Постанова № 55222290, 01.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року (09:58 год.) м. Київ№810/2386/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецзапчастина" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.06.2015, ОСОБА_2, довіреність б/н від 14.01.2015 ;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 13.01.2015, ОСОБА_4, довіреність №6/9/10-13-10-025 від 12.01.2015

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управіління ДФС у Київській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 25.05.2015 №0001612200 та №0001622200.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків акту перевірки від 12.05.2015 №142/10-13-22-02-21/36712228 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрспецзапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ» за період з 01.10.2012 по 31.12.2014», які за своєю природою є такими, що порушують чинне податкове законодавство, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Позивач стверджує, що висновки акту перевірки обґрунтовані посиланням на обставини, встановлені під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110030000021 від 29.11.2012, за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо формування ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ» податкових зобовязань за рахунок фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрспецзачастина», які не мали реального товарного характеру, що підтверджується протоколами допитів директорів ТОВ «АС-Харків-ХХІ» ОСОБА_5, ТОВ «БК «Сучасні технології України» ОСОБА_6.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що податковим органом в акті перевірки не зазначено жодного посилання на наявність будь-яких вироків в кримінальних справах про встановлення факту фіктивності підприємств чи судових рішень про визнання фіктивними/недійсними правочинів, укладених між ТОВ «Укрспецзапчастина» та ТОВ «БК «Сучасні технології України», ТОВ «АС-Харків-ХХІ», а тому відсутні беззаперечні докази нереальності, недійсності чи нікчемності даних господарських операцій.

Позивач стверджує, що придбав товари у контрагентів ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ» правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів нікчемними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими і видатковими накладними, розрахунковими (платіжними) документами, а отримані товари були використані в господарській діяльності позивача.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що правочини, укладені між ТОВ «Укрспецзапчастина» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ» у період з 01.10.2012 по 31.03.2013, а також між ТОВ «Укрспецзапчастина» та ТОВ БК «Сучасні технології України» у період з 01.04.2013 по 30.09.2013 не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки не мали реального товарного характеру.

Крім того відповідач зазначає, що позивачем надано в підтвердження господарських операції документи, на яких поставлено підписи директора ТОВ «АС-Харків-ХХІ» ОСОБА_5 та директора ТОВ «БК «Сучасні технології України» ОСОБА_6, проте досудовим розслідуванням встановлено, що ці особи не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, а тому договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які були надані для перевірки та відображені в акті перевірки не мають юридичної сили первинних документів, у звязку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили позов залишити без задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (ідентифікаційний код 36712228, місцезнаходження 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Київська, будинок 36) зареєстроване 07.10.2009 в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.06.2015 (т.8, а.с.44-45).

Позивач взятий на податковий облік 08.10.2009, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області за №3207.

Відповідно до свідоцтва №100255210 серії НВ №206664 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 18.11.2009 (т.8, а.с.46).

В період з 22.04.2015 по 28.04.2015 посадовими особами відповідача на підставі направлень від 22.04.2015 №390, №391 виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Укрспецзапчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ» за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 12.05.2015 року №142/10-13-22-02-21/36712228 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.35-94).

В акті перевірки зазначено, що згідно постанови старшого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції ОСОБА_7 від 13.02.2015, винесеної у звязку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110030000021 від 29.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, досудовим слідством встановлено, що гр.ОСОБА_6 спільно з невстановленими особами, придбала субєкт підприємницької діяльності ТОВ «БК «Сучасні технології України», з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у наданні послуг з мінімізації податкових зобовязань реально діючим субєктам господарської діяльності шляхом відображення в податкові звітності проведення псевдо фінансово-господарських операцій та формування за рахунок таких операцій податкового кредиту для третіх осіб.

Разом із цим, допитана в якості свідка ОСОБА_6, яка у вищезазначений період рахувалась директором та засновником ТОВ «БК «Сучасні технології України», надала показання про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, зареєструвала підприємство за винагороду на прохання третіх осіб, до фактичної фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства відношення не має.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_5, спільно з невстановленими особами, зареєструвала субєкт підприємницької діяльності ТОВ «АС-Харків-ХХІ», з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у наданні послуг з мінімізації податкових зобовязань реально діючим субєктам господарської діяльності шляхом відображення в податкові звітності проведення псевдо фінансово-господарських операцій та формування за рахунок таких операцій податкового кредиту для третіх осіб.

Разом із цим, допитана в якості свідка ОСОБА_5, яка у вищезазначений період рахувалась директором та засновником ТОВ «АС-Харків-ХХІ», надала показання про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, зареєструвала підприємство за винагороду на прохання третіх осіб, до фактичної фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства відношення не має.

В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ» формували податкові зобовязання за рахунок фінансово-господарських операцій з рядом субєктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Укрспецзапчастина».

Так, встановлено, що протягом 2012-2014 років ТОВ «Укрспецзапчастина», за рахунок відображення в податковій звітності умовного проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ», сформувало податковий кредит на загальну суму 494000,00 грн. (т.1, а.с.81).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у всіх документах, наданих ТОВ «Укрспецзапчастина» до перевірки проставлено підписи директора ТОВ «АС-Харків-ХХІ» ОСОБА_5 та директора ТОВ «БК «Сучасні технології України» ОСОБА_6, проте досудовим розслідуванням встановлено, що ці особи не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, а тому договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які були надані для перевірки та відображені в акті перевірки не мають юридичної сили первинних документів, у звязку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій та не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ «Укрспецзапчастина» (т.1, а.с.85).

У висновках акту перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ «Укрспецзапчастина»:

- п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 464870,00 грн., в тому числі по періодах: 2012 рік 125381,00 грн., 2013 рік 339489,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 476767 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2012 року 74378 грн., листопад 2012 року 29276,00 грн., грудень 2012 року 15756,00 грн., січень 2013 року 7311,00 грн., лютий 2013 року 33562,00 грн., березень 2013 року 38154,00 грн., квітень 2013 року 35889,00 грн., травень 2013 року 31775,00 грн., червень 2013 року 65794,00 грн., липень 2013 року 42039 грн., серпень 2013 року 57224,00 грн., вересень 2013 року 45609 грн.

- порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період занижено показники ряд. 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду» декларацій з ПДВ на загальну суму 476767,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2012 року 74378 грн., листопад 2012 року 29276,00 грн., грудень 2012 року 15756,00 грн., січень 2013 року 7311,00 грн., лютий 2013 року 33562,00 грн., березень 2013 року 38154,00 грн., квітень 2013 року 35889,00 грн., травень 2013 року 31775,00 грн., червень 2013 року 65794,00 грн., липень 2013 року 42039 грн., серпень 2013 року 57224,00 грн., вересень 2013 року 45609 грн.

Висновки акту перевірки від 12.05.2015 року №142/10-13-22-02-21/36712228 покладено ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015:

- №0001612200, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 581088,00 грн., в тому числі за основним платежем 464870,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 116218,00 грн. (т.1, а.с.95-96);

- №0001622200, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 595959,00 грн., в тому числі за основним платежем 476767,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 119192,00 грн. (т.1, а.с.97-98);

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що ТОВ «Укрспецзапчастина» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «БК «Сучасні технології України» та ТОВ «АС-Харків-ХХІ».

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-ХАРКІВ-ХХІ» (продавець) було укладено договір №28/09-12 від 28.09.2012 (т.1, а.с.114-118).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору продавець зобовязується передавати товари у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобовязується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Сторони погоджуються, що підписана сторонами видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції (п.1.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї продукції, поставленої за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої (переданої у власність) продукції та узгодженої на неї ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі).

Товар за цим договором постачається на умовах DDP, місце поставки склад Покупця або за домовленістю сторін EХW склад продавця, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (редакція 2000 року), з урахуванням особливостей, наведених у цьому договорі (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє терміном 1 (один) рік, але у будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобовязань за цим Договором.

На виконання вимог договору №28/09-12 від 28.09.2012 ТОВ «АС-Харків-ХХІ» було реалізовано позивачу автозапчастини на загальну суму 1191293,92 грн., у тому числі ПДВ 198548,99 грн., що підтверджується видатковими накладними, що були надані до суду: РН-1001/16 від 01.10.2012, РН-1001/17 від 01.10.2012, РН-1001/11 від 01.10.2012, РН-1001/02 від 01.10.2012, РН-1001/12 від 01.10.2012, РН-1001/13 від 01.10.2012, РН-1001/14 від 01.10.2012, РН-1001/15 від 01.10.2012, РН-1001/03 від 01.10.2012, РН-1002/09 від 02.10.2012, РН-1003/08 від 03.10.2012, РН-1003/09 від 03.10.2012, РН-1003/01 від 03.10.2012, РН-1004/04 від 04.10.2012, РН-1004/03 від 04.10.2012, РН-1004/03 від 04.10.2012, РН-1005/04 від 05.10.2012, РН-1005/05 від 05.10.2012, РН-1008/10 від 08.10.2012, РН-1009/05 від 09.10.2012, РН-1010/05 від 10.10.2012, РН-1010/04 від 10.10.2012, РН-1011/05 від 11.10.12, РН-1012/05 від 12.10.2012, РН-1015 від 15.10.2012, РН-1015 від 15.10.2012, РН-101508 від 15.10.2012, РН-1015 від 15.10.2012, тРН-1015/10 від 15.10.2012, РН-1016/04 від 16.10.2012, РН-1016/05 від 16.10.2012, РН-1017/02 від 17.10.2012, РН-1018/06 від 18.10.2012, РН-1022 від 22.10.2012, РН-1022/06 від 22.10.2012, РН-1022/15 від 22.10.2012, РН-1022/05 від 22.10.2015, РН-1022/16 від 22.10.2012, РН-1022/17 від 22.10.2012, РН-1024/12 від 24.10.2012, РН-1024/13 від 24.10.2012, РН-1024/14 від 24.10.2012,РН-1024/03 від 24.10.2012, РН-1024/04 від 24.10.2012, РН-1024/10 від 24.10.2012, РН-1024/01 від 24.10.2012, РН-1024/11 від 24.10.2012, РН-1024/05 від 24.10.2012, РН-1025/08 від 25.0.2012, РН-1025/01 від 25.10.2012, РН-1025/02 від 25.10.2012, РН-1025/03 від 25.10.2012, РН-1025/06 від 25.10.2012, РН-1026/05 від 26.10.2012, РН-1026/06 від 26.10.2012, РН-1029/11 від 29.10.2012, РН-1029/01 від 29.10.2012, РН-1029/12 від 29.10.2012, РН-1029/02 від 29.10.2012, РН-1029/03 від 29.10.2012, РН-102910 від 29.10.2012, РН-1029/13 від 29.10.2012, РН-1030/07 від 30.10.2012, РН-1030/08 від 30.10.2012, РН-1030/01 від 30.10.2012, РН-1030/09 від 30.10.2012, РН-1031/04 від 31.10.2012, РН-1031/03 від 31.10.2012, РН-1031/05 від 31.10.2012, РН-1101/09 від 01.11.2012, РН-1101/10 від 01.11.2012, РН-1101 від 01.11.2012, РН-1102/03 від 02.11.2012, РН-1105/12 від 05.11.2012, РН-1105/04 від 05.11.2012, РН-1105/13 від 05.11.2012, РН-1106/06 від 06.11.2012, РН-1106/04 від 06.11.2012, РН-1106/05 від 06.11.2012, РН-1107/01 від 07.11.2012, РН-1107/03 від 07.11.2012, РН-1107/04 від 07.11.2012, РН-110702 від 07.11.2012, РН-1108/03 від 08.11.2012, РН-1108/04 від 08.11.2012, РН-1108/01 від 08.11.2012, РН-1109/03 від 09.11.2012, РН-1112/06 від 12.11.2012, РН-1112/01 від 12.11.2012, РН-1112/07 від 12.11.2012, РН-111305 від 13.11.2012, РН-1113/06 від 13.11.2012, РН-1114/01 від 14.11.2012, РН-1113/07 від 14.11.2012, РН-1115/09 від 15.11.2012, РН-1116/09 від 16.11.2012, РН-111605 від 16.11.2012, РН-1120/04 від 20.11.2012, РН-1120/05 від 20.11.2012, РН-1120/03 від 20.11.2012, РН-1121/08 від 21.11.2012, РН-1121/05 від 21.11.2012, РН-1122/11 від 22.11.2012, РН-1122/08 від 22.11.2012, РН-1122/09 від 22.11.2012, РН-1122/10 від 22.11.2012, РН-1122/04 від 22.11.2012, РН-1122/03 від 22.11.2012, РН-112207 від 22.11.2012, РН-1123/05 від 23.11.2012, РН-1123/07 від 23.11.2012, РН-1123/06 від 23.11.2012, РН-1123/08 від 23.11.2012, РН-1127/03 від 27.11.2012, РН-1127/05 від 27.11.2012, РН-1127/0 4 від 27.11.2012, РН-1128/05 від 28.11.2012, РН-1129/05 від 29.11.2012, РН-1129/02 від 29.11.2012, РН-1129/04 від 29.11.2012, РН-1130/08 від 30.11.2012, РН-10203/07 від 03.12.2012, РН-120306 від 03.12.2012, РН-1203/04 від 03.12.2012, РН-1230/03 від 03.12.2012, РН-1210/04 від 10.12.2012, РН-1211/01 від 11.12.12, РН-1212/05 від 12.12.2012, РН-1213/03 від 13.12.2012, РН-1217/07 від 17.12.2012, РН-1218/06 від 18.12.2012, РН-1218/04 від 18.12.2012, РН-1218/02 від 18.12.2012, РН-1218/01 від 18.12.2012, РН-1219/05 від 19.12.2012, РН-1219/01 від 19.12.2012, РН-1220/03 від 20.12.2012, РН-1220/02 від 20.12.2012, РН-1220/04 від 20.12.2012, РН-1220/05 від 20.12.2012, РН-1221/05 від 21.12.2012, РН-1221/07 від 21.12.2012, РН-1221/06 від 21.12.2012, РН-1221/08 від 21.12.2012, РН-122405 від 24.12.2012, РН-1224/06 від 24.12.2012, РН-1225/07 від 25.12.2012, РН-1225/08 від 25.12.2012, РН-1225/09 від 25.12.2012, РН-1226/04 від 26.12.2012, РН-1226/05 від 26.12.2012, РН-1226/06 від 26.12.2012, РН-1226/07 від 26.12.2012, РН-1228/01 від 28.12.2012, РН-0109/04 від 09.01.2013, РН-011/03 від 11.01.2013, РН-0121/02 від 21.01.2013, РН-0129/04 від 29.01.2013, РН-0201/06 від 01.02.2013, РН-0201/07 від 01.02.2013, РН-0205/03 від 04.02.2013, РН-0205/05 від 05.02.2013, РН-0205/06 від 05.02.2013, РН-0207/02 від 07.02.2013, РН-0208/05 від 08.02.2013, РН-0208/03 від 08.02.2013, РН-020804 від 08.02.2013, РН-0211/04 від 11.02.2013, РН-0211/05 від 11.02.2013, РН-0211/06 від 11.02.2013, РН-0212/05 від 12.02.2013, РН-0212/02 від 12.02.2013, РН-0212/06 від 12.03.2013, РН-0213/03 від 13.02.2013, РН-0213/04 від 13.02.2013, РН-0213/05 від 13.02.2013, РН-0215/07 від 15.02.2013, РН-0215/08 від 15.02.2013, РН-0215/09 від 15.02.2013, РН-0215/06 від 15.02.2013, РН-0218/02 від 18.02.2013, РН-0218/01 від 18.02.2013, РН-0219/02 від 19.02.2013, РН-0219/05 від 19.02.2013, РН-0219/06 від 19.02.2013, РН-0219/07 від 19.02.2013, РН-0220/06 від 20.02.2013, РН-0220/04 від 20.02.2012, РН-0220/05 від 20.02.2013, РН-0221/05 від 21.0.2013, РН-0221/06 від 21.02.2013, РН-0221/04 від 21.02.2013, РН-0222/06 від 22.0.2013, РН-0222/07 від 22.02.2013, РН-0222/08 від 22.02.2013, РН-0225/06 від 25.02.2013, РН-0225/04 від 25.02.2013, РН-0225/05 від 25.02.2013, РН-0226/02 від 26.02.2013, РН-0226/03 від 26.02.2013, РН-0227/03 від 27.02.2013, РН-0228/06 від 28.02.2013, РН-0228/07 від 28.02.2013, РН-0301/03 від 01.03.2013, РН-030104 від 01.03.2013, РН0304/04 від 04.03.2013, РН-0305/02 від 05.03.2013, РН-0306/03 від 06.03.2013, РН-0306/04 від 06.03.2013, РН-0306/02 від 06.03.2013, РН-0307/02 від 07.03.2013, РН-0307/03 від 07.03.2013, РН-0311/05 від 11.03.2013, РН-0311/06 від 11.03.2013, РН-0311/07 від 11.03.2013, РН-0312/06 від 12.03.2013, РН-0313/04 від 13.03.2013, РН-0314/08 від 14.03.2013, РН-0314/09 від 14.03.2013, РН-0315/05 від 15.03.2013, РН-0318/03 від 18.03.2013, РН-0319/05 від 19.03.2013, РН-0319/01 від 19.03.2013, РН-0319/06 від 19.03.2013, РН-0320/03 від 20.03.2013, РН-0320/05 від 20.03.2013, РН-0320/02 від 20.03.2013, РН-0321/03 від 21.03.2013, РН-0321/04 від 21.03.2013, РН-0321/05 від 21.03.2013, РН-0321/06 від 21.03.2013, РН-0322/07 від 22.03.2013, РН-0322/08 від 22.03.2013, РН-0325/06 від 25.03.2013, РН-0325/07 від 25.03.2013, РН-0325/08 від 25.03.2013, РН-0325 від 25.03.2013, РН-0326/07 від 28.03.2013, РН-0326/05 від 26.03.2013, РН-0326/06 від 26.03.2013, РН-0327/02 від 27.03.2013, РН-0327/03 від 27.03.2013, РН-0327/04 від 27.03.2013, РН-0328/05 від 28.03.2013, РН-0328/06 від 28.03.2013, РН-0328/07 від 28.03.2013, РН-0329/06 від 29.03.2013 (т.3, а.с.6-252).

Перелік видаткових накладних за 2012-2013 роки наведений також позивачем у письмових поясненнях, наданих в судовому засіданні 18.08.2015 року (т.10, а.с.41-102).

На підтвердження доставки придбаного товару позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т.2, а.с.6-252).

Транспортування товару здійснювалось водієм позивача ОСОБА_8 автомобілями ЗАЗ 110557, 2007 року випуску, кузов №Y6D11055770043208, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться у позивача в оренді згідно договору оренди автомобіля від 11.04.2015 (т.1, а.с.98) та КІА PREGIO, 2004 року випуску, кузов KNETB24224K149166, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться у позивача в оренді згідно договору оренди автомобіля від 05.11.2012 (т.1, а.с.99-100).

Крім того, транспортування автозапчастин здійснювалось автопідприємством ТОВ «Укрпартнер Трейд» та ТОВ «Вітал-Авто» автомобілем КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_3.

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано до суду накази про відрядження водія-експедитора позивача ОСОБА_8, водія ОСОБА_9 за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 у місто Харків до ТОВ «АС-ХАРКІВ-ХХІ», ТОВ «БК СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ», посвідчення про відрядження з 01.10.2012 по 31.12.2014, подорожні листи службового легкового автомобіля з 01.10.2012 по 31.12.2014 (т.11 а.с.21-101, т.12 а.с.1-167, т.13 а.с.1-168).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 1191293,92 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 198548,99 грн. позивач отримав від ТОВ «АС-Харків-ХХІ» податкові накладні, копії яких було надано до суду, а саме: №159 від 01.10.2012, №160 від 01.10.2012, №154 від 01.10.2012, №3 від 01.10.2012, №155 від 01.10.2012, №156 від 01.10.2012, №157 від 01.10.2012, №158 від 01.10.2012, №4 від 01.10.2012, №161 від 02.10.2012, №162 від 03.10.2012, №163 від 03.10.2012, №6 від 03.10.2012, №165 від 04.10.2012, № 164 від 04.10.2012, №166 від 05.10.2012, №167 від 05.10.2012, №168 від 08.10.2012, №169 від 09.10.2012, №171 від 10.10.2012, №170 від 10.10.2012, №172 від 11.10.2012, №173 від 12.10.2012, №174 від 15.10.2012, №175 від 15.10.2012, №176 від 15.10.2012, №177 від 15.10.2012, №178 від 15.10.2012, №179 від 16.10.2012, №180 від 16.10.2012, №181 від 17.10.2012, №182 від 18.10.2012, №32 від 22.10.2012, №34 від 22.10.2012, №183 від 22.10.2012, №33 від 22.10.2012, №184 від 22.10.2012, №185 від 22.10.2012, №188 від 24.10.2012, №189 від 24.10.2012, №190 від 24.10.2012, №47 від 24.10.2012, №48 від 24.10.2012, №186 від 24.10.2012, №35 від 24.10.2012, №187 від 24.10.2012, №62 від 24.10.2012, №191 від 25.10.2012, №49 від 25.10.2012, №50 від 25.10.2012, №51 від 25.10.2012, №63 від 25.10.2012, №192 від 26.10.2012, №193 від 26.10.2012, №195 від 29.10.2012, №52 від 29.10.2012, №196 від 29.10.2012, №53 від 29.10.2012, №54 від 29.10.2012, №194 від 29.10.2012, №197 від 29.10.2012, №198 від 30.10.2012, №199 від 30.10.2012, №55 від 30.10.2012, №200 від 30.10.2012, №202 від 31.10.2012, №201 від 31.10.2012, №203 від 31.10.2012, №140 від 01.11.2012, №141 від 01.11.2012, №4 від 01.11.2012, №10 від 02.11.2012, №142 від 05.11.2012, №11 від 05.11.2012, №143 від 05.11.2012, №146 від 06.11.2012, №144 від 06.11.2012, №145 від 06.11.2012, №147 від 07.11.2012, №149 від 07.11.2012, №150 від 07.11.2012, №148 від 07.11.2012, №151 від 08.11.2012, №152 від 08.11.2012, №18 від 08.11.2012, №153 від 09.11.2012, №154 від 12.11.2012, №5 від 12.11.2012, №155 від 12.11.2012, №156 від 13.11.2012, №157 від 13.11.2012, №19 від 14.11.2012, №158 від 14.11.2012, №159 від 15.11.2012, №160 від 16.11.2012, №161 від 16.11.2012, №162 від 20.11.2012, №163 від 20.11.2012, №63 від 20.11.2012, №164 від 21.11.2012, №66 від 21.11.2012, №169 від 22.11.2012, №166 від 22.11.2012, №167 від 22.11.2012, №168 від 22.11.12, №65 від 22.11.2012, №64 від 22.11.2012, №165 від 22.11.2012, №76 від 23.11.2012, №170 від 23.11.2012, №77 від 23.11.2012, №171 від 23.11.2012, №172 від 27.11.2012, №174 від 27.11.2012, №173 від 27.11.2012, №175 від 28.11.2012, №177 від 29.11.2012, №78 від 29.11.2012, №176 від 29.11.2012, №178 від 30.11.2012, №132 від 03.12.2012, №105 від 03.12.2012, №13 від 03.12.2012, №12 від 03.12.2012, №106 від 10.12.2012, №14 від 11.12.2012, №107 від 12.12.2012, №108 від 13.12.2012, №109 від 17.12.2012, №110 від 18.12.2012, №47 від 18.12.2012, №39 від 18.12.2012, №38 від 18.12.2012, №111 від 19.12.12, №48 від 19.12.2012, №112 від 20.12.2012, №40 від 20.12.2012, №113 від 20.12.2012, №114 від 20.12.2012, №115 від 21.12.2012, №117 від 21.12.2012, №116 від 21.12.2012, №118 від 21.12.2012, №119 від 24.12.2012, №125 від 24.12.2012, №75 від 25.12.2012, №76 від 25.12.2012, №126 від 25.12.2012, №128 від 26.12.2012, №129 від 26.12.2012, №130 від 26.12.2012, №131 від 26.12.2012, №77 від 28.12.2012, №21 від 09.01.2013, №27 від 11.01.2013, №28 від 21.01.2013, №115 від 29.01.2013, №163 від 01.02.2013, №164 від 01.02.2013, №165 від 04.02.2013, №166 від 05.02.2013, №167 від 05.02.2013, №168 від 07.02.2013, №171 від 08.02.2013, №169 від 08.02.2013, №170 від 08.02.2013, №172 від 11.02.2013, №173 від 11.02.2013, №174 від 11.02.2013, №175 від 12.02.2013, №21 від 12.02.2013, №176 від 12.02.2013, №177 від 13.02.2013, №178 від 13.02.2013, №179 від 13.02.2013, №181 від 15.02.2013, №182 від 15.02.2013, №203 від 15.02.2013, №180 від 15.02.2013, №204 від 18.02.2013, №183 від 18.02.2013, №22 від 19.02.2013, №184 від 19.02.2013, №185 від 19.02.2013, №186 від 19.02.2013, №189 від 20.02.2013, №187 від 20.02.2013, №188 від 20.02.2013, №191 від 21.02.2013, №№192 від 21.02.2013, №190 від 21.02.2013, №193 від 22.02.2013, №194 від 22.02.2013, №195 від 22.02.2013, №203 від 25.02.2013, №196 від 25.02.2013, №197 від 25.02.2013, №151 від 26.02.2013, №198 від 26.02.2013, №199 від 27.02.2013, №200 від 28.02.2013, №201 від 28.02.2013, №106 від 01.03.2013, №107 від 01.03.2013, №108 від 04.03.2013, №109 від 05.03.2013, №110 від 06.03.2013, №111 від 06.03.2013, №17 від 06.03.2013, №112 від 07.03.2013, №113 від 07.03.2013, №114 від 11.03.2013, №115 від 11.03.2013, №116 від 11.03.2013, №32 від 12.03.2013, №117 від 13.03.2013, №118 від 14.04.2013, №119 від 14.03.2013, №120 від 15.03.2013, №121 від 18.03.2013, №122 від 19.03.2013, №33 від 19.03.2013, №152 від 19.03.2013, №47 від 20.03.2013, №123 від 20.03.2013, №46 від 20.03.2013, №124 від 21.03.2013, №125 від 21.03.2013, №126 від 21.03.2013, №127 від 21.03.2013, №128 від 22.03.2013, №129 від 22.03.2013, №130 від 25.03.2013. №131 від 25.03.2013, №132 від 25.03.2013, №133 від 25.03.2013, №150 від 28.03.2013, №134 від 26.03.2013, №135 від 26.03.2013, №136 від 27.03.2013, №137 від 27.03.2013, №138 від 27.03.2013, №105 від 28.03.2013, №139 від 28.03.2013. №140 від 28.03.2013, №141 від 29.03.2013 (т.4, а.с.5-253).

Придбані товари у ТОВ «АС-Харків-ХХІ» були оплачені позивачем у повному обсязі, оплата здійснювалась у безготівковій формі, про що зазначено в акті перевірки, на підтвердження оплати позивачем до суду надано наступні платіжні доручення: №190 від 07.11.2012, №197 від 09.11.2012, №203 від 13.11.2012, №442 від 14.12.2012, №445 від 17.12.2012, №459 від 18.12.2012, №566 від 09.01.2013, №569 від 11.01.2013, №583 від 15.01.2013, №580 від 15.01.2013, №617 від 24.01.2013, №655 від 29.01.2013, №661 від 31.03.2013, №668 від 05.02.2013, №729 від 19.02.2013, №730 від 19.02.2013, №749 від 26.02.2013, №759 від 28.02.0213, №760 від 01.03.2013, №812 від 06.03.2013, №814 від 11.03.2013, №816 від 11.03.2013, №822 від 14.03.2013, №837 від 18.03.2013, №843 від 19.03.2013, №852 від 22.03.2013, №856 від 25.03.2013, №867 від 26.03.2013, №886 від 29.03.2013, №887 від 29.03.2013, №884 від 29.03.2013, №921 від 05.04.2013, №946 від 12.04.2013, №963 від 17.04.2013, №974 від 18.04.2013, №981 від 19.04.2013, №996 від 24.04.2013, №1012 від 26.04.2013, №1037 від 08.05.2013, №1082 від 21.05.2013, №1105 від 23.05.2013, №1131 від 29.05.2013, №1133 від 29.05.2013, №1172 від 04.06.2013, №1185 від 06.06.2013, №1212 від 11.06.2013, №12109 від 13.06.2013, №1229 від 17.06.2013, №1295 від 10.07.2013, №1528 від 28.08.2013, №1570 від 04.09.2013, №1673 від 10.09.2013, №1727 від 26.09.2013, №1743 від 30.09.2013, №1794 від 09.10.2013, №18733 від 14.10.2013, №1869 від 15.10.2013, №1945 від 28.10.2013, №1958 від 30.10.2013, №2037 від 20.11.2013 (т.14 а.с.1-101).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 198548,09 грн. за податковими накладними, що були виписані ТОВ «АС-Харків-ХХІ» були включені позивачем до складу податкового кредиту за період жовтень-грудень 2012 року та січень-березень 2013 року.

Позивачем було віднесено до складу витрат вартість придбаних автозапчастин по взаємовідносинах з ТОВ «АС-Харків-ХХІ» у розмірі 992187,00 грн., в тому числі у 2012 році 597052,00 грн., у 2013 році 395135,00 грн., що підтверджується як актом перевірки (т.1 а.с.87), так і поясненнями позивача (т.10, а.с.56).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «АС-Харків-ХХІ», були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджується журналом-ордером і відомістю позивача по рахунку №631 за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 (т.10, а.с.138-139).

Крім того, позивачем в підтвердження доставки товарів надано оборотно-сальдову відомість «Рух товарно-матеріальних цінностей по складу позивача в розрізі контрагента ТОВ «АС-Харків-ХХІ» з період 01.10.2012 по 31.12.2014» (т.10, а.с.170-200).

Також, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Сучасні Технології України» (продавець) було укладено договір №38/01-04/13 від 01.04.2013 (т.1, а.с.119-123).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору продавець зобовязується передавати товари у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобовязується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Сторони погоджуються, що підписана сторонами видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції (п.1.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї продукції, поставленої за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої (переданої у власність) продукції та узгодженої на неї ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі).

Товар за цим договором постачається на умовах DDP, місце поставки склад Покупця або за домовленістю сторін EХW склад продавця, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (редакція 2000 року), з урахуванням особливостей, наведених у цьому договорі (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та дії терміном 1 (один) рік, але у будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобовязань за цим Договором.

На виконання вимог договору №38/01-04/13 від 01.04.2013 ТОВ «БК «Сучасні технології України» було поставлено позивачу товар на загальну суму 1669978,01 грн., у тому числі ПДВ 278329,67 грн., що підтверджується видатковими накладними, що були надані до суду, а саме: РН-0401/01 від 01.04.2013, РН-0402/01 від 02.04.2013, РН-0402/05 від 02.04.2013, РН-0402/06 від 02.04.2013, РН-0403/03 від 03.04.2013, РН-0403/041 від 03.04.2013, РН-0403/05 від 03.04.2013, РН-0405/02 від 05.04.2013, РН-0405/05 від 05.04.2013, РН-0405/01 від 05.04.0213, РН-0408/06 від 08.04.2013, РН-0409/03 від 09.04.2013, РН-0410/03 від 10.04.2013, РН-0410/01 від 10.04.2013, РН-0411/05 від 11.04.2013, РН-0415/05 від 15.04.2013, РН-0415/06 від 15.04.2013, РН-0415/06 від 15.04.2013, РН-0415/08 від 15.04.2013, РН0415/09 від 15.04.2013, РН-0415/10 від 15.04.2013, РН-0415/11 від 15.04.2013, РН-0416/08 від 16.04.2013, РН-0416/06 від 16.04.2013, РН-0416/07 від 16.04.2013, РН-0417/02 від 17.04.2013, РН-0419/01 від 17.04.2013, РН-0417/05 від 17.04.2013, РН-0417/06 від 17.04.2013, РН-0417/01 від 17.04.2013, РН-0418/04 від 18.04.2013, РН-0418/05 від 18.04.2013, РН-0422/03 від 22.04.2013, РН-0422/04 від 22.04.2013, РН-042205 від 22.04.2013, РН-042308 від 23.04.2013, РН-0423/09 від 23.04.2013, РН-0423/10 від 23.04.2013, РН-0424/03 від 24.04.2013, РН-0425/04 від 25.04.2013, РН-0425/08 від 25.04.2014, РН-0429/03 від 29.04.2013, РН-0430/03 від 30.04.2013, РН-0430/04 від 30.04.2013, РН-0507/05 від 07.05.2013, РН-0508/03 від 08.05.2013, РН-051409 від 14.05.2013, РН-0514/07 від 14.05.2013, РН-051603 від 16.05.2013, РН-0517/04 від 17.05.2013, РН-0518/01 від 18.05.2013, РН-0518/02 від 18.05.2013, РН-0520/08 від 20.05.2013, РН-0521/03 від 21.05.2013, РН-0527/09 від 27.05.2013, РН-0528/03 від 28.05.2013, РН-0528/01 від 28.05.2013, РН-0529/05 від 29.05.2013, РН-0530 від 30.05.2013, РН-0531/10 від 31.05.2013, РН-0601/01 від 01.06.2013, РН-0603/02 від 03.06.2013, РН-0603/11 від 03.06.2013, РН-0605/01 від 05.06.2013, РН-0605/02 від 05.06.2013, РН-0606/07 від 06.06.2013, РН-0608/04 від 08.06.2013, РН-0608/01 від 08.06.2013, РН-0610/05 від 10.06.2013, РН-0610/08 від 10.06.2013, РН-0610/09 від 10.06.2013, РН-0611/01 від 11.06.2013, РН-0611/05 від 11.06.2013, РН-0612/10 від 12.06.2013, РН-0612/06 від 12.06.2013, РН-0613/05 від 13.06.2013, РН-0 614/06 від 14.06.2013, РН-0617/09 від 17.06.2013, РН-0617/01 від 17.06.2013, РН-0619/03 від 19.06.2013, РН-0620/04 від 20.06.2013, РН-0621/06 від 21.06.2013, РН-0621/01 від 21.06.2013, РН-0625/07 від 25.06.2013, РН-0625/08 від 25.06.2013, РН-062504 від 25.06.2013, РН-062601 від 25.06.2013, РН-0701/02 від 01.07.2013, РН-0701/09 від 01.07.2013, РН-070103 від 01.07.2013, РН-0702/08 від 02.07.2013, РН-0704/03 від 04.07.2013, РН-070905 від 09.07.2013, РН-0710/02 від 10.07.2013, РН-0711/01 від 11.07.2013, РН-0715/05 від 15.07.2013, РН-0716/04 від 16.07.2013, РН-0718/02 від 18.07.2013, РН-0722/08 від 22.07.2013, РН-0723/03 від 23.07.2013, РН-0724/03 від 24.07.2013, РН-0725/05 від 25.07.2013, РН-0726/04 від 26.07.2013, РН-0726/07 від 26.07.2013, РН-0801/07 від 01.08.2013, РН-0801/01 від 01.08.2013, РН-0802/03 від 02.08.2013, РН-0805/07 від 05.08.2013, РН-0807/04 від 07.08.2013, РН-0808/03 від 08.08.2013, РН-0808/04 від 08.08.2013, №РН-0809/09 від 09.08.2013, РН-0809/04 від 09.08.2013, РН-0814/05 від 14.08.2013, РН-0819/02 від 19.08.2013, РН-0820/01 від 20.08.2013, РН-0821/07 від 21.08.2013, РН-0821/08 від 21.08.2013, РН-0822/03 від 22.08.2013, РН-0827/07 від 27.08.2013, РН-0827/05 від 27.08.2013, РН-0830/08 від 30.08.2013, РН-0902/08 від 02.09.2013, РН-0904/01 від 04.09.2013, РН-0905/03 від 05.09.2013, РН-0906/01 від 06.09.2013, РН-0907/01 від 07.09.2013, РН-0909/06 від 09.09.2013, РН-0912/04 від 12.09.2013, РН-0912/05 від 12.09.2013, РН-0913/05 від 13.09.2013, РН-0920/03 від 20.09.2013, РН-0923/02 від 23.09.2013, РН-0924/05 від 24.09.2013, РН-0925/02 від 25.09.2013, РН-0925/03 від 25.09.2013 (т.5, а.с.4-139).

На підтвердження доставки придбаного товару позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т.7, а.с.4-137).

Транспортування товару здійснювалось водієм позивача ОСОБА_8 автомобілями ЗАЗ 110557, 2007 року випуску, кузов №Y6D11055770043208, реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться в оренді у позивача згідно договору оренди автомобіля від 11.04.2015 (т.1, а.с.98) та КІА PREGIO, 2004 року випуску, кузов KNETB24224K149166, реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходиться в оренді у позивача згідно договору оренди автомобіля від 05.11.2012 (т.1, а.с.99-100).

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано до суду накази про відрядження з 01.04.2013 по 25.09.2013 до міста Харків до ТОВ «БК «Сучасні технології України», посвідчення про відрядження з 01.04.2013 по 25.09.2013, подорожні листи службового легкового автомобіля з 01.04.2013 по 25.09.2013 (т.11, а.с.102-187, т.12, а.с.1-81, т.13, а.с.1-168).

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 1669978,01 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 278329,67 грн. позивач отримав від ТОВ «БК «Сучасні технології України» податкові накладні, копії яких було надано до суду, а саме:№2 від 01.04.2013, №6 від 02.04.2013, №128 від 02.04.2013, №129 від 02.04.2013, № 130 від 03.04.2013, №131 від 03.04.2013, №132 від 03.04.2013, №5 від 05.04.2013, №133 від 05.04.2013, №4 від 05.04.2013, №134 від 08.04.2013, №135 від 09.04.2013, №137 від 10.04.2013, №20 від 10.04.2013, №138 від 11.04.2013, №139 від 15.04.2013, №140 від 15.04.2013, №141 від 15.04.2013, №142 від 15.04.2013, №143 від 15.04.0213, №144 від 15.04.2013, №145 від 15.04.2013, №148 від 16.04.2013, №146 від 16.04.2013, №147 від 16.04.0213, №38 від 17.04.2013, №22 від 17.04.2013, №149 від 17.04.2013, №150 від 17.04.2013, №21 від 17.04.2013, №151 від 18.04.2013, №152 від 18.04.2013, №153 від 22.04.2013, №154 від 22.04.2013, №155 від 22.04.2013, №156 від 23.04.2013, №157 від 23.04.0213, №158 від 23.04.2013, №159 від 24.04.2013, №39 від 25.04.0213, №160 від 25.05.2013, №54 від 29.04.2013, №161 від 30.04.2013, №162 від 30.04.2013, №248 від 07.05.2013, №16 від 08.05.2013, №250 від 14.05.2013, №39 від 14.05.2013, №251 від 16.05.2013, №252 від 17.05.2013, №52 від 18.05.2013, №253 від 18.05.2013, №254 від 20.05.2013, №255 від 21.05.2013, №256 від 27.05.2013, №257 від 28.05.2013, №53 від 28.05.2013, №258 від 29.05.0213, №259 від 30.05.2013, №260 від 31.05.2013, №9 від 01.06.2013, №10 від 03.06.2013, №255 від 03.06.2013, №11 від 05.06.2013, №12 від 05.06.2013, №256 від 06.06.2013, №257 від 08.06.2013, №13 від 08.06.2013, №62 від 10.06.2013, №258 від 10.06.2013, №259 від 10.06.2013, №63 від 11.06.2013, №260 від 11.06.2013, №261 від 12.06.2013, №64 від 12.06.0213, №262 від 13.06.2013, №263 від 14.06.2013, №264 від 17.06.2013, №29 від 17.06.2013, №265 від 19.06.2013, №266 від 20.06.2013, №267 від 21.06.0213, №65 від 21.06.2013, №154 від 25.06.2013, №268 від 25.06.2013, №86 від 25.06.2013, №87 від 25.06.2013, №7 від 01.07.2013, №290 від 01.07.2013, №8 від 01.07.2013, №291 від 02.07.2013, №292 від 04.07.2013, №293 від 09.07.2013, №294 від 10.07.2013, №58 від 11.07.2013, №295 від 15.07.2013, №296 від 16.07.2013, №297 від 18.07.2013, №298 від 22.07.2013, №85 від 23.07.2013, №299 від 24.07.2013, №300 від 25.07.2013, №93 від 26.07.2013, №301 від 26.07.2013, №236 від 01.08.2013, №6 від 01.08.2013, №237 від 02.08.2013, №238 від 05.08.2013, №239 від 07.08.2013, №240 від 08.08.2013, №241 від 08.08.2013, №242 від 09.08.2013, №18 від 09.08.2013, №243 від 14.08.2013, №244 від 19.08.2013, №38 від 20.08.2013, №245 від 21.08.2013, №246 від 21.08.2013, №247 від 22.08.2013, №248 від 27.08.2013, №81 від 27.08.2013, №249 від 30.08.2013, №161 від 02.09.2013, №4 від 04.09.2013, №162 від 05.09.2013, №163 від 06.09.2013, №164 від 07.09.2013, №165 від 09.09.2013, №166 від 12.09.2013, №167 від 12.09.2015, №168 від 13.09.2013, №169 від 20.09.2013, №75 від 23.09.2013, №170 від 24.09.2013, №171 від 25.09.2013, №172 від 25.09.2013 (т.6, а.с.3-138).

Придбані товари у ТОВ «БК «Сучасні технології України» були оплачені позивачем у повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки, на підтвердження оплати позивачем надано до суду наступні платіжні доручення: №1053 від 15.05.2013, №1235 від 18.06.2013, №1340 від 22.07.2013, №1358 від 24.07.2013, №1388 від 01.08.2013, №1415 від 02.08.2013, №1417 від 02.08.2013, №1446 від 09.09.2013, №1455 від 12.08.2013, №1458 від 13.08.2013, №1491 від 19.08.2013, №1671 від 19.09.2013, №1787 від 04.10.2013, №1788 від 07.10.2013, №1834 від 14.10.2013, №1904 від 22.10.2013, №1931 від 25.10.2013, №1978 від 04.11.2013, №2046 від 21.11.2013, №4938 від 26.11.2013, №4960 від 29.11.2013, №4963 від 02.12.2013, №4989 від 05.12.2013, №4995 від 06.12.2013, №5027 від 1012.2013, №5032 від 13.12.2013, №5047 від 18.12.2013, №5055 від 19.12.2013, №5058 від 20.12.2013, №5068 від 24.12.2013, №5481 від 31.03.2014, №5482 від 01.04.2014, №5505 від 03.04.2014, №5509 від 07.04.2014, №5523 від 10.04.2014, №5526 від 11.04.2014, №5537 від 15.04.2014, №5540 від 16.04.2014, №5562 від 24.04.2014, ;5561 від 24.04.2014, №5567 від 25.04.2014, №5653 від 19.05.2014 (т.14, а.с.1-101).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 278329,67 грн. за податковими накладними, що були виписані ТОВ «БК «Сучасні технології України» були включені позивачем до складу податкового кредиту за період квітень-вересень 2013 року.

Позивачем було віднесено до складу витрат вартість придбаних автозапчастин по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Сучасні технології України» у розмірі 1391648,00 грн., в тому числі у 2013 році 1391648,00 грн., що підтверджується як актом перевірки (т.1 а.с.87), так і поясненнями позивача (т.10, а.с.84).

Товари, отримані позивачем від ТОВ «БК «Сучасні технології України» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджується журналом-ордером і відомістю позивача по рахунку №631 за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 (т.10, а.с.136-137).

Крім того, позивачем в підтвердження доставки товарів надано оборотно-сальдову відомість «Рух товарно-матеріальних цінностей по складу позивача в розрізі контрагента ТОВ «АС-Харків-ХХІ» з період 01.10.2012 по 31.12.2014» (т.10, а.с.140-169).

Щодо факту перевезення в один день товарів однією особою-водієм понад двох поїздок на відстань між складським приміщенням позивача та складським приміщенням контрагента позивач пояснив, що моментом відвантаження товарів в цілях бухгалтерського і податкового обліку є момент виписування відвантажувальних документів, підтверджений первинними обліковими документами, у тому числі видатковими та товарно-транспортними накладними. При оформленні видаткової накладної за допомогою бухгалтерської програми « 1С Бухгалтерія» на кожну видаткову накладну автоматично формується товарно-транспортна накладна, а оскільки товар доставлявся автомобілем ТОВ «Укрспецзапчастина», то постачальник разом з кожною видатковою накладною видавав і товарно-транспортну накладну. Тому за один день контрагентами позивача могло бути видано декілька видаткових накладних і відповідно декілька товарно-транспортних накладних, однак поїздка могла бути одна або максимум дві за добу в залежності від вантажопідйомності автомобіля.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_10 адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №32012110030000021 від 29.11.2012, а саме висновку про те, що директор ТОВ «АС-Харків-ХХІ» ОСОБА_5 та директор ТОВ «БК «Сучасні технології України» ОСОБА_6, які підписували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, а тому надані позивачем до перевірки документи на підтвердження реальності здійснених операцій не були взяті до уваги під час проведення перевірки.

Суд зазначає, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України» товар позивачем був використаний у господарській діяльності позивача, а саме реалізований контрагентам-покупцям позивача, зокрема, ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка», УДППЗ «Укрпошта», ТОВ «Автодеталь-сервіс», ТОВ «Укравтозапчастина», ПАТ «Укртранснафта» Придністровьскі магістральні нафтопроводи», ТОВ «Київтракторсервіс», ТОВ «Торатодон», ПАТ «Кременчукмясо», ТОВ «Автопостач», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» та іншим.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України», судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.06.2015 основним видом економічної діяльності позивача є: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т.8, а.с.44-45).

Позивачем до матеріалів справи долучені копії документів, що підтверджують право оренди позивача на обєкти нерухомого майна в період взаємовідносин позивача з ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України», що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Київська, будинок 36, а саме:

- договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010, доповнення до даного договору від 31.05.2011 та від 30.12.2011 та акт приймання-передачі обєкта оренди від 01.06.2010, що укладені між позивачем та ТОВ «РЕМТРАНС» (т.10, а.с.113-117);

- договір оренди нежитлового приміщення №02-06 від 01.06.2010, доповнення до даного договору від 31.05.2011 та від 30.12.2011 та акт приймання-передачі обєкта оренди від 01.06.2010, що укладені між позивачем та ТОВ «РЕМТРАНС» (т.10, а.с.118-122).

Таким чином, в період взаємовідносин позивача з ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України», позивач орендував нежитлові приміщення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Київська, будинок 36, де знаходяться орендовані позивачем приміщення, а саме нежитлові приміщення під розміщення офісу площею 60 кв.м та під розміщення складу 60 кв.м., в яких знаходились адміністративні органи та складські приміщення позивача.

На підтвердження факту використання товарів, отриманих від ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України» для виконання зобовязань перед власними контрагентами-покупцями позивачем до матеріалів справи додано копії договорів, зокрема :

- договір поставки №21-98 від 11.03.2013, укладений між УДППЗ «Укрпошта» (замовник) та ТОВ «Укрспецзапчастина» (постачальник) (т.8, а.с.47-48) та специфікацію до даного договору (т.8, а.с.49-52);

- договір поставки №14-12/12 від 14.12.2012, укладений між ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (замовник) та ТОВ «Укрспецзапчастина» (постачальник) (т.8, а.с.53-55);

- договір поставки №120112 від 03.01.2012, укладений між ТОВ «Укрспецзапчастина» (продавець) та ТОВ «Автодеталь-сервіс» (покупець) (т.8., а.с.56-58);

- договір поставки запчастин з відстроченням оплати №21 від 21.01.2011, укладений між ТОВ «Укравтозапчастина» (покупець) та ТОВ «Укрспецзапчастина» (постачальник) (т.8, а.с.59-61).

На підтвердження виконання зобовязань за договорами перед вказаними контрагентами та іншими контрагентами позивача, яким були реалізовані отримані від ТОВ «АС-Харків-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України» товари, однак з якими не укладались окремі договори в письмовій формі, що не заборонено законодавством, позивачем надано копії видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладі (т.8, а.с.62-250, т.9, а.с.1-208).

З приводу порушень п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 464870,00 грн., в тому числі по періодах: 2012 рік 125381,00 грн., 2013 рік 339489,00 грн. , суд зазначає таке.

Згідно п.3.1 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти та достовірності сплати податку на прибуток встановлено, що ТОВ «Укрспецзапчастина» здійснювало фінансово-господарській взаємовідносини із ТОВ «АС-ХАРКІВ-ХХІ» у період з 01.10.2012 по 31.03.2013 на загальну суму 1190624,80 грн., в тому числі ПДВ 198437,47 грн. та ТОВ «БК «Сучасні технології України» у період з 01.04.2013 по 30.09.2013 на загальну суму 1669978,08 грн., в тому числі ПДВ 278329,68 грн., а до складу витрат підприємством було віднесено суму 2383835,00 грн., в тому числі за 2012 рік 597052,00 грн. та за 2013 рік 1786783,00 грн.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України)

В силу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «АС-ХАРКІВ-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України» та використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача для реалізації останньої власним контрагентам, що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими згідно з вимогами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

А тому, з огляду на вищевикладене, позивачем правомірно включено до складу витрат за 2012-2013 роки витрати на загальну суму 2383835,00 грн. (без урахування ПДВ) по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «АС-ХАРКІВ-ХХІ» на суму 992187 грн. (без урахування ПДВ) за період 2012-2013 роки та ТОВ «БК «Сучасні технології України» на суму 1391648,00 грн. (без урахування ПДВ) за 2013 рік, а відповідно висновки відповідача про заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 464870,00 грн., в тому числі за 2012 рік 125381,00 грн., за 2013 рік 339489,00 грн. є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «АС-ХАРКІВ-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України» останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР від 13.08.2015 на вказаних юридичних осіб (т.10, а.с.201-206), а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Суд зазначає, що акт перевірки хоча й містить опис договірних правовідносин позивача з його контрагентами (договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, доказів оплати), проте не надає дослідженим документам належної оцінки, не зіставляє наявні у позивача документи з даними бухгалтерського обліку позивача, не містить аналізу дотримання контрагентами позивача податкової дисципліни у спірних правовідносинах, а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, що встановлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Суд зазначає, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №32015100030000060 від 21.08.2015, за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Укрспецзапчастина» за рахунок проведених взаємовідносин з ТОВ «БК «сучасні технології України», ТОВ «АС-Харків-ХХІ» за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах на загальну суму 941637,00 грн., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, зареєстрованого за актом перевірки, проведеної працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області за №142/10-13-22-02-21/36712228 від 12.05.2015, податкові повідомлення-рішення №0001622200 та №0001612200 від 26.05.2015, що підтверджується листом Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві №1740/16-060/26-52-09 від 15.09.2015 (т.13, а.с.169).

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб позивача та/або його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з ТОВ «БК «сучасні технології України», ТОВ «АС-Харків-ХХІ» ТОВ «БК «сучасні технології України», ТОВ «АС-Харків-ХХІ» у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобовязань не може бути покладено висновки досудового розслідування в кримінальному проваджені щодо посадових осіб його контрагентів, яке знаходиться на стадії досудового розслідування, без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «АС-ХАРКІВ-ХХІ» та ТОВ «БК «Сучасні технології України», їх реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про завищення позивачем податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 476767,00 грн., в тому числі по періодах жовтень 2012 року 74378 грн., листопад 2012 року 29276,00 грн., грудень 2012 року 15756,00 грн., січень 2013 року 7311,00 грн., лютий 2013 року 33562,00 грн., березень 2013 року 38154,00 грн., квітень 2013 року 35889,00 грн., травень 2013 року 31775,00 грн., червень 2013 року 65794,00 грн., липень 2013 року 42039 грн., серпень 2013 року 57224,00 грн., вересень 2013 року 45609 грн. - відсутні.

З урахуванням цього суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 25.05.2015 №0001612200 та №0001622200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення № 6919 від 03.06.2015 (т.1, а.с.2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 КАС України.

Судом 01.10.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 06.10.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 25.05.2015 №0001612200, №0001622200.

3. Стягнути судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзапчастина» (ідентифікаційний код 36712228, місцезнаходження 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, вулиця Київська, будинок 36) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.