застосування податкового та митного законодавства договори, укладені між суб'єктами господарювання із місцезнаходженням (місце проживання) на території ВЕЗ «Крим» та іншими суб'єктами господарювання, є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Пунктом 12.4 статті 12 Закону визначено, крім іншого, що митне оформлення товарів, що були ввезені з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України та вивозяться за межі митної території України як товари українського походження, здійснюється відповідно до Митного кодексу України на іншій (крім окупованої) території України з обов'язковим наданням митниці документів, що підтверджують походження товарів з України, передбачених розділом II Митного кодексу України та/або відповідною міжнародною угодою.

Перевірка даних, зазначених у поданій документації, може бути здійснена митними органами України в порядку та у випадках, передбачених Митним кодексом України та/або відповідною міжнародною угодою.

Відповідно до статті 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Відповідно до зразка бланків єдиного адміністративного документа форми МД-2, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.02.2012 року № 246 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 року, у графі 2 зазначаються відомості про Відправника/Експортера, а у графі 8 зазначаються відомості про одержувача.

Якщо відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), нерезидент - сторона зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), не є одержувачем, у графі зазначаються відомості про одержувача і вчиняється запис: «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

З матеріалів справи судом встановлено, що за умовами договору від 21.11.2014 року № ТТ 347/778-1 укладеного між позивачем та ПрАТ «Кримський ТИТАН», останній був одержувачем товару, відомості про якого зазаначені на лицьовому боці ВМД, а саме: ПрАТ «Кримський ТИТАН», 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона. При цьому, в доповненнях до графи 8 на зворотному боці вантажної митної декларації вказано: ПрАТ «Кримський ТИТАН», вул. Мечникова, 2 А, Київ, 01601, Україна. Тобто, на лицьовому боці вантажної митної декларації вказане місце поставки товару, а на зворотному боці - податкова адреса Вантажоодержувача.

Крім того, згідно наданих суду доказів (договорів з контрагентами та інших первинних документів по господарським операціям за перевіряємий період), позивач був імпортером товару, а Відправником/Експортером товару був ПрАТ «Кримський ТИТАН», відомості про якого значиться на лицьовому та зворотному боці ВДМ. Так, на лицьовому боці ВМД вказано: ПрАТ «Кримський ГИТАН» 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна Промзона, а в доповненнях до графи 2 на зворотному боці ВМД вказано: ПрАТ «Кримський ТИТАН», вул. Мечникова, 2 А, м. Київ, 01601, Україна. Тобто, на лицьовому боці ВМД вказане місце завантаження товару, а на зворотному боці - податкова адреса продавця.

Відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року № 631 та частини 5 статті 255 Митного Кодексу України встановлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажно-митні декларації були оформлені в електронному вигляді, також усі вантажно-митні декларації наявні у роздрукованому вигляді, на них проставлені відповідні відмітки та печатки посадових осіб митниці. Також, щодо усіх вантажно-митних декларацій з експорту наявна інформація про переміщення кордону: Україна-ВЕЗ «КРИМ». Наведеним підтверджується завершення митного контролю та митного оформлення товарів. При цьому, жодних зауважень щодо наявності, якості оформлення первинних документів у представників податкового органу не було та в Акті не наведено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до пункту г) пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно підпункту а) пункту 186.1. статті 186 Кодексу, місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту).

Матеріалами справи підтверджується, що місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання, тобто 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна Промзона.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт б пункту 187.1. статті 187 Кодексу).

Відповідно підпункту 195.1.1. пункту 195.1. статті 195 Кодексу, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, крім іншого, у митному режимі експорту.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Крім того, згідно листа ДФС України від 03.12.2015 року № 25871/6-99-99-19-03-02-15, операції платника податку з вивезення товарів з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим», засвідчені належним чином оформленими митними деклараціями, що містять відмітку (є відповідне Повідомлення), про перетин товаром межі з територією ВЕЗ «Крим», підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, в тому числі, якщо отримувачем товарів виступає резидент України або юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим».

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що поставка позивачем товарів на користь ПрАТ «Кримський ТИТАН» на територію АР Крим підпадають під визначення експортних операцій, отже, враховуючи положення підпункту 195.1.1. пункту 195.1. статті 195 Кодексу, правомірно були оподатковані позивачем за нульовою ставкою. При цьому, судом встановлено вивезення товарів за межі митної території України, а не поставку нерезиденту України, як про це зазначив відповідач.

Наведене, спростовує висновки відповідача про те, що позивачем на порушення вимог пункту 5.3. статті 5 Закону та статті 194 Кодексу, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту в) пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з ввезення товарів на митну територію України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8. статті 187 Кодексу).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1. статті 190 Кодексу).

Згідно підпункту а) пункту 198.1. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту по операціям з ПрАТ «Кримський ТИТАН» належним чином підтверджені документально.

Згідно підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункту 200.1. статті 200 Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 200.4. статті 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200-1.1. статті 200-1 Кодексу, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, зокрема, суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України.

Таким чином, відповідач володів інформацією стосовно сум податку на додану вартість, сплачену позивачем по операціям з ввезення товарів (імпорт) на митну територію України під час їх митного оформлення.

При цьому, відповідачем не наведено зауважень до первинної документації, поданої позивачем на обґрунтування податкового кредиту по операціям з ввезення товарів (імпорт) на митну територію України, відповідно, такі суми ПДВ були включенні позивачем до податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно листа ДФС України від 03.12.2015 року № 25871/6-99-99-19-03-02-15, при здійсненні операцій з ввезення товарів з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України застосовується ставка податку (7 відс. або 20 відс.) чи режим звільнення від оподаткування ПДВ залежно від режиму оподаткування, який визначено ПКУ для операцій з ввезення відповідних товарів на митну територію України, в тому числі, якщо відправником таких товарів виступає резидент України або юридична особа (відокремлений підрозділ), яка мас податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», оскільки відповідно до пункту 5.3 статті 5 Закону, таку особу з метою оподаткування прирівняно до нерезидента.

Суми ПДВ, сплачені під час митного оформлення товарів, які ввозяться з території ВЕЗ «Крим», на іншу територію України, включаються до складу податкового кредиту. Обсяг товарів та ПДВ, сплачений під час їх митного оформлення, підлягає відображенню у податковій декларації з ПДВ у р.12.1.1. та/або 12.1.2. розділу ІІ «Податковий кредит» залежно від ставки ПДВ, яка застосовувалася при їх митному оформленні.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, операції з поставки товарів від ПрАТ «Кримський ТИТАН» з територій АР Крим на користь позивача підпадають під визначення імпортних операцій, а тому включаються в обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створені) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, крім іншого, ввезених на митну територію України товарів, з метою подальшого використання у межах господарської діяльності платника податків, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України з урахуванням їх місця постачання відповідно до пунктів 186.2., 186.3. статті 186 Кодексу, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільненні від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Отже, вимоги Кодексу передбачають саме ввезення товарів (імпорт) на митну територію України, а не поставку від нерезидента України, як це стверджує податковий орган, тому, висновки відповідача щодо завищення сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника по операціям з ПрАТ «Кримський ТИТАН» є помилковими.

Також, помилковими є висновки відповідача щодо безпідставності включення позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ попередньої оплати з придбання нержавіючого прокату у ТОВ «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ» який станом на 31.03.2015 року поставлений не був, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункту 200.1. статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 198.3. статті 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту б) пункту 200.4. статті 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає правомірним включення позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ попередньої оплати з придбання нержавіючого прокату у ТОВ «КОНЦЕРН ЄВРОМЕТАЛ», оскільки суми ПДВ були фактично ним сплачені, як того вимагає наведені положення Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення передплат за господарськими договорами є правом платника та не може бути наслідком позбавлення його інших передбачених Кодексом прав, зокрема, на відшкодування податку па додану вартість.

Крім того, чинне податкове законодавство взагалі не ставить у залежність право на бюджетне відшкодування сплату постачальниками сум податків за товари отримані саме у звітному періоді.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень 14.07.2015 року № 5026552802, № 4926552802, № 5126552802 та, відповідно, про необхідність їх скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.07.2015 року № 5026552802, № 4926552802 та № 5126552802.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій